Станіслав Таршин: Упевнений, що 70% людей, які поїхали, з великим задоволенням повернуться на рідну землю

Персоналії
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Станіслав Таршин, засновник Групи компаній "ГрадОлія"

Одна з ключових місій існування "БІЗНЕС 100" як платформи "білого" українського бізнесу — проектування успішного майбутнього України. В квітні цього року до співінвесторів "БІЗНЕС 100" доєднався Станіслав Таршин, засновник Групи компаній "ГрадОлія". Оскільки виробництво олії є однією з галузей, в якій Україна є найуспішнішою в світі, БІЗНЕС попросив  пана Станіслава поділитись історією свого успіху в галузі та власним баченням майбутнього.

 

Розкажіть про становлення галузі, в якій працюєте, та про "ГрадОлію"

— Так сталося, що я не планував працювати в олійно-жировій галузі. Але життя весь час корегує тебе й направляє, напевно, саме на ту дорогу, на той шлях, яким людина повинна йти, жити й розвиватись. 1987 р. я прийшов на роботу на Кіровоградський олійно­екстракційний завод. Працював автомеханіком. Відтоді я познайомився з насінням соняшнику, з олією, з обладнанням, з людьми, з технологією. І склалось так, що я розвинув автопарк підприємства, тому мені запропонували зайнятися постачанням та збутом. А за 10 років після того, як я прийшов на завод, 1997 р., мене обрали головою правління. І з того часу почалась моя кар’єра, а точніше — не кар’єра, а мій розвиток, розвиток як людини, як фахівця у цьому напрямку.

Я відчув, що мені це подобається, я на цьому розуміюся, мене як керівника добре сприймають люди. Я людей відчуваю, з кожним можу розмовляти, незважаючи на його ранг, на посаду, яку він займає. В той час злилася енергія всього колективу, з яким я працював 10 років. У мене з’явилось ще більше бажання розвивати завод — відчув потребу зробити це для людей. Тому що я, як керівник, можу організувати цей напрямок, відновити підприємство, яке тоді занепадало. Не лише наше, а й усі підприємства галузі занепадали. Чому? Тому що 1997 р. не працювало вивізне мито на насіння соняшника. Насіння вивозили, а не переробляли. І практично всі підприємства олійно-жирової галузі працювали не більше п’яти-семи місяців на рік замість одинадцяти. У лютому-березні підприємство вже зупинялося через відсутність сировини, оскільки її експортували. На той час це було дуже вигідно й корисно для тих, хто цим займався.

Але завдяки розумінню на той час керівника Асоціації "Укроліяпром" Людмили Зінченко директори всіх підприємств зібралися, підключили голів держадміністрацій і вийшли на рівень Кабміну. Нам вдалося донести до уряду, що далі так не може бути: галузь повністю розвалюється, робочі місця зникають, і вся економіка країни від цього дуже страждає. Тоді міністром АПК був Сергій Рижук, який схвалив нашу ініціативу, зібрав великий "круглий стіл", куди були запрошені фахівці різних рівнів: економісти, фінансисти, голови облдержадміністрацій і ми як виробники. Це сталося 1998 р. І ви знаєте, то був, напевно, найщасливіший день не лише для працівників олійно-жирової галузі, а й для економіки країни в цілому. В жовтні 1999 р. було введено податок на експорт насіння в 23%. Тобто були створені умови, щоб насіння соняшнику як сировина не вивозилося за кордон, а все залишалося в Україні. Це завантажило заводи-переробники, яких на той час було 12 чи 13. Відповідно, це зберегло робочі місця та збільшило відрахування до бюджету. Про це можна довго говорити. Але саме тоді був переломний період в олійно-жировій галузі України. І, відповідно, стали наповнюватись бюджети всіх рівнів, пішла вгору економіка держави в цілому.

 

Тобто це було колективне рішення, а не лобіювання якоїсь однієї компанії? Є шанс взяти ваш приклад і спробувати зробити те саме в інших галузях.

— Вочевидь, так. Адже в цілому в країні це дуже велика галузь: наразі в Україні збудовано понад 20 нових заводів. Як ви добре знаєте, Україна посідає перше місце в світі по вирощуванню насіння, його переробці та виготовленню соняшникової олії на експорт. Ми покриваємо 30% світового попиту на соняшникову олію.

У 1996-1997 рр. галузь повністю "лежала", а з 1998 р. почала відроджуватись. І буквально за якихось три-чотири роки виробництво олії відродилось на старих потужностях. Після чого стали приходити інвестиції й почали будуватись нові підприємства.

