Перейти к основному содержанию

Зоряний шлях: космічний бізнес як приклад державно-приватного партнерства

вс, 05/17/2020 - 04:15

У лютому цього року уряд дозволив приватним компаніям провадження космічної діяльності. БІЗНЕС розбирався, чи дасть це поштовх до розвитку галузі

Космічна галузь історично розвивалась як частина військово-промислового комплексу, а тому традиційно була справою держави. Ба більше, космос “починався” з гонки озброєнь, з балістичних ракет, систем наведення і на 90% таким і залишився. Принаймні, там, де космічні агенції були частиною оборонпрому. Віднедавна в Україні, як і в інших країнах, до освоєння космосу долучилися приватні гравці. Їх замовниками є не лише державний безпековий сектор, а й приватні компанії.

За ініціативи Дмитра Наталухи, голови Комітету ВР з питань економічного розвитку, у жовтні 2019 р. було прийнято Закон #1071 про підтримку космічної галузі, який відкрив можливості для спільної роботи державної галузі та приватних компаній чи замовників. Внаслідок цього стала можливою, наприклад, співпраця “Південмашу” з приватною компанією з американською реєстрацією, але українським корінням Firefly Aerospace. Прямий контракт, який не треба було погоджувати з “Укроборонпромом”, “Укрспецекспортом”, генералами та іншими чиновниками. “Зараз “Південмаш” виготовляє для нас тестову партію ракетних деталей, серед яких камери згоряння, агрегати автоматики та турбонасоси. Якщо все буде добре, тоді запустимося в повному обсязі. Ми також підписали договір про оренду виробничого цеху та деякого технологічного обладнання, які ми відновимо власним коштом”, — пояснив деталі Олександр Дондік, директор Firefly Aerospace Ukraine. Далі — більше: Комітет ВР розглядає можливість створення на базі “Південмашу” індустріального парку на взірець Кремнієвої долини.

Зауважимо важливий нюанс: найбільшим замовником космічної продукції комерційних структур по всьому світу залишається держава. Навіть славнозвісна SpaceX Ілона Маска не змогла би стати на ноги без замовлень NASA на транспортування вантажів до МКС. Але без зрозумілої та здорової прозорості, цивільного контролю й аудиту космічні підприємства є… просто ще однією схемою-годівничкою для людей, які банально “пиляють” бюджети під грифом “Таємно”.

У процесі підготовки цього матеріалу БІЗНЕС вислухав години одкровень про корупційні схеми та конспірологічні теорії, що сягають корінням ледь не часів Ціолковського. Матеріали кримінального провадження НАБУ щодо зловживань при створенні космічної системи супутникового зв’язку “Либідь” — це 157 томів. Але при цьому, за нашими оцінками, мало хто в державі знає відповідь на питання, чи полетить у космос українська “Либідь” (супутник зв’язку, створений за держзамовленням у спільному міжнародному проекті) та що для цього слід зробити…

Де ми зараз

Починаючи з 2017 р. Україна не фінансує власну космічну програму. Про стан галузі красномовно свідчить цитата з рішення виїзного засідання Комітету ВР з питань економічного розвитку, присвяченого проблематиці космічної галузі України, що відбулося 12 березня: “Стан космічної промисловості, зокрема одного з її лідерів — ДП “Виробниче об’єднання “Південний машинобудівний завод ім.О.М. Макарова”, є катастрофічним, підприємство потребує негайних та комплексних заходів державної підтримки”. Підприємство має величезні борги, які періодично погашають коштом державного бюджету. 2017 р. канадська MDA, генеральний підрядник “Либіді”, вийшла з проекту, а одному з ідеологів проекту з українського боку — Михайлу Гріншпону — НАБУ повідомило про підозру у справі про розкрадання. Сам пан Гріншпон повторив БІЗНЕСу, що він, навпаки, виступав кредитором проекту, а Україна допустила втрату $30 млн на страхування проекту, які знаходилися в збанкрутілому Діамантбанку, та $8,2 млн на рахунках збанкрутілого кіпрського Laiki Bank. При цьому пан Гріншпон переконаний, що “Либідь” може полетіти (готовий супутник знаходиться в російському Красноярську), а “Південмаш” може добудувати “Зеніт” для її запуску.

