"Зелений ріст" чи "антизростання"?

Спецпроект: Енергія, екологія, економіка
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Як людству забезпечити економічний прогрес і водночас не вбити себе

Кліматичні зміни вже тут. Ми відчуваємо це в періоди нестерпної спеки, яку змінюють холодні зливи та буревії. З півдня України до Києва почали навідуватись екзотичні комахи — богомоли, які раніше зустрічались на Херсонщині чи в Криму. Забруднення довкілля бачимо на прикладі цвітіння річок, масової загибелі риби чи “териконів” сміттєзвалищ.

Незабаром екологічна ситуація може стати набагато гіршою, і значною мірою причиною цього є ми всі — людство. Річ не лише в кількості населення, але й в нашій економічній діяльності. Щоб не загинути як вид, вчені рекомендують Homo Sapiens схаменутись і змінити свою поведінку. Але питання тільки в тому, яку стратегію обрати: “зелений” розвиток чи антизростання? Третього варіанту експерти не вбачають, але й вибір між двома занадто складний.

Найважче те, що доведеться приймати рішення на основі не лише раціональних розрахунків, а й етичних. На жаль, українське суспільство, в тому числі підприємці, не залучені до нагальних світових обговорень щодо "зеленого росту" чи "антизростання". БІЗНЕС заповнює цю прогалину.

Пізнє прозріння

50 років тому, 22 червня 1969 р., іскра від залізничного вагону попала в річку Кайахоґа в штаті Огайо і... вода загорілась. Річка була так забруднена нафтопродуктами, що просто спалахнула, пошкодивши залізничний міст. Для США інцидент став моментом відліку, з якого збереження довкілля з теорій вчених перейшло в практичні площину. Зокрема, змінилась державна політика щодо екологічного впливу людей — незабаром було створено Агентство США із захисту довкілля.

Річ не лише в Агентстві: відтоді США дійсно зробили "домашнє завдання". Впродовж 1970-2006 рр. викиди шкідливих часток загалом скоротились на 80%, а свинцю — більш ніж на 98%. У цей самий час ВВП США збільшився на 195%. Схожа тенденція спостерігалась у розвинених країнах Європи.

Отже, під час індустріалізації США та Європа спочатку економічно зростали, не звертаючи уваги на шкоду довкіллю, потім стикались з екологічними проблемами та рухались далі в бік “зеленої” економіки. Чи можуть йти таким шляхом країни, що розвиваються? Проблема в тому, що підвищення стандартів життя такої великої кількості населення планети нівелює прогрес у захисті довкілля.

Великі цифри

Питання саме в якості життя, а не в кількості населення. 1989 р. загальносвітовий реальний ВВП складав майже $37 трлн. Цього року він складатиме трохи більше за $88 трлн. Це зростання на 138%. За той самий період населення планети збільшилося "лише" на 47% — з 5,2 млрд до 7,7 млрд. Тобто людство не лише приросло кількісно, а й виробило більше товарів та послуг. А для цього потрібно більше енергії.

До 2030 р. світ має скоротити викиди вуглецю на 45%

Виробництво електроенергії зростає майже всюди в світі, але найбільше в Азії. Наприклад, з 2017 р. по 2018 р. виробництво в регіоні збільшилось на 6,1%, причому 60% зростання забезпечив Китай. А в цій країні, незважаючи на стратегічний курс до відновлюваних джерел, близько 59% електричної енергії створюється на вугільних ТЕС.

Дані свідчать про те,  що 1990 р. світ згенерував 11,8 ТВт·год електричної енергії. Торік цей показник перевищив 25 ТВт·год. Це майже двократне зростання, що деякою мірою відповідає зростанню світового ВВП між 1989 р. та 2019 р.

Ми взяли за точку відліку 1989 р. не випадково. Дослідник клімату Ніл Кей дуже оригінально показує, як радикально збільшились викиди вуглецю впродовж останніх років. Якщо вам 30 років, то за ваше життя людство встигло згенерувати половину всіх викидів починаючи з 1751 р.! Період економічної діяльності людства в 1751-1988 рр. приблизно дорівнює періоду 1989-2019 рр. за вуглецевим "слідом". А це роки більш економічних автомобілів, більш усвідомленого споживання та розвитку відновлюваних джерел енергії.

Що стосується обсягів викидів в атмосферу різних країн, пропонуємо поглянути на Топ-5 вуглецевих забруднювачів, а також на їхні частки в світовому ВВП (див. "Топ-5…").

Цікаво, що Топ-15 країн рейтингу генерують 72% світового забруднення. Решта 180 країн, включно з Україною, — 28%. Тобто 180 країн практично дорівнюють одному Китаю. То, можливо, Дональд Трамп і правий, коли говорить, що Паризька кліматична угода шкодить інтересам США та дає вигоду “бруднішим” країнам? Однак не треба поспішати з висновками.

