1920х310n1

Понеділок, 26 березня 2018 11:18

“Ми починали бізнес, коли слова “аутсорсинг” ще не знали”

Про зародження української IT-галузі, головні кризи та здобутки розказав співзасновник та президент компанії Miratech Микола Роєнко

Зараз неможливо уявити IT-бізнес без інтернету. Але в Україні є компанія, яка почала писати програми для швейцарського замовника раніше, ніж з’явилася технічна можливість додавати файли до електронних листів. Зараз Miratech працює з глобальними гравцями IT-ринку, нарощує обороти та планує потрапити до світової еліти аутсорсу.

— Почнемо з екскурсу в історію. Як з’явилася Miratech?
— На це питання важко відпо­вісти коротко. Компанія народилася 1989 р. Цей період розвитку краї­ни і бізнесу у нас досить погано освітлений. Знаєте, це історії із серії “як ви заробили свій перший мільйон”. Мало хто хоче про це говорити.
Але щоб було уявлення, що це були за часи, наведу приклад. Офіційно вважається, що інтернет з’явився 1990 р. і фактично починався з електронної пошти. Мобільний зв’язок запустили 1993 р. Коли ми починали роботу, тільки-но з’явилися персональні комп’ютери. IT-галузь “жила” у тому, що зараз називається мейнфрейм, а в світі домінували дві компанії — IBM та Digital Equipment. В Україні тоді використовували програмне забезпечення “Система віртуальних машин” на електронних обчислювальних машинах (ЕОМ) серій ЄС-1020, 1030, 1060, що були аналогом IBM 360/370 series, а також на ЕОМ СМ-4, СМ-1420, (аналог ЕОМ від Digital Equipment), які випускав Київський завод обчислювальних й управляючих машин. Дуже якісною ЕОМ на той час була БЕСМ-6 — повністю вітчизняна розробка.
Напевне, зараз мало хто пам’ятає, але свого часу Політбюро СРСР прийняло рішення завершити розробку вітчизняної лінії комп’ютерів та почати випуск клонованих версій пристроїв IBM та Digital Equipment, тому БЕСМ-6 зняли з виробництва. Паралельно в країні зародився кооперативний рух, відкривалося багато нових підприємств, а програмісти почали писати програми для бухгалтерії, для складу. От у таких умовах і з’явилася Miratech.
У мене була досить хороша кар’єра по науковій лінії. Я навчався у Московському фізико-технічному інституті, вступив там до аспірантури, захистив дисертацію. Згодом пішов працювати до Інституту кібернетики у Києві, де на той час було понад 6 тис. співробітників. Мені пощастило послухати лекції Віктора Глушкова, який завідував кафедрою фізтеху. Він був одним з найгеніальніших людей, яких мені довелося зустрічати. Багато речей, про які він говорив тодішнім студентам та аспірантам, вважалися фантастикою, але за 30-40 років вони втілилися у життя.
1989 р. я на чотири місяці поїхав у наукове відрядження до Університету Цюриха. Тоді я вже мав родину, двох доньок. І було розуміння, що консервативна наукова кар’єра у мене вже навряд чи складеться. Як то кажуть, у повітрі відчувався запах розвалу імперії. І я почав шукати контакти у Цюріху. Просканувавши увесь швейцарський ринок, нарешті, знайшов одну компанію, яка мала продукт Miracle. Швейцарці виявилися досить цікавими хлопцями, видатними. Як тоді було модно, ми створили з ними спільне підприємство 50 на 50. Недовго думаючи, я вигадав наз­ву компанії Miracle technologies, тобто чудесні технології, скорочено Miratech. Того ж 1989 р. ми виконали перший контракт, тому вважаємо себе першою аутсорсинговою компанією в нашій краї­ні й однією з перших у СРСР. Хоча слова “аутсорсинг” ми тоді не знали і не використовували.

Микола Роєнко
61 рік
Співзасновник та президент компанії Miratech
Компанія Miracle technologies (Miratech) була створена разом зі швейцарськими партнерами 1989 р. Протягом 2007-2012 рр. Miratech була частиною норвезького телекомоператора Telenor. З 2012  р. власниками компанії є Микола Роєнко та Валерій Куций. Головний офіс розташований у Києві, штаб-квартира — у Нью-Йорку. Офіси Miratech також працюють у Польщі, Словаччині, Іспанії. Серед її клієнтів компанії Genesis Telecommunications, PNC Bank, Airbnb, IBM, Philips, Samsung, Hewlett-Packard. Шостий рік поспіль Miratech входить до рейтингу Global Outsourcing 100 — кращих аутсорсерів світу за версією IAOP (Всесвітньої асоціації професіоналів аутсорсингу)

