Тарас Качка: У зовнішній торгівлі слід тримати ринок взаємно відкритим

Персоналії
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Тарас Качка, заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України — Торговий представник України

Аграрний сектор є лідером українського експорту та продовжує завойовувати нові ринки. Про перспективи та проблеми агроекспорту БІЗНЕС поцікавився в заступника міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства — Торгового представника України Тараса Качки — посадовця, який відповідає за стан зовнішньої торгівлі у державі.

— До якої економічної школи ви себе відносите?

— В економіці є дві головні школи: девелопменталісти, які мали сильні позиції у ХХ ст., та неоліберали. Фрідріх Хаєк у “Контрреволюції науки” добре показує відмінність між торгівлею та математичним, інженерним підходом до економіки. Математики, які все описують мовою цифр, не розуміють усіх тонкощів життя: чому, наприклад, одна й та сама тонна вольфраму має різну собівартість у різних суспільствах. А от комерсант, занурений у комунікації, плітки, має справу з людьми. І моя концепція полягає в тому, що вони взаємодоповнюють і не можуть існувати один без одного. В Україні стара, немодернізована промисловість губиться в динаміці сучасного світу, а тому комерсанти мають їй допомогти. Неоліберали повинні доповнювати девелоперів-промисловців.

— Що робити з катастрофічним показником торговельного балансу України? Хто в уряді несе персональну відповідальність за це?

— Чому уряд має нести відповідальність за торговельний баланс? Хто у державі торгує? Хто купує і хто продає? Економічні суб’єкти. В Україні не планова економіка. Якщо йти від зворотного, то в цілому країна має позитивний платіжний баланс. Катастрофічний баланс у нас в частині торгівлі товарами. Коли ми говоримо про торгівлю послугами, то показники вирівнюються, якщо взяти економіку в цілому.

Наприклад, цього року в торговельному балансі є $1 млрд імпорту так званих “євроблях”, які легалізувалися. Тобто рішення, що приймалися для забезпечення соціального балансу, зараз “рвуть” баланс торговельний. Завершиться легалізація “євроблях” — покращиться торговельний баланс. Виробництво товарів — найбільш хвора частина нашої економіки. Це результат катастрофічного сценарію розвитку і держави, і бізнесу протягом останніх 25 років. Це і наша недосвідченість, і брутальність методів ведення бізнесу, і корупція, і повільна модернізація. Але ми не можемо повернути час назад.

На рівні відчуття, а не статистики, наша промисловість починає оживати. Моє завдання — захистити її від структурних волатильностей ринку.

— Які вони?

Перша — різке зміцнення гривні.

Друга — стрімке зростання заробітних плат, що відбулось в Україні. Причини цього зростання зрозумілі: ми маємо збільшувати платню, знаходячись в регіоні — донорі економічної міграції (йдеться про всю Східну Європу), щоб втримати людей. Про це свідчать, наприклад, цифри Migration report McKinsey. Підвищення зарплат знижує конкурентоспроможність виробництва.

Третя — ринок електроенергії. Україна запустила його влітку, але ціни на ньому стрибають і не є прогнозованими.

Четверта — загальносвітові тенденції до скорочення виробництва у металургії (Італія та Словаччина також скоротили виробництво), а також досить агресивна політика США щодо торгівлі з Китаєм та ЄС, що впливає на загальносвітову торгівлю.

Як я можу на це реагувати? По-перше — захищати внутрішній ринок. Тут ми маємо такий інструмент, як Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, і готові максимально швидко й жорстко захищати наших виробників від негативних зовнішніх впливів. І по-друге — сприяти доступу на зовнішні ринки: йдеться не лише про зменшення торгових мит, а й про класичну торгову дипломатію. Візьмемо, наприклад, Єгипет, куди треба їхати та домовлятися про великі проекти, про закупівлі, про співпрацю, для чого потрібна урядова підтримка. В нас має бути активна позиція щодо ключових для нашого експорту країн: ЄС, Китай, наші сусіди, Північна Африка та ПАР. Моє завдання в цих умовах — бути гіперактивним, “швидко бігти і голосно кричати”, домовляючись з усіма, з ким це можливо.

