Середа, 17 квітня 2019 16:18

2030: коли амбітна стратегія стане політичним планом президента?

Про якісну зміну української політики можна буде говорити тоді, коли такі розробки, як "Економічна стратегія України 2030", стануть основою для публічних дебатів між кандидатами

Як зазначав БІЗНЕС в оглядах передвиборчих програм кандидатів у Президенти, вони містять дуже мало конкретики. Це стосується як KPI, яких планується досягти, так і механізмів реалізації обіцянок. Може скластись враження, що ніхто в Україні не мислить такими категоріями. Але це неправда. Просто напрацюваннями українських аналітичних центрів, таких як Український інститут майбутнього (Ukrainian Institute for the Future), кандидати не користуються. Натомість вони надають перевагу творчості політтехнологів.

Конструювання майбутнього

Український інститут майбутнього розробив "Економічну стратегію України 2030" та оприлюднив більшу її частину онлайн. Інститут веде збір коштів для завершення роботи над Стратегією. Наразі зібрано 58% від необхідної суми в $50 тис.

Основна перевага Стратегії полягає в тому, що вона ставить амбітні цілі замість трендових прогнозів від світових фінансових установ. Крім того, валідність Стратегії перевіряється на математичній моделі економіки України власної розробки, що теж є інновацією для українських аналітичних центрів.

High-Tech замість "хай так"

Згідно з оцінками Українського інституту майбутнього, за інерційного розвитку економіки "як є" номінальний ВВП України зросте з $130 млрд 2018 р. до $290 млрд 2030 р. З першого погляду зростання у 2,2 раза виглядає цілком пристойним. Проте Інститут вважає, що Україна має значно "підняти планку" щодо майбутнього ВВП і поставити за мету досягти до 2030 р номінального ВВП у $1 трлн. Це означає зростання ВВП у 8 разів за 12 років. Це можливо, адже, за даними Світового банку, існують приклади зростання в 15 разів в Азербайджані, в 14 разів у Південній Кореї та в 11 разів у Гонконзі за той самий час.

Поставлена мета відповідає нинішньому розміру економіки Індонезії або Нідерландів. Це також дозволить Україні наздогнати Польщу: за оцінками Українського інституту майбутнього, вона матиме в 2030 р. приблизно такий самий ВВП.

Мета добра, а засоби які?

Український інститут майбутнього виділяє чотири основні фактори зростання економіки для будь-якої країни:

  • Приватне споживання (витрати домогосподарств).
  • Державні видатки.
  • Чистий експорт (експорт з вирахуванням імпорту).
  • Інвестиції (валове накопичення капіталу).

Вибухове зростання економіки України до 2030 р. може бути досягнуте завдяки інвестиціям, детінізації економіки, підвищенню продуктивності праці та новим секторам економіки.

swdfghjklszdxfcbhjnІнвестиції можуть стати драйвером зростання. Для цього їхня частка у ВВП має зрости з 16% до 25-30%. Азіатські "тигри" мали ще більші показники. Наприклад, в Японії наприкінці 1960-х років частка інвестицій у ВВП сягала 35%, а в Китаї у 2008-2017 рр. — 45%.

За розрахунками Українського інституту майбутнього, Україна до 2030 р. повинна залучити $280 млрд лише іноземних інвестицій. Це призведе до зростання ВВП і створення нових робочих місць, а також сприятиме появі нових галузей економіки. Але для припливу інвестицій мають бути створені умови.

Детінізація економіки має стати не меншим пріоритетом, адже станом на 2018 р., за оцінками Мінекономрозвитку, в тіні знаходилось 32% ВВП. У цифрах минулого року це складає понад $40 млрд. Вихід лише 10% ВВП на “світло” до 2023 р. додасть до офіційного ВВП $15-20 млрд. Тобто за поточного рівня ВВП це означає до 10% реального приросту за рік. За оцінками Інституту, рівень тіньової економіки до 2030 р. можна скоротити вдвічі — до 15% ВВП.

