Перейти к основному содержанию

200+ днів нової влади

пн, 12/23/2019 - 09:18

<p>Зміни йдуть чи знову буксують?</p>

Головною новиною 2019 р. в Україні, без сумніву, стали перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах та його партії “Слуга Народу” на позачергових парламентських виборах. Станом на перший тиждень грудня, маємо вже понад 200 днів з дати інавгурації нового Гаранта. Також “святкують” перші 100 днів новий парламент та уряд. Тому вже можна зробити перші висновки й оглянути головні досягнення та недоліки роботи нової влади з точки зору бізнесу. Почнемо традиційно з доброго.

Про плюси

100-200 днів — це не так багато, щоб спрацювали глибинні перетворення. Але вже відбулись або зараз відбуваються декілька речей, які, на думку БІЗНЕСа, потенційно можуть сприяти трансформаціям в Україні.

Монобільшість

Перемога “Слуги Народу” в липні надзвичайно важлива, оскільки дозволила створити потужну фракцію, яка налічувала 254 депутати. Зараз, внаслідок низки скандалів, їх стало трохи менше, але пропрезидентська сила у Верховній Раді досі утримує просту більшість голосів.

В умовах парламентсько-президентської республіки, якою є Україна, це дозволяє приймати будь-які рішення стосовно економічних та соціальних реформ без затягнених читань та суперечок у Раді. Швидкість прийняття законів так приголомшила експертів і журналістів, що вони вигадали термін “турборежим”. Це дійсно феномен в історії країни, хоча далі ми поговоримо про якість “швидких” законопроектів.

Вимірювані KPI до 2024 р.

Наприкінці вересня, за місяць після призначення парламентом, Кабінет міністрів на чолі з Олексієм Гончаруком представив Програму дій до 2024 р., яка містить ретельний опис плану робіт кожного з міністерств на наступні п’ять років. Власне, програми не є новинкою для українських урядів, але вперше цей документ так докладно описаний за галузями та напрямками на потенційний термін роботи уряду.

Важливість Програми дій до 2024 р. в тому, що тепер українські підприємці, а також іноземні інвестори й аналітики можуть зрозуміти, якою є ідеологія майбутніх змін та на що чекати від цього уряду.

Крім ліберального напрямку реформ програма містить багато визначених у цифрах цілей. Це відрізняє її від попередніх нечітких програм, де більшість пунктів складали обіцянки “покращити” та “вдосконалити”.

Наприклад, уряд ставить собі за мету зростання ВВП на 40% за п’ять років. Серед інших цілей — створення 1 млн нових робочих місць, залучення $50 млрд прямих іноземних інвестицій, скорочення дефіциту бюджету до 1,5% ВВП до 2024 р.

Пріоритети Мінекономіки

Міністерство економіки в Україні було рудиментом радянського Держплану, який лише “регулював і контролював”, а не розвивав. Тому викликає схвалення рішення новоствореного Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства сфокусуватись на п’яти пріоритетах. Як заявив очільник міністерства Тимофій Милованов, ними будуть реформа ринку праці, аграрний напрямок (в тому числі відкриття ринку землі), приватизація державних підприємств, антимонопольна діяльність та збільшення експорту.

Всі п’ять пріоритетів можуть стати драйверами розвитку української економіки самі по собі. Відкритий ринок землі сільськогосподарського призначення та сприяння експорту є найбільш очевидними, але важливі також і приватизація державних підприємств, і зміна правил гри на ринку праці.

1yjt7u6ytgut6rУ першому випадку йдеться не стільки про надходження до бюджету від продажу, скільки про припинення витрачання державних коштів на корумповані, неефективні підприємства. Щоб переконатись, пошукайте в інтернеті “вимагав хабар за призначення у ДП” і побачите, про які суми йдеться — $200 тис., $300 тис., $1,5 млн. Звичайно, що люди, які готові платити ці гроші, планують їх “відбити” за рахунок самого держпідприємства, тобто за гроші платників податків. Про ще один приклад на своїй сторінці у Facebook написав Павло Кухта, перший заступник Тимофія Милованова: “Вчора передавали комісії Фонду держмайна більше 300 підприємств Мінекономіки та колишнього Мінагро. Три підприємства виявилися неіснуючими. Одне підприємство виявилося приватним”. Тому приватизація дійсно є виходом.

Із законодавством про працю передбачити економічний ефект важче. Але є приклади, коли лібералізація трудового законодавства в довгостроковому вимірі давала добрі плоди. Наприклад, ліберальні реформи Герхада Шредера в Німеччині були погано сприйняті працівниками та коштували його Соціал-демократичній партії декількох вирішальних відсотків підтримки, але тепер оглядачі все частіше зазначають, що завдяки своєму законодавству Німеччина має практично найнижчий рівень безробіття в Євросоюзі — 3,1% станом на жовтень 2019 р. У будь-якому випадку в Україні діє Кодекс законів про працю зразка 1971 р. Дивна ситуація для країни, яка будує ринкову економіку.

