Понеділок, 28 січня 2019 13:31

“Україна на порозі переходу від продажу сировини до продажу експертизи і сервісу”

Підприємець Алекс Луцький повернувся до України через 18 років роботи у США. Він відомий як співзасновник та СЕО IT-компанії Innovecs, яка торік вже вдруге увійшла до переліку 5 тис. компаній США, що найшвидше розвиваються (за рейтингом Inc.500). Нещодавно пан Луцький став також співінвестором проекту “БІЗНЕС 100”. Як його компанія знаходить клієнтів, що таке Ukraine 2.0 та що він думає про тенденції світового IT-ринку, пан Луцький розповів в інтерв’ю БІЗНЕСу

 — Чим займається компанія Innovecs?

— Ми глобальна сервісна компанія з офісами у США, Європі, Ізраїлі та центром розробки і R&D в Україні, що створює програмне забезпечення для клієнтів з усього світу. Тобто ми не виробляємо продукт чи інтелектуальну власність під окремим брендом, а втілюємо сервісні рішення для наших клієнтів. Ми здебільшого працюємо із західними замовниками — Європа, Ізраїль, США. Наша ключова експертиза — у розробці програмних рішень в сегменті b2b. Ми фокусуємося й виступаємо експертами саме в інженерії software-продукту.

— Наразі досить багато розмов про еміграцію, часто можна почути, що бізнес переносять до інших країн — до Естонії, Чехії, Польщі. У вас цікавий досвід: спочатку еміграція, потім повернення. Що змушує вас залишатись в Україні та працювати тут?

— Питання еміграції я б розділяв. Вона може бути вимушеною з різних причин, тому що ведення бізнесу в Україні, на жаль, не скрізь прозоре. Але якщо взяти мене і компанію, то ми тут тому, що я сам з України. Це перше. Друге — безпосередня прив’язка до активів. Оскільки ми сервісна компанія, R&D-центр і команда талановитих інженерів та менеджерів — наш основ­ний актив. А клієнтам важливі якісні сервіси, а не місце розташування офісу, тож ми обираємо Україну.

“Важливі якісні сервіси, а не місце розташування офісу, тож ми обираємо Україну. Кордони зараз відкриті, і бізнесмен може вільно пересуватися, бути саме там, де потрібно для успіху його бізнесу”

Якщо ви ведете масштабний “білий” бізнес, я не думаю, що потрібно емігрувати. Кордони зараз відкриті, і бізнесмен може вільно пересуватися по всьому світу, щоб бути саме там, де потрібно для успіху його бізнесу. Дуже важко керувати бізнесом дистанційно. Можна переїхати до Естонії або Польщі, але якщо виробництво знаходиться в Україні, в довгостроковій перспективі від’їзд може негативно вплинути на успіх компанії.

— Який елемент проекту “БІЗНЕС 100” став вирішальним фактором, після якого ви вирішили: “Все, приєднуюсь”?

— Я спочатку довго й пильно придивлявся, хто долучається до проекту. І мене надихає, що це 100 бізнесменів, які вже бачать бізнес трошки по-іншому. Їхні плани вже виходять за межі особистих амбіцій, а більше стосуються амбіцій країни. По-перше, мені сподобалося, що більшість людей у “БІЗНЕС 100” — не book-made people (люди, які навчились по книжках), а self-made (фактично зробили себе самі через досвід). Це дуже різні речі, бо зараз багато людей, які начиталися рецептів успіхів або відвідали певну кількість конференцій. А тут реальний бізнес. Ті, з ким я вже познайомився, є успішними бізнесменами, які мають репутацію на ринку. Це люди, яким вже є що розповісти.

По-друге, мені сподобалося, що учасники хочуть щось зробити не для себе, а залишити позитивний слід для всієї країни. І кожен по-різному. Це видно, це відчувається і це важливо. Тому що декларувати — це одна справа, а реально робити, інвестувати гроші, створювати робочі місця — зовсім інша.