— На якому етапі зараз вирішення питання ембарго ЄС та Білорусі на нашу продукцію птахівництва?

— Україна зараз знаходиться всередині процесу вирішення цієї справді важливої проблеми. Ми також реагуємо на будь-які прояви пташиного грипу в інших державах, але питання в рамках цієї реакції. Деякі країни обмежили ввезення “до оновлення інформації з нашого боку”, інші обмежили імпорт лише продукцією походженням з Вінницької області. З Європою ми обмінялися всією необхідною інформацією, щоб прийняти рішення щодо звуження території, з якої заборонено ввезення птиці (наразі це вся Україна).

— То територію уже зменшено?

— Ні. Поки рішення ще не прийнято. Ми в процесі адміністративного вирішення цього питання. Чекаємо на цей висновок, оскільки на рішення Європи орієнтуються інші держави.

— Як на зовнішню торгівлю України вплине спалах коронавірусу? Ваші поради експортерам.

— Можна розглядати цю проблему з трьох позицій:

  • базово нічого не міняється. Спалах захворювання локалізовано у континентальній частині Китаю. Його поширення не набуло характеру пандемії. Ніяких обмежень на здійснення експортних чи імпортних операцій наразі немає. Карантинні заходи стосуються сфери охорони здоров’я, руху людей, а не товарів;
  • короткостроковий шок для економіки, ефект якого скоро мине. Початок епідемії співпав зі святкуванням китайського нового року. Там були закриті всі біржі та ринки. Тільки-но ринки відкрилися — відбулося різке падіння цін на сировинні товари, що зачіпає і наш експорт. Проте одразу після падіння почалося відновлення цін;
  • коронавірус таки може стати глобальним чинником перерозподілу економічних ризиків у майбутньому і вплинути на ринки всієї Азії. Світ не застрахований від подібних епідемій, від торгових воєн і вчиться економічно на це реагувати. Це, радше, стратегічна задача, а на порядку денному зараз короткострокові реакції на загрозу вірусу.

— Чи має Україна шанси стати частиною ініціативи КНР “Один пояс — один шлях”? Чи відомі вам інфраструктурні об’єкти, які Китай готовий будувати в  Україні під цей проект?

— Не лише має шанс, а повинна стати! Наприкінці листопада я був з робочим візитом у КНР, і на всіх зустрічах ми говорили про те, що інтеграція України до ЄС посилює нашу позицію в цьому проекті. Адже механізми взаємного визнання авторизованих економічних операторів, наша участь у системі спільного транзиту, наша угода АСАА (Угода про взаємне визнання сертифікатів відповідності на промислову продукцію. — Ред.) роблять Україну однією з найкомфортніших юрисдикцій на шляху між Китаєм та ЄС. Не з точки зору логістики, а з точки зору складування, переробки, транспортування, митного оформлення тощо. Тому інтеграція з ЄС робить Україну ще привабливішою для участі у проекті “Один пояс — один шлях”. На ідеологічному рівні ми говорили про це з представниками Компартії КНР, на технічному — з представниками міністерств.

— Раніше ви заявили, що “ідея митного союзу з ЄС була від самого початку невдалою, мертвонародженою і навіть шкідливою, адже так і не пішла далі кількох декларацій у тезах Петра Порошенка”. Наведіть приклади запроваджених вами мит, які стимулюють нашу економіку.

— Питання не в митах, які нас захищають, а в тому, що митний союз позбавляє нас можливості вести свою самостійну політику щодо Китаю, щодо Туреччини, самостійну політику щодо будь-кого.

— Наведіть приклади, коли ми успішно вели таку політику.

