Понеділок, 28 січня 2019 12:56

“Бізнес — це завжди шанс вирішити важливу суспільну чи економічну проблему”

Наприкінці 2018 р. до когорти співінвесторів “БІЗНЕС 100” приєднався керуючий партнер UDP Renewables Сергій Євтушенко. UDP Renewables — українська інвестиційно-девелоперська компанія в галузі відновлюваної енергетики. БІЗНЕС дізнався у пана Євтушенка про майбутнє “зеленого тарифу”, співпрацю з потужним міжнародним гравцем та про його бачення перспектив для бізнесу на 2019 р.

 — Напередодні виборів багато говорять про зраду, зубожіння, неможливість вести бізнес та еміграцію. Що змушує вас залишатись і працювати в Україні?

— Незважаючи на модний тренд жалітись на життя і говорити про бізнес-еміграцію, такі думки мене ніколи не відвідували. Україна — це країна неймовірних бізнес-можливостей. Так, її недостатній розвиток може здаватись недоліком. Але для нас, підприємців, це — виклик та можливість створити тут успішний бізнес, додану вартість, ліквідувати відставання в розвитку, інфраструктурі, енергетиці, сільському господарстві, якості сервісів, інформаційних технологіях.

Можливостей просто неоране поле. В Україні бар’єри виходу на будь-який ринок є невисокими порівняно з тими, що на західних ринках. Початкова кваліфікація спеціалістів достатня. Ми в компанії зазвичай додаємо серйозні програми навчання, тренінги, професійну перепідготовку. Розвивати власні кадри — найкраща стратегія для бізнесу.

Головне у корпоративній культурі нашої компанії — менше жалітися, більше фокусуватись на якості своєї роботи, ефективності процесів, кваліфікації команди, її розвитку, цінностях.

— Чи погодитись ви з тезою, що великий бізнес має певну соціальну відповідальність перед малим, середнім бізнесом?

— Безперечно, великий бізнес повинен розуміти: монополізм, закриття ринків і створення преференційних умов для себе — це дорога в нікуди.

Ми маємо змагатись з найкращими світовими компаніями. І лише або в конкуренції з ними, або в співпраці з ними, або у coopetition (одночасна співпраця та конкуренція. — Ред.) зможемо рухати суспільство вперед, розвивати економіку. Основа будь-якої здорової економіки — це малий і середній бізнес. Чим вищий внесок малого і середнього бізнесу у ВВП країни, тим стійкішою є економіка.

— Так. А чи є зараз у країні умови для зростання малого бізнесу?

— Нещодавно наша компанія була малим бізнесом, а тепер вже є середнім. Тому коли впливові українські бізнесмени обмінюються досвідом, дають свої життєві кейси та настанови маленьким компаніям-початківцям чи просто підприємливим молодим людям — це безцінний дар. Знаю, як працюють такі соціальні інвестицій в Україні на успішних прикладах нашої інвестиційної групи: Школа МСП, “Лін Інститут Україна”, проекти UNIT.City тощо.
Я бачив такі технології в Ізраїлі. Там іде активний діалог і обмін досвідом між найстаршими і наймолодшими членами суспільства. Це відбувається масово, починаючи з дошкільної освіти, а також у школі та в університетах. Найуспішніші люди в своїй галузі, чи це наука, чи культура, чи бізнес, активно спілкуються зі студентами, студенти зі школярами, школярі з дошкільнятами. Це створює коло знань. Успішний підприємець, який зробив феноменальний exit, прийде в університет і розкаже, що сидів за цією партою 10 років тому, а зараз приніс капітал в Ізраїль і зміцнив репутацію країни. Це відбувається системно. Я пов’язую успіхи Ізраїлю в розвитку інноваційної економіки в тому числі з цим явищем. Суспільний діалог і обмін досвідом мають великий вплив на динаміку розвитку суспільства.

“В нас є вибір: розвивати “зелену” енергетику так, як це робить весь світ, або штучно стримувати технологічний прогрес, підтримуючи енергетичні технології позавчорашнього дня”

— Як ви вважаєте, який формат має обрати бізнес у стосунках з владою? Я гадаю, що люди, які створюють робочі місця та формують бюджет податками, мають право впливати на формування політики в цілому, що втілюється в законопроектах.

