Понедельник, 18 декабря 2017 08:41

Арабські перспективи

Україна має декілька пріоритетних завдань щодо розвитку експортних ринків та формування української зовнішньої торговельної політики.

По-перше, це розширення товарної структури українського аграрного експорту завдяки збільшенню частки продукції з доданою вартістю.

По-друге, це географічна диверсифікація експорту через розширення ринків збуту. І найперспективнішими є країни Перської затоки. Що потрібно знати українським підприємцям — в дослідженні БІЗНЕСа

Президент України Петро Порошенко під час офіційного візиту до Саудівської Аравії та Об’єднаних Арабських Еміратів, що відбувся 31 жовт­ня — 2 листопада поточного року, сказав: “Україна повинна більше уваги приділяти ОАЕ і Перському регіону”.

Можливо, це була просто офіційна ввічливість, але еміратська й аравійська преса тепер часто згадує цей вислів, розраховуючи, що відносини Києва та регіону покращаться.

Зараз економіка регіону GCC (від Gulf Cooperation Council — Рада співробітництва арабських держав Перської затоки) розвивається, модернізуються її енергетичний комплекс і транспортна інфраструктура, активно розвиваються інформаційно-комунікаційна сфера, фармацевтика, військовий сектор.

Тому на півострові хотіли б бачити українські компанії. Однак там визнають, що драйвером і лакмусом торгових відносин будуть підприємства харчової промисловості та АПК, а оскільки понад 95% продуктів харчування, наприклад, в ОАЕ імпортується, то поряд зі значними обсягами реекспорту потенціал ринку ОАЕ оцінюється в $15,8 млрд.

Свою історію взаємин з Україною вибудовує і Катар. Після дипломатичного скандалу уряд і місцеві компанії шукають різні можливості зацікавити Україну.

Після оголошення торгової блокади Катар в односторонньому порядку відкрив для українців свій ринок. 15 червня поточного року Доха зняла всі обмеження на ввезення яєць і курятини з України, які діяли з лютого, про що голосно повідомила Державна служба з питань безпеки харчових продуктів і захисту споживачів з посиланням на Посольство України в Катарі.

Українсько-катарське торгово-економічне співробітництво почалося ще у 2002 р., і з кожним роком обсяги зовнішньої торгівлі збільшувалися. Перша традиційна товарна позиція українського експорту, що користується найбільшим попитом на катарському ринку, — чорні метали та вироби з них (в середньому 35-45% загальної щорічної вартості експорту України в Катар).

Серед інших товарів вітчизняного виробництва, що експортуються в Катар, другу і третю позиції відповідно займає продукція вітчизняного агропромислового комплексу — зернові культури (ячмінь — 20-25% товарообігу), молоко і молочні продукти, яйця птиці, натуральний мед (до 20%), а також м’ясо та їстівні субпродукти, вироби деревообробної промисловості (меблі, вироби з деревини) і продукція машинобудування (електричні машини, котли).

Регіон має намір переконати українську сторону, що GCC може представляти інтерес для України не тільки як імпортер продуктів харчування. Однак, навчені гірким досвідом співпраці з Києвом, араби пропонують укладати окремі угоди, які дозволяли б швидко долати українські бюрократичні перепони.

У місцевій пресі така угода вже отримала назву “Три D” — Dialogue, Discussion, Quick Decision (“діалог, дискусія, дія”). Занепокоєння підприємців регіону GCC зрозуміле: більшість двосторонніх політичних угод, підписаних для стимулювання торгівлі, існують лише на папері.

Тому бізнес шукає власні альтернативні варіанти. Одним з них є створення Ukraine Business Hub (UBH), основною ідеєю якого стало просування українського бізнесу на нові ринки і його підтримка.

При цьому на перший план виводиться репутаційна складова компаній, що працюють через UBH. Останній вже був представлений регіону на Щорічному інвестиційному форумі в Дубаї (Annual Investment Meeting, AIM), який в квітні 2017 р. відвідала команда з 50 українських підприємців.

“Ми шукаємо прагматичну складову наших відносин, і мова йде про те, щоб, не втрачаючи великомасштабності, зробити наші проекти ефективними. А таких зараз дуже багато.

Співпраця з країнами GCC наші позиції в світі лише посилює. І в цьому, безумовно, не просто комерційна, а й стратегічна віддача від цієї співпраці”, — говорить президент Ukraine Business Hub Володимир Чеповий.

Поки ж показники нашого товарообігу, м’яко кажучи, не вражають.

