Сьогодні 31 грудня 2030 року…

Стратегії
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Інститут майбутнього представляє бачення країни в 2030 році

Редакція БІЗНЕСа відстежує та регулярно повідомляє вам про нові розробки Українського інституту майбутнього (УІМ). На початку року ми вподобали математичну модель економіки України. Потім вітали початок роботи над Економічною стратегією до 2030 р., яка базується на математичній моделі. Під час президентської кампанії БІЗНЕС дивувався, чому жоден з кандидатів не бере “на озброєння” готові напрацювання УІМ (“2030: коли амбітна стратегія стане політичним планом Президента?”).

За останній місяць ключові особи УІМ провели низку презентацій книги під назвою “Візія України 2030”, в тому числі й закриту зустріч для спільноти БІЗНЕС 100. Судячи зі слів представників Інституту, Анатолія Амеліна та Ігоря Ліскі, розробки УІМ все ще не стали дорожньою картою для влади, незважаючи на схвальну оцінку з боку представників найбільшої фракції Ради. Проте попит на бачення майбутнього є: про це свідчить, зокрема, той факт, що тираж “Візії…” вже розпроданий на 90%. В ­інтернет-книгарнях, наприклад в Yakaboo, ще можна встигнути придбати свій примірник. На нашу думку, підприємець, який хоче уявити, якими мають бути пріоритети в економічній політиці, або хотів би впливати на їхнє формування, повинен ознайомитись з “Візією України 2030”. Розповімо деякі деталі та цифри з неї.

Візуалізація майбутнього

Але спочатку про те, що таке візія та чому вона важлива. “Будь-яка стратегія починається зі створення візії — бажаного майбутнього, поля можливостей, в якому містяться наші цілі, до яких має привести виконання стратегії”, — кажуть автори “Візії України 2030” Віктор Андрусів та Анатолій Амелін у передмові до книги.

Візія — це поняття із західного світу, яке має прийти на заміну комуністичним “цілям”, до яких ми так звикли. Пояснимо на знайомому всім прикладі появи iPhone. Стів Джобс не ставив за мету створити смартфон. На той час вони вже існували. Не було й навіть цілі “зробити найкращий смартфон”. Джобс мав бачення того, що людині достатньо власних пальців для управління мобільним пристроєм, тож клавіатура та стилуси не потрібні. Візія смартфону із суцільним екраном, без кнопок, стала проривною в момент появи першого iPhone та визначає напрям розвитку цієї категорії вже понад 10 років.

Так само із Генрі Фордом, Ілоном Маском чи будь-яким іншим інноватором — вони мають свою картину майбутнього та рухаються до неї. Власне, тому їх і можна називати візіонерами.

Також візія є першим з трьох компонентів так званого “порядку денного” (agenda), який у розвинених демократичних країнах є першочерговим документом для будь-якої реформи. Якщо не уявляти бачення майбутнього після втілення реформи, можна не врахувати те, що заважає її впровадженню: наприклад, відсутність потрібних навичок у персоналу, спротив зацікавлених сторін, бюджетні обмеження тощо. Помилка на цьому етапі призведе до неповноцінності запропонованих рішень. Власне, цим і страждають українські реформатори, для яких “реформа дорівнює законопроект”. А потім експерти разом із журналістами розбираються, чого прагнули досягти автори реформи і чому в них не вийшло.

Такий довгий вступ потрібен, щоб підготувати до сприйняття “Візії України 2030”.

Це не спроба вгадати майбутнє, не роздуми філософів про те, “як треба”, а бачення бажаної ситуації, якої цілком реально досягти. Особлива цінність книги в тому, що вона містить не лише загальну картину України за 10 років, а й більш детальні візії таких найважливіших для підприємців та громадян сфер, як національна безпека, енергетика, цифровізація, освіта, інфраструктура, медицина тощо.