Зараз олійна галузь виробляє 6 млн т соняшникової сирої олії на рік. Тільки уявіть, який потенціал. З цього обсягу Україна споживає близько 400 тис. т, решта експортується. Можна легко порахувати, скільки йде на експорт і скільки надходить валюти в нашу країну. І це не просто валюта. Це все — і податки, і робочі місця. А це зовсім інша цінність.

 

Коли ви зрозуміли, що це для вас не просто бізнес?

— Людина отримує задоволення тоді, коли вона працює, як то кажуть, з любов’ю. Або робить ту роботу, яку любить. Мені робота в олійно-жировій галузі до вподоби. Вона припала до душі, і тому я став активно займатись цим і розвиватись. Коли став керівником підприємства, відчув, що це саме той мій життєвий шлях, де я можу себе реалізувати. Перший завод нашої компанії займається виробництвом сирої олії, переробкою насіння соняшнику. Другий — рафінацією-дезодорацією і бутилюванням.

Чимало часу спливло з 1998 р., на дворі 2019 р., але я не змінив свої погляди щодо того, цією дорогою йти чи щось нове шукати. Я лише став удосконалювати свої знання, свої уміння, свій внутрішній потенціал, відчуття, що треба йти, розвиватись, розбудовуватись. Треба створювати нові робочі місця, надихати людей своїм прикладом, давати можливість людям не виїжджати з країни, а залишатись в нашій рідній Україні.

“Україна покриває 30% світового попиту на соняшникову олію”

Чи є в України, безпосередньо у вашій галузі, можливості для розвитку виробництва, збільшення потужностей?

— Дійсно, в галузі величезний потенціал — налагодити реалізацію готової продукції в усьому світі. Не сирої олії, якої виробляємо 6 млн т на рік, а виробленого кінцевого продукту — це 700 тис. т. Легко порахувати, який це відсоток. Це мізерна частина. А решту ми зазвичай експортуємо в інші країни як сирець. Там, за кордоном, будуються заводи, рафінується та дезодорується ця олія, фасується та йде на прилавки до споживача.

Треба хоча б подивитись з іншого боку на це все: скільки можна створити в нас робочих місць, скільки можна збудувати заводів з переробки соняшникової сирої олії у готову продукцію — рафіновану, дезодоровану й, у тому числі, фасовану. Легко уявити та порахувати, якщо ти хоч трохи економіст чи фінансист, скільки буде робочих місць, які будуть надходження до бюджетів місцевих рівнів. Наразі є величезний потенціал, який треба розвивати, щоб завойовувати в усьому світі ринки готової продукції, а не сировини.

Попит на нашу продукцію є, бо вона високоякісна, конкурентоспроможна і користується попитом у всьому світі. Європа купує нашу продукцію, Америка купує, Китай, Африка, Близький Схід — тобто весь світ з великим апетитом споживає олію з України. Це чудовий показник того, що наша продукція конкурентоспроможна.

Хотілося б, щоб її можна було більше реалізувати саме кінцевому споживачу. Що для цього потрібно? Потрібно певною мірою подолати все те, що наразі заважає виходу на іноземні споживчі ринки. Що для цього треба? Треба постійно бути на виставках, знайомитись з покупцями, показувати себе. Безумовно, це великі витрати. Але, незважаючи на це, напевно, є ще п’ять експортерів з України, таких як ми, які теж активно працюють в цьому напрямку.

Деякою мірою хотілося б, щоб була підтримка на державному рівні, — у багатьох регіонах тебе тоді краще сприймають. В Арабських Еміратах ми двічі були на виставках: і минулого року, і цього. Місяць тому були у Пекіні, буквально за місяць знову їдемо до Китаю на виставку представляти свою продукцію. І все це ми робимо виключно власним коштом. А хотілося б, щоб у цьому брала участь і наша держава, щоб вона допомагала бізнесменам, які хочуть жити в Україні, які розвиваються самі, будують бізнес, вкладають тут час, здоров’я, гроші, хоча б частково компенсуючи їхні витрати на ці заходи.

Такі проекти, як будівництво нового заводу по рафінації, розраховані мінімум на 20 років без капітального ремонту. Уявляєте, який це може бути обсяг інвестування, який це процес надходжень, скільки десятків років вливань капіталу в нашу Україну, який сприятиме розвиткові, потенціалу і покращуватиме життя кожного. Тому це дуже важливі речі.

