Володимир Чеповий
спільно інвестувати
 
Володимир Полевий
захистити свій бізнес
 
Юрій Гусєв
розповісти про свій бізнес
 
Світлана Власова
розвивати свій бізнес
 
Олексій Чуєв
включитися у бізнес-події
Понеділок, 05 лютого 2018 09:56

Стратити чи помилувати?

В Україні знову заговорили про необхідність проведення загальної амністії капіталів. Це дозволить консолідувати такий необхідний Україні інвестиційний ресурс на тлі несприятливих для неї ринків капіталу. Але яку саме модель може наразі обрати Україна та чи зможуть політики зробити висновки з попередніх кампаній

Ідея податкової амністії в Україні виникала неодноразово, хоча б раз з цього приводу вважали за необхідне публічно заявити усі високопосадовці з економічно­го блоку. Кілька місяців тому здавалося, що спекуляції на цю тему можна вважати закінче­ними: Мінфін дуже виразно натякнув, що амністія поки не на часі. Але на початку року з Адміністрації Президента пройшли меседжі про необхід­ність створення додаткових стимулів для приходу капіта­лів в українську економіку, і серед інших заходів згадува­лася й амністія капіталів.

Досі така делікатна проблема, як фінансова амністія, кожною країною вирішува­лася виключно самостійно. І з різним ступенем успіху. Проблема в тому, що в це, здавалося б, суто економічне питання завжди втручаєть­ся політика. Успіх амністію капіталів супроводжував лише в тих країнах, де уряд рішу­че відмовлявся від будь-яких морально-політичних мотивів при проведенні реформи.

“Складається враження, що в питанні фінансової амністії економічна логіка підштовхує владу до одного, а політична мораль — зовсім до іншого. Так в усякому разі виглядає все, що пов’язано з відновленням фіскальної чистоти, — зізнався співробітник Міністерства фі­нансів, що побажав бути неназваним. — У приватних бесідах практично всі без винятку чиновники охоче підтримують ідею фінансової амністії. Але коли доводиться говорити на цю тему публічно, і політики, і економісти вдаються до від­вертого моралізаторства. Одна справа — закрити очі на сум­нівні діяння підприємців, які вивели гроші за кордон, зовсім інше — визнати власні законотворчі огріхи, через які в свій час інвестиції і витекли з країни”.

Якщо ж відмовитися від політики, то Україна — безумовно, один з перших кан­дидатів на проведення фі­нансової амністії. В одних країнах “брудними” називають виключно гроші від торгівлі зброєю і наркотиками, доходи від тероризму і бандитизму. У нас же все інакше. “Брудни­ми” у нас визнаються гроші, зароблені насамперед чесним бізнесом і виведені за кордон тому, що їх власники не вірять у сталу економічну стабільність й очікують від держави якогось підступу. Це не “чорні” доходи від рекету і проституції, а при­бутки від комерційних опера­цій. Тож чому б цим грошам не працювати на благо Батьків­щини?

Про фінансову амністію в Україні йдеться давно. Останній Закон про податкову амністію, а точніше — про податковий компроміс, набрав чинності в середині січня 2015 р. За його умовами, платни­ки податків звільнялися від юридичної відповідальності за заниження обов’язків по ПДВ і податку на прибуток у конкретно визначений період. Також підприємцям необхідно було заплатити лише 5% від суми несплачених раніше по­датків, інші 95% їм прощалися. Очікувалося, що це дозволить поповнити казну держави в середньому на 3 млрд грн., але в реальності вийшло набагато менше — лише 794 млн грн.

Чому так сталося, адже бізнесменам пропонували досить вигідну угоду? Коли кількома місяцями пізніше по­чали з’ясовувати це питання, виявилося, що представники Державної фіскальної служби не зовсім чесно виконували процедуру податкового комп­ромісу, навмисно збільшували суму боргу, вимагали хабарі за те, щоб питання окремо взятого платника вирішувалися швид­ше, і навіть відкривали кримі­нальні справи (за перший мі­сяць дії процедури таких справ було близько 700; загалом взяли участь понад 8 тис. компаній). Ще однією проблемою даної процедури була її короткостро­ковість. Адже Закон виділив на її проведення 70 днів, включа­ючи перевірки, видачу довідок та інші бюрократичні особли­вості, а також обчислення влас­не узгодженої суми, необхідної для погашення, на сплату якої давалося тільки 10 днів. Якщо у підприємця накопичився борг, скажімо, в 1 млн грн., то зібрати і сплатити таку суму одразу навряд чи було мож­ливо. Тому можна зробити ви­сновок, що український бізнес просто боїться брати участь в подібних заходах. Хоча в цілому фінансова амністія спрямована на те, щоб легалізувати відносини між державою і платником по­датків. Поповнення бюджету не є первинною метою. Для кожного випадку приймається окремий законопроект, де чітко прописані умови цієї амністії, податки, які будуть враховува­тися, відсоткові нарахування від суми для їх сплати і період її проведення.

