Висока сонячна активність

Спецпроект: Енергія, екологія, економіка
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Україна переживає бум будівництва сонячних електростанцій. Але законодавчому та тарифному регулюванню їхньої діяльності ще далеко до ідеального

У дослідженні, проведеному центрами Agora Energiewende (Німеччина) і Sandbag (Великобританія), зазначається, що частка ВДЕ в європейській електрогенерації торік досягла 32,3%. Нові вітрові та сонячні електростанції, а також видобуток енергії з біомаси посувають ТЕС і ТЕЦ у структурі виробництва електроенергії. Насамперед, ідеться про Німеччину, Великобританію та Францію. В результаті виробництво електроенергії на основі вугілля в ЄС 2018 р. скоротилося на 6%, а в порівнянні з показником 2012 р. — на 30%.

Минулого року сектор сонячної енергетики зріс приблизно на 10% в порівнянні з показником 2017 р. У загальному енергоспоживанні його частка склала в середньому 3,9%, а в низці країн і набагато більше: в Італії — 9%, в Греції — 8%, в Німеччині — 7%. В Ірландії, Фінляндії, Польщі, Швеції, Хорватії та Угорщини частка сонячної енергетики, як і раніше, не перевищує 1%.

Мовою цифр

Наукове дослідження, проведене Технологічним університетом Лаппеенранта і Energy Watch Group, моделює повномасштабний перехід Європи на відновлювані види енергії в електроенергетичному, теплоенергетичному, транспортному секторах та секторі опріснення води до 2050 р. “Даний звіт підтверджує, що перехід на 100%-ве використання відновлюваних джерел енергії в усіх секторах є можливим і не призведе до підвищення витрат у порівнянні з існуючою енергетичною системою, — заявив екс-депутат парламенту Німеччини і президент Energy Watch Group Ханс Йозеф Фелл під час презентації звіту. — Звіт також показує, що Європа може перейти на енергетичну систему з нульовими викидами. Тому європейські лідери можуть і повинні робити набагато більше для захисту клімату, ніж роблять зараз”.

Згідно зі звітом перехід економіки на ВДЕ вимагатиме проведення масштабної електрифікації в усіх енергетичних галузях. Сукупне виробництво електроенергії 2050 р. в 4-5 разів перевищить рівень 2015 р. У 2050 р. на електрику припадатиме понад 85% попиту на первинну енергію. Одночасно викопні та ядерні види палива будуть повністю витіснені з усіх галузей. Дослідження вказує, що перехід на 100%-ве використання відновлюваних джерел енергії не призведе до підвищення витрат на її виробництво, які залишаться в діапазоні €50-60 за 1 МВт·год.

Енергетична система, повністю заснована на відновлюваній енергії, надасть 3-3,5 млн робочих місць. Близько 800 тис. робочих місць в європейській вугільної промисловості до 2050 р. буде ліквідовано, однак це більш ніж компенсується створенням понад 1,5 млн нових робочих місць в секторі відновлюваної енергетики.

“Результати дослідження переконливо свідчать, що досягнення цілей, поставлених Паризькою угодою, може і повинно бути прискорене, — наголосив професор в галузі сонячної економіки Технологічного університету Лаппеенранта Крістіан Брейер. — Перехід на стовідсотково чисту відновлювану енергію з тими технологіями, які у нас є, абсолютно реальний вже зараз”.

“Зелений” тариф

Історія тарифного стимулювання ВДЕ (так званого “зеленого” тарифу) почалася в Україні 25 вересня 2008 р. Тоді було прийнято Закон “Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення “зеленого” тарифу”, який передбачив обов’язкове придбання постачальниками електроенергії від малих СЕС, ВЕС, а також ГЕС та електростанцій, що використовують як паливо біомасу.

Офіційною причиною введення “зеленого” тарифу стала турбота про довкілля та здоров’я людей. І дійсно, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), 7 млн людей на планеті щороку помирають від хвороб, пов’язаних з наслідками забруднення повітря. Згідно з доповіддю Європейської агенції довкілля, опублікованою 2018 р., рівень забруднення досі перевищує норми, встановлені ЄС і ВООЗ. Серед основних джерел забруднення — транспорт, виробництво енергії, промисловість.