— Наприклад, згадаємо наші глобальні успіхи на ринках зерна та олії. Така сировинність може не подобатися, але наразі Україна самостійний і глобальний гравець на цих ринках. А якби ми були в митному союзі з ЄС, Брюсселю було б важко проводити власну політику, але в інтересах в тому числі й України. В нас є свій діалог у Міжнародній зерновій раді, у Світовій організації торгівлі. Україна є постачальником зерна #1 до Єгипту для забезпечення його продовольчої безпеки, для Індії ми є таким самим стратегічним постачальником олії. Там, де ми не вписуємось в загальні рамки Європейського Союзу, наприклад, в сегментах турбін та інших товарів, нам потрібно вести свою торгову політику, а не губитися за спиною Брюсселя.

— Як ви ставитеся до відновлення відшкодування ПДВ при експорті сої, ріпаку?

— З одного боку, це знову про сировинність нашого експорту. З іншого — історію успіху нашої олійної галузі, яку вона мала 15 років тому, в нинішніх умовах не повторити. Підприємці, які 15 років тому використали схему стимулювання переробки, політично її не втримали. Зараз інший баланс інтересів. Можливо, чіткішою позиція виробників олії була б, якби вони відразу заявили, що їм потрібно, наприклад, сім років для того, щоб галузь стартувала, а далі вони працюватимуть без стимулювання. Однак через те, що чіткого меседжу не було, а був абстрактний меседж “сировинність-несировинність”, така схема не працює вже ніде: ані в промисловості, ані в сільському господарстві, ані в переробці. Треба виходити і казати: “цифри такі, параметри такі, ось чого ми хочемо досягти, так ми зорієнтовані на майбутнє”, тоді це був би успішніший проект. А так позиція переробників комунікаційно розійшлася як “обмеження торгівлі”, і “соєві правки” були скасовані.

— Наразі агросектор імпортує добрив, техніки та насіння більше, ніж експортує потім продукції. Хто має стежити за галузевим балансом експорту-імпорту?

— Однак аграрії при цьому динамічно розвиваються. Тому ідеться про інвестиційний імпорт. Взагалі, дискусія про інвестиційний імпорт дуже цікава. На інвестиційний імпорт у нас діє нульова ставка ввізного мита. Ми не ставимо 5% чи 10%, адже імпортуємо виробниче обладнання. Питання, як ми цим користуємося, чи збільшуємо додану вартість для товарів, виготовлених в Україні? Цікаво дивитися, як на німецькому обладнанні реалізуються ідеї наших інженерів у Харкові та Дніпрі. Це класичний інвестиційний імпорт, який нам потрібний. Тому насправді загальна цифра дефіциту торговельного балансу розкладається на окремі складові, не всі з яких нездорові.

Наприклад, у нас є величезні зміни в сегменті енергоносіїв. Припинення постачання газу з РФ, поставки з Європи тощо. Ринок газу динамічно міняється. Обсяги транзиту зменшуватимуться, але не факт, що він не буде заміщуватися послугами зі зберігання зрідженого газу в наших підземних газосховищах.

— Як ви ставитеся до ідеї скасування ПДВ при імпорті обладнання для нашого виробництва?

— Моя думка, мабуть, не сподобається нікому. Я вважаю, що якщо ви збираєтесь інвестувати у щось, то проблема не в ПДВ. Можливо, людям не вистачає грошей, тоді це питання доступності кредитування, і воно до банківського середовища. ПДВ — це, радше, фінансове питання, а не питання стимулювання виробництва. Не платити ПДВ при імпорті електромобілів? Як на мене, це — погана ідея. Імпортер повинен мати бачення, що певне обладнання йому потрібно для певного виробничого циклу, й у підсумку він отримає такі фінансові показники, які компенсують витрати на імпорт. А не просто завезти обладнання, щоб потім його перепродати. Кращою альтернативою, як на мене, був би запуск нормального дешевого кредитування, й уряд активно працює над такими програмами саме для промисловості. Це — моє особисте завдання.

 

Володимир Полевий