Багато країн практикують податкову амністію. Зовсім нещодавно, наприкінці бе­резня 2017 р., таку процедуру було завершено в Індонезії. В усьому світі її називають досить успішною, але уряд країни частіше розповідає про негативні нюанси. Загалом, в податковій амністії взяли участь 965983 індонезійця. Здавалося б, майже мільйон, але чи так це багато за наяв­ності 35 млн зареєстрованих платників податків? Міністр фінансів Індонезії заявляє, що існує величезне коло осіб, які не виконують свої податкові зобов’язання. Що стосується репатріації активів, програ­ма розчарувала. В конкретні інвестиційні інструменти, які були підготовлені індо­незійськими властями, були репатрійовані лише активи в розмірі 147 трлн IDR, або при­близно $10,85 млрд. Тоді як метою уряду була репатріація на рівні 1 квадрильйона IDR. Крім того, на Сінгапур припа­дала більша частина оголоше­них і репатрійованих індоне­зійцями коштів. З цієї країни було отримано близько 85 трлн IDR репатріації фон­дів. Однак, за деякими оцінка­ми, індонезійці тримають в Сінгапурі активи в розмірі 2,6 квадрлн IDR (близько 650 трлн IDR становлять “неінвестиційні активи”, такі як майно). Більшість з цих репатрійованих активів перейшли на офшорні депо­зитні рахунки, в облігації та фонди управління капіталом. Небажання індонезійців ре­патріювати своє багатство на батьківщину свідчить про те, що Індонезія недостатньо приваблива. Це може бути пов’язано з відносно високими податковими тарифами в кра­їні (у порівнянні з тарифами в податкових гаванях), і, мож­ливо, з тим, що деякі люди досі травмовані азійською фінан­совою кризою і тому вважають за краще зберігати активи за кордоном. Вважається, що це обумовлено занепокоєнням че­рез запровадження цього року ініціативи “Автоматичний об­мін інформацією про організа­цію економічного співробітни­цтва і розвитку”, що спростить податковим органам доступ до даних про закордонні активи.

Процедура податкової амністії була апробована і в Латинській Америці, зокрема в Бразилії й Аргентині. Востаннє цей процес закінчився менш ніж рік тому. Згідно з ініціати­вою, аргентинці могли легалі­зувати свої незадекларовані активи і закордонні рахунки, заплативши державі від 0% до 15% або придбавши державні облігації. Дія закону не по­ширювалася на представників судової, виконавчої і законо­давчої влади, а також їхніх найближчих родичів. Прези­дент Аргентини в інтерв’ю ви­словлював надію, що податкова амністія сприятиме залученню інвестицій приватного сектора на місцеві ринки, скороченню потреб в державних витратах та стимулюванню внутрішнього зростання. У підсумку держав­ну казну вдалося поповнити на 148,6 млрд песо ($9,652 млрд), які допомогли зменшити дефі­цит бюджету на 4,2% ВВП. За даними податкового агентства AFIP (Administración Federal de Ingresos Públicos), 80% оголо­шених активів прийшли з-за кордону, в основному зі США та Швейцарії. За оцінками ана­літиків, до амністії за межами Аргентини перебували близько $400 млрд неоголошених коштів.

