Перейти к основному содержанию

Час мріяти вичерпаний: Зеленський буде змушений змінити стратегію

пн, 05/11/2020 - 19:06

Результати першого року роботи Президента Володимира Зеленського, на жаль, підтверджують прогнози БІЗНЕСа

Рік тому, напередодні другого туру президентських виборів, БІЗНЕС опублікував матеріал “Економічні аналізи: яскраве проти потужного”, де ми порівнювали економічні блоки програм Петра Порошенка та Володимира Зеленського. Тоді ми зауважували, що Зеленський — не Рональд Рейган. Його команда забагато наобіцяла, а стратегій реалізації обіцянок не окреслила, і це не давало підстав сподіватись на втілення програми. Так і вийшло. Але ситуація змусить Президента змінювати підхід.

Як все починалось

Переможців не судять, люблять повторювати “за порєбріком”. А дарма. Дуже рекомендуємо всім, хто віддав свій голос за Зеленського, та й тим, хто не зробив цього, знайти в інтернеті передвиборчу програму чинного Президента, відому широкому загалу як “Країна мрії”. Емоційний та якісний з точки зору креативу твір на тему “Моє бачення майбутнього країни”.

В принципі, бачення добре — знайдеться мало людей, які з ним не погодяться. Наприклад: “Менше Держави в житті Людини, більше Людини в житті Держави!”. Для України це і зараз актуально як ніколи.

Але політичні документи такого рівня мають бути не шкільними творами чи деклараціями про наміри, а аджендами, тобто політичними планами дій. Вони мають містити перелік перешкод, які заважають втілити бачення, та конкретні механізми реалізації реформ. Конкретність означає рішення, закріплені в законодавчій, бюджетній та інституційній площинах. Нічого цього не було. І найгірше, що немає й зараз.

Причому нова влада вже не раз стикалась із проблемами саме через відсутність повноцінних планів реформ навіть у дрібницях. Наприклад, коли були об’єднані міністерства, а в бюджетних приписах на 2019 р. не було передбачено витрат на відомства з такими назвами. Тому приписи довелось поспіхом змінювати. Якби Зе-команда практикувала розробку політичних планів дій, вона б не припускалась таких помилок.

Привід для свята

21 квітня минув рік з часу карколомної перемоги Зеленського в другому турі. З 62% виборців, які прийшли на виборчі дільниці, 73,22% підтримали “Країну мрій”. І хоча інавгурація новообраного Президента відбулась лише за місяць, медіа та соціальні мережі саме зараз обговорюють результати першої річниці або, як кажуть деякі прихильники опозиції, “роковин” президентства.

Більшість оцінок аналітиків та політологів стосуються зовнішньої політики та державного управління. Говорять про те, як Володимир Зеленський впорався із кризовими комунікаціями після витоку телефонної розмови з Дональдом Трампом. Звісно, це важливо, адже внаслідок цього скандалу Трамп ледь не отримав імпічмент від Конгресу США. Розмірковують, наскільки успішною є стратегія деескалації конфлікту на сході країни, яку впроваджує Президент.

Але експерти майже не говорять про економіку. Цьому є об’єктивне пояснення — як би прихильникам Зеленського не хотілося, а, за чинною Конституцією, економіка належить до компетенції Кабінету міністрів, який, своєю чергою, затверджує Верховна Рада. Проте в Україні з серпня 2019 р. існує унікальний формат — пропрезидентська монобільшість партії “Слуга народу” в парламенті. Отже, Президент має змогу вносити до парламенту склад уряду без консультацій з іншими політичними силами. Втім, поки це не працює так, як би того хотілось і громадянам, і підприємцям. Чому?

ККД

Минулого року “Країна мрій” “намріяла” 44 обіцянки, за якими можна судити про ефективність виконання програми. Станом на квітень 2020 р. виконані або виконуються вісім з них. Тобто коефіцієнт корисної дії — близько 18%. Багато це чи мало?

