business head ads

Водний баланс

Інновації: Вийди за рамки, і зміни світ
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Дмитро Нікіфоров, власник і засновник проекту VODA UA

Загадувати на майбутнє власник і засновник проекту VODA UA Дмитро Нікіфоров не любить, але перспективи окреслює чітко.

Приводом для уваги до столичного підприємця стала новина про те, що він збільшив з 51% до 100% свій контрольний пакет у трьох компаніях, яким належать Мізуньський завод мінеральних вод в Івано-Франківській області, а також інші активи, пов’язані з видобутком, розливом і продажем лікувальної та столової мінеральних вод. Зараз за асортиментним рядом бізнес пана Нікіфорова вийшов на 1-ше місце в Україні, хоча за продажами до першої позиції ще далеко. Але в активі вже є кілька брендів: VODA UA, “Горянка”, “Карпатська високогірна” та “Горянка лікувальна”, з якими компанія активно виходить на ринок у HoReCa та у ритейл.

Різні вектори

У “водний” бізнес Дмитро Нікіфоров прийшов зовсім з іншої галузі. Раніше він займався фінансами — компанії з управління активами, інвестфондами. Наразі ж вирішив спробувати свої сили у виробництві. Хоча сам зізнається: якби знав про усі труднощі й складнощі, з якими доведеться стикнутися — подумав би не раз. У Дмитра часто з’являлися непрофільні проекти: вендинговий, охоронний, аптечно-фармацевтичний та інші. Проте це було, радше, хобі, і з часом вони стали нецікавими і були продані. Вихід у нинішній бізнес-сегмент був несподіваним і спочатку теж розвивався як хобі. Перша проблема, з якою стикнувся Дмитро, це виготовлення пляшки з яскравою українською айдентикою. Виправити ситуацію вдалося лише після замовлення кліше для її виробництва у Швейцарії, а форму пляшки, візуалізовану українськими дизайнерами, концептуально запропонував сам пан Нікіфоров. Скло преміум-класу для пляшок виготовляється на швейцарському заводі Vetroрack у Гостомелі.

Дмитро Нікіфоров вклав у бізнес понад $3 млн і планує найближчим часом інвестувати ще близько $1,5 млн

Дмитро Нікіфоров починав “водяний” бізнес з надважкого сегмента — HoReCa, де було майже стовідсоткове домінування єдиного бренда. Проте завдяки якості продукту, вдалому дизайну пляшки й неймінгу бізнесмену вдалося без телевізійної реклами і білбордів “увійти” у понад 500 ресторанів, кафе, готелів країни та посісти 2-ге місце в цій ніші. Також компанія представляє свою продукцію у національних торговельних мережах.

Варто відзначити, що пан Нікіфоров прийшов у бізнес з виробництва води не “з нуля”. Раніше він займався дистрибуцією елітної іспанської води. Але об’єми дистрибуції “водного” бізнесу класу “люкс” неефективні, збільшити їх майже неможливо. Проте завдяки дистрибуції елітних вод стало зрозуміло, що таке добра вода і чим вона відрізняється від неякісної. До того ж, на переконання бізнесмена, дистрибуція та виробництво води — різні вектори.

Нині в Україні близько 160 офіційних виробників столової води: найвідомішій корпорації належать 35% ринку. Але наразі, за словами Дмитра, в Україні відсутня нормальна сегментація ринку столової бутильованої води. Тому прямих конкурентів собі бізнесмен не бачить. Проте він чітко розуміє нішу та знає, яку частку ринку може охопити у найближчому майбутньому. За два з половиною роки пан Нікіфоров вклав у цей бізнес понад $3 млн і планує найближчим часом інвестувати ще близько $1,5 млн. Хоча, коли починав, думав, що вистачить і $300 тис., аби презентувати свій проект на українському ринку.