В Європі також час від часу ініціюють податкову амністію. Наприклад, Італія — країна-рекордсмен за частотою її про­ведення. Основна проблема цієї європейської держави полягає в тому, що величезна частка грошових коштів знаходиться за межами країни. За неофіцій­ними даними, запаси італій­ських капіталів за кордоном становлять близько €150 млрд. Звичайно, в цьому є вина і са­мого італійського уряду, оскіль­ки умови для ведення малого і середнього бізнесу досить жор­сткі. Законодавство передбачає для компаній в середньому на 20% вище оподаткування, ніж в інших країнах Європи. Бізнесмени також відзначають невисоку якість надання послуг від держави. На відміну від багатьох варіантів податкової амністії, в Італії діють суворі норми. Наприклад, підприємці, що приховують свої гроші за кордоном, під час процедури повинні виплатити повну суму своїх заборгованостей, включаю­чи штрафи і пеню, на які, прав­да, пропонують “знижку”. Тобто боржник втрачає великі кошти, але при цьому залишається на волі. Що цікаво: розмір штрафу залежить ще й від країни, в якій раніше знаходилися капітали компанії. Наприклад, якщо гроші були заховані в США, то сума штрафу буде меншою, ніж якщо гроші знаходилися в Швейцарії (за деякими дани­ми, саме там міститься 80% італійських капіталів). Проте практично щорічне проведення податкової амністії приносить свої плоди. 2015 р. державна скарбниця поповнилася на €60 млрд, що досить вагомо. Звичайно, виникають різно­го роду зовнішні проблеми. У тому ж 2015 р. податкова амністія набрала чинності із затримкою, оскільки відповідно до закону частково від відпо­відальності звільнявся Сильвіо Берлусконі, чого не могло до­пустити італійське суспільство. Але, в цілому, ця процедура приносить Італії грубі гроші.

Податкова амністія в різних країнах використовується по-різному. Уряд кожної держави виставляє свої умови і рамки, які потрібні в конкретний момент для конкретної еконо­міки. Хтось “прощає” борги, зобов’язуючи виплачувати лише відсоткові нарахування, хтось змушує виплачувати все, гарантуючи звільнення від в’язниці. Об’єднує всіх лише те, що амністія в більшості випадків пов’язана з рефор­мами податкового законодав­ства. Держава, яка розглядає процедуру амністії, має бути готовою, з одного боку, спрости­ти регуляторне середовище, а з іншого — посилити контроль за дотриманням податкового за­конодавства по завершенні ам­ністії. Також частим приводом для проведення амністії слугує незадовільний стан фіскальної системи і бажання досягти ма­кроекономічної стабілізації.

У довгостроковій перспекти­ві податкова амністія здатна ге­нерувати позитивні ефекти для фіскальної сфери і національ­ної економіки в цілому. Адже в разі успішності цієї кампанії можна очікувати розширення бази оподаткування в наступні періоди за рахунок включення в периметр податкового контр­олю частини тіньового сегмента економіки.

Реалії української системи оподаткування такі, що в тінь через її недосконалість йде велика кількість підприємців. По-перше, в законах є багато “вікон”, скориставшись якими можна вивести гроші в офшор. По-друге, відсутня мотивація платити податки, які в результа­ті нерідко потрапляють в кише­ню певним особам. І, по-третє, бракує кримінальної караності і є можливість ухилитися від неї через корупцію в державних фіскальних органах.

Для того щоб податкова ам­ністія в Україні була ефектив­ною, слід аналізувати передумови до її проведення. Іноді людей змушують приховувати свої доходи. Спрощення систе­ми оподаткування, зменшення бюрократичної тяганини, зміна норм отримання ліцензій і сертифікатів стимулюватиме підприємців вести бізнес у відкритій формі. Законопроект слід складати таким чином, щоб проведення амністії було реальним: збільшити термін її дії (в світі не використовують такі короткострокові періоди, як в Україні), чітко обумовити обмеження, за яких податкова амністія буде дійсна, і, звичай­но ж, заздалегідь інформувати потенційних її учасників, про­водити роз’яснювальну кам­панію за допомогою соціальної реклами на телебаченні, банерів і буклетів. Саме слово “амністія” нерідко викликає у людей негатив, тому спочат­ку має сенс замінювати його більш позитивними фразами. Необхідно забезпечити прозо­рість процедури, щоб уникнути “фактора людської жадібності” на місцевому рівні, і гаранту­вати виконання умов податко­вої амністії з боку держави. Не варто амністією і зловживати. Якщо проводити її щороку, українці можуть навмисно не платити податки, чекаючи чергову процедуру, і це буде закономірно, адже набагато простіше розлучитися лише з частиною грошей, призначе­них для сплати податків, ніж з повною сумою.

В нашої країни попереду довгий і важкий шлях станов­лення стабільної фіскальної системи. І проведення дієвої податкової амністії, як сполуч­ного елемента між державою і бізнесом, може бути каталі­затором прискорення цього процесу.

Дополнительная информация

  • Автор: Ольга Гурц Євген Мельник
Прочитано 2920 раз
Другие материалы в этой категории: « За три моря Взяли на буксир »
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.