— У яких умовах розвивалася компанія?
— Скажу так: ми себе недооцінювали, не розуміючи, що завдяки тій самій постанові Політбюро наше IT-середовище вже було доб­ре інтегроване у світові процеси. Ми працювали на платформах IBM та Digital Equipment, читали ті ж книжки, що і зарубіжні програмісти. Правду кажучи, у нас дуже сильна математична школа. Ми були надзвичайно конкуренто­здатні в технічному сенсі.
Звісно, ми не вміли будувати бізнес, адже нас цього не вчили, тому доводилося доходити до всього самостійно. Згодом почалися дуже цікаві події, з’явився дух інновацій. Наша компанія першою привозила до країни кращі світові практики.
Були навіть курйозні випадки. Поя­ву інтернету на території України пов’язують з двома іменами — Юрія Янковського та Олександра Бурсука. Був канал на Фінляндію, надавався безкоштовний сервіс. Я був, якщо не помиляюся, 140-м користувачем електронної пошти в країні. Коли ми починали робити перші проекти, код записували на дискету та різними оказіями передавали замовникам.
За деякий час з’явилася технічна можливість прикріпляти файли до електронних листів. Але зв’язок відбувався через модеми і був дуже нестабільним, низької швидкості. Я звернувся до Юрія Янковського, сказавши, що з ними дуже важко працювати через те, що зв’язок весь час зникає
та й якість його низька. Він відповів, що їхнє керівництво не дає гроші на сервери, а на ентузіазмі працювати важко. Тому я запропонував платити за це гроші. Так ми стали першим комерційним користувачем інтернету. На жаль, Юрій поїхав за грошима в Америку і не повернувся. А його партнер створив першого українського провайдера “Релком”.
Таких історій дуже багато. Я вважаю, що цей дух інноваційності живий, ми продовжуємо робити щось нове, щось, чого ще не було.

— Власне, і бізнес-культури у сучасному розумінні тоді теж не було?
— Так, не було. Наразі MBA вже вважається нормою. А генерація менеджерів, які розпочинали наш бізнес, систематичної менеджмент-освіти не мала. Хоча, працюючи на глобальному ринку, ми багато чому навчилися. На цьому напрямку в Miratech було два важливих періоди.
Перший, 1989-2000 рр., я називаю “швейцарським”. За цей час наші партнери зі Швейцарії стали компанією з мільярдною капіталізацією, вийшли на IPO. На жаль, після кризи 2000 р. вони пішли з ринку, але за 11 років співпраці ми навчилися у них багатьом речам. Враховуючи те, що наш бізнес базується на людях, це був дуже цінний досвід. Після кризи ми втратили цього замовника, хоча і залишилися у добрих стосунках з екс-партнерами.
Другий визначальний період тривав протягом 2007-2012 рр., коли ми були частиною норвезького телекомоператора Telenor. Фактично це державна структура, яка теж прищепила нам дуже багато цінностей. Вони представляли нордичну, скандинавську культуру зі специфічним та дуже просунутим менеджментом. У Скандинавії поняття “compliance” має величезне значення, під ним розуміється відповідність усім етичним та правовим нормам ведення бізнесу, отже, й абсолютне викоренення корупції. Тому я вважаю цю бізнес-культуру найпередовішою.

— Як у вас з партнером, Валерієм Куцим, розподілені ролі та обов’язки?
— З 2012 р. ми знову стали приватною компанією. Зараз мій партнер є CEO компанії, відповідає за ведення бізнесу. Я — президент та член ради директорів, і більше зосереджений на стратегії, на роботі з інвесторами. Також я керую нашим комітетом по CSR.

— Чого, на вашу думку, ніколи не має робити власник успішного бізнесу?
— Напевно, він багато чого не має робити. Але він точно має бути об’єктивним, чесним, володіти цифрами та спиратися на них. Дуже важливо, щоб він був лідером, мав авторитет. У таких бізнесах, як наш, дуже важливо правильно вибудовувати команду, а для цього потрібен хороший лідер, який зможе “диригувати” колективом. Це дуже складно, але водночас це свідчить про зрілість компанії.

59

“Врешті-решт з’являться компанії з українським корінням, які претендуватимуть на місце у списку елітних світових гравців. Думаю, що Miratech теж буде серед них”

— А як щодо ризику та ризикованих проектів? Ви легко ризикуєте в бізнесі?
— У нас є так званий ризик-менеджмент, і, оцінюючи той чи інший проект, ми враховуємо всі ризики. Вони можуть бути пов’язані із клієнтом, його фінансовим станом, з країною тощо. Ми зараз перейшли до ліги гравців, які беруться за дуже складні великі проекти, де клієнт нас цінує, а маржа, зрозуміло, більша. Це цікаво і співробітникам, адже завдяки цьому можна вирости. Але і ризики тут більші. Хоча дуже ризиковані проекти ми не беремо.