Голова Державного космічного агентства України Володимир Усов дуже образно зазначив у публічному звіті Агентства за 2019 р., що “результати діяльності підприємств галузі за 2019 рік були негативними в частині зростання обсягів виробництва і реалізації продукції...”. Це якщо в ці результати враховувати всі тролейбуси та сковорідки, вироблені “Південмашем”.

Проте, виходячи зі звіту:

  • успішними є напрямки діяльності в інтересах національної безпеки і оборони, розробки щодо створення нової та модернізації існуючої військової ракетної техніки.

Хоча:

  • надходження від міжнародних контрактів несистемні й незбалансовані всередині галузі;
  • катастрофічні помилки в управлінні міжнародними космічними проектами спричинили збитки для державного бюджету в сотні мільйонів доларів (“Либідь”, “Алькантара” тощо) та величезні борги, зокрема за кредитами під державні гарантії.

Усі співрозмовники БІЗНЕСа зійшлися на одному: Україна наразі не може бути самостійним замовником (профінансувати) космічної продукції, яку може виробити. При цьому виробляємо ми ці продукти за 70%-вої участі росіян. Водночас те, що ми виробляємо самостійно, також на 70% могло би бути затребуване лише росіянами. Ілон Маск не проситиме Україну зробити для нього ракетоносій. Його Falcon9 випередив нас на десятиліття.

Микола Вахно, президент і голова правління ПАТ “Хартрон”, яке виготовляє системи управління для космічних систем, зазначає: “Було б дивним, якби якась іноземна держава замовила нам розробку і виготовлення системи управління для свого ракетного комплексу. Так само важко собі уявити, щоб систему наведення, наприклад, ракети “Нептун” Україна замовила якійсь іноземній фірмі”.

Через війну Україна не працює з Росією… ну, скажімо, майже не працює.

Окремим рішенням РНБО співпрацю в космосі було виведено з санкційного списку по Росії, але власне поставки комплектуючих нашими стратегічними до крові сусідами залишаються політичним питанням. Кому відомо, що Росія просить в обмін на деталі для “Зенітів”? Воду в Крим? Ризикованим є і сам факт оплати від українського державного підприємства, адже росіяни завжди можуть конфіскувати ці кошти у погашення, наприклад, “боргу Януковича”.

Чи є інші напрями для міжнародної співпраці? Є. Наприклад, широко відомий американський проект транспортної ракети Antares, проте ми цнотливо замовчуємо той факт, що двигуни ракетоносія Antares все одно російського виробництва. Відомий Sea Launch також був спільним з росіянами проектом.

Горизонти Всесвіту

Ви все ще готові інвестувати в українську космічну галузь? Тоді читайте далі...

Про те, чи є в галузі окрім радянської історії ще й потенціал для розвитку, БІЗНЕС запитав у директора Асоціації “Космос” Вадима Васильєва. Він вважає, що для комерціалізації космічної галузі є вагомі передумови, які зрештою переважать усі ризики та недоліки. По-перше, відбувається постійний трансфер космічних технологій (GPS-навігація, гірокомпаси, космічна зйомка) у життя. По-друге, результати дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) вже зараз широко використовуються в агросекторі України, в будівництві інфраструктури. По-третє, кількість штучних об’єктів на орбіті є передумовою для розвитку нового напрямку — орбітального сервісу. Такий сервіс передбачає, що роботизовані комплекси здійснюватимуть обслуговування супутників, їхню дозаправку, переведення на іншу орбіту або утилізацію. Інакше кажучи, якщо SpaceX Ілона Маска виводить на орбіту тисячі супутників для розбудови інтернет-мережі, то Україна може створити готовий сервіс з обслуговування та утилізації цих супутників в інтересах SpaceX.

“Проте попит на космічні технології треба створювати самим. У рамках державно-приватного партнерства можна, наприклад, створити компанію з орбітального сервісу. Однак головним замовником і розробником і в нас, і за кордоном ще довго залишатиметься держава”, — підкреслює пан Васильєв.

