Ігор Пульвас: ЕКА — інструмент, який має працювати в унісон з державною експортною стратегією

Персоналії
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Ігор Пульвас, голова правління ПрАТ “Експортно-кредитне агентство”

Одним з інструментів підтримки експорту є експортно-кредитні агентства (ЕКА), які функціонують у багатьох країнах. Рішення про створення ЕКА в Україні було ухвалене ще 2016 р., але цей механізм не запрацював і досі. Аби з’ясувати причини затримки, БІЗНЕС звернувся до Ігоря Пульваса, голови правління ПрАТ “ЕКА”. Він призначив зустріч на 15 січня в одному з кафе у середмісті столиці, бо офіційно, за його словами, перебував у відпустці. Як з’ясувалося пізніше, наступного дня, 16 січня, з'явився наказ Мінекономрозвитку про припинення повноважень пана Пульваса.

— Опишіть механізм роботи Агентства на прикладах.

— Після появи новини про формування статутного капіталу ЕКА експортери почали звертатися до нас по кредити. Вочевидь, має місце нерозуміння механізму діяльності Агентства. Незважаючи на слово “кредитне” у його назві, згідно із Законом “Про забезпечення масштабної експансії експорту товарів…” (у поточній редакції від 07.02.19 р.) кредитувати експортерів уповноважені банки.

Основна функція заснованого в Україні ЕКА — це страхування ризиків неплатежу за експортно-імпортним контрактом. Наприклад, вітчизняний виробник цукерок хоче постачати свій товар у німецькі супермаркети. Німецька компанія-покупець хоче отримати товар з відстроченням платежу на 60-90 днів, тобто розрахуватися лише після реалізації продукції. Експортер має погодитися на дві речі: взяти на себе ризик можливої несплати та змиритися з вимиванням обігових коштів. Далеко не всі до цього готові, й не в усіх (точніше — майже ні в кого) є доступ до безмежного джерела обігових коштів. Тому очевидно, що бажання українських експортерів працювати з іноземними контрагентами лише за передоплатою стримує збільшення обсягів вітчизняного експорту. Наприклад, компанія, що відвантажує за кордон по одному контейнеру на місяць, хоче експортувати по 10. Тому що попит на товар та ємність ринку великі. Вона може звернутися до ЕКА за послугою страхування ризиків неплатежу за зовнішньоекономічним контрактом.

Таку послугу експортер теоретично може отримати в комерційній страховій компанії напряму, але, швидше за все, він заплатить вищий тариф і не зможе отримати гарантію повернення своїх коштів у разі неплатежу через політичні ризики. При цьому якщо фінансовий розмір ризику більший за 10% активів ЕКА, то, за Законом, ЕКА зобов’язане перестрахувати такий ризик у західних перестрахувальних компаніях. Таким чином, український експортер може спокійно чекати на розрахунок. Навіть якщо раптом постачальник не розрахується, це зробить страхова.

Якщо експортер не має можливості вилучати обігові кошти на тривалий час, він може піти до державного або комерційного банку та запропонувати йому реалізувати схему експортного факторингу: продати з дисконтом у 5-10% дебіторську заборгованість, що забезпечена страховкою ЕКА, за яким стоять держава та авторитетний європейський перестрахувальник з капіталом у кілька мільярдів доларів чи євро. Для українського банку не має бути проблемою взяти таку заборгованість на факторинг. Подібні послуги потрібні українським експортерам вже зараз. Серед наших потенційних клієнтів є невелика черкаська кондитерська компанія, що експортує продукцію до Європи. З’явився в них клієнт і в Ємені, який взяв кілька пробних контейнерів на умовах передоплати. Тепер хоче більше, але з відстроченням платежу. Одним словом, попит на послуги ЕКА стукає у двері.

— Які великі компанії вже зверталися до ЕКА?

— Наразі ми розпочали активну роботу серед експортерів. Нашими потенційними клієнтами є близько 30 вітчизняних компаній, чиї потреби у послугах Агентства проаналізували наші фахівці. Ці компанії перебувають у режимі stand by в очікуванні запуску роботи установи. Серед них, наприклад, “Чумак”, “Азовмаш”, “Мотор Січ” та інші компанії. Вони не новачки в експорті та добре знають, які конкретно страхові інструменти їм потрібні для подальшого збільшення обсягів зовнішньоекономічних операцій.

Наприклад, “Азовмаш” виробляє складне механічне обладнання. Щоб його виготовити під експортний контракт, потрібно мати чимало обігових коштів. Частину можна отримати наперед від замовника, але це 10-15%, ну 20%. Цього вочевидь недостатньо. Значну частину коштів доведеться позичати. Якщо запрацює державна програма компенсації ставки по експортних кредитах (необхідність якої чітко вказана в Законі), то виробник-експортер матиме можливість отримати компенсацію, принаймні, половини банківської кредитної ставки. При цьому держава має бути впевнена, що імпортер розрахується з вітчизняним експортером і валютна виручка піде на благо вітчизняної економіки. Що, власне, і є метою підтримки експорту. Тобто страховка ЕКА є гарантією того, що бюджетні кошти, виділені на підтримку експорту в межах згаданої та інших програм, не пропали дарма.

