Просування експорту: що робити

Персоналії
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Олег Лиховид, голова Комітету фінансового ринку та соціальної відповідальності бізнесу при ТПП України

Ключова для експортерів проблема — (не)повернення ПДВ — практично вирішена. Не без окремих відхилень, зрозуміло. Але залишаються ще проблеми з просуванням та фінансуванням експорту.

Німеччина дає прекрасний урок самостійного вирішення бізнесом цього завдання. Для виходу в будь-яку країну і закріплення там німецькі компанії, зацікавлені в експорті, за допомогою своєї Торгово-промислової палати створюють експортний пул.

Саме таке об’єднання розпочали формувати й українські компанії. Вони отримуватимуть від нього допомогу в збиранні інформації про ринки, що їх цікавлять, про можливих партнерів на цих ринках. Пул допомагатиме своїм учасникам на їх замовлення налагоджувати контакти з потенційними покупцями чи інвесторами, проводити переговори. Власне, забезпечуватиме повний супровід потрапляння на закордонний ринок.

Фінансування експорту

Після більш ніж 20 років розмов про створення державного Експортно-кредитного агентства рішення прийняте. Але безрезультатність розмов і до, і після цього рішення свідчить про нездатність держави вирішити цю задачу. Спочатку, напевно, тривалий час ніяк не могли визначити, хто прибере до рук кошти, які держава мала б виділити на цей проект. А зараз у держави і грошей немає для нього. Та й які б кошти не були виділені, якщо роздавати їх на пільгових умовах, вони дуже швидко скінчаться.

Як ми бачимо, експортери самі в змозі підтримати розвиток експорту через згаданий експортний пул.

Але залишається питання грошей. Воно вирішується також за допомогою самоорганізації. Лише доведеться взяти до уваги кілька обставин.

Не варто, розмірковуючи про фінансування, відразу гортати банківський довідник. Прокотилася чистка банків, а в тих, що живі, накопичені неякісні активи, що сильно охолоджують їхнє бажання кредитувати реальний сектор економіки. Навіть якщо б громадяни активно понесли свої гроші в банки, не факт, що ті не вклали б їх в держоблігації або депозитні сертифікати НБУ.

До того ж чинне законодавство цілком допускає реалізацію функції фінансування через небанківські канали: інвестиційні фонди, облігаційні позики. Ба більше, ці канали можуть бути чітко обмежені рамками цільового фінансування саме експорту. Це вбереже залучені ресурси від зливу в держскарбницю або на валютний ринок, що стається при роботі через універсальну фінансово-кредитну установу — комерційний банк.

Таким чином, прямий шлях для цільового фінансування експорту — використання спеціалізованого інвестиційного фонду. Тільки от для цього необхідна дієва самоорганізація експортерів, така, наприклад, як у згаданому пулі. Саме цей інститут може вирішити питання не лише проникнення на нові ринки, а й фінансування експорту. Та й страхування теж.

Капіталізувати цей спеціалізований фонд починають саме експортери. Адже це все в їхніх інтересах. Внутрішній інвестор, насамперед населення, також візьме участь у доходах від експорту, вкладаючи у такий фонд свої кошти.

Кроки експортерів

Питання — в довірі до такого спеціалізованого фонду. Але недарма ж ми говорили про опору на самоорганізованих експортерів. Саме через такі інститути вставали на ноги економіки нинішніх розвинених країн. А держава може виступити одним з інвесторів такого фонду. Саме це і буде справжнє приватно-публічне партнерство.