— Розкажіть про найбільші діючі проекти Miratech.
— Зараз у нас є один великий системоутворюючий клієнт — Genesis Telecommunications, з якими ми працюємо з 2000 р. Це величезна міжнародна компанія з 25-річною історією, чиї рішення у галузі контакт-центрів використовують 10 тис. компаній більш ніж у 100 країнах, які щорічно обслуговують біля 25 млрд контактів з клієнтами. Цей проект постійно розширюється, і завдяки йому ми працюємо по всьому світу.
Серед наших клієнтів і PNC Bank, шостий за розміром банк у США з IT-бюджетом у $800 млн. Також працюємо з Airbnb, IBM, Philips, Samsung, Hewlett-Packard. Крім того, ми створили вір­туальний IT-офіс для великого пан’європейського стартапу з капіталізацією близько $500 млн, що працює у шести країнах ЄС і постійно розширюється.

— Яка угода була найважливішою у вашому у житті?
— Їх було декілька. По-перше, мені дуже пощастило знайти хороших швейцарських партнерів у 1989 р. Цікавим досвідом був продаж частини акцій компанії Telenor, а згодом викуп їх назад. Ця угода була дуже успішною для всіх сторін. За всі роки існування компанії у нас не було жодного провального проекту, тому ми маємо чудові стосунки з усіма нашими клієнтами. Гадаю, це найцікавіше.

— Тобто ви надаєте перевагу стратегії win-win?
— Компанії бувають двох видів. Вони або обирають win-win, або зникають. Довготривала стійка стратегія може бути лише такою.

— Miratech — глобальна компанія. Що вас мотивує залишатися в Україні?
— Ми пережили багато криз, їх можна відслідковувати по сивому волоссю на голові (посміхається). Ми виявили стійкість, коли мінявся політичний та економічний ландшафт. Ми пережили період після розпаду СРСР, який я називаю “Дикий Схід”, пережили кілька революцій, у тому числі й на світовому ринку. Ми втрачали найбільших клієнтів. Але зараз знаходимося на непоганому рівні. Середній вік співробітника компанії 28 років, команда дуже сильна. Цього року ми очікуємо зростання на 30%, світова кон’юнктура цьому сприяє. Тому я дуже оптимістично дивлюся на речі.
У нашій компанії працюють представники різних національностей: українці, американці, англійці, іспанці, поляки, словаки, пакистанці. Головний офіс знаходиться у Києві, штаб-квартира — у Нью-Йорку. Як і для багатьох аутсорсерів, найважливіші для нас ринки США та Євросоюзу. Центри розробки є не лише в Україні, а й у Польщі, Словаччині, Іспанії, адже, будучи частиною глобального бізнесу, ми маємо бути ближчими до клієнта, принаймні, знаходитися у його юрисдикції. Це пов’язано і з новими вимогами ЄС щодо захисту персональних даних, які почнуть діяти у травні. Проте і за генетикою, і за основною ресурсною базою ми вважаємо себе українською компанією.

— Чи важко керувати такою молодою командою?
— Тут проблема навіть не у тому, що колектив молодий. Робота програміста дуже схожа на роботу художника. Й ті, й інші створюють інтелектуальну власність. Питання у тому, як управляти молодою артіллю художників. Творча людина — це передусім індивідуальність, і тут дуже важко збудувати конвеєр. Це просто нереаль­но. Основні проблеми пов’язані з комунікаціями. Робити великі проекти — це як писати роман чи поему великим колективом. Але тут допомагає корпоративна культура.

— А якою ви бачите свою компанію через п’ять років?
— У технологічному світі парадигми змінюються приблизно кожні 10 років. Зараз усе у “хмарних” сервісах. Що буде далі? Тренди зароджуються вже зараз. Тому наш аутсорсинговий бізнес теж змінюється. Від простого кодування ми переходимо до вищих рівнів, де зовсім інша конкуренція. Наша компанія зараз серйозно залучена в інноваційний бізнес і в майбутньому розвиватиметься у цьому напрямку. Не думаю, що вдасться зберегти аж надто високі темпи зростання, але вона буде сильною та матиме багато клієнтів. Зростатиме і глобальність компанії, ми будемо більше представлені у вищій лізі. Врешті-решт з’являться компанії з українським корінням, які претендуватимуть на місце у списку елітних світових гравців. Думаю, що Miratech теж буде серед них.

— Чи потрібно буде змінювати бізнес-модель заради такого розвитку?
— Скажімо так, буде невеликий поточний тюнінг. Але радикальних змін у найближчому майбутньому я не бачу.
Найважливіше, щоб команда, яка буде це все продовжувати, не лише у Miratech, а й в усій індустрії, була готова до сучасних викликів. Вона має бути інноваційною. Я не можу зараз зазначити якусь конкретну технологію, але вірю в те, що IT-бізнес може багато чого зробити для майбутнього нашої країни. Наразі Україна вже не може існувати без IT-індустрії.

Валентина Дудко

Прочитано 1706 раз

Медиа

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.