Хотілось би ще звернути увагу на те, що інвестиції, які ми намагаємось залучати з-за кордону, так само ми могли б залучати і від місцевих банків. Зараз це непросте питання через надвисокі відсотки. У закордонних банків ми залучаємо кошти під 5-6%, а якщо звертаємось у наш банк, то, вибачте, це 9-10%. Відчуваєте різницю? Коли ти ці відсотки відпрацюєш, як розрахуєшся? Ти же хочеш розвиватись, щоб покращити життя людей. Щоб не лише вони, але й їхні діти й онуки жили та будували своє майбутнє тут. Щоб було майбутнє не лише для нашого покоління, а й на десятки поколінь наперед.

 

Яким ви бачите майбутнє своє та країни через 10-15-20 років?

— Переконаний, що треба не до Європи тягнутись, а Європу будувати в Україні. Це буде правильно, чесно й відверто. Мотивація в тому, щоб жити так, як тобі хочеться. А хочеться, щоб все було добре, спокійно та виважено в твоєму житті, в сім’ї, на роботі. Є в мене наче дві сім’ї. Моя перша сім’я — особиста, а друга сім’я — це бізнес, в якому я "створився", в якому виріс разом з людьми. І зараз я вже понад 30 років з одними колегами працюю, з 1987 р. А на дворі маємо 2019 р.

Моя перспектива на 10-20 років — як мінімум, бути в бізнесі. Це основа з основ. А за цим що стоїть? Твої діти, онуки, майбутнє держави, в якій народились ми, батьки. Дуже болісно сприймаю те, скільки людей виїхало за останній час у пошуках роботи за кордон. Але не дуже складно зробити так, щоб люди повернулись в Україну. Просто треба створити робочі місця, збудувати фабрики, заводи. Я впевнений, що 70% людей, які поїхали, з великим задоволенням повернуться на рідну землю і будуватимуть майбутнє своєї країни. Тому я вважаю, що започаткування платформи "БІЗНЕС 100" є одним з кроків у цьому напрямку. До них потім приєднаються тисячі бізнесменів — сильних, порядних, відданих Батьківщині, рідній землі, які в перспективі бачать квітучою країну не на словах, а на ділі.

Повірте, для цього багато не треба. Якихось 5-10 років, і можна зробити Україну дійсно  процвітаючою. Потрібно повернутись не спиною, а обличчям до людей, які зараз тут живуть, мають надію та вірять у це. Просто треба їх організувати. Є живий приклад — "БІЗНЕС 100". Дякую, що зуміли це все організувати.

Я дуже радий, що входжу до спільноти "БІЗНЕС 100". Бачу таких же людей, однодумців, які бажають жити й розвивати бізнес. Адже не всі люди розуміють, що ми не лише свій бізнес розвиваємо. Чим більше ми будемо його розвивати, тим більше буде здобутків для всіх людей, які працюють у цьому бізнесі. Дуже добрі майбутні перспективи — країна може швидко здолати всі економічні негаразди. Але ж держава має дати бізнесу поштовх, підтримку, зменшити кількість податків і дати можливість якомога більше залучати інвестицій та позичкового капіталу за меншими відсотками. У такому разі перспективи стануть реальними проектами, а майбутнє країни буде чудовим вже найближчим часом.

P.S. За тиждень після цього інтерв’ю Група компанії "ГрадОлія" стикнулась зі свавіллям митниці. Станіслав Таршин повідомив у відео­зверненні до президента України: "Мій бізнес заблокований Одеською та Кіровоградською митницями, дрібними чиновниками, які виконують вказівки керівників".

Вказівка проста — ударними темпами монетизувати посади. На олію і шрот уже запросили усі можливі й неможливі довідки, документи, відібрали усі зразки, контейнери з продукцією посилали на рентген, повторне і переповторне зважування. Після замитнення в Кропивницькому наші вантажі наново перевіряють в Одесі”.

Після публічного розголосу ситуації навколо "ГрадОлії” за підтримки співінвесторів "БІЗНЕС 100" і журналу БІЗНЕС вдалося зупинити неправомірні дії митників та розблокувати оформлення продукції компанії. Це найпоказовіший кейс щодо ефективності взаємодії "білого" бізнесу, яка можлива на платформі "БІЗНЕС 100".

Олексій Чуєв

Більше відеоінтерв`ю зі співінвесторами БІЗНЕС100 дивіться на YouTube-каналі журналу БІЗНЕС.