Уявімо майбутнє…

Станом на 31 грудня 2030 р. Україна є регіональним лідером із населенням у 37 млн осіб та сильною самодостатньою економікою. ВВП Украї­ни за результатами 2030 р. складає $1 трлн (2019 р. очікувалось близько $135 млрд.) Це є можливим завдяки глибинній реструктуризації економіки. Тепер значну роль відіграє цифрова економіка — до 65% ВВП. Також важливими складовими є біоінженерія, FinTech, R&D, AgriTech. До речі, саме завдяки останній Україна є продовольчим хабом зі спеціалізацією на екологічно чистих продуктах. Споживчий ринок складає $600 млрд (2019 р. — близько $35 млрд), а середня зарплата дорівнює близько $2700 на місяць. Завдяки цьому ВВП на душу населення сягає солідних $70 тис. на рік (2018 р. цей показник був $9,2 тис. за ПКС).

Функції держави зводяться до мінімуму — національна безпека, фіскальна політика, антимонопольне регулювання, судова система тощо. Країна є парламентською республікою з двопалатним парламентом, яка “функціонує у форматі акціонерного товариства”. Процес взаємодії головних вигодонабувачів, тобто громадян, із державними агентствами максимально позбавлений суб’єктивного фактору завдяки цифровізації (e-government). Пріоритетною є концепція “Громадяни сплачують податки й отримують за це послуги від держави”. Державні витрати складають ледь більше 20% ВВП, а державний борг не перевищує 15% ВВП.

Інноваційна економіка є основним драйвером розвитку країни — розробка і створення нових матеріалів, виробництво дронів, роботизованих систем (у тому числі подвійного призначення). Активно створюються та впроваджуються рішення на основі штучного інтелекту, нейронних мереж, зокрема, у сферах освіти, фінансів, логістики. Завдяки розвитку технології 3D-друку кісток та суглобів, а також біотехнологій для вирощування органів Україна є важливим світовим центром трансплантології.

В енергетиці домінує атомна генерація (60%), але відновлювані джерела енергії складають вже 14% у загальному енерго­балансі. Активно впроваджуються малі модульні атомні реактори. З 2024 р. у країні працює власний завод із виробництва ядерного палива, який використовує збагачений в Україні уран із власних родовищ. Щороку країна експортує 50 млрд кВт·год електроенергії. Завдяки інвестиціям у власний видобуток Україна вже протягом п’яти років не імпортує природний газ, навпаки — експортує його, крім того, самостійно забезпечує 90% внутрішніх потреб у бензині та дизельному пальному.

Податкова система України є найбільш конкурентною у світі та привабливою для місцевих й іноземних інвесторів — адже вона орієнтована на оподаткування доходів громадянина, який є основ­ним споживачем сервісів від держави. Звичайно, бізнес платить податки, але за привабливою системою “10-10-10”: податок на продаж кінцевому споживачу, податок на доходи фізичних осіб та податок на виведений капітал. Тобто ставка кожного податку дорівнює 10%...

Це лише деякі деталі з книги “Візія України 2030” та цифри, які були озвучені на зустрічі авторів з БІЗНЕС 100. Насправді їх значно більше, і з рештою можна ознайомитись, придбавши книгу. До речі, якщо помітили, то у “Візії...” про показники та досягнення говорять у теперішньому часі. Це стандарт — маємо сприймати майбутнє так, наче воно вже прийшло.

Як же без критики

Упевнені, кожен підприємець, який замислюється про майбутнє країни, знайде, що взяти під сумнів або покритикувати у “Візії...”. Це цілком припустимо, адже експертна думка спеціаліс­тів може різнитися. Проте Український інститут майбутнього готовий захищати свою візію з цифрами та математичною моделлю в руках.

Із досвіду обговорень в Інституті, найбільше сумнівів викликають темпи зростання ВВП до 2030 р. та необхідні сот­ні мільярдів доларів інвестицій для здійснення структурних реформ в економіці. Але новітня історія знає приклади тих самих “азійських тигрів”, як досягали схожих і навіть вищих темпів економічного зростання за 10 років. Потрібна лише політична воля для прийняття візії як дороговказу та для роботи над її втіленням. Адже доведеться без застережень ламати всі звичні “схеми” та пострадянські інституції, що заважають реалізації візії. Щонайменше, всі попередні адміністрації обирали більш безпечний та особисто “вигідний” шлях зберігати статус-кво.

