business head ads

“Якщо у вас крута технологія, але жахлива команда, мені це не цікаво”

Персоналії
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

В Американському домі у Києві 2 квітня 2019 р. Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) представило проект “eō Бізнес-інкубатори”, який має на меті стимулювати розвиток технологічної економіки та сприяти становленню малого та середнього бізнесу в Україні.

З латини “eō” перекладається як “готуватись”, “йти” або “просуватись”.

Перші інкубатори відкрились у Києві та Харкові. Подавати свої ідеї команди стартапів можуть вже зараз — прийом заявок відкрито до 3 травня 2019 р. Відібрані стартапи візьмуть участь в експертних сесіях із підприємцями та інвесторами з усього світу, їхні команди пройдуть інтенсивний 4-місячний курс навчання з питань створення та ведення успішного бізнесу.

БІЗНЕС отримав ексклюзивний коментар співзасновника “eō Бізнес-інкубаторів” Чарльза Вайтхеда, професора Корнелльського університету. Він розповів, чому обрав Україну та якими є слабкі сторони українських стартапів.

— Українські стартапи обирають інкубатори за кордоном. Власне, в Україні теж є бізнес-інкубатори. Чим буде відрізнятись “eō”?

— Інкубатор “eō” фокусується на трьох сферах. По-перше, це структура менторів. Ми маємо менторів з усього світу: Дубая, Франції, Великобританії, США та, звичайно, з України. Наші наставники — досвідчені підприємці. Двоє з них навіть керують власними інкубаторами в США. Всі вони мають реальний досвід. Наприклад, Надія Васильєва очолювала підрозділ Microsoft в Україні. Це той ресурс, що надає інкубатору найбільшу цінність. Тобто це не просто лектори, не просто науковці. Я — професор, але я був банкіром. Я викладаю право та фінанси, але до того я був головою Citigroup в Японії. В той час ми забезпечували 10-11% загального прибутку Citigroup. Наші ментори мають такий самий багатий досвід. Тобто ми пропонуємо не лише лекції, а й практичні поради, які допоможуть підприємцям розвивати свій бізнес.

По-друге, ми націлені на глобальну перспективу. Я часто бачу перспективні технології, круті бізнеси, які могли б розвиватися за межами України, але їхні засновники не мають реального розуміння ринку за кордоном. Вони не мають реального відчуття того, що необхідно для залучення капіталу, для залучення партнерів. Вони важко працюють, їхня технологія дуже добра, але вони не можуть знайти спільну мову з інвесторами.

Ви повинні розуміти: коли я сиджу в Нью-Йорку, то кожен день до мене приходять 50 осіб, 50 різних бізнесів. Якщо ви не можете швидко знайти точки дотику зі мною, то чому я маю вкладати гроші в Київ? Я можу вкласти у Філадельфію, Франкфурт, Сінгапур. Навіщо в Київ, якщо я бачу, що ми не розуміємо один одного? Тобто у вас є обмежена можливість переконати людей працювати з вами. Вам треба знайти людей, які навчать вас, як це зробити. Це дійсно велика цінність — думати, як інвестори. Тому що вони є тими, з ким ви хочете співпрацювати. Коли ви представляєте свій бізнес, у вас є 5-

10 хвилин. Якщо ви робите помилку, то вам скажуть лише: “Дякую, до побачення”. Інвестор не буде вас вчити, як правильно: “О, цікава технологія, але ваша презентація  неправильна, третій слайд безглуздий”. Але я вам скажу це. Чому? Тому що хочу, щоб ви були повністю готові, коли підете на справжню презентацію.

По-третє, ми займаємось не лише ІТ. Ми цікавимося всіма технологіями. З часом, коли я отримаю більше досвіду, ми можемо звузити нашу увагу або відокремити якісь напрями — одну інкубаційну групу для ІТ, іншу — для “заліза”. Але зараз це не треба робити. Близько 80% того, чому ми навчаємо, є однаковим для проектів як із програмного забезпечення, так і з приладів. Принаймні спочатку ми орієнтуємось на все: аграрні технології, фармацевтика, нові матеріали, хімія, нанотехнології — все, що завгодно.