Той самий Рональд Рейган, якого так активно згадували напередодні виборів (авжеж, “актор став президентом США”) і не згадують тепер, мав інші показники. В перший рік роботи його адміністрація втілила або почала втілювати 60% реформ, які передбачала його передвиборча програма. Цей документ під назвою “Мандат на лідерство” налічував не декілька десятків пунктів, а понад 2 тис. реформ. Над програмою з 20 брошур загальним обсягом у 3 тис. сторінок працював не штаб кандидата, а цілий Think Tank — аналітичний центр Heritage Foundation. Команда Зеленського не мала нічого подібного в квітні 2019 р. Не має й досі.

Навколо політичних успіхів

Навіть якщо ми поговоримо про блок політичних обіцянок, то й вони не всі виконані ідеально. Наприклад, нарешті визначено процедуру імпічменту президента. Але, по-перше, її спеціально зробили надскладною, а по-друге, вона поставила Президента вище Конституції держави. Бо як інакше трактувати той факт, що для внесення змін до Основного Закону потрібні голоси 2/3 конституційного складу Ради, а для імпічменту — цілих 3/4? Така диспропорція не відповідає духові парламентсько-президентської республіки, якою є Україна.

Нова влада, щоправда, дійсно просуває автоматизацію публічних сервісів держави та продовжує втілювати плани щодо “зведення всього функціоналу держави до розмірів смартфона”. Проте виникають запитання: хто і як зараз опікуватиметься цими процесами з огляду на перестановки в урядовій команді та наскільки наразі це важливо для громадян і підприємців на тлі пандемії COVID-19.

Серед однозначних “плюсів” першого року можна назвати те, що вибори до наступного парламенту нарешті проходитимуть за відкритими партійними списками. Це дозволить мінімізувати “гречкосійство” та стимулюватиме еволюцію українських політичних партій у бік їхніх європейських колег. Також вперше зроблено спробу подолати “кнопкодавство”. Але замість автоматичного позбавлення депутатського мандата, як обіцяла “Країна мрії”, порушників каратимуть лише штрафом у розмірі до 85 тис.грн.

Одним з найважливіших невиконаних пунктів програми Володимира Зеленського є народовладдя. Кандидат обіцяв, що його найперший законопроект створить механізм референдумів та інших форм прямої демократії. Проте в хід пішли зовсім інші закони. Остання згадка про щось подібне датується 10 листопада 2019 р., коли спікер Верховної Ради Дмитро Разумков повідомив на з’їзді партії “Слуга народу”, що робоча група парламенту працює над пакетом законопроектів про народовладдя.

Що з економікою

На жаль, в обіцянках тоді ще кандидата в Президенти містилась лише одна цифра, що стосувалась бізнесу. І ця обіцянка не виконана. Йшлось про податкову амністію через одноразову “нульову декларацію”. “Кожен бізнесмен за 5% зможе задекларувати та легалізувати свої доходи”, — вказувалось у програмі.

Так само не було скасовано “неприродні” функції надзору над бізнесом з боку силових структур, зокрема СБУ та МВС. Найбільш знаковим став візит Служби безпеки на “АрселорМіттал Кривий Ріг” у липні 2019 р. Силовики провели огляд об’єктів виробництва у рамках розслідування кримінального провадження щодо “екоциду”.

Команді Президента не вдається завчасно блокувати випадки лобіювання інтересів зацікавлених сторін при прийнятті законів. Інколи від цього страждає економіка країни в цілому. Яскравим прикладом є “поправка Дубінського” до законопроекту #1049 щодо націнки для оптових і роздрібних продавців тютюнових виробів. Компанії-виробники призупинили виробництво та почали вимагати повернення авансових платежів за акцизні марки. Врешті, Володимир Зеленський наклав на Закон вето, але за той час бюджет країни недоотримав 3 млрд грн.

Недоотримання та прямі втрати від блокування законопроекту #2571-д “Про вдосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності” можуть бути ще більшими. Йдеться про гарантії неповернення банків, які націоналізувала та рефінансувала держава, їхнім попереднім власникам. І хоча це стосується не тільки Ігоря Коломойського, одного з колишніх власників ПриватБанку, законопроект прийнято називати “антиколомойським”. Його прийняття є вимогою МВФ для надання Україні подальших траншів. Президент скаржиться на спроби заблокувати законопроект #2571-д, але правда в тому, що найбільшу кількість поправок подали саме чинні та колишній депутат пропрезидентської фракції. Яким буде фінал цієї саги — побачимо найближчими тижнями.

