Понеділок, 02 квітня 2018 13:48

“Сіра” зона країни

Десятки торговельних майданчиків впритул до кордону, на яких українцям збувають новий та уживаний товар для перевезення Десятки торговельних майданчиків впритул до кордону, на яких українцям збувають новий та уживаний товар для перевезення

Щоб зрозуміти справжні масштаби тіньового бізнесу на кордоні України з Польщею, достатньо провести кілька днів з обох боків кордону в 30-кілометровій зоні. Ви не лише одразу побачите масштаб контрабанди, а й легко зможете оцінити наслідки цього процесу для обох країн

З першого погляду стає зрозуміло, що Україна перетворилася на справжнього економічного донора Польщі, а жителі прикордонних міст України стали обслуговуючим персоналом тіньових схем постачання європейських товарів на територію нашої країни, від яких виграють лише європейські виробники, а от український бізнес втрачає позиції та гроші у власній країні.

Заїхавши у Польщу через будь-який пункт пропуску, помічаєш одну й ту саму картину. 30-кілометрова зона польського прикордоння перетворилася на суцільний логістичний центр для зберігання, продажу та перевантаження товарів з ЄС в Україну. Десятки торговельних майданчиків впритул до кордону, на яких українцям збувають новий та уживаний товар для перевезення. Великі продуктові, побутові, будівельні маркети відомих європейських мереж. Склади та гуртові бази з будь-яким товаром для будь- яких схем перевезення — від легальних до “сірих”. Все це в кроковій доступності від кордону. Навіть реклама тут українською мовою.

Чому саме 30-кілометрова зона? Тому що це гранична відстань, на яку жителі прикордонних районів України мають можливість заїжджати до Польщі по картках “місцевого прикордонного руху”.

В Угоді про правила місцевого прикордонного руху від 2008 р. це поняття визначається так: “Місцевий прикордонний рух (в польському варіанті вжито слово “малий”) — це регулярний перетин спільного кордону держав — Договірних Сторін мешканцями прикордонної зони держави — однієї Договірної Сторони з метою перебування у прикордонній зоні держави — іншої Договірної Сторони з суспільних, культурних або сімейних мотивів та обґрунтованих економічних міркувань, які відповідно до національного законодавства держави — іншої Договірної Сторони не визначаються прибутковою діяльністю…”.

Цю картку жителі прикордоння неофіційно називають “карткою контрабандиста”, а деякі експерти вважають, що малий прикордонний рух між Україною та Польщею було створено саме для полегшення перевезення європейських товарів до України. Адже якщо ти робиш це кожного дня, то сторінки закордонного паспорта, куди ставляться штампи про перетин кордону, заповняться за два-три тижні. Картка ж дає можливість перетинати кордон без відміток. Саме тому й була визначена 30-кілометрова зона. Як ланцюжок, по якому мають бігати українці, обслуговуючи європейські інтереси.

Дійсно, прикордонний рух, який несе вигоди лише європейській економіці, перетворився на справжню економічну та соціальну проблему для України, адже більшість населення прикордонних міст, яке не виїхало на заробітки до ЄС, живе виключно завдяки перевезенню товарів з Польщі.

Офіційно всі вони вважаються безробітними та отримують відповідну допомогу від держави. Вони оформлюють субсидії на комунальні послуги, а заробляють на неофіційних перевезеннях товарів через кордон, перетворившись на обслуговуючий персонал тіньових схем імпорту товарів з Європи.

На відміну від цілком легальної інфраструктури постачання в Польщі, в Україні всі ці схеми працюють в тіні, від каналів перевезення до реалізації власне товарів, формуючи величезний прошарок в загальній тіньовій економіці України.

Справжні обсяги тіньового імпорту з ЄС через кордон з Польщею вирахувати дуже складно, але в загальній тіньовій економіці України, за дослідженням Інституту соціально-економічних трансформацій, “сірий” імпорт та контрабанда посідають поважне друге місце після офшорних схем зі щорічним обсягом втрат бюджету в 25-70 млрд грн.

Європейський Союз, незважаючи на статус “нашого доброго друга та партнера”, експортно орієнтований, його внутрішній ринок переповнений та висококонкурентний, а от ми, 40-мільйонна країна за межами економічних інтересів та законів ЄС, для них чудовий ринок збуту.01 23

На відміну від цілком легальної інфраструктури постачання в Польщі, в Україні всі ці схеми працюють в тіні, від каналів перевезення до реалізації власне товарів  

Боротьба за українські інтереси

Торік на поверхню випливла одна з головних схем “сірого” ввезення товарів з ЄС, підігнаних до законних рамок, так звана схема “піджаки”.