По-третє, бізнес безпосередньо готовий говорити про вкрай актуальні речі. Наприклад, я бачу, що в Україні слово “бізнесмен” не дуже популярне і має негативне забарвлення. Якщо бізнесмен — отже одразу олігарх, “ганьба” і таке інше. А це хибний шлях. Дуже важливо змінити ставлення людей до бізнесу. Адже для країни, що розвивається, бізнес — це основний актив, фундамент якості життя, безпеки та соціальних гарантій для громадян країни.

— Як ви прийшли до бізнесу з розробки програмного забезпечення? Починали розробником?

— У момент еміграції до США, на початку 1990-х років, був саме IT-бум і можна було швидко отримати досвід і роботу. Я почав з розробника й виріс до віце-президента великих корпорацій. Власне, це дало мені досить суттєвий досвід управління бізнесом і розуміння його. 2010 р. я отримав пропозицію від американської компанії переїхати в Україну на один рік. Я його прийняв, тому що мені це було цікаво. Мені Київ завжди подобався — комфортне, гарне місто. І коли я попрацював тут, у компанії, побачив модель бізнесу вже не лише з боку клієнта, а зсередини, в мене сформувалося розуміння, якою має бути сервісна компанія. Так було створено Innovecs. Багаж досвіду, знань і, я би навіть сказав, бізнес-культури, які я отримав у США, наразі допомагають мені робити бізнес тут.

— Які з індустрій клієнтів, з якими працює Innovecs, розвиваються найшвидше і наймасштабніше?

— Якщо ми говоримо про інформаційні технології взагалі, то зараз вони розвиваються в будь-якій галузі. Індустрія, що сьогодні не розвиває технології, завтра зникне. І це видно по багатьох світових компаніях. Як приклад, такі компанії, як Toys “R” Us, що були успішними 50-60 років, зараз виходять з бізнесу. Причина — вчасно не прийняте рішення входити у цифровий світ. Не зробите цього, і ваше забуття — це лише питання часу.
Якщо говорити про Innovecs, ми безпосередньо працюємо з такими індустріями, як Supply Chain&Logistic, HealthCare, Retail&E-commerce, Media&AdTech, Gaming&Entertainment. Тут відбувається багато цікавого.

— Чи можете навести приклади проектів чи назви компаній, з якими працює зараз Innovecs?

— У нас їх багато. От, наприклад, у HealthCare ми працюємо з виробниками продукту для проактивного керування станом здоров’я людей, які мають онкологічні захворювання. До продукту входить пристрій, який може вимірювати температуру тіла та інтерактивно повідомляти про зміни лікареві. Це нові технології, які створюють проактивніші методи реагування на різні захворювання. Компанія-замовник знаходиться у Великобританії. Ми для них повністю розробляємо й апаратну, і програмну частини — невеликі прилади та сенсори, які можна носити.

А загалом, є різні проекти. Ми намагаємося брати найцікавіші, оскільки від цього залежить і залучення талантів. Адже зараз розробникам цікаво займатися суттєвими проектами. Не просто писати код за гроші, а створювати соціально важливі речі, про які можна комусь розповісти. Дуже приємно усвідомлювати, що брав участь у розробці продукту, який допоможе тисячам людей.

— Як компанія отримує нових клієнтів? Це робота sales-команди чи рекомендації від існуючих партнерів?

— Я б сказав, що фактично 80% наших клієнтів приходять до нас за рекомендаціями. Тобто завдяки нашій репутації. Вона для нас надзвичайно важлива, бо якщо репутація добра, кожен клієнт стає твоїм продавцем, амбасадором твого бренда. Репутація для b2b-бізнесу є основним двигуном продажів. Хоча в нас є система продажів та сильна міжнародна команда з великим досвідом, проте найбільший ефект ми отримуємо від того, що наші клієнти рекомендують нас своїм партнерам.

— Які зараз імідж, репутація в українських IT-компаній, програмістів, розробників? Як їх сприймають в світі?

— У кожної медалі два боки. З одного боку, всі у світі вже знають, що українські розробники — талановиті та круті інженери. Тут питань немає, вони достатньо розрекламовані. Але коли ми говоримо про українські компанії, цей бренд поки недостатньо привабливий.