Звіт чи пропаганда?

Найпромовистіше про результати роботи Володимира Зеленського говорить нещодавній фільм від Зе-команди, присвячений річниці його перемоги. Зеленський вихваляв свої політичні досягнення: зняття недоторканності з депутатів, закони про імпічмент, обмін полоненими тощо. Про економіку, крім “підтримки вітчизняного виробника”, продемонстрованої через телевізійні сюжети про візити Зеленського на заводи, майже не йшлося. Цифр не було — за всі 50 хвилин відео прозвучали лише суми очікуваних надходжень від МВФ.

Занадто багато часу, як для впевненого переможця, було приділено “попередникам”. Деякі досягнення, такі як “не здав країну”, не варто було озвучувати взагалі. Найдивовижніше те, що багато з попередніх обіцянок було дано “по-новому” за шаблоном: “поки що це не вдалось зробити, але зробимо”.

Шкода, що Зе-команда не наважилась відзвітувати у форматі інтерв’ю в прямому ефірі. Адже вже був досвід багатогодинного прес-марафону. Натомість ми побачили, радше, передвиборчу пропаганду, хоча до виборів ще далеко. Думається, причиною є зниження рейтингу Зеленського. Згідно з опитуванням Центру соціальних і маркетингових досліджень Socis на початок квітня 2020 р. за чинного Президента готові були проголосувати 40,4% громадян. Це співпадає з опитуванням КМІС, проведеним у березні, яке зафіксувало позитивне ставлення до Володимира Зеленського в 46% респондентів. Вочевидь, команда Президента обережно обирає для нього меседжі, щоб створити у громадян враження, що начебто “все під контролем”, і не обвалити рейтинги ще більше.

Можливий корінь проблеми

Перший рік Володимира Зеленського, як і відеозвіт, демонструє його ключову помилку — він не вірить у силу інституцій та стратегій. Він бачить корінь проблем у персоналіях, а не у механізмах державного управління, які досі залишаються “недолюстрованими” від радянського функціоналу та процедур. Тому так багато Зеленський говорить про заміну людей, а не про реформи інституцій чи стратегію економічного зростання.

Підтвердження цьому є в його ж словах. Фільм Зе-команди нагадав декілька минулорічних заяв кандидата та Президента Зеленського. Наприклад, “я проста людина, яка прийшла зламати цю систему” або “головні складнощі — це люди”. Показовими є його свіжі думки про те, що урядовців “будемо міняти, поки не знайдемо гідних”. У його картині світу є якісь “добрі” та “недобрі” люди. Треба просто знайти перших.

У хибності цієї логіки переконатись просто. Чому наші “ледачі” робітники так добре працюють і цінуються в Польщі? Чому людина, яка може в Україні хильнути чарку за кермом і не застібнути пасок безпеки, в Європі миттю стає законослухняним водієм? Тому що там діють закони, за виконанням яких наглядають неупереджені інституції.

У нас ще люблять пригадувати дещо вульгарний анекдот радянських часів про “перестановку ліжок у борделі”. Так от, треба не персонал міняти, а припинити будувати радянські корупційні “борделі”.

Немає “добрих” і “поганих”. Є різні групи зацікавлених сторін. За будь-яких реформ інтереси якоїсь із груп страждають. Тому з усіма групами в демократичних країнах політики та урядовці, відповідальні за реформу, проводять публічні консультації, щоб переконати всіх у правильності свого рішення та оцінити можливий спротив реформі.

Підхід “немає людини — немає проблеми” — просте рішення. До того ж воно дуже гарно виглядає на екрані: “Вийди звідси, розбійнику!”. Але як заміна навіть ключових людей у міністерствах призведе до їхнього реформування? Особливо якщо немає ґрунтовного плану таких реформ.