Під виглядом товарів для власного використання в Україну ввозили промислові партії, подрібнюючи їх до норми безмитного ввезення — €500 та 50 кг на одну людину. За інформацією журналіста “Економічної правди” Всеволода Некрасова, яку він отримав з Мінфіну Польщі, 2016 р. з використанням цієї схеми в Україну ввезли товарів більш ніж на €1 млрд, що вдвічі перевищує показник 2014 р. А динаміка I кварталу 2017 р. свідчила про те, що потенціал цієї схеми складає майже €2 млрд.

Втрати економіки України лише від використання цієї схеми колосальні. Мінімум — 10% мита та 20% ПДВ з цих майже €2 млрд. А вирахувати втрати “білого” бізнесу та українських виробників, які змушені конкурувати з дешевим “сірим” імпортом, обчислити взагалі неможливо.

Завдяки розголосу цієї схеми, Верховна Рада таки змушена була відреагувати, і 7 грудня 2017 р. було прийнято Закон #2245, яким внесено зміни до Податкового кодексу, що унеможливили існування цієї схеми.

Згідно з цими змінами, з 1 січня 2018 р. безмитне ввезення товарів на митну територію України в межах норми у €500 та 50 кг можливе лише раз на 72 години за умови перебування за кордоном 24 години.

Схема цілком вписується у Кіотську конвенцію по спрощенню та гармонізації митних процедур, згідно з якою митні пільги на ввезення товарів можуть бути обмежені для осіб, які часто перетинають кордон. І багато країн використовують це право задля захисту своєї економіки від “сірого” імпорту.

Так, у США безмитне ввезення товарів можливе за умови перебування за межами країни 48 годин не частіше одного разу на 30 днів. В Індії та Норвегії суми безмитного ввезення змінюють залежно від часу відсутності в країні. Від 24 годин — мінімальна сума, до 72 годин — максимальна сума, на яку можна ввезти товар. У Фінляндії, Швеції та Сінгапурі безмитне ввезення алкогольних товарів можливе за відсутності в країні 24 або 48 годин. В Японії взагалі діє обмеження на ввезення рису протягом одного року в межах 100 кг. Тобто прийняті зміни українського Податкового кодексу цілком відповідають світовому тренду захисту економічних інтересів країни. Вони виявилися дуже вдалими, що засвідчує статистика Мінфіну Польщі за січень поточного року. Згідно їхніх даних, у січні кількість бланків TAX FREE, за якими повертається польський ПДВ у разі вивезення товару за митну територію ЄС в разі придбання його для себе, зменшилася майже вдвічі в порівнянні з показником січня 2017 р. Тоді їх було 214372 шт., зараз — 113506 шт.

Удвічі зменшилася й сума, на яку ввезли товар. В січні 2017 р. українці вивезли товарів “для себе” на 330,696 млн злотих, а в січні 2018 р. — на 175,766 млн злотих.

Тобто лише за перший місяць, який, до речі, один з “тихих” для постачання “сірого” імпорту, спостерігаємо скорочення обсягів ввезення більш ніж на 1 млрд грн. Вимога знаходитися за кордоном 24 години і можливість ввозити товари раз на 72 години зробила діяльність “човників” невигідною і змушує “сірих” імпортерів або легалізувати постачання товарів, або шукати нові схеми.

01 2401 25

Відкрито вийшли на протест люди, які нелегально заробляють на “сірому” імпорті, але при цьому ніде не працюють, не сплачують податки та отримують від держави субсидії

Удар по польському бізнесу

Відвідуючи польське прикордоння, я несподівано з’ясував, що найбільше від введення обмежень на безмитне ввезення товарів в Україну постраждав польський бізнес. І це дозволяє оцінити справжні обсяги тіньових взаємовідносин.

Саме ми створюємо для них тисячі легальних робочих місць в прикордонних містах, саме ми створюємо ринок збуту товарів європейським виробникам, саме наші гроші приносять мільярдні надходження в їхні бюджети у вигляді податків. Це ми вирішуємо економічні проблеми Польщі на її східному кордоні, і робимо ми це за рахунок власних інтересів. Але все це було до 1 січня поточного року.

