Революція машин

Стратегії
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Тема майбутнього у цифровому світі хвилює усіх. Головне питання — яка роль у матриці відведена людині?

Майбутнє настало. Революція машин у розпалі — роботи заполонили фабрики і заводи. Вони працюють на логістичних складах, орють і підгортають на вертикальних полях, оперують у клініках…

Таке враження складається при ознайомленні зі звітом Міжнародної федерації робототехніки (International Federation of Robotics, IFR). У ньому, зокрема, йдеться про те, що глобальний ринок промислових роботів щороку б’є рекорди з обсягів продажів. Наприклад, 2018 р. цей показник досяг $16,5 млрд. Обсяг світової торгівлі перевищив 422 тис.од., що на 6% більше за показник 2017 р.

Загалом, якщо враховувати програмне забезпечення, периферійні пристрої та системну інженерію, обсяг ринку оцінюється в $50 млрд. “Цей приріст відбувся незважаючи на те, що основні клієнти роботизації (автомобільна та електротехнічна промисловість) пережили складний рік”, — зазначив Джунжи Цуда, президент IFR.

Експансія

Прогнозований обсяг продажів промислових роботів 2019 р. збережеться на рівні 2018 р. При цьому довгострокові перспективи малюються більш оптимістичними. В IFR вважають, що наступні три роки очікуваний щорічний середній приріст продажів роботів для промислових підприємств складатиме 12%. Цьому сприятимуть тенденція до автоматизації та постійні технічні вдосконалення на промислових площадках світу. Якщо порівнювати абсолютні показники, то кількість встановлених роботів 2022 р. складе 584 тис., що на 40% більше минулорічних показників. А враховуючи наявну кількість робото-механізмів у світі, до кінця 2022 р. на фабриках і заводах нашої планети працюватимуть близько 4 млн промислових роботів.

1grfhtyujkj76tgszaЛідером тут залишається Китай, який, незважаючи на велику кількість трудового населення, “працевлаштував” на власних підприємствах 154 тис. роботів. Хоча якщо порівнювати показник щільності, то на 10 тис. китайських працівників припадає лише 140 установлених промислових роботів. Для порівняння: показник щільності у Сінгапурі — 831, у Кореї — 774, а у Німеччині — 338.

Експерти IFR не обійшли увагою й сервісних роботів — логістичні системи, пристрої для контролю та технічного обслуговування, для медицини та аграрних потреб. Глобальний обсяг ринку такого обладнання минулого року склав $9,2 млрд, що на 23% більше порівняно з показником 2017 р. Кількість проданих сервісних роботів перевищила 271 тис.од., демонструючи 61% річного приросту. А поточного року обсяг продажів таких роботів зросте до $12,6 млрд, прогнозують в IFR.

Отже, лише торік людство встановило майже 700 тис. промислових та сервісних роботів, витративши на це $25,7 млрд. На жаль, у звітах IFR жодного слова про те, яку кількість живих працівників механізми вже виштовхали й надалі виштовхуватимуть з роботи. Тим часом питання стоїть руба: чи призведе масштабна роботизація бізнесу до такого ж масового безробіття і, як наслідок, до соціального вибуху?

Вибух скасовується

Для початку варто зрозуміти, що відмова від роботизації та автоматизації виробництва спровокує хвилю банкрутств тих підприємств, котрі ризикнули працювати “по-старому”, і дуже швидко вивільнить 100% їхніх робітників. Адже споживачі власними гаманцями обиратимуть роботизацію, надаючи перевагу якіснішим та дешевшим товарам і сервісам.

2grfhtyujkj76tgszaБа більше, у своїх дослід­женнях вчені стверджують: так, автоматизація підвищує продуктивність праці, але й не усуває фізичну людську працю. Професії, що досягли вищого рівня цифровізації та технологічності, мають і вищі темпи зростання зайнятості. 

Сейсмічні зрушення на робочому місці стосуватимуться того, як люди працюватимуть разом із машинами та цифровими алгоритмами. Звісно, автоматизація навантажує на плечі машин більше задач, ніж на плечі людей, і до 2025 р. це співвідношення складе 52:48 на користь машин. Однак глобально ці зрушення матимуть позитивний результат. Так, аналітики Світового економічного форуму очікують, що до 2022 р. автоматизація позбавить 75 млн працівників робочих місць, внаслідок чого зникне цілий перелік знайомих нам професій. Але це не означає зростання рівня безробіття, адже паралельно технічний прогрес створить близько 130 млн нових вакансій.