Оскільки рік показав, що люди із Зе-команди не можуть (а може, й не хочуть) переконати Президента в необхідності спочатку розробити стратегію реформ — державного апарату, силовиків, економічної політики тощо — і тільки потім шукати людей для її виконання, тоді це мають донести до нього відповідальні підприємці. Сподіваємось, що в міру скорочення надходжень до бюджету, яке вже спостерігається, влада прислухатиметься до бізнесу все більше. Головне — об’єднуватись, доносити владі чіткі меседжі та пропонувати рішення. Створюватимуть ці рішення самі бізнес-асоціації, підприємці чи найняті ними аналітичні центри — неважливо. Роботодавці та платники податків мають право не просити реформ, а вимагати їх.

Третій конверт

Минулого року народний депутат й екс-президент Петро Порошенко, реагуючи на закиди Володимира Зеленського під час прес-марафону, пригадав притчу про три конверти від минулої влади наступній. Він її дещо змінив, тому нагадаємо “першоджерело”.

В першому конверті була рекомендація звинувачувати у невдачах попередників, у другому — обставини. Записка у третьому конверті звучала так: “Готуй три конверти”.

У відеозвіті Володимир Зеленський уже говорить, що рік тому не знав, що на країну чекають економічна криза та коронавірус. Отже, віртуальний другий конверт вже відкрито. Ми вже знаємо, що ВВП Китаю, потужного світового гравця, зменшився через пандемію на 6,8% у річному вимірі тільки за І квартал 2020 р. Для України наслідки можуть бути гіршими. Європейська Бізнес Асоціація оприлюднила оцінку, за якою при подовженні карантину на декілька місяців український ВВП скоротиться на 9%. І це за умови фінансової підтримки МВФ.

Яку стратегію обере Володимир Зеленський? І чи взагалі буде якась стратегія? Адже ми пам’ятаємо пресловуту відповідь: “У мене немає часу думати стратегічно”. Що б це не означало насправді, це дуже прикро. Можливо, Президент знову буде змінювати урядовців на “кращих”, а восени запустить чергові перевибори до Ради? Відсутність політичних документів не дає прогнозованості дій.

Очевидне лише одне: всі зовнішні та внутрішні виклики доходять до свого краю. Незроблені попередніми та чинною адміністраціями “домашні завдання” з реформування битимуть по країні все сильніше. Наприклад, про необхідність покращити якість законопроектів та прибрати загрозу “законодавчого спаму” ще 2016 р. говорила Місія Європарламенту під головуванням Пета Кокса. Якби її рекомендації були втілені, жоден спритний лобіст не зміг би внести 6 тис. поправок до законопроекту.

Так чи інакше, Президент має зробити низку складних виборів. Можливо, йому доведеться зламати свій світогляд і звернути значно більше уваги на інституційні реформи замість кадрових питань. Подивитись спочатку на розробки бізнес-асоціацій та аналітичних центрів, а не на креатив команди. Або здатись і готувати третій конверт.

Читайте також

Операція “Локалізація”: пошуки золотої середини

вт, 09/22/2020 - 09:11
Підприємці готові до локалізації, а от замовники їхньої продукції побоюються зниження конкуренції

Коронна фаза: COVID-19 ставить політиків і бізнес перед надскладним вибором

пт, 09/18/2020 - 22:48
Людство сьогодні вирішує, що важливіше: рятувати економіку чи планету

Тютюновий бунт: вітчизняна тютюнова галузь з легкої руки влади тріщить по швах

пт, 09/04/2020 - 10:22
Боротьба держави за податки з виробників сигарет не дає відчутного ефекту, а лише підриває галузь

Сяйво чистого розуму: інформаційно-просвітницький проєкт АТ “Фармак” — “Екошкола”

вт, 09/01/2020 - 15:53
Журнал БІЗНЕС представляє першого учасника ТОП-10 спецпроекту "Ековідповідальне рішення"   Виклик Допомогти в реалізації стратегії сталого розвитку держави, створивши освітню програму по усвідомленому використанню природних ресурсів і сталого розвитку шкіл.

Коло еколо: бізнес, у якого на меті не тільки прибуток

вт, 09/01/2020 - 14:00
Журнал БІЗНЕС представляє ТОП-10 компаній, що стали переможцями спецпроекту "Ековідповідальне рішення"

Смітник історії: людство відкидає звичне відношення до відходів

вт, 09/01/2020 - 13:44
Як змінюються ідеологічні, промислові, споживацькі тренди і який вплив на довкілля вони матимуть у найближчому майбутньому