Наші інші послуги — страхування перед початком експортного кредитування, надання тендерних гарантій, страхування гарантії повернення авансового платежу — також націлені на те, щоб усіляко захищати інтереси українських експортерів та допомагати їм у конкурентній боротьбі на світових ринках. Отже, ЕКА — це той “шампур”, на який нанизуються всі інші програми державної підтримки експорту. Це інструмент, який має працювати в унісон з експортною стратегією, на базі якого зможуть ефективно впроваджуватись державні програми підтримки експортерів.

— Чому експортер має обрати ЕКА замість комерційної страхової компанії?

— На відміну від звичайних СК, діяльність Агентства не є прибутковою. Отримання прибутку — не основна мета функціонування ЕКА. Засноване та підтримуване державою, ЕКА має можливість страхувати не лише комерційні, а й некомерційні (політичні) ризики, які СК вважають форс-мажорними обставинами, а не страховим випадком.

ЕКА є більш потужною установою, оскільки за ним стоїть держава. Страховики переважно надають свій захист на короткий період, тоді як ЕКА — на строк до 10 років.

— Чи має ЕКА в арсеналі такий інструмент, як гарантія?

— Ми можемо надавати тендерні гарантії, але їхні фінансові параметри поки невеликі, оскільки прямо залежать від розміру статутного капіталу. Розуміння цієї можливості та сам механізм ми перейняли з досвіду колег з Казахстану. Наведу приклад.

Для отримання кредиту в комерційному банку потрібна якісна ліквідна застава. Через це потерпають інтелектуальні компанії, наприклад проектні інститути, яким просто нічого запропонувати в заставу. В Ефіопії нещодавно дійшли висновку, що вигідніше садити цукровий буряк замість тростини. Ефіопський уряд оголосив тендер на побудову 18 цукрових заводів. Наші проектанти, що мають великий досвід, вирішили взяти в ньому участь. Але для цього потрібно надати тендерну гарантію. Банк їм відмовив через відсутність застави. У підсумку Україна, одна з  трьох європейських “цукрових” держав, не брала участі у тендері. Агентство могло б легко надати таку гарантію за рахунок власного статутного капіталу.

До речі, одна з важливих функцій ЕКА — консультування. Перш ніж застрахувати певний ризик, ми вивчаємо іноземного контрагента нашого клієнта-експортера, використовуємо всі можливі джерела інформації та замовляємо у спеціалізованих іноземних компаній відповідний аналітичний звіт (credit report). Вже на цьому етапі може з’ясуватися, що працювати з цим контрагентом небажано, бо він ненадійний. Вважаю, якщо ми на цьому етапі вбережемо українського експортера від високих ризиків і, відповідно, потенційних збитків — це вже велика справа.

— А як щодо кредитування з боку ЕКА? Таке можливо?

— Один з інструментів підтримки експорту, передбачений Законом, — надання кредиту покупцю-нерезиденту. Серед наших потенційних клієнтів є великий український індустріальний холдинг, портфель експортних замовлень якого сягає $2,5 млрд. Профіль його експортної діяльності — модернізація (відновлення) металургійних, металообробних та енергетичних підприємств. За радянських часів у країнах Африки та Латинської Америки українські підприємства встановили чимало високотехнологічного обладнання на підприємствах. Відтоді минуло вже 40-50 років, зрозуміло, що передове і нове колись обладнання потребує відновлення та реконструкції або й повної заміни. Наші підприємства поки ще мають можливість запропонувати свої якісні та перевірені роками послуги, але вони відчувають жорстку конкуренцію з боку Китаю, який може запропонувати тотожні технологічні рішення.

Але китайці приходять до потенційних клієнтів наших підприємств і пропонують крім безпосередньо послуг та обладнання ще й кредит на купівлю устаткування на 8-10 років! І ми програємо, незважаючи на співпрацю впродовж кількох десятиліть…

Україна може видавати такі кредити за рахунок як державних коштів, так і дешевих ресурсів, залучених на зовнішніх ринках, наприклад, в Європі.

Взагалі, з точки зору іноземних інвесторів, вкладати кошти у підтримку вітчизняного експорту набагато безпечніше (ризиків менше), ніж інвестувати в саме виробництво. Багато країн, а також ЄБРР, ЕІБ мають програми підтримки українського експорту. Але ці гроші заходять до наших уповноважених банків під умовних 3%, банки додають ще умовно 3%, а ще врахуйте заробіток банків-партнерів, от і отримуємо вже не такий дешевий ресурс. Крім того, банки застосовують жорсткі стандартні підходи до позичальників. Як наслідок, виділені кошти майже не користуються попитом. Можливо, якщо б ці кошти акумулювались в окремому фонді або банку розвитку, можна було б ефективніше їх використовувати. Інша річ, що не всі країни насправді зацікавлені в розвитку вітчизняного експорту товарів з високою доданою вартістю. Але це вже інша тема.

