Володимир Чеповий
спільно інвестувати
 
Володимир Полевий
захистити свій бізнес
 
Юрій Гусєв
розповісти про свій бізнес
 
Світлана Власова
розвивати свій бізнес
 
Олексій Чуєв
включитися у бізнес-події
Вівторок, 13 лютого 2018 15:58

“Український дім” в Давосі — створення нового контексту для сприйняття України”

Про те, як починався проект “Українського дому” в Давосі, розповідає член організаційного комітету Марина Вишегородських, старший радник Ради директорів Ciklum Holdings

— Як почалася історія “Українського дому” в Давосі для вас, адже ви були залучені в неї з самого початку?

— Мені дуже пощастило в житті — останні 12 років я йшла за людиною-візіонером. Це Торбен Майгаард, засновник Ciklum, який навчив мене думати не про не­гайну практичну вигоду, а про те, що принесе користь стратегічно — людям, компанії, індустрії, країні. Саме тому Торбен інвестував в кілька українських стартапів, саме тому Ciklum є членом UVCA з 2015 р. З тієї ж при­чини Ciklum була єдиною IT-компанією, що підтримала Ukraine Davos Nights в 2017 р. і стала золотим спонсо­ром Ukraine House Davos у 2018 р.

Потрапивши в Давос минулого року, я зрозуміла суть ідеї Андрія Колодюка (голова наглядової ради UVCA. — Ред.) — створити новий контекст сприйнят­тя України (не “війна і корупція”, а ”креативність, інно­вації, можливості”) і зробити це не в себе вдома, а на Світовому економічному форумі в Давосі — на плат­формі, де збираються топ-інвестори і бізнес-лідери з усього світу, в самому центрі формування світової адженди. Очевидним для мене був факт, що вирішити таке завдання можливо, але зробити це можна, лише представивши об’єднану картину, де кожен окремий елемент підтримує і підсилює інші, додаючи глибини і цілісності сприйняттю загальної історії. Мене дуже на­дихнула ця задача інтеграції, тому я з радістю прийня­ла запрошення увійти в організаційний комітет.

photo 2018 02 15 15 58 00

— Чи легко було знайти підтримку інших компаній?

— Робити щось вперше або бути частиною того, що створюється вперше, завжди нелегко. Особливо якщо це робиться публічно та ще й на міжнародній арені. Особливо якщо ти ніколи раніше не був на цьому май­данчику і повинен довірити репутацію свого бренду “організаційному комітету” та його можливості втілити благу ідею в життя. Особливо якщо ти розумієш, що ні­якої негайної практичної вигоди ти не отримаєш, а твоя участь — це лише інвестиція в посилення бренду країни, навіть не твоєї компанії. Тому мені були зрозумілі сумніви багатьох колег. Але оскільки наша галузь, не дивлячись на свою молодість, є вже досить зрілою — і не тільки в сенсі результату, який ми здатні генерувати ($3,6 млрд річної експортної виручки, 32% зростання з 2015 р.), а й за рівнем довіри і конструктивної взаємодії між ключовими гравцями, мені вдалося знайти компанії, які виступили в цьому році під єдиним брендом Асоціації “IT України”, яка стала срібним спонсором Ukraine House Davos. Я дуже вдячна своїм колегам з компаній SoftServe, Epam, Eleks, Innovecs, Intellias, N-iX, PwC за довіру і підтримку та дуже пишаюся, що саме наша індустрія ще раз продемонстру­вала свою зрілість і значення для країни, підтримавши цю історичну ініціативу.

— У чому ключові цінності заходу?

— Є зовнішня і внутрішня цінність. Зовнішня — це той ефект, якого представники українського бізнесу до­сягли, коли самоорганізувалися і створили Ukraine House Davos. Це вже отримало визнання як від світо­вої спільноти, так і від Президента України. Це хоро­ший крок до зміни сприйняття нашої країни, чого ми і намагалися досягти.

