business head ads

План .Б для роботодавця

Бізнес 100
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times
Олег Лиховид, президент АТ “Національний резерв”

“Суспільна Альтернатива” пропонує бізнесу нову стратегію формування соціального захисту трудових колективів

Громадська мережа “Суспільна альтернатива” збирає і впроваджує досвід компаній, які роблять перші кроки у формування нової моделі соціальної політики. За словами Олега Лиховида, одного з ініціаторів проекту, зараз бізнесу вкрай необхідно віднайти таке “ядерне паливо”, яке дозволить зростати, долати кризи й запобігати відтоку кваліфікованої робочої сили за кордон. І таким прискорювачем може стати впровадження автономної системи соцзахисту працівників.

Проблема непересічна. В Україні про ризик кадрового дефіциту говорять 86% керівників компаній, а 51% вважають, що цей ризик становить найбільшу загрозу зростанню їхньої організації. Це дані звіту “Виклики, що зростають. Погляд керівників в Україні, 2018” компанії KPMG, яка входить до “великої четвірки” консультантів. “Люди їдуть з країни від безгрошів’я й соціальної незахищеності. Держава допомогти нічим не може. Примусове підняття мінімальної зарплатні лише стимулює інфляцію”, — пояснює Олег Лиховид.

Зрозуміло, що вихід — у вищій продуктивності праці, тобто виробітку на одного працюючого. Багато підприємців намагаються брати на озброєння новітні методи організації виробництва — Kaizen (безперервне вдосконалення виробництва) або його західний аналог lean production (ощадливе виробництво) тощо. “Ці підходи дають дивовижні результати — підвищення продуктивності праці не на відсотки, а у рази. Тільки от біда в тому, що досягає результату хіба що кожен десятий з тих, хто брався до справи. І причина провалів одна — спротив змінам з боку персоналу”, — зазначає пан Лиховид.

Знаючи цю проблему, підприємці вважають за необхідне діяти. Але застосовують лише підкуп трудящих через “суспільні фонди споживання” — премії, соцпакет, корпоративні активності. Все це виїдає бюджет компаній, але моментально блякне, коли працівникам пропонують хоча б на чверть вищу зарплатню.

Ініціатори “Суспільної альтернативи” пропонують інший шлях. На їхнє переконання, на підприємствах потрібна нова соціальна політика застосування технологій соціального інжинірингу. І передусім пропонується відмовитися від непродуктивного “підкупу” працівників, адже всі витрати роботодавця на користь працівника виховують у ньому не так лояльність, як утриманство. Нова соціальна політика ґрунтується на технологіях і методах, що фактично примушують практично кожного працівника взяти на себе відповідальність. А хто не готовий це зробити, той на підприємстві зайвий, яким би фахівцем він або вона не виглядали”, — переконує пан Лиховид.

Запропоновані механізми базуються на організації спільної роботи працівників над вирішенням спільних для них проблем, реалізацією їх спільних бажань чи інтересів. Найактуальнішою спільною проблемою для всіх працівників є їх со­ціальний захист. Тому вирішення саме цієї проблеми вже стало фундаментом побудови нової соціальної політики. В Україні вже є підприємства, де взялися творити свою автономну систему соціального захисту замість витратного соцпакета чи сподівань на захист держави. “Цей проект, по-перше, не вимагає від роботодавця грошей, по-друге, містить усі умови для застосування соціального інжинірингу: спільний інтерес персоналу, взаємодія рівних, позаяк керівники не відіграють лідируючої ролі, хіба що на старті”, — розповідає Олег Лиховид.

Організації майбутнього керуватимуться радше мережевим, ніж ієрархічним принципом. І перехід до такого принципу не буде простим та одномоментним. А нова соціальна політика і стане переходом до цього принципу. І найпростіший її старт — це автономна система соцзахисту.

“Суспільна альтернатива”

Мета проекту: збір та впровадження досвіду компаній, що створюють нові моделі соціальної політики; формування механізмів автономного соціального захисту для бізнесу.

Досягнення проекту: проект перебуває на стадії запуску та формування.

Умови успішної реалізації проекту: усвідомлення, що, по-перше, продуктивність таки виробляють люди, по-друге, стандартні заохочення понад зарплату — це спроби непродуктивного “підкупу”, які створюють лояльність хіба що серед робітників-споживачів, але не творців; перейняття досвіду тих, хто взявся за нові соціальні технології.

Внесок (інвестиції ) компанії у проект: реалізація проекту потребує не грошових інвестицій роботодавців, а лише менеджерської креативності й організаційних зусиль.

Необхідність залучення партнерів: реалізація проекту передбачає широке залучення компаній до обміну досвідом із впровадження запропонованої стратегії нової соціальної політики.