Бюджетна дисципліна

Бюджет-2020 прийняли вчасно — 14 листопада — і без особливих парламентських баталій, що є унікальним явищем для країни. Звісно, як і з “турборежимом”, ми не піднімаємо питання якості документа: лунає чимало критики стосовно, наприклад, згортання бюджетної децентралізації, яку запровадив попередній уряд.

Проте головною зміною в бюджетній політиці є те, що цей бюджет став останнім, який планується на рік, про що заявив прем’єр Олексій Гончарук. Наступні планування кошторису держави відбуватимуться на середньо- та довгострокову перспективу. А затверджуватись урядом та парламентом будуть трирічні бюджетні плани. Тимофій Милованов, очільник Мінекономіки, повідомив, що і макроекономічні прогнози його міністерства відтепер також матимуть горизонт планування більше року.

Середньострокове затвердження бюджету — це добрий знак як для українського бізнесу, так і для міжнародних фінансових інституцій та інвесторів.

Цифровізація

Поки “держава в смартфоні”, про яку багато говорив ще кандидат у Президенти Володимир Зеленський, існує в планах уряду, в яких прогнозується онлайн-доступ до 100% державних послуг. Ба більше, створено окреме Міністерство цифрової трансформації України, а плани передбачають, що незабаром кожен міністр чи голова отримає заступника з питань цифрової трансформації. Віце-прем’єр-міністр — міністр цифрової трансформації Михайло Федоров проголосив за мету провести 2024 р. вибори в режимі онлайн — тобто буде доступне електронне голосування.

Важливим є прийнятий в першому читанні законопроект про реєстри, за яким мають бути об’єднані сотні баз даних, створених різними урядовими відомствами на різних платформах, несумісних одна з одною. Якщо поєднання різних баз даних в єдину систему з геопросторовими даними відбудеться, Україна дійсно може стати одним з цифрових лідерів світу.

Для підприємців також важливим буде те, що цифровізація має на меті спростити ведення бізнесу. Зокрема, на презентації нової митниці було проголошено курс на мінімізацію особистої взаємодії підприємців з працівниками митниці, а також анонсовано появу в жовтні наступного року мобільного додатку eBorder. Є великі сподівання на появу цифрових рішень, які спростять адміністрування податків. Наприклад, саме час, який витрачається на складання податкової звітності, є однією з основних причин відставання України в рейтингу Doing Business.

Зниження облікової ставки

НБУ, звісно, є незалежною від Президента та Кабміну інституцією, проте зниження облікової ставки (сумарно на 4,5% за цей рік) відбулось саме після другого туру президентських виборів. Нацбанк поступово знизив облікову ставку до 13,5%. Частково це обумовлено тим, що сповільнюється споживча інфляція: в  листопаді вона склала 5,1% в  річному вимірі.

Експерти вважають, що НБУ може зменшити облікову ставку ще значніше (називають навіть 7%), що пожвавить внутрішній фінансовий ринок.

Про короткозорість та саморуйнування

Попри всі добрі справи, є й достатньо багато недоліків, недопрацювань, а то й таких кроків, які суперечать передвиборчим обіцянкам. Це руйнує кредит довіри, який отримали Президент і “Слуга Народу” від бізнесу та громадян.

Відсутність єдиної стратегії реформ

Попри задекларовані плани Кабміну до 2024 р., незрозуміло, яким баченням майбутнього, якою ідеологією керуються Президент та уряд. Ми будуємо ідеальну країну для підприємців чи найкращу соціальну державу? В нас у пріоритеті економічний розвиток чи “наповнення бюджету”? За цифрами зростання ВВП та прямих іноземних інвестицій не видно стратегій їхнього досягнення. Пріоритетні сектори економіки не проголошені. Наприклад, Мінекономіки назвало лише аграрний сектор одним зі своїх п’яти пріоритетів.

Відсутність реакції на укріплення гривні

Тривогу б’є передусім експортно-орієнтований бізнес — значне укріплення гривні робить його продукцію дорожчою в валюті, а відтак, менш конкурентоздатною. Якщо у сфері послуг маржа ще дозволяє залишатись “у плюсі”, то для певних виробників вона просто зникає. Це  може призвести до серйозних проблем в економіці. За даними Держстату, в жовтні поточного року промислове виробництво скоротилось на 5% порівняно з показником минулого року. При цьому “впали” всі галузі, але найбільше — переробна (на 6%).

Всі експерти погоджуються, що великою мірою зміцнення гривні спричинене входженням іноземців на ринок облігацій внутрішньої державної позики. Не всі вбачають проблему “фінансової бульбашки” в ОВДП, але більшість підтверджує, що укріплення курсу гальмуватиме економічне зростання.

Палиці в колеса від Ради

В Україні буває так, що депутат від певної партії часто не є її членом. Окрім того що це дуже дивує іноземців, це ще й дозволяє депутатам голосувати “поперек” партійних рішень без наслідків. Так от, за словами голови партії “Слуга Народу”, кількість членів партії у фракції складає 50-70 депутатів.