Для порівняння: бюджет “Роскосмосу” (без військових програм) на 2020 р. склав майже $2,5 млрд, бюджет NASA — рекордні $25 млрд, а 5-річні витрати на космічну галузь України — лише $877 млн.

“Теоретично в України є всі перспективи для відновлення повного циклу створення космічних транспортних і виробничих рішень, а саме розробки і виробництва багаторазових аерокосмічних систем (ракет-носіїв, що повертаються на Землю, керованих космічних апаратів — одним з таких транспортних рішень для обслуговування нової космічної індустрії можуть стати багаторазові орбітери), а також рішень з контролю космічного простору”, — зазначає Євген Рокицький, голова правління ГС “Дніпровський космічний кластер”. Водночас очевидно, що основні ринки для таких рішень знаходяться за межами України.

Справи земні

Для подальшого розвитку галузі слід якомога інтенсивніше просувати корпоратизацію державних підприємств, вважає Микола Вахно. Це дозволить провести аудит і реструктуризацію (відділити тролейбуси від космічних апаратів), а згодом залучити стратегічного інвестора.

На землі в Україні все ще обговорюються інституційні та правові передумови для розвитку космічних проектів. На порядку денному такі питання:

  1. Створення науково-технічних та індустріальних парків за участю авіакосмічних підприємств, КБ і НДІ; підтримка участі українських структур в аналогічних іноземних науково-технічних й індустріальних парках.
  2. Розширення мережі зарубіжних представництв української космічній галузі на швидкозростаючих ринках. Формування власної маркетингової мережі.
  3. Реорганізація державних підприємств космічної галузі в Україні.
  4. Створення спільних підприємств з провідними корпораціями світу для забезпечення виходу української космічної продукції на світовий ринок.

У нинішніх кризових умовах — це лише гарно викладені плани, які мають бути підкріплені зміною нормативно-правової бази, адміністративними діями та заходами із залучення фінансування. Нова владна команда лише підходить до розуміння, як повернути довіру до української галузі після провалів попередніх команд із бразильським проектом “Алькантара”, “Морським стартом”, супутником “Либідь” та розриву з росіянами.

Комерційний політ

У цей час у світі космос розглядається як прибутковий об’єкт для інвестування. Цьогоріч, до початку кризи, компанія Virgin Galactic мільярдера Річарда Бренсона отримала майже 8 тис. заявок на майбутні комерційні рейси в космос. В якості застави компанія кладе на депозит $1 тис. з кожного клієнта. Загальна вартість одного квитка на перший рейс становила $250 тис.

2016 р. комерційних космічних компаній було більше 800, а 2019 р. — понад 1000. За найскромнішими підрахунками, до 2030 р. сукупний оборот компаній сектору досягне $600 млрд. Торік Space Foundation оцінила весь ринок у $380 млрд (зростання в середньому на 9% на рік), а його комерційний сектор — у 76% від цього (витрати державних бюджетів на космічну діяльність складали $80,52 млрд, або менше 24% обсягу світової космічної індустрії).

Уже згадувана американська компанія з українським корінням Firefly Aerospase виробляє в Україні елементи паливної системи та двигуна малої транспортної ракети Alpha. Вона розмістила замовлення на кілька мільйонів гривень і на “Південмаші”. Так, пан Дондік, директор Firefly Aerospace Ukraine, зазначив: “Ми готові співпрацювати у виготовленні та випробуваннях ракетних двигунів різного класу — від двигунів малої тяги до потужних маршевих. Є зацікавленість у кооперації щодо створення ракет-носіїв, космічних буксирів, апаратів для дослідження Місяця та навколоземного простору, впровадження та використання нових матеріалів і технологій виробництва у виготовленні елементів ракет-носіїв”.

Сильною стороною української космічної галузі Firefly вважає потенціал молодих спеціалістів та досвід у космічній діяльності. Оскільки Дніпро завжди був космічним центром України, то й підрозділ Firefly Aerospace Ukraine вирішили відкрити саме там. Засновник Firefly Aerospace Макс Поляков підкреслює, що створення робочих місць має зберегти інтелект та знання всередині держави на благо України, а не розвивати космічні галузі інших країн.