Саме з політичним виміром пов’язані зауваження БІЗНЕСа до “Візії України 2030”. Розділ “Архітектура влади України 2030Е” пропонує бачення республіки, яка працює подібно до акціонерного товариства, дво­палатного парламенту та цифрового уряду. В деяких розділах автори вказують, які рішення дозволили досягнути візії, але це не стосується влади. Яка ідео­логія стала фундаментом для таких змін? Які конституційні зміни були зроблені? Звичайно, “Візія України 2030” стосується насамперед економіки країни, але вона також говорить і про освіту, медицину, національну безпеку тощо. Всі рішення, які призведуть до описаного в книзі майбутнього, — це політичні рішення, які виходять з певного уявлення про світ — ідеології. На жаль, ідео­логію в нас викинули 1991 р. разом із комунізмом, хоча у цивілізованому світі вона нікуди не поділась. На нашу думку, варто приділити більше уваги політичному устрою та ідеології змін загалом, щоб побачити, яка політична система забезпечить прийняття рішень, необхідних для реалізації Економічної стратегії-2030.

Що далі

Оскільки візія майбутнього є надважливим, але все-таки лише одним з елементів змін, наступним кроком будуть презентації та обговорення стратегій для кожного із зазначених у книзі напрямків. Деякі стратегії вже готові, тому Український інститут майбутнього починає їх оприлюднювати, наприклад Стратегію національної безпеки України. Інші ще знаходяться на етапі фіналізації та будуть представлені вже 2020 р.

“Куди ти хочеш прийти”

Було прикро дізнатись, що під час презентацій візії та елементів стратегії для різних гілок влади УІМ отримує схвальні відгуки, але братися за їхнє втілення поки ніхто не поспішає. Таке ставлення до інтелектуальних напрацювань, на жаль, є місцевою традицією. Коли перед виборами йде гонитва за ідеями, якими можна переманити електорат, політики цікавляться розробками аналітичних центрів. Оскільки з креативністю в штабах партій та кандидатів зазвичай “ не дуже”. Але тільки-но кампанія закінчується, новообрані державні діячі та “народні обранці” будь-якої каденції втрачають інтерес. Адже омріяну владу вже здобуто — головне мірило успіху.

Програми та стратегії викидаються у смітник, а час витрачається на створення нових проектів реформ, які практично не мають жодного стосунку до передвиборчих програм чи обіцянок. Варто пригадати лише, як уряд Арсенія Яценюка, який мав діяти згідно з коаліційною угодою, за місяць вийшов з іншою програмою дій. Чи може хтось перевіряв, наскільки те, що зараз “турборежимить” монобільшість та озвучує уряд, відповідає передвиборчим програмам Володимира Зеленського і “Слуги Народу”? Впевнений, що ні. Найдивовижніше, що 28 років це всім сходить з рук — ніхто не поніс жодної відповідальності за невиконані обіцянки. Ми ще не звикли голосувати за візії і програми для їхнього досягнення та вимагати виконання цих програм. Але ми навчимось. І “Візії України 2030” є одним з кроків на цьому шляху.

У книзі Льюїса Керрола “Аліса у Дивокраї” є дотепний діалог героїні з Чеширським Котом. На запитання Аліси, як їй вибратись звідти, Кіт відповів, що це залежить від того, куди вона хоче прийти. Аліса сказала, що їй байдуже куди. “Тоді, — резюмував Кіт. — неважливо, якою дорогою ти підеш”. “Візія України 2030” є дороговказом від експертів, які знають, куди йти, та можуть обґрунтувати своє бачення — щонайменше, в економічній, фінансовій та фіскальній сферах — математичними розрахунками.

“Візія…” від Українського інституту майбутнього не є абсолютною істиною, адже це один з можливих сценаріїв. Ви можете не погоджуватись з баченням окремих галузей, але важливо не просто бути критиком, а долучитись до спільного конструювання майбутнього — співпрацювати з авторами. До речі, на зустрічі з БІЗНЕС 100 саме так Анатолій Амелін та Ігор Ліскі відреагували на пропозицію одного з учасників зробити “батл”, дискусію щодо “Візії України 2030”. Вони запропонували не з’ясовувати, хто правий, а об’єднуватись і спільно творити візію та стратегію розвитку країни на 2030 р. Долучаймося!

 

Андрій Морозовський