Чому? Тому що, по-перше, дуже мало власне українських компаній працюють на глобальному ринку. Навіть компанії, які мають представництва в Україні, просувають на світовому ринку свої центральні офіси, а не регіональні філії. По-друге, українських компаній, які глобально конкурують на міжнародній бізнес-арені, мало. Тому, як результат, є сильний бренд інженерів і поки немає такого ж сильного бренда вітчизняних компаній.

Є питання й бренда України в цілому. Я вважаю, що це завдання для українського бізнесу. Торік я був у Давосі (“Український дім” у Давосі під час Всесвітнього економічного форуму. — Ред.) і цього року теж збираюся брати участь. Це дуже важлива мета — просувати на глобальному ринку не окремі, свої компанії, а Україну як бренд в різних напрямках: в IT, в агросекторі та інших індустріях. Наше завдання — дати правильний меседж, що Україна — не лише сировинна країна, а країна з неймовірними інтелектуальними й експертними можливостями.

Імідж України зараз відповідає іміджу Китаю до певного періоду. Китай був джерелом виключно дешевших товарів та послуг. Зараз це вже не такий дешевий товар, десь він дорожче навіть, ніж в Америці. Справа в тому, що експертизу, яку вони отримали, не можна придбати ніде більше. Я часто навожу як приклад одне з останніх інтерв’ю Тіма Кука, CEO Apple. В нього запитали, чому компанія не переносить виробництво з Китаю на Середній Захід США в зв’язку зі зниженням податків та нижчою вартістю праці, ніж у Китаї. Він правильно сказав, що питання вже не в ціні. Те, що Apple наразі має в Китаї, те, що вони вміють робити і як вони це роблять, не можна відтворити ані в США, ані в Австрії, ані в Нідерландах. У таких масштабах і з такою якістю тепер це можливо лише в Китаї.

Я вважаю, що Україна на порозі переходу від сировинного до сервісного і продуктового бізнесу. Клієнти приходитимуть, щоб купувати дорогий якісний сервіс чи продукт. Це наступний етап. Але до цього не всі українські компанії прийдуть. Тому що цей етап вимагає вже іншої експертизи, досвіду управління та корпоративної культури. Це інша конкуренція, інші завдання, інші люди. Хтось увійде в цю нову течію, а хтось може не доплисти. Мені здається, це наступний імідж України, Ukraine 2.0, це перехід від продажу сировини до продажу експертизи й сервісу.

— Чи повинна робити якісь кроки держава для того, щоб допомогти IT-індустрії збільшити експорт?

— Це точно залежить не лише від держави. Сам бізнес буде еволюційно змінюватися завдяки тому, що свого часу в Україну прийшло досить багато західних замовників і з’явилися певні експертиза та досвід. Українські розробники відкривають вже свої компанії, стартапи, запускають продукти — це еволюція. Замовники купували сировину, тому що тут були досить хороші та недорогі виконавці, а зараз багато компаній вже у пошуках професійних послуг та експертизи.

Потрібен час. Просто не треба заважати цій еволюції. Подивіться навіть на експорт IT-бізнесу — він виріс до 3-4% ВВП за 15 років без копійки інвестицій від держави, фактично сам, органічно. Тому я вважаю, що цьому бізнесу пряма державна допомога не потрібна, але певні умови, які може забезпечити лише держава, необхідні — стабільність, система оподаткування, захист інтелектуальних прав тощо.

— Які найважливіші тренди утворюватимуться в IT? Тому що всі зараз чекають на щось радикально інноваційне та проривне.

— Найголовніший тренд у тому, що вся економіка буде трансформуватись до цифрового світу. Кожен замовник, не важливо чи це логістика, чи медицина, всі виділяють досить великі бюджети на трансформацію в digital. Гадаю, цей тренд буде актуальним у найближчі п’ять-сім років. Це — перше.

Друге — зрозуміло, що з’являється багато технологій, які дають можливість бізнесам бути ефективнішими. Наприклад, McKinsey раніше спеціалізувалися на менеджмент-консалтингу, але зараз у них є окремі напрямки — машинне навчання, штучний інтелект тощо. Наразі вони приймають рішення не виключно силами людей, а на базі певних чітких і зрозумілих алгоритмів. Мені здається, це наступний тренд. Більшість сервісних компаній та бізнесів базуватимуться не на інтуїтивних рішеннях, завдяки машинному навчанню відбуватиметься ретельний аналіз даних з чітким рішенням та планом дій.