Щодо купівлі Мізуньського родовища мінеральних і столових вод, Дмитро зазначає, що його підтверджений дебет — до 1 млн л на добу. В експлуатації чотири водозабори, один з яких — найвищий в Україні (1040 м над рівнем моря). Саме з нього добувається вода “Карпатська високогірна”. Наразі використовується лише цей водозабір — в інших поки немає потреби. Сам завод працює з 2006 р., а 2014 р. посідав 11-те місце в Україні з виробництва бутильованої води. Чимало торговельних мереж (“АТБ”, “Фуршет” тощо) розливали тут свого часу воду власних торгових марок. До речі, основ­ним каменем спотикання під час вибору заводу та родовища була умова відсутності фізичної та хімічної корекції води. Перебравши безліч варіантів, Дмитро зробив вибір на користь води в Івано-Франківському регіоні, оскільки вона є еталонною українською водою. “Це офіційний висновок Інституту екології людини. Отже, саме ця вода відповідає найбільшій кількості параметрів за якістю порівняно з іншими віт­чизняними аналогами, — не без гордості резюмує бізнесмен під час нашої бесіди і одразу додає:  — Наша компанія не піддає воду фізичній та хімічній корекції, мінералізації, фільтрації тощо, адже має у своєму розпорядженні бездоганний природний ресурс — живу карпатську джерельну воду, яка виходить на поверхню самотоком”.

Мапа інтересів

На даний момент бренд VODA UA поставляється до ОАЕ, Чехії та Азербайджану. Це наразі не промислові обсяги, а пробні партії через дистриб’юторів — одна-дві фури. Наразі компанія пана Нікіфорова отримує декілька сертифікатів — кошерності, халяльності тощо. Зараз триває продуктивний діалог з Катаром і Кувейтом. Але арабський менталітет, як і китайський, надто відрізняється від нашого: інколи треба чекати три-п’ять років, щоб вийти на східні ринки.

На питання БІЗНЕСа, чому географія європейських поставок VODA UA обмежується Чехією, Дмитро відповів: “Такі країни, як Франція, Німеччина, Іспанія, багаті власними природними водними ресурсами. Але проблема в іншому: у собівартості води важливу складову має логістика. І немає нічого жахливішого з погляду транспортування, ніж вода у скляній тарі, бо собівартість подвоюється, а інколи й потроюється. Тому VODA UA, доставлена в Іспанію чи іншу високорозвинену європейську країну, буде неконкурентоспроможною порівняно з місцевими аналогами. В Європі місцевої води, на відміну від Китаю, Кувейту, Катару чи ОАЕ, більш ніж достатньо: є як національні, так і локальні, регіональні бренди. Тобто постачати VODA UA в цивілізовані країни ЄС безперспективно, у тому числі в пластику. Тому наразі саме український ринок для мене пріоритетний”.

На переконання бізнесмена, у перспективі Україна може зайняти гідне місце як “водна житниця” не лише в Європі, а й у світу. “Азія, Китай — дуже перспективні ринки збуту. Адже води стає все менше, а світового населення — все більше. І пити хочуть усі, щодня. Тому років за 15 це питання може стати глобальним. Ще 100 років тому футурологи, вчені та політологи передрікали, що основні війни людства точитимуться не за наф­ту та газ, а за воду. Наприклад, Китай безповоротно знищив 95% своїх водних ресурсів. Звісно, китайці попереду всієї планети у різних галузях, але ці досягнення завдали нищівної шкоди навколишньому середовищу. В тих же ОАЕ та Саудівській Аравії природний водоносний шар теж давно вичерпано”, — пояснює пан Нікіфоров. Враховуючи факти, з точки зору нашого візаві, у найближчі 10 років Україна голосно заявить про себе в регіональному та світовому масштабах як виробник і постачальник води на зовнішні ринки: від бутильованої до танкерів і цистерн.

Загадувати на майбутнє, як і всі бізнесмени, Дмитро не любить. Але зізнається, що до кінця року має намір покрити 1,5% ринку й у трирічній перспективі закріпити показник у 7% в обсязі продажів. Що ж стосується сегмента HoReCa, то тут в бізнесмена амбітніші плани. Для роздрібних мереж заплановано випуск смакової води без газу в залізних банках, яка нині дуже популярна в світі — торік приріст обсягу продажів склав 20%. Дмитро Нікіфоров не приховує, що довго думав, чим здивувати споживача: “Я зупинив свій вибір на екстракті кропиви: вона є елементом української айдентики, гіпоалергенна та має безліч корисних властивостей. Впевнений, наша смакова вода сподобається українському та іноземному споживачам”.

 

Тетяна Омельченко