Що стосується внутрішньої цінності, це три основних моменти: 1) більше півтора десятка компаній, недержав­них організацій та фондів поставили значення бренду країни вище власних практичних інтересів і виграли від цього; 2) експортноорієнтовані IT-компанії, незважаючи на конкуренцію, об’єднали зусилля і створили плат­форму для презентації креативного, інноваційного та інвестиційного потенціалу України; 3) досвід визнання важливості всіх елементів нашої інноваційної екосисте­ми: наші інвестиційні фонди, сервісні IT-компанії — як backbone IT-екосистеми, стартапи і продуктові компа­нії, інноваційні парки, agritech і civictech, що активно розвиваються, експертиза в cryptocurrencies та  blockchain — тільки все це разом, в поєднанні з креативніс­тю, мистецтвом і душевністю дозволило нам розповісти “сильну” історію. Я дуже сподіваюся, що цей спільний досвід взаємодії ми зможемо перенести зі стін “Україн­ського дому” в повсякденне життя.

 

Олена Кошарна: “Наші гості реагували так: “Щось відбувається в Україні, і нам це цікаво” 

Ми давно хотіли поспілкуватись із пані Оленою Кошарною. Вона є засновником та головним виконавчим директором компанії Horizon Capital, а також виконавчим віце-президентом фонду WNISEF. Крім того, вона член Наглядової ради Української асоціації венчурного капіталу та прямих інвестицій (UVCA), член Ради директорів Американської торговельної палати (АСС), а також член Ради директорів та віце-президент Світового конгресу українців. Ця розмова стала можливою завдяки зустрічі в “Українському домі” в Давосі, оскільки пані Олена була одним із його співорганізаторів.

— “Український дім” у Давосі став феноменом, історією успіху. Як вам це вдалося?

— Я хочу, щоб усі знали, — це не Олена Кошарна зробила “Український дім” у Давосі. Це семеро людей і наші парт­нери Western NIS Enterprise Fund, фонд Віктора Пінчука та організатор UVCA, які працювали пліч-о-пліч. Окрім мене мова йде про Ярославу Джонсон, Алексу Чопівську, Андрія Колодюка, Ольгу Афанасьєву, Світлану Гриценко та Марину Вишегородських. Це для мене дуже важливо. Крім того, ми об’єднали різні галузі, об’єднали українців і діаспору, об’єднали просто колосальну кількість людей: волонтерів, громадськість, дуже багато представників бізнесу.

Kosharna

Олена Кошарна, засновник та головний виконавчий директор компанії Horizon Capital

— Це була командна робота та приватна ініціатива?

— Авжеж. Чому я весь час говорю про співорганізаторів? Ми мали ідею, ми зібрали невеликі кошти, але зробили це власними силами. Я гадаю, що всі вони дійсно герої. Ми розуміли, що не можемо зробити такий “Український дім”, за який було б соромно перед Україною. Всі ми мали чітке відчуття, що це виклик світового рівня. Це як би якийсь хор, що зібрався разом вперше, вирішив, що буде виступати на сцені Метрополітен-опера в Нью-Йорку, при тому що його учасники ніколи разом не співали. Але ми не могли програти.

Я навіть не можу сказати, скільки годин усі співоргані­затори вклали в цей проект. І ми це робили не за гро­ші — ніхто нам не платив. Ми просто три рази на тиж­день зустрічалися і за три-чотири години вирішували всі проблеми. Дійсно, важко створити подію на такому високому рівні, коли є настільки напружений графік: всього п’ять днів і великі складнощі з логістикою. Це був дуже складний процес — фактично три місяці кризово­го менеджменту.

— Команда “Українського дому” більше представила Україну через інноваційні ІТ-рішення. На які сектори інвестори звертають більшу увагу? Чи виправдалися ваші очікування?

— Передусім ми хотіли, щоб світ чув голос нового поко­ління. А нове покоління — це ІТ, це новітні технології. Ми також розуміємо, що українські компанії, українські “ай­тішники”, можуть створювати рішення, які потрібні світо­ві. Це була наша основа — їх голос. Ми розуміли, що ця тематика приваблює гостей Давосу, і це те, про що вони, імовірно, не знають. Вони мали побачити обличчя Укра­їни з цього боку. Це як “гачок”, щоб їх притягнути і при­вернути увагу до всього, що ми можемо запропонувати.

