Що Давос прийдешній нам готує

Стратегії
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Порядок денний Всесвітнього економічного форуму радше консервує, аніж вирішує економічні, соціальні та екологічні проблеми планети

У переддень початку Всесвітнього економічного форуму-2020 (WEF) у Давосі, 2  грудня 2019 р., Клаус Шваб, засновник та СЕО WEF, оприлюднив новий Маніфест форуму. Це сталося за 50 років по тому, як світ побачив перший Davos Manifesto. Чого чекати від чергового світового форуму бізнес-еліт?

Новий маніфест робить акцент на інклюзивності, тобто відповідальності бізнесу не стільки перед акціонерами, скільки перед суспільством та працівниками. Ба більше, перед людством, включаючи бізнес до ширшої соціальної системи. Інклюзивність не виключає, але вітає прибутковість, яка, за задумом, і має забезпечити сталий розвиток, покращити добробут та врятувати екологію планети.

З 2017 р. WEF оприлюднює новий індекс, який ранжує країни за інклюзивністю їхньої економіко-соціальної структури — індекс інклюзивності розвитку (IDI). Він має чіткий соціальний вимір та більш комплексний зміст у порівнянні з, наприклад, показниками ВВП на душу населення.

Разом з цим існує альтернативний, так званий “Новий канон” економічної науки, який розглядає сучасну глобальну економічну політику виключно як паліативний інструмент. Процвітаючі країни прагнуть полегшити страждання та скоротити бідність замість того, щоб допомогти економічному розвитку бідних країн.

У чому відмінність “Нового канону” від неоліберального загалу? Останній розглядає головними макроекономічними складовими фінансовий сектор, інвестиційну активність та торгівлю, а “Новий канон” наголошує на розвитку індустрій з високою доданою вартістю та синергії цих індустрій із суміжними виробничими та сервісними галузями. Останній бачить у  глобалізації інструмент для подолання бідності, а перший — її причину.

Інклюзивні цілі неоліберальної економіки найбільш комплексно відображені у Цілях сталого розвитку тисячоліття від ООН. Апостол “Нового канону” Ерік С.Райнерт з усіх можливих трибун таврує неолібералів розпеченим залізом економічних аргументів: “Цілі тисячоліття — це історична безвихідь. Я  змушений щоразу повторювати: особи та інституції, відповідальні за наявні проблеми, мають піти геть”.

Що він має на увазі: Цілі від 1-ї по 7-му (всього їх 17) справді не про економіку, а про паліативність. Як нагодувати бідних, а не дати їм роботу; як надати доступ до чистої води, а не як організувати промислове виробництво/очистку води; як забезпечити базову освіту, а не яка освіта відповідає економічним потребам тощо. Перша справді економічна ціль — #8: сприяти поступальному, всеохопному та стійкому економічному зростанню, повній і продуктивній зайнятості та гідній роботі для всіх. З історичного погляду, ціль благородна, але утопічна. Становлення високорозвинених країн — це приклади нерівномірного, стрімкого розвитку, війн та внутрішніх конфліктів, але аж ніяк не кількох відносно стабільних десятиліть після Другої світової війни.

Мабуть, єдиною “правильною” з точки зору альтернативної теорії є ціль #9: створити стійку інфраструктуру, яка сприятиме всеосяжній і стійкій індустріалізації та інноваціям. Саме індустріалізація, інновації та масове виробництво сприя­ють подоланню бідності. І аж ніяк не зовнішня допомога, інвестиції та міжнародна торгівля без загороджувальних бар’єрів. Цілі 10-17 також фокусуються на усуненні наслідків (екологічних та соціальних), а не причин світових проблем.

Про що говорять шість основ­них напрямків цьогорічної програми WEF.

Екологія. Світова економічна еліта закликає мобілізувати бізнес для реагування на зміни клімату. Бізнесові заходи захисту біорізноманіття мають сягнути найвіддаленіших куточків планети (в оригіналі “лісових масивів та океанського дна”). В реальності економіка все ще розвивається за рахунок екології. Найпростішим класичним інструментом виглядає обмеження економічного розвитку (обмеження кількості викидів та забруднення) відсталих країн. Альтернативним варіантом є досягнення екологічних цілей через створення нових видів виробничої діяльності: виробництво води, генерація енергії, переробка відходів тощо.

Економіка. На WEF шукатимуть інструменти зменшення довгострокових боргових зобов’язань задля того, щоб утримати темпи, які сприятимуть інклюзивному розвитку економіки. Ефект від економічного зростання має відчувати людство у планетарному вимірі. Проста відповідь — припинити кредитувати або списати борги. Складна — забезпечити такий рівень розвитку, який забезпечить повернення боргів.

Технологія. У Давосі міркуватимуть, як створити глобальний консенсус щодо впровадження технологій Четвертої промислової революції та уникнути технологічних воєн.

Технологічні війни є складовою та рушійною силою економічного прогресу. Слабке місце — вони зазвичай супроводжуються реальними фізичними конфліктами та війнами за ресурси і простір для подальшого розвитку. Глобальна економіка є причиною нерівномірного розподілу продуктивності, ресурсів і благ та ідеальним підґрунтям для нових конфліктів.

Запропонована світу модель захисту інновацій (патенти й  авторське право) передових економік лише посилює технологічні дисбаланси сучасного світу. Проте в Давосі ніхто не розглядатиме скасування правових обмежень на користування інноваціями для бідних країн.

Суспільство. Провідних бізнесменів непокоїть, як перекваліфікувати та покращити навич­ки мільярда людей. Скидається на те, що більшою проблемою для реального світу є здобуття ефективних виробничих навиків для решти 6 млрд землян, більша частина яких виживає на менш ніж $1 на день.

Геополітика. За задумом засновників, “дух Давоса” має створити мости для вирішення конфліктів у глобальних “гарячих точках”. Давос є оптимальним майданчиком для неформальних зустрічей з метою пошуку шляхів швидкого примирення. Місце, безумовно, правильне і намолене, проте глобальна ліберальна економіка є радше причиною безлічі конфліктів, аніж засобом їхнього вирішення. Так само як представницька демократія є наслідком, а не передумовою економічного розвитку, що спричиняє загальний добробут.

Промисловість. У Давосі мають допомогти бізнесу створити моделі, необхідні для управління підприємством в умовах чергової промислової революції. Навчити, як вижити у світі політичної напруги й експоненціальних технологічних змін.

Це, мабуть, найприземленіша ціль для бізнесу. Хоча для згадуваних вище 6 млрд населення планети актуальнішим є питання створення виробничих підприємств для генерування благ, а не управління високотехнологічними корпораціями.

Парадоксально, що практично на кожній платформі та дискусії WEF минулих років регулярно звучали правильні заклики надати бідним краї­нам “вудочку, а не рибу”, тобто підтримати виробничий розвиток депресивних регіонів, а не просто роздавати допомогу бідним та нужденним. На жаль, цьогорічний порядок денний визначає пріоритетом ту саму “рибу”, лише злегка приправлену “спеціями” інклюзивності.

 

Володимир Полевий