business head ads

Перетнути “долину смерті”

Спецпроект: Енергія, екологія, економіка
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Бізнес стартував, а серйозні клієнти забарились? Щоб не “померти” в цей випробувальний період, потрібні інвестиції. Якщо ваш проект інноваційний, екологічний і має ринковий потенціал, на допомогу прийдуть європейські гранти

Гіганти ринку на кшталт Apple, Facebook и Microsoft своєю величчю завдячують в тому числі інноваціям. Але зараз просто випускати інноваційний продукт уже недостатньо. Потрібно швидко запропонувати свій функціонал нещадному ринку, де конкуренти також не сплять. Технології зараз так швидко змінюються, що затримка на старті, як у спринтерів на доріжці, може вартувати перемоги. Time to market (який ще називають “долиною смерті”) — період виведення продукту на ринок, як сумно жартують самі підприємці, — це гойдалка: зранку тобі здається, що ти зміниш світ, а ввечері незрозуміло, чи протримаєшся хоча б тиждень.

Брак “оборотки” — чи не найголовніший камінь спотикання для малих і середніх бізнесів в Україні. Отримати сертифікат якості, провести лабораторне тестування, придбати сучасний софт чи електроніку, масштабувати технологію до серійного рівня — останній ривок, який для багатьох так і залишається проектом. Але ринок на те й ринок, щоб реагувати на потенційні запити. Так, ЄБРР запропонував українським розробникам та втілювачам кліматичних проектів співфінансування в рамках проекту “Кліматичні інноваційні ваучери”. Як зазначив Олександр Ніколаєнко, голова департаменту енергоефективності банку, його установа майже 50% річних інвестицій в Україні скеровує саме на новітні технології в екологічній сфері, і в подальшому готова розвивати цей напрямок. В рамках згаданого проекту йдеться про €1 млн.

€1 млн на охорону навколишнього середовища — звучить непогано, зазначає Роман Зінченко, співзасновник Greencubator (виступає проектним менеджером проекту). “Але наша амбіція полягає в тому, щоб українські бізнеси захопили великий шмат “зеленої” економіки. Ми говоримо про ринок, який оцінюється в трильйони євро. Гріх не конкурувати за такі гроші. Я дуже сподіваюсь, що одним мільйоном не закінчиться”, — каже пан Зінченко.

Шикуємось у чергу

Українські компанії, які працюють з технологіями, що сприятимуть зменшенню викидів парникових газів, зможуть пришвидшити вихід своїх розробок на ринок, скориставшись пропозицією Євросоюзу. Команда Greencubator віднайшла компанії, які мають власні технології зі:

  • зменшення використання викопного палива й економії енергії;
  • збільшення використання відновлюваних джерел енергії;
  • зниження викидів парникових газів від сільськогосподарських процесів;
  • полегшення адаптації до змін клімату.

За п’ять хвиль програми 30 українських бізнесів отримали фінансування на свої кліматичні розробки (загальна сума склала €966 тис.). Всі вони представляють різні сектори економіки: будівництво, металургію, електротранспорт, логістику, сільське господарство тощо. На майбутнє в Greencubator дуже чекають розробників технологій з очистки води та поводження з відходами. Але, наголошують менеджери, треба розуміти масштаби пропозицій. Оскільки фінансування одного проекту не повинно перевищувати €50 тис., навряд чи рішення проблеми столичної Бортницької станції аерації чи Грибовицького сміттє­звалища у Львові можливе в рамках Кліматичного ваучера. “Ціна вирішення проблеми тих самих Бортничів — весь наш бюджет, помножений мінімум на 20”, — зізнається пан Роман. І пропонує шукати “зелені” технології буквально навколо себе. Холодильні прилавки, освітлення, системи водопідготовки, електротранспорт — швидше за все, тут є місце для якоїсь “зеленої” технології.

До речі, про електротранспорт. Ще якихось чотири-п’ять років тому це була нішева забавка для дуже обмеженого кола користувачів. Зараз завдяки розвитку інфраструктури (а в Україні це робить саме приватний бізнес) ми змогли запустити один з найдинамічніших ринків Європи. Тому, напевно, саме з цього сектору економіки до Greencubator потрапило чи не найбільше заявок на ваучер.