— Інколи можна почути, що навколо IT забагато галасу, як це модно зараз казати, хайпу. Деякі компанії бояться інвестувати в IT. Це досить великі витрати, і не всі впевнені, що їм так потрібно, наприклад, те саме машинне навчання.

— Такі побоювання виникають, коли популярність нового тренду заманює до нього непрофільних людей. І вони йдуть туди, куди їм не слід іти. В мене багато знайомих, які стали венчурними інвесторами, коли зародився такий тренд. Вони вирішили, що повинні інвестувати в IT-стартапи, і пішли давати гроші, не маючи досвіду. 99% з них “обпеклися” і зрозуміли, що краще не робити це самостійно, а інвестувати через профільні венчурні компанії, які мають експертний досвід у певній індустрії. Те саме стосується інших речей. З’явилися блокчейн і криптовалюта — всі пішли туди. Теж багато людей “погоріло”. Хтось заробив, зрозуміло, але хтось і не встиг заробити на тренді.
Мені видається важливим, що кожен має оцінювати, наскільки він розуміє цей тренд. Ти можеш ризикувати, усвідомлюючи небезпеку. Адже у високоризикових інвестиціях ти можеш отримати або високі дивіденди, або нічого. Більшості людей потрібно реально оцінювати свої можливості та знання і не входити сліпо в те, що є трендом. Наприклад, я йду в те, на чому я розуміюся, а якщо чогось не розумію, йду з тим, хто на цьому добре знається.
Якщо ми говоримо про блокчейн, про який всі кричали, то він не є чимсь суперпроривним, що змінить весь світ. Це просто чергова технологія, що допомагає робити якісь певні речі. От і все.

У цьому питанні самоосвіта дуже важлива. Всі читають про кейси, на яких заробляють одиниці. З 10 тис. старт­апів лише один “злітає”, решта закриваються. Я бачу, що в Україні люди читають масу книг, онлайн-ресурсів про успіхи WhatsApp, Viber, Facebook. І хочуть заробити за тим самим рецептом. Але в житті так просто це не виходить. Бізнес — це тривала та важка праця. Комусь пощастило, як Instagram, коли прийшов Facebook і купив їх за $1 млрд. Але це такі рідкісні ситуації, які стаються раз на 20 років. А переважно це довгий і важкий шлях. Свій бізнес ще не означає, що ти заробляєш багато грошей.

“Експорт IT-бізнесу виріс до 3-4% ВВП за 15 років без копійки інвестицій від держави”

— Так, бізнес забирає чимало зусиль. Чи вдається вам витримати баланс між сім’єю та бізнесом?

— Підприємець — це професія, тому якщо ви її обираєте, то, відповідно, отримуєте всі її переваги та недоліки. Один з недоліків підприємництва у тому, що врешті-решт бізнесу приділяється більше часу, ніж родині. Хоча тут кожен сам обирає. Може, на якомусь етапі все йде добре, і ти можеш балансувати. Однак в цілому будь-який бізнесмен має перебувати постійно поруч з бізнесом. Відповідно, і сім’я теж повинна до цього бути готова. Або не готова.

Якщо говорити про мене, то мені дуже подобається в бізнесі. Хоча я намагаюся себе якось ламати та запевнювати, що так робити неправильно. Тому роблю певні кроки, щоб збалансувати час. Принаймні, у вихідні намагаюся бізнесом не займатися. У відпустці теж. Але займаюся. Тому що мені це в кайф. Тому що бізнес кожен день змінюється. Сьогодні через нього позитивний настрій, завтра негативні емоції. Сьогодні успіх, завтра ні. Ти ним живеш кожен день. І в цьому драйв, в цьому кайф. Якщо тобі подобається чимось займатися, важко собі відмовити. Якщо мені подобається морозиво, я краще його з’їм, ніж буду собі відмовляти.

template 02

Дополнительная информация

  • Имя Фамилия: Алекс Луцький, співзасновник та СЕО IT-компанії Innovecs
  • Автор: Андрій Морозовський
Прочитано 703 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.