— Не треба винаходити велосипед у цьому напрямку. Ми можемо подивитись на розвинені ринки, де бізнес давно і міцно тримає свої позиції в суспільстві та де до його голосу уважно прислухаються в урядах, — Німеччину, Францію, США. Бізнесмени формують групи інтересів, об’єднуються в асоціації та доносять свою позицію. Вони проводять кампанії для формування громадської думки, так звані public awareness campaigns. Вони наймають легальні лобістські компанії для просування поправок в законодавство, вони створюють законодавство, проводять дослідження та розробляють освітні програми для урядовців.

Український бізнес також може допомагати державі через спільні програми. Ми всі знаходимось на одному великому кораблі, який, на жаль, постійно перебуває в штормі. Він розбалансований, і деколи здається, що команда не знає, куди пливе. Але ми відчуваємо, що ми всі один народ, всі ми в одному кораблі. Нам потрібно один одного чути і намагатись допомагати. Через асоціації, через цивілізований діалог, через створення законопроектів.

Наприклад, наша галузь тривалий час веде такий діалог з урядом і з парламентом. І я не можу сказати, що він непродуктивний. Можливо, він поки й не закінчився компромісом, але нас чують і ми також чуємо позицію уряду. Тому наш досвід в цьому сенсі є позитивним.

— Яке майбутнє “зеленого” тарифу? Його ставку дуже критикують зараз.

— Спочатку давайте поговоримо про майбутнє “зеленої” енергетики, тому що тариф — це річ похідна. Майбутнє “зеленої” енергетики прекрасне. Це вже незворотній тренд й основа розвитку енергетики в принципі в цілому світі. У ці процеси вже залучені навіть найвідсталіші країни, а найрозвинутіші вже ставлять перед собою амбітні цілі: на 100% перейти на відновлювані джерела енергії до 2040 р. чи 2050 р.

Європейський Союз — міжнародне об’єднання, до якого ми прагнемо, ставить собі все масштабніші завдання. Частка відновлюваної енергетики 2030 р. в ЄС має складати 32%, наскільки пам’ятаю. Тому в нас є вибір: розвивати “зелену” енергетику так, як це робить весь світ, або штучно стримувати технологічний прогрес, підтримуючи енергетичні технології позавчорашнього дня.

— Звичайно, треба враховувати природні обмеження, які кожна технологія несе з собою, й технічні складності, які доведеться долати?

— Так, але не існує жодної технології в енергетиці, яка не має технічних обмежень та ризиків. Є вони і в атомній енергетиці. Ніхто краще за українців не розуміє це, адже ми пережили аварію на Чорнобильській АЕС. Термін дії атомних реакторів також є вичерпним і безкінечно продовжувати їхню експлуатацію неможливо. Дуже скоро ми будемо приймати рішення, чи акумулювати засоби і ресурси, щоб реінвестувати в досить ризиковану, традиційну і дуже дорогу технологію, до якої ми звикли за останні 40-50 років?

Зараз атомна енергетика є “зоною комфорту”: вона відносно недорога, але лише за повної амортизації, і зараз вона дотує розвиток інших галузей. Або, наприклад, вугільна енергетика. Весь світ закриває вугільні генерації. В Україні вони дихають на ладан. Тож компанії-оператори, напевно, мають задуматись, чи готові вони інвестувати у технологічне переозброєння своїх підприємств. Але судячи з того, що я бачу на ринку, вони не готові. І вони будуть заміщати вугільну генерацію новими технологіями.

— Тепер щодо тарифу.

— Поки частка проникнення “зеленої” енергетики в загальному енергобалансі України не перевищує 2,5%. Але правила гри, які були сформовані 2009 р., вже застаріли. Технології рухаються вперед, масове виробництво зменшує вартість обладнання. Зараз Україна платить, дійсно, занадто високий тариф. Це може спричинити ризики business interruption — зупинки галузі чи її перегрівання. І ми це зараз спостерігаємо. Наразі “зеленою” енергетикою займаються не лише кваліфіковані гравці, а всі, хто бачить в цьому альтернативу банківським депозитам або нерухомості.