По-перше, якщо порахувати відношення загальних викидів та кількість населення, то США будуть “брудніші” за Китай в 2,5 раза. Те саме стосується Канади, Австралії, Саудівської Аравії. Щоправда, серед європейських країн Великобританія, Італія та Франція мають показник викидів СО2 на душу населення менше за Китай.

wth

По-друге, шкідливий вплив на довкілля зараз не обме­жується однією географією через аутсорсинг виробництва. Наприклад, ми купуємо джинси в Україні, але, за даними “зеленого” сайту Tree Hugger, саме в Китаї, Бангладеш чи Індії було витрачено приблизно 6,8 т води, щоб виростити бавовну та пофарбувати тканину для однієї пари. Екологічні проблеми, таким чином, експортуються до країн, що розвиваються.

Чому це важливо

Все у світі взаємопов’язано. Діяльність людства, в тому числі економічна, спричиняє зростання викидів діоксиду вуглецю, метану, закису азоту, гідрофторвуглеців та інших парникових газів. Вони мають таку назву, тому що створюють на Землі ефект теплиці, нагріваючи атмосферу. Міжурядова група експертів з питань змін клімату розрахувала, що середня температура у світі зросла на 1ºC порівняно з доіндустріальним часом.

Дослідження науковців з Вищої технічної школи Цюріха (Швейцарія) свідчать, що середня температура в Києві в 2050 р. буде вищою на 6,5ºC порівняно з нинішньою. Уявіть 37ºС замість 30ºC влітку.

Вища температура змушує танути льоди, випаровує прісну воду, вбиває тваринний світ, пришвидшує ерозію ґрунтів. Людство може стикнутись з нестачею продовольства. Крім того, дані досліджень, зокрема, Маршалла Берка зі Стенфордського університету, говорять про кореляцію між зростанням температури та збільшенням випадків насильства та злочинності в цілому. Багато футурологів прогнозують міждержавні конфлікти, пов’язані з доступом до водних ресурсів.

Більшість економістів, екологів та політиків світового масштабу розуміють, що процес глобального підвищення температури важко спинити, тому Паризька кліматична угода поставила доволі скромну мету — не дозволити середній температурі на планеті зрости більш ніж на 1,5ºC до 2050 р. порівняно з доіндустріальним періодом. Для цього світ має скоротити викиди вуглецю до 2030 р. на 45%, а ще за 20 років взагалі звести їх нанівець.

Зробити це буде дуже складно. Наприклад, за офіційними даними, які Китай передав ООН, у 2005-2014 рр. щорічні викиди парникових газів збільшились на 53,5%. Водночас зростала й економіка Китаю. Скорочення викидів навіть на 45% вимагає або радикального прориву в сфері "зелених" технологій, або економічного сповільнення. Але де є такі технології? А якщо їх немає, то хто добровільно погодиться на зменшення ВВП чи на скорочення споживання?

Власне, це і є ключова тема дебатів між адептами "зеленого росту" та "антизростання". Проте прибічники обох теорій погоджуються: необхідно переглянути та змінити діючу модель економічного зростання, побудовану на основі постійного збільшення споживання природних ресурсів та деградації довкілля.

Привабливий "зелений ріст"

Концепція полягає в тому, що завдяки “зеленим” технологіям можна “від’єднати” економічне зростання від паралельного збільшення шкідливих викидів і споживання природних ресурсів. Таким чином, ВВП та добробут людей зростатимуть, а екологічна деградація припиниться. Багато економістів, наприклад, Карлота Перес та Майкл Лібрайх, підтримують цю теорію.

“Зелений ріст” є частиною ширшого дискурсу щодо “зеленої” економіки. В рамках цієї концепції побудовано також економічно-екологічну частину Цілей сталого розвитку ООН. Прибічники “зеленої” економіки вбачають причину занепаду екології у недостатній спроможності ринкових механізмів. Вони стверджують, що учасників ринку можна зацікавити в збереженні довкілля, якщо ціну екологічних проблем буде включено до собівартості продуктів та послуг. Зокрема, такий крок стимулюватиме технологічні інновації, які зможуть відокремити темпи економічного зростання від темпів використання природних ресурсів.

Для “зеленої” економіки технологічний прогрес є найважливішою складовою. Він має сприяти зменшенню використання сировини й інших ресурсів, а також споживання енергії. При цьому модель споживання не змінюється: замість “бензинових монстрів” купуємо електромобілі, замість ТЕС працюють вітро- та сонячні електростанції, на кожні джинси використовується в декілька разів менше води. Такий світ виглядає привабливим. Хоча на прикладі тих самих електромобілів неодноразово піднімалось питання, які ресурси витрачаються на їхнє створення та утилізацію.

Утопічне "антизростання"

Прибічники “антизростання” стверджують, що "роз’єднання" темпів економічного росту та використання ресурсів Землі до такого рівня, що планета зможе природнім шляхом їх відновлювати, неможливе. Вони ставлять збереження довкілля на перше місце та стверджують, що необхідно вповільнити "обмін речовин" у суспільстві, тобто зменшити обсяги виробництва та споживання. Це вимагає значно більших та фундаментальних трансформацій, ніж технологічні зміни, які є фокусом "зеленої" економіки.

