Максим Сорока: Чи може українська економіка стати “зеленою”

Спецпроект: Енергія, екологія, економіка
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Максим Сорока, експерт з екологічної безпеки

За чи проти

Перспективи у бізнесу, що рухається в руслі сучасних екотрендів, дуже великі. Усім скептикам раджу ознайомитися з працею Наомі Кляйн “Змінюється все”. Наразі питання екологічної модернізації виробництва — це не лише про позитивний імідж, позиціонування себе у місцевій спільноті тощо. Це про ефективність та собівартість виробництва і, відповідно, про прибуток. Світ так швидко змінюється, що використовувати технології зразка 1970-1990 рр. — наче намагатися заробити на “лампочках розжарювання” в епоху LED-технологій. Виробництва та технології минулого століття в Україні все ще намагаються виїхати на дешевій робочій силі. Проте це не може тривати вічно! Яскравий приклад — металургійні підприємства, які вже відчувають брак робітників. Власники вимушені підвищувати заробітну плату та покращувати соціальне забезпечення найманого персоналу, щоб утримати його. А без суттєвої модернізації це робить їхню продукцію неконкурентною на світовому рівні.

Скажу відверто. З моєї практики, впровадження “екологічного” та “чистого” виробництва в Україні не є окупним для більшості технологій. За існуючих розмірів екологічного податку та збитків через порушення природоохоронного законодавства простіше сплачувати штрафи та не допускати інспекторів до перевірки, ніж проводити модернізацію. На жаль, це реалії для більшості виробництв. Вся надія на вироб­ництва, зосереджені на експорті.

Але будьмо оптимістами. По-перше, говорити про екорішення має сенс, якщо ви пла­нуєте довгострокову стратегію розвитку бізнесу, а не розраховану на три-п’ять років. Тоді екологічна модернізація буде окупною та принесе не лише іміджеву та соціальну вигоди, а й реальний прибуток. “Чисті” технології — це з економічної точки зору витрати для відвернення ще більших витрат. Наприклад, на “вирішення” проблем, які можуть виникнути у разі перевірки контролюючими органами. Традиційна філософія: може, буде перевірка, може, не буде, а як буде, то якось домовимося, — це шлях “у нікуди”. Це не лише стримує розвиток підприємства, це робить його залежним від політичної волі та кон’юнктури дозвільних та контролюючих органів. Це філософія поганого менеджменту. Візьмемо питання поводження з відходами. Що зупиняє від сортування та продажу відходів виробництва? Радше, відсутність мотивації у керівників, аніж економічна неефективність.

По-друге, однією з особ­ливостей по-справжньому екологічного бізнесу є ефект “моральної першості” та широка підтримка місцевого населення. Бізнес, який впровад­жує сучасні “чисті” технології, відкритий до спілкування, дбає про довкілля та, відповідно, про своїх працівників та їхніх дітей, більш захищений від негативних проявів дозвільної та контролюючих систем. Погляньте на проблему чистого повітря промислових міст. Місцеві громади усвідомлюють значення чистого повітря — вони вже не хочуть помирати на 20 років раніше (даруючи чесно зароблену пенсію державі), вони об’єднуються та починають діяти. Якщо два роки тому це були якісь “діалоги” з підприємствами, то зараз це — і соціальний бунт, і запровадження альтернативних систем моніторингу, і підтримка нових політичних еліт тощо. У цих соціальних умовах “виживуть” вироб­ництва, які здійснять відповідну модернізацію. Тим більше що в Україні стрімко змінюється природоохоронне законодавство. І незабаром керівники та бенефіціари підприємств зрозуміють, що екологічна модернізація дешевший варіант, ніж формування “портфеля представницьких витрат”.

Хто проти монополії

На жаль, в сучасних умовах питання монополізації вітчизняного енергоринку радше політичне, ніж екологічне чи технологічне. Як еколог, я маю надію, що впродовж наступних 10-15 років альтернативний сегмент енергетики в Україні стане домінуючим. На розвиток “зеленої” енергетики сильно впливає “культура” споживання електричної енергії в Україні. Люди не звикли економити. Декілька років тому через підвищення тарифів та завдяки впровадженню нічного та денного тарифів населення почало планувати споживання енергії, звертати увагу на клас енерго­ефективності побутової техніки тощо. Проте наш життєвий уклад (висока активність з 6.00 до 8.00 та з 18.00 до 20.00) викликає ефект пікових навантажень мережі — непропорційності між споживанням та виробленням електроенергії впродовж доби. Й у цьому сенсі атомна та теплова енергогенерації мають “козир” у рукаві. Вони можуть збільшувати потужності тоді, коли нам треба і як треба, наприклад, ввечері чи у вихідні. В Україні, як і в світі, альтернативна енергетика зможе потіснити монополістів (або взагалі витіснити), коли вирішить два питання:

  • накопичення енергії та її перерозподіл у години пікового навантаження;
  • раціональне та економне ставлення споживачів з обов’язковим плануванням обсягу споживання.

В екології є ключове правило різноманіття. Чим більше елементів та зв’язків між ними має екосистема, тим вона більш стала, життєздатна. Тому чим менше буде монополістів та чим конкурентнішим буде ринок електричної енергії, тим більш сталою буде ця система.

Чистота “чистих”

Не існує “чистого” вироб­ництва електричної енергії. Це “зелена мрія”, яка суперечить і законам Баррі Коммонера, і законам термодинаміки. Будь-який технологічний процес пов’язаний з використанням ресурсів, утворенням відходів та життєвим циклом продукції. Обговорюючи “чистоту” енергетики, ми дивимось, наскільки раціонально та ефективно використовуються природні ресурси (скільки кВт ми отримуємо на одиницю сировини та відходів). На мою думку, атомна або вугільна енергетики не можуть бути “чистішими” за альтернативну. За останні 30 років підходи до оцінки впливу на довкілля докорінно змінилися. Обговорюючи технології, ми дивимося у перспективу не п’яти років окупності, а 20-30 років. Наразі сонячна енергетика має найбільш сталий життєвий цикл, пов’язана з меншою кількістю відходів, має найменші питомі показники забруднення в процесі вироблення 1 кВт та відповідає новим вимогам “циркуляційної економіки”. Традиційні атомна та вугільна енергетики за багато років продемонстрували свої віддалені в часі екологічні наслідки. Що робити з радіоактивними відходами? Що робити з горами шлаку та попелу? Хоча для альтернативних технологій відкритим і досі залишається питання життєвого циклу сонячних панелей та утилізації накопичувачів енергії (хімічних джерел живлення та струму). Якщо (а голов­не — коли) ці питання буде вирішено, ці технології стануть повними монополістами на ринку енергетики.