— Що наразі заважає повноцінній роботі ЕКА?

— У пресі ходить чимало розмов про те, що Агентство хоче більше грошей. Але насправді кошти потрібні не ЕКА, а на підтримку експортерів! Агентство навіть з існуючим статутним капіталом у 200 млн грн може виконувати свої функції — страхувати та перестраховувати контракти. Але є, як мінімум, два підводні камені.

По-перше, згідно із Законом ЕКА виведено з-під дії законів “Про страхування” та “Про фінансові організації”. На перший погляд, це добре, бо нам не треба отримувати ліцензію на страхову діяльність. Але ми автоматично стаємо платником ПДВ. Адже відповідний Закон передбачає звільнення від сплати ПДВ лише страхових компаній, які мають ліцензію. Тому до Податкового кодексу потрібно внести відповідні зміни.

По-друге, маємо проблеми з державними закупівлями послуг з перестрахування. Як організація, яка на 100% належить державі, ми підпадаємо під дію Закону “Про державні закупівлі”, тобто маємо купувати через систему ProZorro. Але великі західні перестрахувальники не готові так працювати. За своїми внутрішніми правилами вони відповідають на запит (оферту) впродовж 72 годин. Цей термін ніяк не вписується у процедуру ProZorro. Але це ще не все. Закупівля через цю платформу передбачає розкриття інформації за контрактом, яка є комерційною таємницею нашого клієнта — українського експортера. Зрозуміло, що жоден з них не дасть нам на це дозволу.

Крім того, для початку повноцінної роботи ЕКА мають бути затверджені ще п’ять внутрішніх нормативних актів щодо наших продуктів, які з минулого року лежать у Кабміні. Формування колективу Агентства та розробка цих нормативів — це, власне, і були завдання ЕКА на 2019 р. Ми сподівались, що наприкінці року вже зможемо працювати. Але потрапили в період зміни складу Кабміну. В нормативах ідеться про доволі складні формули страхових розрахунків. Можливо, не маючи відповідних знань, нові чиновники бояться їх затверджувати. Не знаю… Але без вирішення цих питань ми не можемо працювати.

— Тобто питання не у додаткових коштах? Вони вам не потрібні?

— Існуючого статутного капіталу достатньо для початку роботи Агентства, але для нарощування обсягів та обслуговування великих клієнтів потрібні додаткові кошти. За нашими розрахунками, лише 16% загального експорту України підпадає під підтримку ЕКА. Досвід наших колег свідчить, що у перші роки ми зможемо покрити не більше 0,3-0,5% загального експорту. Для цього нам треба мати у розпорядженні статутний фонд десь у $28 млн (близько 700 млн грн). До речі, нашими клієнтами можуть бути не лише експортери, а й банки. Якщо банк видав кредит під експортний контракт, він може застрахувати в нас повернення такого кредиту.

— Як фінансується поточна діяльність ЕКА?

— Поточного року плануємо фінансувати діяльність за рахунок відсотків від розміщення коштів статутного фонду на депозит. До речі, процес створення ЕКА розтягся так надовго через те, що ініціатори постійно забували закласти до бюджету відповідні кошти. Наприклад, передбачивши у Бюджеті-2018 200 млн грн на формування статутного капіталу, не заклали витрати на поточну діяльність. На 2019 р. у бюджеті було передбачено 79 млн грн, з яких 60 млн грн рішенням Кабміну забрали на інші цілі. А з залишених 19 млн грн наприкінці року забрали ще 5,5 млн грн. Але ми витрачали досить економно й у підсумку використали лише близько 7 млн грн бюджетних коштів.

— Принципове рішення про створення ЕКА було прийнято 2016 р. Чому, на вашу думку, процес повноцінного запуску триває так довго? Хтось саботує?

— На жаль, впродовж тривалого часу ніхто особливо не опікувався проблемами експортерів, розгортанням державних програм їхньої підтримки та створенням і запуском ЕКА. Лише наприкінці 2018 р. з’явилось рішення Кабінету міністрів про моє призначення, реєстрацію юридичної особи ПрАТ “ЕКА” та емісію акцій.

— Може, причина в тому, що така структура, як ЕКА, не вписується в концепцію сировинної економіки, якою зараз є українська?

— Це досить конспірологічна теорія, яка, однак, може мати місце. Наприклад, представники уряду однієї з північноамериканських країн так і не відповіли мені на просте по суті запитання, чому підтримують лише експорт взуття та одягу з України, який не суттєво впливає на загальний рівень економіки України та на її розвиток. Оскільки виробники здебільшого використовують імпортну сировину (тканини, шкіру та фурнітуру). Чомусь ніхто не хоче підтримувати, наприклад, вітчизняне суднобудування або виробництво сільськогосподарської техніки. Вочевидь, Україна, як конкурент, на світовому ринку нікому не потрібна!

 

Дмитро Гриньков