Інше питання — чи встигнуть люди освоїти нові знання за такий короткий час. Проблему полегшує те, що в багатьох випадках новостворені робочі місця будуть більше орієнтованими на сервіс, інтерпретацію та задіюватимуть основні людські навички — творчість, емпатію, когнітивні здібності, спілкування та вирішення складних проблем.

Водночас залишиться високий попит на технічних спеціалістів, що займатимуться створенням, встановленням та обслуговуванням машин. Хоча такі фахівці складатимуть лише невелику частину робочої сили.

Про виклики

Новий ринок праці, що формує Четверта індустріальна революція, несе як загрози, так і можливості. Якщо можливості криються у підвищенні економічної цінності за рахунок нових видів діяльності, якості роботи в традиційних та нових професіях, то загрози полягають в тому, що трансформація робочих ролей відбувається надто стрімко, швидше, ніж будь-коли. Відповідно, для досягнення можливостей потрібно вирішити цілу купу питань.

Так, перед владою стоїть завдання оновити систему освіти. Політика має бути спрямована на швидке підвищення рівня освіти та кваліфікацій трудового населення всіх вікових категорій (особливо у STEM-сегменті — наука, техніка, інженерія та математика). Реформи також потребує існуюча система соцзахисту. А саме — переходу на модель забезпечення так званого базового доходу. Пілотні схеми вже реалізуються в Нідерландах, деяких штатах США та Канади, в Кенії, Індії та Бразилії.

Перед компаніями стоїть задача підтримати тренд на підвищення кваліфікації своїх працівників та гарантувати, що ці працівники зможуть реалізувати свій потенціал.

Що стосується працівників, то особиста відповідальність за власну освіту, яку вони отримуватимуть протягом всього життя, посилюватиметься. Звісно, що в періоди переходу на іншу роботу та на етапах перепідготовки кадри потребуватимуть фінансової підтримки з боку держави чи роботодавця.

Важливо розуміти, що зміни відбуватимуться в усьому світі нерівномірно. Найактивнішого розповсюдження роботизація набуде лише в розвинених країнах (США, Канада, ЄС) і деяких країнах, що швидко розвиваються (Китай та Індія). Тому експерти зазначають: Україні в цій гонці важливо не упустити момент.

А що ж у нас

На тлі глобальної роботизації Україна непомітна. Неньки немає у звітах Міжнародної федерації робототехніки чи в аналітиці Всесвітнього економічного форуму. Однак цифрова трансформація й автоматизація виробничих процесів неухильно відбувається й у нас. До того ж, на думку Олега Щербатенка, директора та співзасновника компанії IT-Enterprise (український розробник штучного інтелекту), “компанії розуміють, що цифрова трансформація нині стала незворотнім процесом, а технологічні тренди проникають навіть у найконсервативніші індустрії української економіки”.

3grfhtyujkj76tgszaВізьмемо, наприклад, медицину. Там нещодавно з’явилася роботизована хірургія. З березня у вінницькій клініці “Інномед” почав “оперувати” робот da Vinchi, свого часу сконструйований фахівцями NASA. В усьому світі таких “хірургів” працює близько 5 тис., в Украї­ні — перший, і за цей час він уже зробив близько 50 операцій. Щоправда, процесом керує досвідчений лікар “із плоті та крові”, а роботизований скальпель лише повторює рухи медика, що стоїть за пультом керування. Обсяг інвестицій у клініці не розголошують, але зазначають: вінницький da Vinchi — пристрій вживаний і коштує приблизно, як апарат МРТ.

“Нині Україна знаходиться на початковому етапі роботизації”, — зазначив Михайло Кінебас, технічний директор відділу робототехніки компанії “ФАНУК Україна”. Представник компанії FANUC, що виготовляє роботів для промисловості, порівнює обсяги продажів продукції виробника на різних ринках: “Щороку японська FANUC постачає в сільськогосподарську Італію близько 2 тис. роботів, в машинобудівну Німеччину — близько 4,5 тис., а в Україну — лише 15 одиниць”. Загалом, на різних українських підприємствах вже встановлено приблизно 180 роботів цієї компанії. Основні сфери їхнього застосування: машинобудування (зварювання, фарбування, полірування) та харчова промисловість (завантаження та вивантаження товарів, укладка на палети, в упаковку тощо). “Зокрема, у машинобудуванні наше обладнання встановлено на “АвтоЗАЗі” (46 роботів), — розповів пан Кінебас, уточнюючи при цьому, що лінія з виробництва “Ланосів” була куплена ще 2008 р., проте зараз вона зупинена: — Також наші роботи працюють на заводах “Мотор Січ”, Харківському машинобудівному заводі “ФЕД”, “АрселорМіттал Кривий Ріг”, “Санпласт” (виробництво металевих меблів), “Новий стиль” (виробництво стільців), пивзаводі “Рогань” та Артемівському заводі шампанських вин”.

