business head ads

“Окрім інвестицій ми робимо багато кроків задля поліпшення життя приватного сектора”

БІЗНЕС ЛЕДІ: 50 НАЙУСПІШНІШИХ ЖІНОК УКРАЇНИ
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Більше 25 років Олена Волошина працює у Міжнародній фінансовій корпорації (IFC). Зараз вона керівник діяльності IFC в Україні й почувається у “великому бізнесі”, цій традиційно чоловічій ніші, абсолютно вільно й комфортно.

Пані Олена вважає, що наразі у бізнесі чимало успішних жінок — починаючи з фінансових директорів різних компаній і закінчуючи головами правління величезних банків. Адже дуже часто жінки ведуть справи набагато дисциплінованіше за чоловіків, обережніше й менш ризиковано. До того ж присутність жінки в управлінні компанією нерідко змушує чоловіків йти на компроміси у складних бізнес-питаннях

— Як ви оцінюєте нинішню економічну ситуацію в Україні і стан фінансового сектора зокрема?

— Ситуація в країні не така вже й погана: макроекономічна стабільність, досягнута в останні роки, утримується, Національний банк накопичив непогані резерви. Невелике зростання показують IT- й аграрна галузі, будівельна сфера, ритейл та промислове виробництво. Але, як показало минулорічне дослідження Всесвітнього банку, якщо наша економіка буде зростати так, то за 50 років Україна досягне лише рівня нинішньої Польщі. Тому слід впроваджувати глибші, швидші й радикальніші реформи. Зокрема, активніше реформувати фінансовий сектор.

Що стосується фінансового сектора, я б відокремила банківський від небанківського. З банківським сектором все не так погано з огляду на те, що система була очищена від багатьох банків, які реально такими не були або були вельми слабкими фінансовими інститутами. Це дуже позитивний крок. Ба більше, ми вітаємо реформу, проведену всередині самого Нацбанку. Зараз це — незалежний інститут зі своєю політикою регулювання сектора, і достатньо продуктивною: ми бачимо ефективний банківський нагляд, правильну політику щодо інфляції.

— А недоліки є?

— Насамперед — проблемні заборгованості. Їхній рівень у банківській системі, як і раніше, перевищує 50%, й основна частка проблемної заборгованості зосереджена у державних банках. Друге питання, яке вирішується вкрай повільно, — реформування держбанків. Адже при ухваленому Законі про корпоративне управління державних банків поки процес, на жаль, іде не так швидко, як нам би хотілося. А реформа потрібна обов’язково!

Третє проблемне питання — відновлення кредитування. Я б не сказала, що банки нікого не кредитують. Вони дають кредити експортерам, великим компаніям з прозорою фінансовою звітністю і зрозумілою структурою власності. А от малий та середній бізнес банки не кредитують.

— Чому?

— Є дві причини. Для малого й середнього бізнесу висока відсоткова ставка, це пов’язано з інфляцією та обліковою ставкою Нацбанку. До того ж фінустановам катастрофічно не вистачає позичальників, щоб вони могли реально оцінити свої ризики стосовно певного позичальника. Або інша причина — незрозуміла структура власності, відсутність аудійованої фінансової звітності чи безлад у заставах.

— Продовжуючи розмову про банки, ви вважаєте процес “очищення” системи вдалим?

— Так. На думку IFC, “очищення” мало статися. На жаль, поки воно торкнулося лише банківського сектора. Тепер чекаємо таку ж реформу в секторі страхування, лізингових компаній, кредитних союзів. Крім того, в Україні не розвинені, як і раніше, ринки капіталів. Тому грошова маса, що є в населення, в банки не йде, адже є недовіра до них й острах втратити заощадження.

— Раніше ви казали, що бізнес не влаштовує адміністрування податків в Україні та правила гри, що постійно змінюються. Що маємо наразі?

— Зараз значно покращилася ситуація з поверненням ПДВ, але потрібна подальша реформа податкової системи. Цей податок повертається автоматично, особливо клієнтам, в яких все добре зі звітністю. Безумовно, IFC хотіла би бачити продовження цієї реформи, і Міністерство фінансів України заявило про готовність працювати в цьому напрямку.

Про стратегію

— 2017 р. IFC залучила в проекти в Україні близько $250 млн. Яке фінансування плануєте на 2019-2020 рр.?

— Зараз ми знаходимося посередині фінансового року, тому рано говорити про суми. Ба більше, IFC не планує чітких цифр з фінансування. В нас є 5-річна стратегія роботи в Україні, спільна з Всесвітнім банком, яка визначає основні напрямки з поглибленого розвитку певних секторів економіки або продуктів через механізм інвестування і консультативну допомогу. Як і раніше, значну частку зусиль ми спрямовуємо на проекти, пов’язані з агросектором, виробництвом продуктів харчування та супутньою інфраструктурою (ритейлом, логістикою тощо).