Проте неофіційно впровадження “зеленого” тарифу в Україні пов’язують із лобіюванням бізнес-інтересів колишнього першого віце-прем’єр-міністра Андрія Клюєва. “На самому початку 96% ринку ВДЕ — це був Клюєв, — зазначив експерт з відновлюваної енергетики, співзасновник ГО Greencubator Андрій Зінченко. — Він прописав правила під себе, правда, не все його лобісти змогли передбачити, і згодом 4% стали потихеньку рости. Зрештою, лобістська ініціатива трансформувалась у хороший механізм підтримки таких проектів. І в нас з’явилася ціла нова індустрія. Ось такий парадокс”.

Найбільшим стимулом для розвитку сонячної енергетики в нашій країні став Закон #514 від 04.06.15 р. щодо створення конкурентних умов для виробництва “чистої” енергії. Відповідно до нього “зелений” тариф прив’язано до курсу євро до 2030 р., що дозволяє нівелювати ризики інфляції. Також було запроваджено надбавку до тарифу за використання українського обладнання. Загалом “зелений” тариф в Україні став одним з найбільших в Європі: для СЕС, наприклад, в середньому він дорівнює 5407 грн за 1 МВт·год для малих СЕС і 4911 грн за 1 МВт·год — для промислових.

Важливим фактором широкого використання технологій ВДЕ є суттєве та стрімке зниження їхньої вартості. Це робить реалізацію проектів “зеленої” енергетики економічно обґрунтованою. До 2025 р. середня вартість електроенергії для наземних вітрових установок може знизитися на 26%, для технології концентрованої сонячної енергії — на 37%, для технології сонячної фотоелектрики — на 59%.

z1Українська енергетична галузь має критично зношені та застарілі основні фонди. Наприклад, середній вік об’єктів теплової генерації становить півстоліття. Тому заміна цих потужностей вигідними екологічно чистими проектами — вдала ідея.

Завдяки “зеленому” тарифу впродовж 2015-2017 рр. було залучено близько $1 млрд інвестицій та введено 958 МВт потужностей відновлюваної енергетики в Україні. Торік інвестиції у цю галузь становили близько $500 млн.

У I кварталі поточного року Україна збільшила введення потужностей ВДЕ в 5,4 раза в порівнянні з показником аналогічного періоду минулого року — на 861,1 МВт, що на 16% більше, ніж за весь 2018 р. З них на сонячну енергетику припало 752 МВт, левову частку з яких забезпечили великі наземні промислові СЕС. Такі станції мають потужність від кількох мегават до десятків мегават та підключаються до високовольтних мереж. Наразі в Україні діють 266 великих СЕС, найбільшими власниками яких є CNBM International, ДТЕК, інвестгрупа ICU та компанія ETG.

Проте до кінця 2018 р. відновлювані джерела забезпечували лише 1,9% виробництва електроенергії в Україні. При цьому їм перепало 8,6% з €5,5 млрд загального розрахунку держави по “зеленому” тарифу. Українська національна стратегія закликає збільшити частку відновлюваних джерел до 11% загального споживання до 2020 р. і до 25% — до 2035 р.

Перешкоди для приватних СЕС

Наразі встановлений для стимулювання розвитку галузі “зелений” тариф виконав своє призначення: розвиток відбувся й інвестиції залучені. Принаймні, так вважають у “високих” кабінетах.

У квітні міністр енергетики та вугільної промисловості України Ігор Насалик висловився на підтримку поправок, запропонованих до законопроекту #8449-д “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії” народним депутатом Ольгою Бєльковою.

Поправки передбачали, що домогосподарства можуть розміщувати малі сонячні електростанції (до 50 кВт) на дахах і фасадах будинків, але не на землі. Свою позицію Ігор Насалик пояснював тим, що 7,5 тис. домогосподарств, які віддають електроенергію в мережу за “зеленим” тарифом, мали б працювати для забезпечення власного попиту споживачів. “Проте в Україні будівництво приватних СЕС переросло у високорентабельний бізнес, що як створює додаткове фінансове навантаження на інших споживачів на рівні 18 євроцентів за 1 кВт·год, так і погіршує нормативні показники якості електроенергії в мережі. Ситуація ускладнюється при низькому рівні власного споживання — коли станції встановлюються на недобудованих об’єктах, земельних ділянках”, — заявив пан Насалик.