Ефективність і продуктивність цих роботів залежить від сфери застосування. Наприклад, один робот на Артемівському заводі шампанських вин за продуктивністю порівнюється з вісьмома операторами. Якщо говорити про зварювальні роботи, то один робот замінює п’ятьох робітників. “Тут все залежить від технологічного процесу: робот може швидше виконувати зварювання, але якість зварювального шва погіршується, — розкрив технічні деталі пан Кінебас. — Що стосується процесу укладки чи переміщення товару, то в нас є роботи, швидкість переміщення в яких досягає 25 м/с. Тобто він переміщує товар із конвеєрної стрічки та укладає його в упаковку за 3 секунди і таким чином замінює вісім робітників”.

Для прикладу: окупність зварювального роботизованого комплексу при роботі в три зміни складає два роки.

Незважаючи на наднизький рівень роботизації вітчизняної індустрії, розробники японських пристроїв вірять, що кількість проданих машин щороку зростатиме. “Роботи — це майбутнє індустріалізації. І якщо підприємство хоче виготовляти конкурентоспроможну продукцію, воно повинно інвестувати в нові технології, — наголосив пан Кінебас. — Тому ми очікуємо бум роботизації на українських підприємствах”.

Без роботів ніяк

“В сучасному світі запровадження IT-рішень та технологій не є даниною моді, це сувора неминучість, що дозволяє бізнесу жити в новій реальності”, — зазначив Денис Морозов, директор з економіки та фінансів компанії “Інтерпайп”, виступаючи на панелі цьогорічного КМЕФ. Він також розповів, що коли компанія почала диверсифікувати постачання своєї продукції на ринки країн далекого зарубіжжя, довелося виконувати дрібні й складні замовлення. З’явилося багато нової інформації, яку доводилося обробляти, аналізувати, планувати програму виробництва. І саме IT-рішення допомогли сформувати ланцюг відстеження, починаючи від сировини і закінчуючи готовим виробом, точніше розуміти причину виникнення проблеми і точково її усувати. “А зміна парадигми від планових до діагностичних ремонтів дозволяє скоротити простої обладнання та оперативно керувати складськими запасами запчастин”, — розповів пан Морозов.

4grfhtyujkj76tgszaДо речі, дніпровське підприємство використовує понад 200 одиниць автоматизованого обладнання. Це металообробні станки (токарні, фрезерувальні), технологічне устаткування (повністю автоматизовані фінішні лінії з установками фарбування, маркування, пакетування), контрольно-вимірне обладнання (лінії неруйнуючого контролю продукції) та обладнання для транспортування продукції.

Майбутні інвестиції “Інтерпайпу” передбачають установку сучасного роботизованого обладнання. Передусім воно потрібне на конвеєрному виробництві — там, де людина виконує багато типових маніпуляцій, де складні умови праці та висока ймовірність помилок.

Денис Морозов погоджується: чергова технологічна революція створить нові високотехнологічні професії, що дозволять людині інтелектуально розвиватися. А пан Щербатенко додає: “У майбутньому ми маємо залишити людині таку роботу, яку вона виконуватиме ефективніше за штучний інтелект”.

До речі, штучний інтелект уже трудиться у вітчизняних цехах, але наразі він є лише інструментом допомоги людині та не здатен повністю її замінити. “Машина не може замінити клієнтський досвід, що базується на людських комунікаціях, емоціях, інтуїції, — наголосив пан Морозов. — Нині ми навчаємо цифрову “нейронну” мережу, ділячись із машиною своїми знаннями, досвідом, інтуїцією. Щоб цифровий розум навчився суто людським “фішкам”, потрібен час. Гадаю, що за п’ять-шість років система накопичить досвід, через неї пройдуть всі можливі комбінації, тож вона працюватиме не гірше за людину”.

 

Наталія Шевченко