Субота, 15 грудня 2018 19:27

Світ у 2030: нове мислення, нова економіка, нові кордони

На лекції Валерія Пекаря у Chasopys.UNIT ми почули, яким буде світ у 2030 році. Валерій Пекар - викладач Києво-Могилянської Бізнес Школи та Львівської Бізнес Школи Українського католицького університету, автор двох книжок та більше 250 статей з менеджменту, маркетингу, футурології. Журнал "Бізнес" поділиться з вами найголовнішими думками пана Пекаря щодо мислення, економіки та компаній у 2030 році.

 

Уявіть собі, що у нас є величезний комп’ютер, куди ми завантажимо усі дані про минуле, теперішнє, натиснемо кнопку і маємо приблизний розвиток майбутнього.Чи можна прорахувати майбутнє?Які фактори можуть повпливати на майбутнє? 
Відкриття, людський фактор, чорний лебідь - це причини, чому ми точно не зможемо передбачити усе. У майбутньому житимуть люди, а людина є ірраціональною істотою, яку ми неможемо передбачити.

Тому ми маємо три фактори, через які ми не зможемо передбачити майбутнє.

  1. Люди ірраціональні
  2. Моделі майбутнього йдуть із минулого (від нас теперішніх) і в нас немає того, що зміниться в майбутньому
  3. У наших моделях немає місця для Джокерів

Але є речі, які допоможуть людям створити модель майбутнього - і це тренди. Тренди, які народилися у минулому, які можна спостерігати у теперішньому і лиш один їх вид формує майбутнє. Тренди бувають невідворотні, неминучі, інваріантні, наприклад, старіння українського населення. Тренди іншої категорії: ймовірнісні, гнучкі, на які хтось впливає: міграція між українськими містами, коли у Харкові населення зменшується, а у Івано-Франківську зростає.

Неминучі і невідворотні тренди формують неминуче і невідворотнє майбутнє. Неминуче майбутнє сто відсотків настане, бо формується неминучими трендами.

Майбутнє має багато сценаріїв:

Онтологія майбутнього грунтується на інтегральній філософії Кена Вілбера, яка формулюється у декількох поняттях: по-перше, все еволюціонує, по-друге, все взаємопов’язано.

99% людей згодні, що все еволюціонує і все взаємопов’язано, але живуть так наче нічого еволюціонує і нічого взаємопов’язано.

Валерій Пекар навів аналогію з альпіністами: вони разом представляють народ - український народ чи американський народ.
Один із них це економіка, другий - політика, третій - культура, четвертий - мова, п'ятий - держава і т.д.
Уявіть, що перший пішов швидко вперед, усіх обігнав, а потім зупиниться. Цього першого альпініста представляють технології, а чекають далі економіку, тому що вона фінансує технології. Окрім економіки розвивається мислення. Усі пішли вперед, окрім останнього гальма, яке потрібно підтягувати. І це держава. Її витягають і економіка, і лідерство, усі разом витягають. Якщо у сніг провалиться один альпініст, то його усі витягнуть, і це буде економіка.

“Глобальна криза, кажете: економічна, екологічна, політична (внутрішня і міжнародна), ціннісна, демографічна, освітня, управлінська. Але це не криза, це пологи - народження нового світу”.

Ми завжди мали фазові переходи: неолітична революція, осьовий час, науково-технічна революція, промислова революція, капіталізм. І зараз так само маємо перехід.
Ми бачимо пришвидшення часу, адже проміжки між фазовими переходами та їх тривалістю скорочується.

Що змінюється? Все змінюється! Технології, економіка, культура, політичні системи, управління, лідерство, мислення, духовність, сприйняття часу, віку, ґендеру, усе! 300-500 років тому уявлення людей про вищезгадане було зовсім інше. І тут моя перша теза: майбутнє настає не для всіх. Хто застряг на початкових стадіях, той там і залишається.

Який він, новий світ?
Не будемо зупинятися на технологіях, де нас чекають роботи, штучний інтелект, політ на Марс, майже безкоштовна енергія та продукти, біотехнології, віртуальна та доповнена реальність, дрони. 
Кожен фазовий перехід веде до ще більшого розшарування. А значить, буде величезний розрив, хто перейшов межу, і тими, хто намагається. 

Світ розділиться на так звані "ойкумена" та "околиця".

У світі, де є дешева електроенергія, роботи та штучний інтелект, можна не працювати.  Тому сформуються нові класи. Як і завжди змінювалася класова структура. Раніше: рабовласники - раби, пани - кріпаки, буржуї - пролетарі, завжди два класи визначають епоху. Будуть два нові класи: ті, що працюють та ті, що не працюють. Активний клас, вони ж нетократи та освічені пасіонарії будуть працювати заради задоволення та самореалізації. За песимістичними оцінками, вони складатимуть 5-10%, за оптимістичнми - 15-20%. Та пасивний клас, він же консьюмтаріат, споживтаріат, з мінімальним гарантованим дохом.

Економіка Ойкумени, яку вчені назвали пост-капіталістичною або економікою розподіленого володіння (sharing). Економіка Ойкумени, де ключовим ресурсом є соціальний капітал (відносини та репутація), прямі зв’язки без посередників. Нові індустрії як основа багатства. Товари майбутнього - постіндустріальні товари - враження, персональні трансформації, товари з віртуальною споживчою цінністю. Цінним буде те, що не можна скопіювати чи завантажити. У людському мисленні головними стануть статус, репутація, насолода і досвід замість грошей.

Правила пост-капіталізму:

• 
Бути суб’єктом, а не об’єктом. Будьте тим, хто робить, а не тим, з ким роблять.
• Жодних ієрархій
• Ви не керуєте структурами, процесами чи проектами, ви задаєте рамку відносин
• Гроші пахнуть (тим місцем, звідки вони взялися)
• Виробляйте сенс
• Робіть все навпаки
• Володійте ключовою точкою
• Всі мають отримувати кайф
• 
 Включайте людей у виробництво, фінансування та володіння

Компанії Ойкумени:

• Невеликі стартапи та плинні мережі
• Холакратія:
– Самокеровані команди, нема посад
– Коучинг та консалтинг з центру
– Всі процеси на низовому рівні, відкритість
– Постійний перерозподіл обов’язків
– Управління конфліктами
– Технологія зборів та консультування
• Традиційні структури (ієрархії, корпорації)
залишаться у традиційних галузях

І пам'ятайте: Рік помилок = 10 років відставання

Прочитано 630 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.