За результатами 2016 р. експорт української аграрної продукції до країн Перської затоки склав трохи більше $500 тис. Причому лідерами серед країн-партнерів є Саудівська Аравія та ОАЕ, на які припадає 87% експорту.

Ключовими продуктами українського експорту стали: м’ясо й субпродукти, яйця, зерно, олія, цукор, тютюн та інші, що, безумовно, не є межею для розвитку двосторонньої торгівлі між нашими країнами.

За останніми аналітичними дослідженнями міжнародних маркетингових організацій, країни Перської затоки є одними із найперспективніших ринків у світі. Тут зосереджені великі фінансові ресурси, що інвестуються в різні сфери економіки.

Нагадаємо, що 1 січня 2008 р. шість країн — членів Ради співробітництва арабських держав Перської затоки оголосили про створення власного спільного ринку. Завдяки цьому тарифні бар’єри між шістьма державами (Бахрейн, Катар, Кувейт, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія) було скасовано, а мешканці Затоки отримали можливість укладати контракти в будь-якій державі цього регіону на рівних правах.

Зараз країни GCC є економічно розвиненими, водночас демографічна ситуація там змінюється надзвичайно динамічно. За даними Міжнародного валютного фонду, кількість населення в країнах Перської затоки збільшиться на 2,4% та у 2019 р. сягне 57,6 млн осіб.

Високий рівень доходів, значна чисельність середнього класу та зростаючий потік туристів є факторами, котрі формують високий попит на якісну продукцію, зокрема й органічну. Проте через несприятливі природні умови більшість країн Близького Сходу є залежними від імпорту харчової продукції.

Завдяки сталому зростанню добробуту населення регіону, змінюється й власне модель споживання. Сучасні формати гіпер- та супермаркетів країн Перської затоки завдяки великому вибору товарів задовольняють будь-який смак та уподобання.

Окрім того, держави активно інвестують у будівництво потужностей для переробки продукції, особливу увагу звертаючи передусім на якісне пакування та брендинг продукції.

Значним попитом на ринках Близького Сходу користується продукція стандарту “Халяль”. За оцінками експертів, імпорт цієї продукції до країн регіону може подвоїтися до 2020 р. та сягнути $53,1 млрд.

Як українські компанії вибудовують свої експортні стратегії у регіоні GCC, яка продукція має там попит, наскільки модель ведення бізнесу є очікуваною і з якими помилками стикаються там наші підприємці — БІЗНЕС зібрав досвід тих, хто вже працює з цими ринками (див. стор.18-24).

p 13Вікторія Предборська,
комерційний директор
ГК “Молочний альянс”:

— За попередніми результатами, обсяг експорту до арабських країн у поточному році складе близько 5,8% у загальному обсязі експорту продукції компанії. Компанія експортувала продукцію до ОАЕ, Саудовської Аравії, Марокко, Лівії.

Ми постійно розширюємо ринки збуту і вже досить давно маємо контакти зацікавлених компаній. Оскільки левова частка загального обсягу експорту до цих країн припадає на масло вершкове моноліт, поставки вдається налагодити досить швидко.

Для цієї групи товарів переважне значення має цінова політика, оскільки конкуруємо зі світовими виробниками з Нової Зеландії та ЄС.

Цього року прибутковішим був експорт масла до країн ЄС, тому доля експорту до країн Близького Сходу була досить невеликою.

Основною перешкодою для експорту до цих країн є висока собівартість продукції та досить високі ціни українських виробників у порівнянні з виробниками з Нової Зеландії та виробниками з країн ЄС. В Україні досить висока вартість молока й відсутня дотація на молоко з боку держави.

Чи доводиться адаптувати асортимент? Стандартні біржові продукти, такі як масло вершкове, адаптування не потребують. Якість ультрапастеризованого молока в упаковці “Тетра пак” також цілком задовольняє потенційних покупців, адже воно виробляється на спеціалізованому заводі дитячого харчування.

Але, на жаль, собівартість такого молока досить висока, що не дозволяє надати конкурентну ціну, адже продукція виробників Польщі та Німеччини майже на 20% дешевше.

Компанія здійснює заходи щодо адаптації сирного асортименту за смаковими, якісними показниками, але доля цих продажів зараз зовсім невелика.

Характерною рисою цього ринку є тривалі переговори до початку співробітництва. Також вся продукція повинна мати сертифікати “Халяль”, отримання яких займає деякий час. Переважна більшість дистриб’юторів з цих країн вимагають тривалої відстрочки платежу, тому вигідніше співпрацювати з трейдерами.

Дополнительная информация

  • Номер: Бизнес №51-52 от 18.12.2017
Прочитано 941 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.