Однозначно потрібно змінювати правила гри. У галузі мають залишитись компанії, які займаються відновлюваною енергетикою фахово та професійно, які готові брати участь в аукціонах. Наша компанія є членом Української асоціації відновлюваної енергетики, що об’єднує близько половини ринку і є найбільшим ринковим об’єднанням учасників галузі. Ми підтримуємо і брали активну участь у підготовці законопроекту #8449-д, яким передбачені суттєва модернізація законодавства і перехід на аукціонний підхід до ціноутворення, фактично редукціон. Ця модель передбачає конкуренцію між кваліфікованими учасниками ринку за комерційно виправданий і мінімально вигідний для інвестора кінцевий тариф.

— Цей принцип однаково підходить і для українських компаній, і для іноземних інвесторів?

— Важливо розуміти, що є певний мінімальний інвестиційний дохід, який іноземні компанії очікують від участі на українському ринку. Ми говоримо про недостатні стабільність та прогнозованість, і тому очікування від інвестиційного результату є досить високими. Це не менше 15% річних для стратегічних інвесторів. У Франції їх, можливо, задовольнять 8% річних, в Німеччині — ймовірно, й 5%, але для України це 15%. Відповідно, від цього треба розраховувати тарифи, які прогнозують вартість майбутніх аукціонів. Українським компаніям буде важко конкурувати, вони спеціалізуватимуться на невеликих проектах, які не будуть такими капіталомісткими.

Але цим шляхом — переходу на аукціони — наразі йде, напевно, 80-90% світового ринку. Тому нам цього не уникнути, і це потрібно зробити якомога швидше. Якщо цей склад Верховної Ради не зможе адаптувати законодавство і збереже нинішній тариф, це спричинить розбалансування платіжної системи на енергоринку. Тоді Україна буде змушена змінювати правила гри, тобто тарифи, “зад­нім числом”, наражаючи себе на шквал критики як нестабільна економіка, якій не можна довіряти. Тому законодавство треба змінювати терміново.

— Торік ви залучили в Україну одного зі світових лідерів галузі відновлюваної енергетики Acciona Energia Global з інвестицією в €54,7 млн. Як ваш міжнародний партнер відреагував на введення воєнного стану?

— Спокійно. Я зараз розумію, наскільки важливо спів­працювати з компанією, яка себе чітко визначає стратегічним інвестором, в якого період планування становить 40 років. За 40 років тут багато чого може статись, але стратег розуміє, куди рухається ринок. Стратеги розуміють, де компанія має бути за 10 років, вони розуміють, що національний український спорт — виборча кампанія — трошки гарячіша, ніж у Західній Європі, і це природно для цього ринку. Вони подібні турбулентності спостерігають на багатьох ринках, де присутні, тому в них вже є досвід, є розуміння, що коли ти впевнений у силі своєї ідеї, у своєму ринку і відбувається турбулентність — це для тебе сигнал “повний вперед”. І цим, до речі, стратег відрізняється від спекулянта. Спекулянтів через воєнний стан здуло як вітром. Їх більше немає, і вони не повернуться. А стратеги — це ті, хто важко і обережно заходять, але потім не тікають за першої подібної ситуації.

“Якщо є можливість зробити хорошу справу для свободи слова та якісної журналістики в нашій країні та отримати ефективний нетворкінг,  я вважаю, що це win-win”

— Який в UDPR підхід до інновацій? Ви шукаєте найкращі рішення в світі чи, можливо, у вас є власні розробки?

— Ми ще занадто малі для власного R&D, але ми готуємось. Зараз відбираємо кілька стартапів, які працюють в сегменті clean tech, — це гібрид енергетики та інформаційних технологій, або надання послуг для компаній в галузі енергетики з боку IT-технологій. Зараз обираємо партнерів для інвестицій: вже на собі протестували ці послуги і ці компанії в якості наших субпідрядників. Дуже задоволені результатами і зараз намагаємось знайти рішення для того, щоб масштабувати їхню діяльність завдяки нашому доступу до міжнародних партнерів і до світових ринків. Тому ми досить інноваційна компанія і досить рухома, але такою є майже вся галузь відновлюваної енергетики.

— Чи зможе Україна виконати план, закладений в Енергетичній стратегії України?