Теоретичні засади концепції сформульовано ще в 1970-ті роки: тоді Римський клуб оприлюднив доповідь "Межі зростання", а Ніколас Джорд­жеску-Реген опублікував книгу “Закон ентропії та економічний процес”. Але особливої популярності концепція “антизростання” почала набирати останніми роками. Її прибічники вважають, що мета “збільшення ВВП” чи “збільшення виробництва” є шкідливою з точки зору довкілля та має бути переглянута. Хоча це простіше сказати, ніж зробити, адже теоретична розробка необхідних змін триває.

З точки зору нинішнього споживача, "антизростання" є уто­пією, адже всі ми звикли купувати все більше або змінювати автомобіль чи смартфон все частіше. "Антизростання" — це в тому числі про зміну споживацької парадигми. Автомобіль міняємо не раз на два-три роки, а раз на сім-вісім років, і не користуємось ним для подорожей менш ніж за 5 км від домівки. Використовуємо не пластикову, а паперову упаковку чи тару багаторазового використання. Проведені нещодавно в США експерименти показали, що при тих самих речах і технологіях, але при зміні моделі споживання, американські домогосподарства можуть зменшити свій "вуглецевий слід" в середньому на 25%.

Проблема в тому, що "антизростання" виглядає як крок назад, десь до середини XX ст. Мовчимо вже про виробників автомобілів і смартфонів: їм ідея тривалішого використання їхніх виробів дуже не сподобається.

Порівняння та проблеми

Звичайно, “зелений ріст” виглядає значно привабливішим та реалістичнішим, ніж “антизростання”. Але варто нагадати мудрий вислів Конфуція: “Того, хто не замислюється про далекі труднощі, неодмінно чекати­муть близькі неприємності”.  Проблема в тому, що “роз’єд­нати” зростання економіки та використання ресурсів все ніяк не виходить. І моделювання показує: з нинішніми, навіть найпросунутішими технологіями неможливо досягти сталого розвитку при збереженні темпів зростання світової економіки.

Німецькі дослідники на чолі з Монікою Дітріх ще 2012 р. піддали сумніву концепцію “зеленого росту”. Вони створили складну математичну модель, яка передбачала майбутній стан ресурсів Землі при збереженні темпів економічного розвитку на рівні нинішніх 2-3%. Модель виявила, що споживання природних ресурсів, включаючи метали, мінерали, ліси, викопне паливо, м’ясо та рибу, збільшиться з 70 млрд т до 180 млрд т у 2050 р. Водночас для сталого розвитку цей показник має складати 50 млрд т. Такий рівень споживання ресурсів планети людство подолало 2000 р.

Потім у модель додали умову, що всі країни реалізували найефективніші технології використання ресурсів. Результат покращився майже вдвічі — 93 млрд т 2050 р., але все одно це майже вдвічі більше, ніж Земля може відновити. Повторні моделювання інших вчених у 2016 р., до яких додали майже п’ятикратне збільшення “вуглецевого” податку та новіші технології, не показало покращення результату.

Найпоказовішим стало схоже моделювання, виконане 2017 р. Програмою ООН з довкілля. Порівняно з моделлю пані Дітріх "вуглецевий" податок збільшили в 11 разів (до $573 за 1 т), додали податок на видобуток копалин та ввели припущення про пришвидшення технічного прогресу. Проте дослідники ООН також включили у модель “ефект відскоку” — ефективне використання ресурсів зменшить ціни та призведе до зростання попиту. В результаті отримали навіть більший, ніж у другій моделі Моніки Дітріх, показник — 132 млрд т.

Висновки вчених невтішні: щоб втримати глобальне потепління нижче 1,5ºC до 2050 р., потрібно зменшити викиди вуглецю на 11% щороку. Це в 5 разів перевищує нинішні темпи та втричі швидше, ніж можуть дати найбільш сучасні технології.

Будильник дзвенить щоразу раніше

Найголовніший виклик в тому, що нинішній стан речей вкрай небезпечний для виживання людства. Починаючи з 1970-х років ми живемо в борг у планети. Тобто за рік мі споживаємо більше ресурсів, ніж Земля може відновити. Наукова організація "Глобальна мережа екологічного сліду" щороку називає день, з якого ми починаємо “проїдати” ресурси. І щороку він настає все раніше. Якщо у згаданому раніше 1989 р. День екологічного боргу настав 11 жовтня, то цього року ми "святкуємо" його 29 липня!

Тому підприємцям, науковцям та експертам не можна стояти осторонь. Щонайменше, треба розуміти важливість проблеми збереження довкілля та шукати шляхи її вирішення.

 growthДенис Піддубський, учасник ініціативної групи Save Dnipro:

— На жаль, зараз ми спостерігаємо в Україні ситуацію, зворотну “зеленому” зростанню економіки. Застарілі немодернізовані підприємства продовжують перетворювати викопне паливо в капітали своїх олігархічних власників, велика частина населення продовжує жити за антидержавним принципом, заради хвилинного збагачення знищуючи ліси, родючі землі й наше спільне майбутнє, а в держави утворюються лише фрагменти політик щодо різних сфер природоохоронної проблематики, тоді як цілісне бачення досі не сформовано.

Андрій Морозовський