Зростання продуктивності праці стає критичним фактором, оскільки офіційні розрахунки прогнозують скорочення кількості зайнятого населення з 16 млн до 9 млн осіб у 2030 р. Український інститут майбутнього бачить рішення у стимулюванні працевлаштування молоді (16-25 років) та людей пенсійного віку (60-70 років), зниженні рівня безробіття та залученні трудових ресурсів з колишніх країн СНД. Це допоможе стримати скорочення “трудових резервів” на рівні 14 млн осіб.

Негативна тенденція до скорочення зайнятого населення збільшить вартість робочої сили. Але процеси автоматизації та роботизації прискорять темпи підвищення продуктивності праці до $71 тис. на одного зайнятого.

Нові сектори економіки — це ставка насамперед на high-tech та інновації. Найбільш вдалим прикладом для України є Ізраїль. Його економіка зросла в 1980-2018 рр. у 15 разів, а експорт високотехнологічної продукції збільшився з 1990 р. у 7 разів.

Українська економіка не матиме швидкого розвитку, зробивши ставку на традиційні індустріальні сектори, такі як металургія чи важке машинобудування. Досягнення ВВП у $1 трлн до 2030 р. можливе, якщо впродовж найближчих трьох-чотирьох років активно розвивати такі високотехнологічні сектори, як R&D, робототехніка, біоінженерія, 3D-принтинг, розробка програмного забезпечення, IT-рішення для b2b та b2c з прицілом на глобальні ринки.

Макроекономіка у кишені

Макроекономічне зростання зазвичай не дуже вражає громадян та більшість бізнесменів. Їм важливіше, як це відобразиться на їхньому добробуті. Досягнення ВВП у $1 трлн 2030 р. означає:

  • ВВП на душу населення — $27,8 тис., що відповідає нинішньому рівню Чехії ($23,1 тис.), Португалії ($23,2 тис.), Іспанії ($31,1 тис.) та Словенії ($26,6 тис.);
  • номінальна середньомісячна заробітна платня — $2775 ($1260 у цінах 2017 р.);
  • середньомісячна пенсія — $775.

Для бізнесу досягнення цієї мети означає:

  • розвиток традиційних і поява нових секторів економіки;
  • значне збільшення внутрішнього ринку та спрощення доступу до зовнішніх ринків;
  • доступ до "довгих" і дешевих фінансових ресурсів для розвитку бізнесу;
  • простота запуску бізнесу й податкової звітності;
  • низьке податкове навантаження;
  • зростання капіталізації бізнесу у 80 разів.

Чому більшості політиків нецікаво

Реалізація Стратегії передбачає "довгий фокус". Тобто треба перейматись тим, як житиме країна за 12 років. Але якщо горизонт планування обмежений терміном, що залишається до наступних виборів, то твоїм пріоритетом є переобрання. Крім того, пояснити виборцю, чому він матиме користь від Стратегії, а тим паче створити політичні плани дій для її втілення, — складно. Політики часто обирають ідеї, які можна легко "продати", але неможливо втілити.

З урахуванням електоральних сюрпризів 2019 р. Стратегія стає все актуальнішою. Політичні партійні еліти, парламентарі та чиновники мають сфокусуватись на конструюванні майбутнього, щоб вижити і не бути зметеними популістськими хвилями. Велика відповідальність лежить також на громадянах, які обирають законодавчу владу, а фактично через Верховну Раду — й уряд. Реалізація українцями своїх підприємницьких амбіцій залежить від них самих.

Дополнительная информация

  • Автор: Андрій Морозовський
  • Платний матеріал: 0
Прочитано 796 раз
Другие материалы в этой категории: « Економіка популізму
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

f6d2bb025b0005c13233679a32583a0d XL

Придбати 1 номер

X
« April 2019 »
Mon Tue Wed Thu Fri Sat Sun
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30          

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.