Ми говорили не лише про ІТ, блокчейн та криптовалюти. Були проведені різноманітні панелі: про агросектор, про енергетику. Також ми запросили президента ЄБРР сера Суму Чакрабарті та Президента України Петра Порошен­ка. Вони говорили про різні інвестиційні проекти — від інфраструктури до агро- та машинобудування, фактично про все, чим ми можемо зацікавити інвесторів. Тобто ми охопили всі галузі, але нашим “гачком” були інформацій­ні технології, оскільки для всього світу це дуже гаряча та важлива тема.

Davos girl

 

— Йшлося про ті сектори, куди варто інвестувати?

— Так, проте для України це не лише питання залучення інвестицій. ІТ-галузь — це наше майбутнє. Чому? Тому що це зберігає інтелігенцію в Україні. Коли наші ІТ-компанії та їх засновники, а це дійсно дуже креативні та інтелігентні люди, вирішують: “Ми залишаємося в Україні та буду­ємо свій бізнес тут”, це означає, що в України є май­бутнє. Ми хочемо, щоб цей інтелект залишався тут. Це здорове покоління, яке створить здорове майбутнє. Це стратегічне питання, а не лише питання інвестицій та їх повернення. Це розмова про те, де Україна знаходиться на світовій арені. Ми вважаємо, що Україна — це “Brains, Hands and Grains” (“мізки, робочі руки та зерно”).

Ці люди, звичайно, можуть виїжджати в будь-які краї­ни — інші країни цього прагнуть. Всі хочуть, щоб вони переїхали не лише самі, а зі своїми командами. Це ве­ликий ризик. Я переконана, що держава має думати про цих людей і зробити максимум, щоб їм було ком­фортно жити і розвиватись в Україні, приводити сюди інвесторів і піднімати економіку тут.

— Чому важливо було створити “Український дім”?

— Треба бути в Давосі й відчувати його енергетику. Я хотіла би просто передати цю енергію всім. Уявіть: 3 тис. людей приїжджають раз на рік у Давос. Це не лише політики, але й бізнес-лідери. Ніхто не знає, що відбудеться, коли 3 тис. людей збираються на такому рівні: що буде вирішено, які транзакції пройдуть, яких домовленостей буде досягнуто. Коли, наприклад, в тебе є капітал в $10 млрд, то в тебе вже є певне коло спілкування. Зазвичай це ті, хто дійсно може змінюва­ти світ. Для них зібратися разом — це просто унікаль­ний момент.

Тобто для нас, для України, надзвичайно важливо бути в Давосі. Дуже погано, що після 2015 р. взагалі не було панелі про Україну, навіть дискусії! Це ганьба, так не повинно бути. Отже, якщо Україна не запрошена, то що ми маємо робити? Ми маємо сунутись туди, маємо по­казати, що ми існуємо. Ми не знищені, ми є, ми пере­могли. Багато хто думав, що ми не зможемо витримати все, що відбулося в 2014-2015 рр. Дуже важливо, що ми вперше не просто показали Україну, але й сказали світові: “Ми бачимо своє місце разом з вами, і ми гідні цього”.

Тому було дуже важливо не просто відвідати Давос і поспілкуватись. Ні. Треба було мати своє представництво. Ми знайшли дуже круте місце на найкращому променаді і організували там “Український дім”. Ство­рили дуже швидко, за декілька днів. І він стояв цілий тиждень. Якщо ми подивимось на результати — 5 тис. людей пройшли через “Український дім”.

— Що було найцікавішим з того, що ви почули від відвідувачів “Українського дому”?