— А щось незвичайне і нове буде?

— Цього року IFC заходить на нетрадиційну територію — фінансування муніципалітетів. Вже підписано наш перший проект з Маріуполем. Ведемо переговори з ще кількома муніципалітетами, адже розуміємо, що муніципальна інфраструктура вимагає модернізації. Взагалі, зараз муніципалітети можуть самі залучати під свій баланс фінансування з банків. Але проблема в тому, що для муніципальної інфраструктури потрібні “довгі” гроші, а джерелом таких грошей здебільшого є міжнародні організації.

Друга нетрадиційна для IFC сфера — робота з українськими державними банками. Наше завдання — зменшити частку держбанків на ринку, тому ми працювали з урядом та іншими донорами над стратегією реформування держбанків і законом про корпоративне управління держбанками. Зараз займаємося підбором незалежних директорів до наглядових рад держбанків. IFC також активно працює з Укргазбанком, і наші спільні кроки мають привести до його приватизації.

Про державні банки

— На якому етапі входження IFC у капітал Укргазбанку?

— Мені б не хотілося деталізувати, на якій стадії процедури ми знаходимося. Але найближчий до приватизації держбанк — Укргазбанк. І свого часу він звернувся до IFC з проханням допомогти йому стати “зеленим” банком. З цієї миті почалася наша стратегічна співпраця. Ми допомогли побудувати в банку правильну систему корпоративного управління, запропонували небанківські інструменти для малого й середнього бізнесу (таку програму IFC реалізував з Raiffeisen Bank), надали лінію торговельного фінансування — безліквідний інструмент, що дозволяє банку розвивати експортно-імпортні операції. Зараз IFC розглядає надання фінансового інструменту, який у майбутньому дозволить Укргазбанку бути ефективно приватизованим.

— Як пояснити раптовий інтерес IFC до наших держбанків?

— Ми розуміємо, що без здорового фінансового сектора немає здорової економіки. І намагаємося знайти “больові точки” українського банківського сектора: чому він слабший, ніж міг би бути.

IFC вважає, що наразі важливіше реформувати держбанки, зменшити їхню частку на ринку й вирішити проблему поганої заборгованості, яка “висить” на балансах, ніж надати кредитну лінію певному комерційному банку. В ідеалі, хотілося б робити й те, й інше. Але поки гострішою ми вважаємо проблему держбанків.

— З якими держбанками ще хочете попрацювати?

— Поки фокусуємося на Укргазбанку — у нас лімітовані ресурси. До того ж цей банк в сенсі корпоративного управління й кількості проблемної заборгованості в кращому стані, ніж два інших держбанки. Там незалежна рада директорів, і банк успішно очищає свій баланс від “поганих” боргів.

Про роботу з державним сектором

— Чи планує IFC працювати з українськими державними компаніями?

— Теоретично ми можемо співпрацювати. Ба більше, ми ведемо переговори з різними держкомпаніями, але поки рано говорити про конкретику.

— Як проходить співпраця IFC з урядом у питаннях приватизації?

— IFC входить до робочої групи з приватизації. Нам би дуже хотілося побачити хороший приватизаційний проект, який можна було б показати світу, — коли на чесному відкритому конкурсі (із залученням правильних радників) українська компанія приватизується стратегічним інвестором. На жаль, попередні спроби приватизації в Україні не створили красиву історію. Гадаю, що 2019 р. цього теж не станеться, адже в умовах виборів такі реформи просуваються складно.

Але IFC продовжить роботу з урядом. Ми можемо надати свою експертну оцінку й міжнародний досвід, готові допомогти обрати директорів у наглядові ради держкомпаній. Проблема державних компаній не лише у відсутності грошей, проблема держсектора в тому, що він неефективний і залежний. Нерідко держкомпанія виконує одночасно дві функції: самої компанії та регулятора. Тому IFC разом з іншими донорами працює над реформуванням цієї системи через ведення правильного корпоративного управління держкомпаніями.

Про концесії

— А в проектах концесій IFC може виступати як фінансовий партнер?

— Це окрема тема. Що стосується концесій, то IFC має глобальну експертизу зі структуризації та фінансування різних проектів державно-приватного партнерства (ДПП. — Ред.). В Україні ми активно цим займаємося по декількох напрямках. Найзнаковіші фінішні проекти: структуризація ДПП по портах “Ольвія” і “Херсон”. У роботі ще кілька інших, в тому числі проекти портової інфраструктури.

