Монополія на сонце

Спецпроект: Енергія, екологія, економіка
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Домашні сонячні станції для багатьох українців стали можливістю не лише покривати власні енергопотреби без зайвої шкоди навколишньому середовищу, а й отримувати прибуток, продаючи надлишки електрики в енергомережу за вигідним тарифом. БІЗНЕС розібрався, чому “зелений” тариф для малих СЕС опинився під загрозою та як до нових законодавчих норм ставляться самі власники станцій

В останні дні свого перебування на посаді, у травні, 5-й Президент України Петро Порошенко підписав Закон #2712 від 25.04.19 р. “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії”, що, як очікувалося, мав би сприяти розвитку ринку “зеленої” енергетики.

Закон по суті

У документі є досить прогресивні норми щодо підтримки та розвитку великої генерації. Проте окремі внесені поправки ставлять під загрозу існування приватної сонячної генерації. Так, ч.10 ст.91 вимагає, щоб сонячні електростанції домогосподарств (СЕС), що отримують “зелений” тариф, були розташовані винятково на дахах або фасадах будівель та інших капітальних споруд. Приватні СЕС, які до цього були побудовані на землі, просто не згадуються у Законі, а отже, немає підстав для нарахування їм “зеленого” тарифу.

На думку експертів та власників малих СЕС, ці поправки унеможливлять розвиток домашніх сонячних станцій і загалом негативно вплинуть на розвиток розподіленої генерації в Україні.

“Я це голосування слухав особисто і не міг повірити, що народні депутати за таке проголосують, адже це ж і дитині з калькулятором зрозуміло, що для домашньої станції дозволеної з 2020 р. максимальної потужності до 50 кВт потрібно буде звести капітальну споруду з площею двоскатного даху, як мінімум, 150 кв.м. Будівництво такої споруди збільшить вартість домашньої СЕС на 250%, а окупність інвестиції скоротиться до нерентабельних уже 10-15% на рік”, — наголошує Сергій Марченко, власник приватної СЕС.

Така “рентабельність” просто вб’є “зелену” енергетику в тому вигляді, в якому вона працює в розвинених країнах (де малі господарства насамперед забезпечують власні потреби, зменшуючи витрати держави на обслуговування мереж, а також теплових і атомних електростанцій та зменшуючи викиди СО2). Крім того, держава втрачає не лише значні обсяги податків (питома вага сплачуваних приватними домогосподарствами податків та зборів є набагато вищою, ніж промисловими електростанціями в сукупності) — нівелюється сама ідея, для реалізації якої “зелена” енергетика запроваджувалась, а саме зниження втрат при транспортуванні електроенергії споживачам та наближення виробництва до місць споживання енергії.

Аргумент — не аргумент

Рішення, що було ухвалено депутатами, ґрунтувалось на декількох ключових засадах, які нібито виправдовують необхідність обмеження “зеленого” тарифу для дрібних СЕС. Андрій Герус, голова Асоціації споживачів енергетики та комунальних послуг, свого часу зазначав, чому більшість цих аргументів не мають нічого спільного з реальним станом речей.

Наведемо деякі з них.

“Власники домашніх СЕС розміщують панелі не біля своїх будинків, а на порожніх земельних ділянках, таким чином продаючи не надлишки енергії вже після власного споживання, а всю вироб­лену електроенергію — і це дає їм надзвичайно високоприбутковий бізнес”.

Насправді отримати приєднання на порожню земельну ділянку неможливо. “Підключення” до “зеленого” тарифу можна зробити, лише коли є збудований будинок, обладнаний електролічильником та приєднаний до електромережі загального користування.

Щодо “фіктивного дроблення” великих земельних паїв поблизу споруд на менші ділянки з оформленням їх на кількох фіктивних господарів — зазначене підпадає під ознаки ст.212 Кримінального кодексу України “Фіктивне підприємництво”, підлягає розслідуванню органами Державної фіскальної служби та тягне за собою набагато серйозніші санкції, ніж неможливість виробляти “зелену енергію”, і цілком зрозуміло не потребує додаткових заборон.

“Домашні СЕС можуть спричинити збільшення вартості електроенергії для населення до 4 грн за 1 кВт·год”.

sdfrХоча домашніх СЕС вже близько 10 тис., з усього пулу енергоринку вони здатні зібрати лише 0,3% (за умови повної відсутності власного споживання, що насправді неможливо), тоді як гігантські промислові СЕС, інтереси яких відстоює держава, збирають з енергоринку більш ніж 8% всіх грошей (понад 16 млрд грн на рік).

Окрім того, фізичні особи платять військовий збір, а також податок на доходи в розмірі 18%. Тоді як юридичні особи — потужні СЕС — мають можливості мінімізувати податки.

Дрібні СЕС сплачують до бюд­жету ПДВ при купівлі сонячних панелей та іншого обладнання (близько €2 тис. з кожної станції), а власники промислових СЕС вже пролобіювали собі податкову пільгу на імпорт такого обладнання. Таким чином, з 1 кВт·год дрібні СЕС платять у декілька разів більше податків, ніж гігантські промислові СЕС. Отже, заробляючи на 1 кВт·год значно менше, аніж промислові СЕС.

“Домашні СЕС спричиняють погіршення якості електроенергії та стрибки напруги у мережі”.

Але якщо такі дрібні СЕС (максимальна потужність 50 кВт достатня лише для споживання 15 електрочайників) спричиняють суттєві зміни на рівні високовольт­них мереж, це означає лише, що Міненерговугілля, що відповідає за технічну політику, мало б контролювати роботу операторів систем розподілу та використання тарифних коштів, які ці споживачі сплачують для утримання мереж у належній якості.

Неважко зрозуміти, що саме розосереджена дрібна генерація в енергодефіцитних регіонах та містах є кориснішою для стабільності енергосистеми, аніж концентрація гігантських СЕС та ВЕС на півдні України, де вже є дві потужні атомні електростанції.

Звідки ноги ростуть

Обговорення зміни моделі підтримки “зеленої” енергетики в Україні розпочалося два роки тому, і тоді основною ідеєю було зниження “зелених” тарифів для великих сонячних та вітряних електростанцій. А також переведення таких електростанцій на конкурентні аукціони — який інвестор запропонував нижчий тариф, той і отримує право збудувати електростанцію.

Питання виникло тому, що ситуація з пільговим тарифом заходила в глухий кут: в Україні були найвищі в Європі промислові “зелені” тарифи для СЕС та одні з найвищих для ВЕС. “Зелена” енергетика виробляє лише 3,3% електроенергії, але забирає 13,6% грошей з енергоринку. Але закінчилися ці майже дворічні обговорення тим, що депутати зберегли “зелені” тарифи для великих станцій і пішли шляхом вирішення спочатку “малих” проблем.

Для розуміння, як в європейських країнах, що турбуються про свою енергонезалежність, підтримують “зелену” енергетику, варто лише порівняти, скільки в них СЕС: у Німеччині — вже близько 1,3 млн домогосподарств із домашніми СЕС, у Великобританії — 0,75 млн, тоді як в Україні — 0,008 млн.

  P.S.

Поки номер готувався до друку, зважаючи на тиск громадських організацій, 11 липня ВР проголосувала новий законопроект #10357, що передбачає збереження “зеленого” тарифу для приватних наземних станцій ще й поточного року. Документ ще не набув чинності, оскільки не підписаний Президентом.

 

Анастасія Галущенко