— Дуже важливо і для мене найбільш емоційно було бачити, як у тих, хто, імовірно, ніколи не чув про Україну або чув лише про війну чи корупцію, під час відвідування “Українського дому” просто відкривалися очі. Для мене найкращим було, коли мільярдер зі списку “Forbes”, я не можу розголошувати його ім’я, сказав мені: “Україна — це Європа. Я зайшов сюди і відчуваю, що ви маєте європейський дух”. Це дуже важливо. Тому що він був здивований. Він ніколи навіть не думав про Україну. Але коли зайшов, відчув і побачив енергію, все змінилось… І дійсно, ті, хто там був, розуміли, що у нас був дух і енергія, що щось дуже прекрасне відбувалося в цих чотирьох стінах.

— Невже для учасників Світового економічного фору­му настільки важливі емоційні речі?

— Я дивилась в очі кожної людини, яка заходила до нас. От хтось заходить у джинсах та светрі — ти не знаєш, хто він такий. Починаєш з ним говорити, а це або прин­цеса Люксембургу, або хтось, чиї статки “Forbes” оцінює у $6 млрд. Вони не рекламують себе: “Я дуже важлива людина”, але там майже немає звичайних людей. І ці гості реагували так: “Щось відбувається в Україні, і нам це ці­каво”. Цих людей важко здивувати — інколи вони циніч­ні, бо вважають, що вже все бачили. Але ми їх здивували, і вони це запам’ятають.

Так само реагували наші високопосадовці. Коли Прези­дент зайшов, коли міністри та народні депутати заходи­ли, коли партнери і спонсори заходили, я дивилася в їхні очі — вони пишалися. Це принесло мені величезне задо­волення, бо вони бачили, що нам вдалося гідно предста­вити Україну.

— “Український дім” отримав шалений розголос, але Давос скінчився. Що тепер, які наступні кроки?

— Сім співорганізаторів вже наступного дня після Даво­су зібралися і обговорювали плани на наступний рік. Ми вже спілкуємось із цьогорічними спонсорами: чи будуть вони надалі підтримувати цей проект? І ми задоволені, що вони зацікавлені продовжувати надавати підтримку. Також до нас звертаються інші, нові партнери. Вони ро­зуміють, що цю історію успіху важливо продовжувати, що “Дім” має бути у більшому приміщенні. Знайти його в Да­восі дуже важко, але ми маємо бути більшими, кращими і на такому ж високому світовому рівні.

— Чи можна вже говорити про якійсь цифри, результа­ти роботи “Українського дому”?

— Я з багатьма спілкувалась, отримала понад 1000 ві­зитівок і тепер маю з ними багато роботи: контактувати, давати більше інформації про Україну. Головне зробити так, щоб ці люди приїхали і побачили все на власні очі. Я кажу їм: “Приїжджайте, ми вам допоможемо зорганізува­ти все, що потрібно. Подивіться і тоді скажіть, чи готові ви інвестувати в Україну”. Гадаю, що ми дуже багато “зернят” посіяли. Це не такий швидкий процес, як нам хотілось б. Побачимо за два-три роки, який врожай вони дадуть.

 

Ольга Афанасьєва: “Інвестори готові до співпраці з нами”

Виконавчий директор Української асоціації венчурного та приватного капіталу (UVCA) Ольга Афанасьєва про час інвестувати в Україну, майбутні досягнення та роботу зі студентами.

— Як ви могли б охарактеризувати нинішній інвести­ційний клімат в Україні?

— Зараз саме час інвестувати в Україну. Діяльність нашої Асоціації більше скерована на співпрацю з венчурними фондами, але також ми спілкуємося з інноваційними ком­паніями, стартапами. Оскільки зараз майже кожна компа­нія має технологічну складову, для нас важлива комплек­сна підтримка інновацій.

Також я бачу інтерес до України з боку іноземних венчур­них асоціацій (на кшталт UVCA) та інвестиційних фондів. Раніше деякі з них лише чули про нашу країну, але за­раз їх цікавить, що ж інноваційного може запропонувати український ринок. Вони готові до співпраці.

Afanasieva

Ольга Афанасьєва, виконавчий директор Української асоціації венчурного та приватного капіталу (UVCA)

— Які напрямки цікавлять інвесторів?