Поспілкувавшись в лютому з кількома польськими підприємцями з різних прикордонних міст, я почув від них одне й те саме: ми орієнтовані лише на українських покупців, частка яких складає 60-95%, а з 1 січня їх немає, товар просто нікому збувати. Українці для них були клієнтами, заради яких вони і тримали свій бізнес. “До січня українців було дуже багато. Купували різні товари, а головне — великими партіями, мінімум ящиками”, — розповів власник польської компанії гуртового продажу побутової хімії. Але це вже лише спогади, багато хто з них вже планує закриватися або переорієнтовувати бізнес. А дехто очікує скасування введених обмежень і стежить за новинами з українського кордону, адже на нашій стороні знайшлися прихильники ідеї скасування ефективного Закону #2245 і повернення цієї схеми на кордон в інтересах польського бізнесу.

Війна за право не платити податки

Не встиг Закон почати діяти, як розгорнулася справжня війна проти нього. 10 січня на кордоні України з Польщею були перекриті декілька пунктів пропуску начебто простими місцевими жителями з вимогою скасувати норму перебування в Польщі 24 години для безмитного ввезення товарів. 11 січня Андрій Антонищак, народний депутат від БПП, навіть зареєстрував законопроект #7484 щодо скасування норми перебування за кордоном у 24 години, назвавши її такою, що порушує права громадян. 17 січня на засіданні Комітету ВР з питань податкової та митної політики член фракції “Народного Фронту” Олег Кришин та його помічник екс-митник Сергій Сьомка намагалися дискредитувати дії Державної фіскальної служби та митниці в частині впровадження Закону #2245.

Вони голосно заявляли, наприклад, про те, що митниця почала дублювати дії прикордонників і вести власні бази даних осіб, що перетинають кордон, та наполягали на відстрочені введення норм цього Закону. 3 лютого мітинги на кордоні з перекриттям пунктів пропуску повторилися, продовживши чиюсь кампанію з дискредитації Закону проти “піджаків”. Мітинги супроводжувалися яскравими плакатами, кричущими лозунгами на кшталт “Це приниження української нації” та вимогами повернути право купувати товари кожного дня та без обмежень.

Відкрито вийшли на протест люди, які нелегально заробляють на “сірому” імпорті, але при цьому ніде не працюють, не сплачують податки та отримують від держави субсидії. Одна з думок, яку вони намагалися донести до ЗМІ, — відсутність в регіоні роботи.

Але голова Львівської облдержадміністрації Олег Синютка вважає це маніпуляцією та наводить статистику кількості на Львівщині нових робочих місць, створених 2017 р. “Торік ми відкрили на Львівщині 84 підприємства, більше 8 тис. робочих місць. І що ви думаєте? Ніхто не хоче йти туди працювати. Ми надаємо людям можливість заробити. 12-14 тис.грн. — зарплата, яку реально отримувати по області. А роботодавці при цьому скаржаться, що ніхто до них не йде, бо їздити через кордон і працювати неофіційно зручніше. Відсутність роботи в області — питання цілком маніпулятивне”, — заявив посадовець.

Зона комфорту для багатьох жителів прикордоння — це нелегальна робота, допомога по безробіттю та субсидії. Отримавши легальну роботу та “білу” зарплатню, вони все це втрачають. І саме задля збереження статус-кво вони і вийшли на кордон.


P.S. Нещодавно бізнес Польщі висловив стурбованість зростанням на 23,8% легального імпорту з боку України. За даними Держстату, 2017 р. він склав близько $2,7 млрд. Невдоволені від’ємним сальдо в торгівлі, поляки навіть почали піднімати питання про застосування обмежувальних заходів в рамках СОТ. Ця новина — яскравий приклад того, як поляки захищають свої економічні інтереси від зазіхань сусідніх країн, адже розуміють, що сильна країна — це багата країна.

В Україні це поки не розуміють, а захист економічних інтересів держави взагалі не в пошані. Навіть якщо задля такого захисту щось робиться, ці намагання відразу стикаються з суттєвим спротивом деяких можновладців, які чи то не розуміють, чи то умисно починають боротися проти наповнення бюджету своєї країни, забуваючи, що саме з цього бюджету вони і отримують свою зарплатню.

Дополнительная информация

  • Автор: Євген Плінський
Прочитано 6073 раз
Другие материалы в этой категории: « Сутінкова зона Заручники мереж »
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии
ШАРЖІ 
« June 2018 »
Mon Tue Wed Thu Fri Sat Sun
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  
КОЛУМНІСТИ БІЗНЕСУ

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.