— Чому ви, власне, обрали Україну?

— В Україні хороші технології. Іноді не дуже хороші, іноді — просто супер, як у будь-якій країні. Але в середньому технології хороші — або ідея, або технологічна спроможність команди. Технології, ідеї та прототипи, які я бачив, були дуже цікавими. Проб­лема в тому, що немає відчуття комерціалізації. Команди просто не знають, що з ними робити.

Два роки тому мене попросили звернути увагу на цю сферу. Але насправді я читаю лекції в Україні вже чотири роки. Я прибув до Харкова незабаром після Майдану: через 10 днів після того, як знесли пам’ятник Леніну. Східна Україна була червоною зоною для американців, але мене попросили читати там лекції, і я відповів: “Чому б ні?”. Я зустрів тут багато розумних і здібних людей.

Я говорив з венчурними інвесторами зі Східної Європи: в Естонії, в Польщі. Вони кажуть, що найкращі команди часто приїжджають з України. Але вони знаходяться в інкубаторах в Естонії, вони знаходяться в інкубаторах у Польщі!

Моя улюблена історія. Я зустрівся чотири місяці тому з людиною, в якої був чудовий бізнес — цікава технологія, добра ідея, клієнти, доходи. Я сказав, що це супер і що хотів би побачити технологію. Виявилось, що бізнес не в Києві, а в Фінляндії, в Гельсінкі. Я запитав: “Чому ви в Гельсінкі? Вони інвестують?”. Він сказав: “Ні, я не потребую інвестицій. Якщо я скажу людям, що я з України, вони не сприйматимуть мене серйозно”. Це нісенітниця!

Ми сподіваємося, що з часом люди, в тому числі завдяки нашій платформі, асоціюватимуть Україну з високою якістю, глобальними стандартами, добрим бізнесом. І це стане причиною для стартапів залишатись в Україні та будувати бізнес тут.

У США проводились дослідження, які показують, що понад 80% компаній, які проходять бізнес-інкубатор у місті, залишаються в цьому місті. Це резонно: сім’ї тут, життя тут, зацікавлені сторони, які підтримують інкубатор, тут, і бізнес-стосунки тут. Це не експортна модель — ми дійсно маємо на меті розвивати бізнеси в Україні.

— Чув від інвесторів про дві типові помилки українських стартапів — вони виставляють свою пропозицію кращою, ніж вона є, та недооцінюють конкурентів. Яка ваша думка?

— Я дуже обережно ставлюся до критики, тому що серця людей, які роблять українські інкубатори і працюють з українськими стартапами, знаходяться на правильному місці.

Але це поширена річ. Це відбувається через те, що стартапи плутають маркетинг і вигадки. Вони вважають, що агресивність означає нехтування очевидними речами. Інвестори так не думають. Якщо ви занадто агресивні, надмірно рекламуєте те, що робите, без обґрунтування фактами, інвестори швидко зрозуміють це, і вам кінець. Я бачив таке неодноразово. Я був на змаганнях стартапів у якості судді. За три питання я можу сказати, бреше стартап чи ні. Він думає, що він агресивний, він думає, що він рекламує ідею. Але він бреше. Після цього мене не хвилює решта того, що він каже.

— Тобто краще казати правду, навіть якщо твоя ідея не надто приваблива?

— Звичайно. Найчастіше інвестори, особливо якщо вони орієнтовані на конкретну галузь, знають конкурентів, знають потенційне місце вашої компанії на ринку та її вартість. Насправді вони перевіряють, чи знаєте все це ви. Якщо ви прийдете до мене і скажете, що ваш продукт не має конкурентів і є найкращим у світі, то я скажу, що ви брешете або знаходитесь в полоні ілюзій.

Ще одна річ, яку українські стартапи не до кінця розуміють, це те, що технологія важлива, але команда ще важливіша. Я б сказав, що 60% — це команда, 40% — технологія. Якщо у вас є дійсно дуже крута технологія, але жахлива команда, мені це не цікаво. Якщо у вас є хороша технологія та відмінна команда — тоді це те, що мені цікаво.