IFC з цікавістю дивиться на аеропорти, зараз думаємо, як максимізувати й оптимізувати використання, зокрема, регіональних аеропортів у прив’язці до аеропорту “Бориспіль”, який перетворюється на хаб. Тому зараз ми шукаємо потенційний об’єкт або декілька, які могли б стати предметом концесії. Нам би дуже хотілося, щоб депутати ухвалили закон про концесію, — він дасть реальний поштовх для масштабних проектів ДПП в Україні. Це продуктивний механізм для залучення приватного сектора в проекти розбудови доріг, портів, аеропортів, шкіл, госпіталів тощо.

— IFC вивчала можливість структурувати проект ДПП поромної переправи в Чорноморську. Що вирішили?

— Проблема в тому, що робота по портах “Ольвія” та “Херсон” ведеться за старим Законом. Але було б набагато легше, цікавіше й вигідніше залучити інвесторів після ухвалення нового закону, який усунув би безліч фундаментальних проблем для інвесторів.

— Ви згадали про зацікавленість IFC у розвитку наших регіональних аеропортів. Хто “під прицілом”?

— Не готова озвучити назви: зараз проводимо глибокий аналіз кожного з аеропортів. Краще говорити про назви, коли вже є предметна розмова і сторони налагодили реальні бізнесові й юридичні взаємини.

— На початку розмови ви сказали, що IFC почала працювати з муніципалітетами і має намір розширити співпрацю. З ким саме, в чому суть й які суми кредитів?

— IFC готова розглядати будь-який муніципалітет. Правда, це має бути велике місто-мільйонник. Що стосується сум кредитів та іншої деталізації, то я людина забобонна. Ба більше, щоб озвучувати конкретні міста, слід розуміти, над яким проектом працюватимемо і на що потрібні гроші. Поки ми в процесі.

“Без здорового фінансового сектора немає здорової економіки. Ми намагаємося знайти “больові точки” українського банківського сектора: чому він слабший, ніж міг би бути”

— Існує думка, що міжнародні організації не довіряють Україні: знають, що надані кошти не будуть використані за призначенням через високий рівень корупції…

— Я не говоритиму за всі міжнародні організації. Що стосується IFC, то ми фінансуємо здебільшого приватні проекти. А в приватному секторі менше присутня корупція порівняно з державним.

На жаль, імідж України не є найпривабливішим для іноземних інвесторів. І зрозуміло, що вони дуже обережні. IFC — специфічний фінансовий інститут, а не просто інвестор. До того ж в Україні ми давно і досить добре розуміємо ризики. Звичайно, нам хотілося б значно більших обсягів і сум інвестування, ніж є зараз.

— І їх немає?

— Нам не вистачає нових клієнтів для інвестування. Це відбувається в тому числі через несприятливість інвестиційного клімату в Україні. Тому останніми роками IFC підтримує переважно колишніх клієнтів. З нових ми додали лише компанію “Укрпластик”.

Про плани в АПК

— Ви вже частково розповіли про пріоритетні напрями діяльності IFC в Україні на найближчі роки. Що ще нового планується?

— Торік IFC почала займатися молочною програмою, поки на рівні консультацій. Ми бачимо, що молочний сектор в Україні вкрай неефективний. Але в нас є можливості для значного підвищення ефективності, і зараз IFC вивчає, на які експортні ринки Україна може поставляти молочну продукцію. Паралельно ми працюємо над підвищенням ефективності виробництва невеликих молочних компаній і співпрацюємо з молокопереробними підприємствами, щоб підвищити й їхню ефективність.

До речі, у сільському господарстві України є можливість серйозного прориву. Адже чимало українських компаній вже є високотехнологічними бізнесами. В нас є передові агро- й IT-компанії. Цей симбіоз породжує величезну кількість платформ і рішень (наприклад, smart agriculture), і за ними — майбутнє. Сільське господарство в Україні буде завжди, й у нас є можливість (за умови застосування нових технологій та правильних підходів) стати однією з передових держав. По деяких позиціях Україна вже в лідерах. Наприклад, я відстежую ініціативи agri-хабу, які об’єднують айтішників та аграріїв, а також діяльність невеликих спільних підприємств, створених на платформі “Борщ”. Мені імпонує проект приватного сектора “Агрокебети” — нова система освіти, де приватні підприємці створюють для себе кадри через катастрофічний брак персоналу в країні.

— Минулого року IFC виявляла цікавість до фінансування розробки інформаційних технологій та стартапів в агросфері. Щось зроблено?

— Про фінансування поки не йдеться. До того ж ми не створені для фінансування стартапів. IFC дуже консервативний інвестор, адже в нас гроші платників податків. А фінансування стратапів — специфічна сфера, де плідно працюють венчурні фонди.