— За декілька днів до початку Світового економічно­го форуму в Давосі я повернулася з Лас-Вегаса, де ми влаштовували український павільйон на Consumer Electronics Show. Це найбільша у світі конференція зі споживчої електроніки, на яку приїжджають близько 200 тис. відвідувачів. Тому зі свого досвіду скажу, що зараз всі так чи інакше говорять про блокчейн та криптовалюти. Також хороші перспективи у штучного інтелекту, який за­раз впроваджують майже в усі девайси. Цікаві й концепції “розумного” міста, “розумних” автомобілів тощо.

— Скільки інвестицій прийшло до України у 2017 р.?

— Ми ще не готові назвати точну цифру за 2017 р., але вона майже втричі перевищить показники 2016 р., коли в інноваційні компанії було проінвестовано $88 млн. Ми очікуємо, що цього року та надалі ця цифра зростатиме.

— Якби ви зараз створювали власний стартап, що це було б?

— Напевне, це було б щось пов’язане із соціальним під­приємництвом та підтримкою жінок у бізнесі. Минулого року я була номінована як Амбасадор жінок венчурного бізнесу в Європі від України, активно беру участь у подібних ініціативах. Я відчуваю необхідність підтримувати жі­нок в тих секторах, які традиційно вважаються суто “чоло­вічими”, наприклад в технологіях, інвестиціях.

— Що важливіше для стартапу: ідея чи команда?

— Однозначно команда. Ідея може трансформуватися, ча­сом навіть кардинально. Але хороша команда — це дуже важливий фактор.

— У який проект ви б ніколи не інвестували?

— У стартап, де команда або засновник зайняті у багатьох побічних проектах. Розфокусованість — не найкраща риса. Я не дуже вірю, що можна робити десять справ од­ночасно і стрибати зі стартапу у стартап. Звичайно, час від часу сфери діяльності можуть змінюватися, але якщо ці зміни відбуваються надто часто, небагато шансів, що чер­говий проект буде довгостроковим.

— Як бути з тим, що багато українських молодих ком­паній з самого початку націлені на американський та інші ринки?

 — Це не означає, що вони не люблять Україну чи ще щось. Причини тут об’єктивні. Щоб апробувати, “обката­ти” новий продукт, компанії потрібно багато клієнтів. На жаль чи на щастя, їх можна знайти за кордоном, на гло­бальному ринку. Передусім у США. На американському ринку багато споживачів з більш-менш схожими смака­ми. Український внутрішній ринок порівняно маленький. Також в Україні мало early adopted-споживачів — людей, які готові витратити певну суму грошей, щоб придбати якусь новинку. Українці більше люблять перевірені про­дукти від відомих брендів.

— Які ваші найбільші досягнення на даний момент?

— Хотілося б “стандартно” відповісти, що найбільші мої досягнення ще попереду. Але якщо говорити про кар’єру, то я часто шуткую, що “в минулому житті” займа­лася наукою. Я викладала в Україні, зараз читаю лекції в Університеті Гринвіча, у Лондоні. Дуже приємно, коли мені пишуть або телефонують мої колишні студенти і дякують за те, що вчила та “примушувала” читати корисні мотиваційні книжки. Я радію, коли вони розказують, що використали отримані знання і почали займатися якоюсь важливою справою.

Також був випадок, коли декілька моїх студентів, надих­нувшись тим, що я наразі працюю в сфері венчурних ін­вестицій, почали писати дисертацію і робити дослідження у цій сфері. І хоча робота зі студентами інколи виснажує, у такі моменти думаєш, що все було недарма. Це надихає!

— Що спільного у викладання та інвестицій?

— Насправді багато чого. Робота зі студентами трошки схожа на відносини інвестора і стартапу. Студенти хочуть отримати хорошу оцінку, стартапи — інвестицію. Інвесто­ри хочуть бачити гарні фінансові показники, а виклада­чі — гарні знання як результат своєї діяльності.

Дополнительная информация

  • Автор: Валентина Дудко
Прочитано 1065 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.