Це не помилка — 150-200 депутатів найбільшої партійної фракції у Раді не пов’язані з нею нічим, крім меморандуму. Ті депутати, які вже порушили меморандум, наприклад “кнопкодави”, відмовляються його виконувати, оскільки, на їхню думку, він не має юридичної сили.

Питання не лише в тому, що відсутність покарання для “кнопкодавів” суперечать гаслу про “кінець епохи брехні”: окремі депутати переслідують власні інтереси чи інтереси інших всупереч партійним програмі та рішенням.

Найпоказовішою є поправка Олександра Дубінського, яка спричинила “алярм” у стосунках з компаніями тютюнової галузі. Зараз схожа ситуація назріває з поправкою іншого екс-журналіста з “1+1”: депутат Ольга Василевська-Смаглюк спробувала подати правку до законопроекту #2317, де запропонувала вирівняти ставку акцизу на бензин та скраплений газ до €139,5 за 1 тис.л. Це зменшить вартість бензину, але збільшить вартість скрапленого газу для власників авто з ГБО на 3 грн/л. Численні експерти виступають проти цієї поправки та нагадують, що саме з акцизу значною мірою оплачується ремонт автодоріг. Такі дії руйнують імідж монолітної команди та створюють конфлікти з цілими галузями на рівному місці.

Приватизаційні мрійники

Незрозуміло, звідки в чинного уряду такий оптимізм стосовно приватизації державних підприємств і майна. Щороку від неї планувалось отримати по півтора десятки мільярдів гривень, але всі плани провалювались. Показовий минулий рік: план доходів від приватизації було виконано на 1,4%.

Уряд Гончарука “заклав” до бюджету 12 млрд грн від продажу стратегічних підприємств та так званої малої приватизації. Є великі сумніви щодо реалістичності цього плану, адже за всі п’ять попередніх років дохід від реалізації держпідприємств склав “аж” 5 млрд грн.

Незрозуміла доля судової реформи

Можна багато говорити про захист права власності, але без незалежної гілки судової влади, яка керується законом, а не грошовими знаками чи вказівками олігархів, підприємці приречені точково реагувати на рейдерські захоплення чи на свавілля “правоохоронців”. Однак єдиним значущим кроком у даному напрямку став президентський законопроект #1008 “Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування”, який стосується переважно Верховного Суду та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Закон дійсно став гучним, тому що ЄС та Канада розкритикували його за те, що деякі елементи не відповідають принципу незалежності суддів.

Нерішуча земельна реформа

Президент та партія “Слуга Народу” підтримували відкриття ринку землі. І здавалось, що монобільшість може прийняти рішення попри спроби опозиції використати це питання. “Але щось пішло не так…”. Незважаючи на те що, за розрахунками Міністерства фінансів, відкриття ринку землі принесе додаткові 2% зростання ВВП, просування законопроекту у ВР значно сповільнилось через величезну кількість правок — понад 4 тис. на початок грудня. Ймовірним є варіант, що друге читання буде перенесене на наступний рік.

Відсутність політичних документів до реформ

Новообрана влада продовжує традиції усіх своїх попередників, для яких “реформа = законопроект”. У результаті журналісти та експерти змушені “витягувати” сутність реформ безпосередньо із законопроектів та пояснювальних записок.

Навіть якщо міністерство робить гарний сайт для якоїсь реформи, воно не пояснює її як нову політику: яке бачення майбутнього після її втілення? які проблеми і перешкоди? які рішення проблем в інституційній, бюджетній та законодавчій сфері? Відповідей на ці питання немає. Навіть сайт із земельної реформи це не говорить. А сайту про реформу трудового законодавства взагалі нема.

Це призводить до конфліктів із зацікавленими сторонами, зміни сутності реформ під час розгляду в комітетах та внесенні правок, а також з високою долею ймовірності до провалу реформ.

Виклик часу

Схоже на те, що позитив перших днів нової влади більше полягає у планах і перспективах, ніж у реальних діях. Дії поки хаотичні та не завжди відповідають передвиборчим обіцянкам.

Президент і провладна партія, на думку БІЗНЕСа, занадто оглядаються на громадські настрої та моментально реагують на падіння рейтингів. Не хочемо сказати, що цього не треба робити, але тут є загроза остаточно скотитись до популізму. Адже далеко не завжди те, що ми бажаємо як виборці, є тим, що нам справді потрібно.

Справжні реформи болючі тому, що їх завжди супроводжує нерозуміння з боку громадян, спротив “бенефіціарів” існуючих проблем та страх самих реформаторів.

Напівміфічна “політична воля”, на брак якої часто скаржаться, полягає не в наполегливому просуванні власних фантазій, а в чіткому баченні майбутнього після своїх реформ та врахуванні проблем і перешкод. Лише тоді можна переконати громадян, уряд, фракцію в необхідності запропонованих рішень.

Виклик часу в тому, що влада має це зрозуміти й не грати у “повернення до соціалізму”, а комунікувати та консультуватись із суспільством та бізнесом щодо необхідних реформ задовго до голосування за законопроекти.

 

Андрій Морозовський

Читайте також