Чи є в України шанс? При реалізації власної супутникової програми ДЗЗ сильний аграрний сектор України може виступити замовником та співінвестором проекту, оскільки аграрії зацікавлені та готові платити за технології точного землеробства. Так, ринок наземних приладів для такого землеробства (оцінки рівня зволоження, часу дозрівання культур тощо) зростає в Україні щороку на 2-3%. Замовниками лише супутникового сегмента послуг є також увесь сектор безпеки, транспортна та комунікаційна галузі. Щороку ми платимо іноземним постачальникам послуг сотні мільйонів доларів. Саме тому цим постачальникам абсолютно не цікавий розвиток нашої галузі.

Очевидно, що через прогнозоване входження світової спільноти в економічну рецесію впродовж 2020-2021 рр. про пряме виділення значимих державних бюджетних асигнувань на науково-технічну космічну програму не може бути й мови. Водночас істотними внутрішніми джерелами фінансування в Україні можуть стати різноманітні галузеві державні програми безпеки морського та річкового судноплавства, екологічного моніторингу, удосконалення геокадастру, комплексного управління біоресурсами та інші, що повинні наскрізно впроваджуватися в міністерствах та відомствах, а також спільно державними монополіями (“Укрзалізниця”, “Укртранснафта”, “Укртелеком”, Національна продуктово-зернова корпорація тощо). Інвесторами таких проектів можуть виступати насамперед приватні гравці з розвинених країн, які не мають замкнутого циклу космічного виробництва, — Південна Корея, Іспанія, Швейцарія, Канада та інші, вважає Євген Рокицький. Не варто відкидати й інтерес транснаціональних гравців “вищої космічної ліги”, домовленості з якими повинні мати серйозне політичне підґрунтя.

Для реалізації рішень української космічної галузі приватної комерційної ініціативи поки замало. Космічна галузь здатна стати драйвером зростання сучасної української економіки за наявності державної космічної програми, що передбачає й інтегрує потреби АПК, галузі транспорту, ІКТ, видобувних компаній та участь у ній приватних компаній. Як при цьому приспати пильність російських, американських, китайських, ізраїльських шпигунів, агентів впливу, диверсантів та переконати весь світ, що космос — це бізнес, де вистачить місця усім, рецептів БІЗНЕС не почув, проте чітко зрозумів, що правильними кроками задля успішної діяльності є демілітаризація комерційного космосу, його прозорість та корпоратизація.

Читайте також

Операція “Локалізація”: пошуки золотої середини

вт, 09/22/2020 - 09:11
Підприємці готові до локалізації, а от замовники їхньої продукції побоюються зниження конкуренції

Коронна фаза: COVID-19 ставить політиків і бізнес перед надскладним вибором

пт, 09/18/2020 - 22:48
Людство сьогодні вирішує, що важливіше: рятувати економіку чи планету

Тютюновий бунт: вітчизняна тютюнова галузь з легкої руки влади тріщить по швах

пт, 09/04/2020 - 10:22
Боротьба держави за податки з виробників сигарет не дає відчутного ефекту, а лише підриває галузь

Сяйво чистого розуму: інформаційно-просвітницький проєкт АТ “Фармак” — “Екошкола”

вт, 09/01/2020 - 15:53
Журнал БІЗНЕС представляє першого учасника ТОП-10 спецпроекту "Ековідповідальне рішення"   Виклик Допомогти в реалізації стратегії сталого розвитку держави, створивши освітню програму по усвідомленому використанню природних ресурсів і сталого розвитку шкіл.

Коло еколо: бізнес, у якого на меті не тільки прибуток

вт, 09/01/2020 - 14:00
Журнал БІЗНЕС представляє ТОП-10 компаній, що стали переможцями спецпроекту "Ековідповідальне рішення"

Смітник історії: людство відкидає звичне відношення до відходів

вт, 09/01/2020 - 13:44
Як змінюються ідеологічні, промислові, споживацькі тренди і який вплив на довкілля вони матимуть у найближчому майбутньому