Завдання IFC — подивитися, де ми можемо бути корисні, допомогти у створенні певної платформи чи нового напрямку. Поки ми лише вивчаємо процеси, й наша довгострокова мета — зробити українське сільське господарство ефективним, прибутковим та стійким.

— IFC у 2017 р. активно підтримувала проекти з розвит­ку агроінфраструктури. На цей рік є плани?

— Недавно ми профінансували MV Cargo. Але IFC готова дивитися й на інші проекти портової інфраструктури, зокрема проекти інфраструктури та логістики всередині країни: ефективне використання Дніпра, робота “Укрзалізніці” (вагони, локомотиви, приватна тяга), забезпечення кадрами. На жаль, у деяких питаннях приватний сектор реагує швидше, ніж держава. Зокрема, клієнти IFC скаржаться на “Укрзалізніцю”: багато хто змушений був створити для безперебійної роботи свій “флот вагонів”. Взагалі, вони б і власні локомотиви запустили. Але поки немає позитивного рішення з боку “Укрзалізніці”.

Про механізми інвестування

— Які інструменти інвестування використовуватиме IFC для роботи в Україні (прямі або синдиковані кредити, входження в капітал, конвертовані позики, гарантії)?

— Середній і малий бізнес ми фінансуємо не безпосередньо, а через банки або через фонд Horizon (IFC там один з інвесторів). Що стосується прямого фінансування, то воно залишається: будь-який інструмент — від простого забезпеченого кредиту до входження в капітал. IFC починає все більше застосовувати різні синтетичні інструменти на кшталт часткової кредитної гарантії. Не варто забувати, що окрім інвестицій ми робимо багато кроків задля поліпшення життя приватного сектора. Я маю на увазі консультаційну роботу. Вона не завжди веде до інвестиції, але більшість наших клієнтів отримують консультативну допомогу: з питань сертифікації стандартів на підприємстві, підвищення операційної ефективності, побудови корпоративного управління. Інколи така робота призводить до створення поля інвестицій — як IFC, так і чужих. І ми із задоволенням працюємо для залучення фінансування в сектор не безпосередньо від IFC, а для створення умов для гри на цьому полі самого приватного сектора. Наприклад, завдяки такому інструменту, як аграрна розписка.

Ще хочу акцентувати увагу на роботі IFC у сфері енергоефективності. Ми формували громадську думку, допомагали створенню ОСББ, зараз допомагаємо уряду управляти Фондом енергоефективності. Попередні спроби держави підтримати програми з енергоефективності були точковими й непродуктивними або мали корупційний компонент. Нині ми намагаємося побудувати механізм, який працював би правильно і транспарентно, а також був би стійким. Зазначу, що IFC не інвестує в цю галузь, а створює поле для залучення інвестицій з приватних і державних банків (як у випадку ОСББ).

— Як відомо, IFC інвестує у приватний бізнес. Які нові проекти наразі підтримуєте? Які найцікавіші і найрентабельніші з них?

— У нас всі проекти мають бути рентабельними, і більшість з них саме такі. Проекти цікаві — нові й ті, що вже відбулися. А об’єднує їх те, що там працюють правильні бізнесмени з серйозними амбіціями. IFC — лише джерело знань, навичок та грошей. І мене тішить, що кількість таких людей не скорочується — майже щотижня до мене в офіс приходять кілька людей зі своїми бізнес-проектами.

— А як стати клієнтом IFC? Якою має бути мінімальна сума інвестицій, щоб проект зацікавив?

— Якщо у вас малий бізнес і потрібно $500 тис., приходити прямо до IFC неефективно. Адже витрати на залучення наших інвестицій і витрати IFC на оцінку бізнесу — нерентабельні. Звичайно, ми маємо розуміти, хто власник компанії, які джерела доходу, в якому напрямку він хоче йти і навіщо йому гроші IFC. Ми маємо розуміти, як організована операційна діяльність, які в нього бізнес-стратегія, політика корпоративного управління та фінансовий стан. Якщо пазли співпадуть — працюватимемо.

Що стосується мінімальної суми інвестицій, то вона не прописана. Все залежить від сектора й пропозиції. Наприклад, у портфелі IFC є профінансований проект лише на $3 млн. Це IT-компанія De Novo (“зелений” дата-центр). А був випадок, коли до нас прийшла компанія (зараз уже велика) за $500 тис., але після консультацій виявилося, що їм потрібно на проект $10 млн. Тому я прагну не прив’язуватися до цифр і нікому заочно не відмовляти.

 

Тетяна Омельченко