Вівторок, 27 лютого 2018 10:51

Єврозона — острів стабільності

Даніель Грос, директор Центру європейських досліджень політики в Брюсселі, редактор Economie Internationale і International Finance

Недавній сплеск ринкової волатильності явно реабілітує тих, хто попереджав про ризики завищених оцінок акцій. Але навіть в той момент, коли на фондовому ринку США настав один з найгірших тижнів з часів фінансової кризи, ринок держборгу країн Єврозони залишався порівняно стабільним: ризик-спреди, які зазвичай підвищуються в умовах ринкової волатильності, практично не змінилися, причому навіть у периферійних країн Єврозони.

Своїм передбачуваним імунітетом до коливань на фінансових ринках Єврозона зобов’язана значним поліпшенням фундаментальних показників периферійних країн: темпи економічного зростання підвищилися, а рівень безробіття, хоча він як і раніше високий, швидко знижується. Питання в тому, чи є всі ці поліпшення досить стабільними, щоб гарантувати стійкість Єврозони надалі.

Головне побоювання тут в тому, що нинішнє відновлення економіки занадто залежить від низьких відсоткових ставок. Якщо вартість запозичень зросте, від цього постраждають периферійні країни- боржники. Однак ці країни вже неправильно вважати слабкими позичальниками. За винятком Греції, у всіх тепер профіцит рахунку поточних операцій, а це означає, що вони не просто перестали залежати від припливу капіталу, а й почали погашати зовнішній борг.

І так, в їх число входить Італія, яка, незважаючи на високий рівень держборгу, показує профіцит рахунку поточних операцій на агрегованому рівні. У минулому зовнішній дефіцит і профіцит Італії були приблизно однаковими. Це означає, що країна не є чистим боржником. Оскільки її чиста міжнародна позиція збалансована, загальне підвищення відсоткових ставок не обов’язково стане чимось поганим для цієї країни. Так, уряд зіткнеться зі зростанням вартості обслуговування боргу, натомість у громадян підвищиться прибутковість заощаджень.

Імовірно, що Іспанія і Португалія можуть, навпаки, постраждати, оскільки їх зовнішній борг все ще великий. Якщо підвищення відсоткових ставок буде супроводжуватися прискоренням глобальних темпів зростання, тоді навіть в цих країнах ситуація, можливо, не сильно погіршиться, оскільки зростання економіки допоможе їм продовжувати обслуговувати зовнішній борг.

“Єврозона може досягти такого моменту, коли вона вся почне складатися лише з країн- кредиторів. У деяких з них буде велика чиста позиція в іноземних активах, у деяких — невелика, але позитивна зовнішня позиція”

Проте конфігурація балансів поточного рахунку, що склалася наразі, має значення не лише для короткострокових міркувань з приводу впливу відсоткових ставок. Якщо теперішнє становище буде зберігатися ще кілька років, Єврозона може досягти такого моменту, коли вона вся почне складатися лише з країн-кредиторів. У деяких з них буде велика чиста позиція в іноземних активах (Німеччина та Нідерланди), у деяких (периферійні країни) — невелика, але позитивна зовнішня позиція.

Все це матиме важливі політичні наслідки. Перш за все, конфлікти інтересів всередині такої Єврозони можуть виявитися значно менш гострими, ніж ті, що виникли під час кризи десять років тому, коли країнам-кредиторам довелося рятувати боржників, а ті, в свою чергу, відчували себе здавленими через нав’язану їм політику скорочення держвитрат.

У ширшому сенсі відносна влада країн-кредиторів, особливо Німеччини, знизиться. Тому побоювання, що висловлюють деякі спостерігачі, наприклад Джордж Сорос, що Єврозона буде і далі залишатися дворівневим клубом, в якому кредитори нав’язують свої умови боржникам, виглядають перебільшеними.

Це не означає, що нова динаміка вільна від ризиків. Якщо колишні боржники, побачивши зниження премій за ризик і тиску з боку найбільших кредиторів, перейдуть до менш відповідальної бюджетної політики, тоді їх держборг продовжить зростати. В цьому випадку наступна криза буде, мабуть, значно відрізнятися від попередньої.

Коли починалася попередня криза в Єврозоні, великий приплив капіталу в периферійні країни створював там інфляційний тиск; ресурси йшли з експортних сегментів; доходи держбюджету виглядали стійкими. Але потім потік капіталу раптово розвернувся, що вимагало зниження місцевих зарплат і цін щодо середніх показників Єврозони, щоб повернути ресурси в експортну діяльність. У більшості країн доходи держбюджету знизилися, а внутрішньоекономічна активність, наприклад, у будівельній галузі, падала набагато швидше, ніж зростав експорт. В результаті економіка периферійних країн впала в глибоку рецесію.

© Project Syndicate

 

Дополнительная информация

  • Имя Фамилия: Даніель Грос
Прочитано 537 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии
NOT ROOT---counter < 0 ---not Root, not-buy, counter fail---9---0
« November 2018 »
Mon Tue Wed Thu Fri Sat Sun
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30    

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.