— В ній закладено 11% до 2020 р. Якщо не зробити легкий маневр розчерком пера законотворця і не зарахувати гідроелектростанції до “зеленої” енергетики, ми цей норматив навряд чи виконаємо. Особливо 2019 р. Це останній рік дії “зеленого” тарифу, що базується на чинному законодавстві.

До того ж це рік виборів. Це рік, коли нас, як бізнес, бомбардуватимуть не дуже веселими новинами. Економіка буде стагнувати, а парад щедрості за рахунок платників податків буде лише поглиблювати цю стагнацію. Тому цьогоріч ми не очікуємо якогось проривного покращення бізнес-клімату. Це рік, коли бізнесу треба не відволікатись та робити свою роботу.

— Можливо, саме тому ви вирішили приєднатись до проекту “БІЗНЕС 100”?

— Мені сподобалась ідея створити незалежне медіа про життя компаній, ринків та підприємців. БІЗНЕС був дуже авторитетним виданням. Зараз журнал має шанс винайти себе знову і стати незаангажованим виразником інтересів суспільства та підприємців. Я ціную нагоду підтримати редакцію заради доступу до якісної журналістики, неупередженої інформації, об’єктивного погляду на стан речей в країні, в урядуванні.

— Входження до кола співінвесторів “БІЗНЕС 100” фактично означає, що у вас з’являться 99 партнерів для спільних бізнес- та соціальних проектів, наприклад. Чи думали ви про можливу синергію з ініціативами інших співінвесторів?

— Не сумніваюсь, що так буде. Я кілька разів відвідував ваші заходи, і виявилось, що я там майже нікого не знаю. Реальний прогрес, реальні точки зростання з’являються лише тоді, коли є можливість обмінюватись думками, яких ти раніше не чув, отримувати інформацію про кейси, яких ти раніше не знав. Нові люди привносять у потенційну спільну справу компетенції, яких у тебе немає. Якщо є можливість зробити хорошу справу для свободи слова та якісної журналістики в нашій країні та отримати ефективний нетворкінг, я вважаю, що це win-win.

Для успіху зараз дуже важливі soft skills — навички спілкування, комунікації, вони не менш важливі за фахові знан­ня. Це глобальний тренд. Бізнес і навколишнє середо­вище так швидко змінюються, що підприємцям доводиться постійно вчитись, адаптуватись, впроваджувати інноваційні технології та змінювати економічні моделі та навіть напрямки ведення бізнесу.

— Ваша компанія входить до складу інвестиційної групи UFuture, засновником якої є Василь Хмельницький. Він також один з співінвесторів “БІЗНЕС 100”. Чи вплинув його приклад на ваше рішення доєднатись до ініціативи?

— Його приклад, досвід та авторитет, беззаперечно, впливають на наші корпоративні рішення. Василь Хмельницький належить до дуже нечисленної групи підприємців, які є підприємцями по духу і за складом розуму. Він постійно приймає багато ризиків: заходити в нові галузі, починати співпрацю з новими командами, розбиратись в нових знан­нях тощо. Це великий його “плюс”, і ми цінуємо можливість працювати разом над спільними проектами. Але тут його порад не було, це наше рішення. Ми просто поділяємо цінності, закладені в основу проекту “БІЗНЕС 100”.

— Що для вас важить слово “бізнес”?

— Бізнес — це завжди шанс вирішити важливу суспільну чи економічну проблему. У випадку UDP Renewables ми працюємо в галузі, яка задовольняє запит сучасного світу на краще навколишнє середовище, захист планети, екологічність. Україні ми даємо шанс на оновлення парку генеруючих потужностей, на використання найсучасніших та “зелених” технологій, на прихід світових гравців з великим досвідом та інвестиціями, на зменшення залежності від традиційних джерел генерації — вугільної, газомазутної та навіть ядерної енергетики.

template 02

Дополнительная информация

  • Имя Фамилия: Сергій Євтушенко, керуючий партнер компанії UDP Renewables
  • Автор: Андрій Морозовський
Прочитано 2160 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

f6d2bb025b0005c13233679a32583a0d XL

Придбати 1 номер

X
« April 2019 »
Mon Tue Wed Thu Fri Sat Sun
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30          

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.