Низку експертів обурила логіка та мотивація поправок. Зокрема, Андрій Герус, голова Асоціації споживачів енергетики та комунальних послуг, наголосив, що саме домашні приватні СЕС несуть найменше шкоди та найбільше користі для енергосистеми. Експерт наполягає, що приватні СЕС — це розосереджена генерація, наближена до споживача, і саме такі станції сприяють енергоефективності, бо у мережу можна продавати лише надлишок електроенергії після власного споживання, тобто в їх власників є прямий економічний стимул економити. Також, за словами пана Геруса, цінового навантаження на пересічного споживача від діяльності приватних СЕС бути не може, адже лише одна сонячна станція ДТЕК на енергопрофіцитному півдні України має потужність 240 МВт і це більше, аніж 160 МВт у 7,5 тис. домогосподарств з малими СЕС по всій Україні. “Але міністр Насалик ані слова не каже про “високорентабельний бізнес” гігантських і шкідливих сонячних станцій Ахметова, який планує збудувати станцій більш ніж на 1000 МВт, але ініціює боротьбу з десятками тисяч маленьких сонячних станцій українців середнього класу. Звичайно, як це українці можуть самі для себе виробляти електроенергію? Всі мають купувати дорого в Ахметова”, — обурювався пан Герус.

Однак неоднозначний законопроект був прийнятий ВР та підписаний тодішнім Президентом Петром Порошенком (Закон #2712 від 25.04.19 р.). Поправку про дозвіл на розташування малих СЕС лише на дахах і фасадах залишили.

Цей Закон викликав хвилю обурення серед українців, які інвестували у встановлення сонячних панелей на землі значні кошти з розрахунком на те, що з часом вони окупляться завдяки продажу електрики державі. Загалом від початку року 1400 українських родин встановили домашні СЕС. Це у 2,5 раза більше, ніж за аналогічний період 2018 р. Всього ж, за даними Держенергоефективності, кількість домашніх сонячних електростанцій в Україні за останні чотири роки збільшилась у 375 разів.

Що далі

На думку Андрія Зінченка, обмеження для малих СЕС — дуже негативний сигнал. Особливо в тому форматі, в якому ці обмеження приймались: дослідження з доцільності цього нововведення були проведені вже після прийняття рішення. “В європейській і американській практиці це називається post-hoc-раціоналізація, коли рішення прийняте, а потім, заднім числом, починається пошук обґрунтування, чому воно нібито потрібне, — запевнив експерт і назвав ситуацію дискримінаційною для дрібних домашніх виробників: — Якщо великі виробники можуть ставити панелі на землі, то чого це забороняти малим?”.

Розкритикував пан Зінченко і мотивацію ініціаторів заборони: “Вона не витримує елементарної критики. Нібито проблема була в тому, що ці домашні СЕС, якщо їх стоїть багато підряд, шкодять мережі. То треба розробити механізм, за яким буде заборонено розміщення серій дрібних електростанцій, які насправді є однією великою. Але не треба лізти до людини на ділянку й розповідати, як вона має її використовувати”.

Заради справедливості треба сказати, що 11 липня 2019 р. Верховна Рада змінила свою думку й ухвалила законопроект #10357, яким повертає “зелений” тариф для домашніх СЕС, панелі яких розташовані на землі. На момент підготовки номера до друку новій Закон чекав на підпис Президента України Володимира Зеленського.

Але от що чекає “зелених” точно (за нормами Закону #2712), так це поступове зниження рівня їхнього тарифу: на 25% в 2020 р. з наступним зменшенням ще на 2,5% щорічно протягом трьох років для СЕС і на 10% з наступним зменшенням ще на 1,5% щорічно впродовж трьох років для ВЕС. А підтримку суб’єкти господарювання в сфері відновлюваної енергетики зможуть отримувати виключно на конкурентних засадах — шляхом участі в аукціоні з розподілу квоти підтримки (гарантований викуп у виробників усього обсягу електроенергії за ціною, яка буде визначена за результатами аукціону). Щоправда, механізм роботи спеціалізованих аукціонів теж ще розробляється.

Попри всі перешкоди, СЕС продовжують будувати: тільки у II кварталі цього року було введено в експлуатацію 568,3 МВт нових сонячних потужностей. В Україні зараз спостерігається становлення нових правил гри на ринку сонячної електроенергії, на якому з’явилося дуже багато гравців. Законодавці та уряд намагаються врахувати інтереси всіх. Іноді влада пропонує добрі ініціативи, іноді — помиляється, але це нормально для такої молодої галузі. Головне, щоб регулятори гнучко реагували на виклики та враховували закордонний досвід.

 

Андрій Зінченко