Потенційні переможці

Важливо, щоб компанія існувала на ринку не менше року, вела свою діяльність на українських потужностях, а її кінцеві бенефіціари були українцями. На контраверсійне запитання, чи, бува, не “здується” інноваційна ідея після отримання грошей, відповідь конкретна: ідеї ЄБРР не фінансує. Він воліє підтримувати Research & Development до моменту налагодження серійного виробництва. Бізнес має довести свою життєздатність. Зокрема ризикнути власними коштами. “Чверть суми гранту компанія має співфінансувати”, — додає пан Зінченко. За весь період дії проекту лише одна компанія зійшла з дистанції: на момент підписання договору вона збанкрутіла і, відповідно, не отримала грант. Станом на 18 липня проведені виплати вже 11 компаніям.

З моменту запуску проекту 2017 р. конкурс на один отриманий ваучер в середньому досяг 8,5 заявок. “Це не дуже багато, але ми маємо розуміти, що ринок “зелених” інновацій в Україні не такий грандіозний”, — зазначає пан Зінченко. Отже, що у претендентів на європейську допомогу оцінюють вітчизняні експерти:

  • потенціал скорочення викидів;
  • здатність технології до масштабування і впровадження в інших секторах;
  • рівень інновацій (новий чи адаптований продукт);
  • ринковий потенціал.

Ці завдання лише на перший погляд здаються занадто “глобальними”. Іноді крихітні камінці здатні зрушити з місця неповороткі брили.

Переможці реальні

Як, наприклад, взялось за кліматичні технології в металургії невеличке вінницьке ТОВ “Ливарна компанія “Символ”. Деталь за деталлю, але поступово галузь піддається “озелененню”. У випадку “Символа” цією деталлю став класичний підшипник ковзання, який компанія почала виготовляти не з традиційної бронзи, а з чорного металобрухту. Завдяки новій технології виробничий процес став чистішим і, головне, дешевшим на 70-80% завдяки заощадженню сировини й електроенергії. Кліматичний ваучер допоміг компанії отримати патенти європейського зразка та провести маркетингові дослідження з подальшим прицілом на європейські ринки, оскільки серед місцевих металургійних гігантів їм вже затісно.

Ще один приклад: маленький пристрій, здатний буквально дарувати задоволення, — “розумний” терморегулятор, який через “хмару” керує опаленням вашого будинку з будь-якої точки світу. Якщо вам здається, що ці пристрої до нас потрапляють з усіх усюд, тільки не з рідних терен, ви помиляєтесь. DS Electronics вже більше 15 років випускає пристрої, що роблять оселю “розумнішою”, допомагають економити на обігріві помешкання, зменшуючи негативний вплив на довкілля. Їх можна зустріти в мережах будівельних магазинів по всій Україні. Не вистачало “дрібниці” — експортних можливостей. Вони з’явились разом із сертифікатом ISO 9001, який відкрив двері європейських ринків. “Це була цікава історія, — згадує Роман Зінченко. — Це був найменший інноваційний ваучер за всю історію проекту — €3500. Але він дав компанії дорогу для експорту”.

Інвестицією в час назвав Кліматичний ваучер СЕО компанії SolarGaps Євген Ерік. Про “розумні” жалюзі з сонячними панелями БІЗНЕС вже писав (див. червневий номер). €50 тис. від ЄБРР прискорили процес отримання європейської сертифікації продукту та розробку мобільних додатків на базі “хмарних” платформ, які дозволяють збирати дані з усього світу. “У нас з’явилась інтерактивна мапа, і тепер ми бачимо, скільки енергії генерують наші жалюзі в Гонконзі, в Австралії чи в Новій Каледонії. А зараз компанія зосереджена на будівництві власної першої “зеленої” фабрики під Києвом”, — розповідає пан Ерік. До речі, будівля, в якій виготовлятимуть комплектуючі та збиратимуть продукцію, буде оснащена сонячними панелями. “Плануємо виробляти до 50 МВт·год енергії, що дозволить нам стати першою фабрикою, відключеною від центрального енергопостачання”, — окреслює перспективи СЕО SolarGaps.

Ще про один проект, профінансований Євросоюзом, — вітрогенератор Sirocco Energy, детальніше можна почитати тут. Як зазначає співвласник компанії Олександр Приймак, “на момент отримання ваучера в нас була готова четверта чи п’ята версія прототипу вітряка, а грант дозволив перейти від, скажімо так, “кулібінства” до професійної інженерії”. За останній рік компанія підписала контракт на тестування двох своїх “пілотів” у США, отримала патент на свій винахід, а зараз готується до впровадження серійного виробництва.

Отже, майбутнє можна наближати власноруч. А прискоритись — допоможуть.

 

Юлія Абакумова