Володимир Чеповий
спільно інвестувати
 
Володимир Полевий
захистити свій бізнес
 
Юрій Гусєв
розповісти про свій бізнес
 
Світлана Власова
розвивати свій бізнес
 
Олексій Чуєв
включитися у бізнес-події
Вівторок, 06 лютого 2018 13:21

Міжнародно-економічне значення Трампа

Жан Пізані-Феррі, професор Школи управління Hertie (Берлін)

Для адміністрації президента СШАДональда Трампа Всесвіт­ній економічний форум в Да­восі цього року став ще однією можливістю продемонструвати свою звичну вербальну нестри­маність, яка шокує світову еко­номіку. Цього разу хвилі шоку виходили з двох джерел.

Першим став міністр фінансів СШАСтівен Мнучін, який по­рушив сувору дисципліну, що зберігалася два з лишком деся­тиліття, заявивши, що ослаблення долара — в інтересах Америки. Ще одним джерелом став міністр торгівлі Уілбур Росс, який, здавалося, насолоджу­вався перспективами початку торгової війни і перемоги в ній.

Відновлювати спокій взявся сам Дональд Трамп, спростувавши перехід США до стратегії “знищ свого сусіда”. Але він зробив це лише після того, як заяви міністрів його Кабінету викли­кали різку реакцію міжнародних партнерів.

Перший рік Трампа при владі не дає нам підстав розраховувати на більш стабільне економічне лідерство США. У Давосі, за рік після інавгурації, Трамп рішуче дав зрозуміти, що його політика далека від нормалізації.

Практика прийняття жорстких заходів для захисту американ­ських інтересів виникла ще до Трампа. 1971 р. одностороннє рі­шення президента Ричарда Нік­сона відмовитися від золотого стандарту завдало найсильнішого удару по між­народній валютній системі. Результатом монета­ристських експериментів Федерального резерву СШАнаприкінці 1970-х років стала боргова криза в Латинській Америці. Викручування рук Японії у 1980-х роках проводилося в обхід встановлених правил торгівлі. Після світової фінансової кризи 2008 р. ФРС США проводила політику кількісного пом’якшення, незважаючи на протести експертів, які говорили, що це веде до експорту американ­ської дефляції.

Проте цього разу ми зіткнулися з чимось іншим. Протягом більш ніж 75 років, що минули з того моменту, як США успадкували від Великобританії роль глобального лідера (символом цього стало підписання Атлантичної хартії влітку 1941 р.), і до обрання Трампа, мало хто сумнівався, що США є кінцевим власником міжнародного економічно­го режиму. Залежно від часу і політичних умов США могли ігнорувати правила або допомагати їх встановлювати; вони могли поводитися більш егоїстично або більш щедро; керуватися вузькими, короткостроковими інтересам або широкими, дов­гостроковими цілями. Проте, що б США не робили, вони залишалися головним акціонером глобальної системи. І решта світу прекрасно це розуміла.

Однак вважати, що, принаймні, економіка за­лишається на твердому ґрунті — небезпеч­на помилка. Така позиція ґрунтується на ідеї, ніби глобальні економічні правила й інститути сформували еквівалент фінансово-економічної консти­туції. Насправді ж ця система залишається занадто неза­вершеною, щоб регулювати саму себе, а для її нормально­го функціонування потрібні регулярні дискреційні ініціативи та чуйне керівництво. Саме тому неформальні об’єднання, такі як “Велика сімка” і “Велика двадцятка”, зберігають настільки велике значення: вони забез­печують необхідний політич­ний імпульс. Втім, і вони вкрай залежні від американської підтримки й лідерства.

“Для адміністрації президента США Дональда Трампа Всесвітній економічний форум в Давосі цього року став ще однією можливістю продемонструвати свою звичну вербальну нестриманість, яка шокує світову економіку”

Наприклад, зовсім не правила системи допомогли відреагу­вати на кризу 2008 р., а серія ініціатив ad hoc: припинення політики торгового протекціо­нізму, скоординований поря­тунок банків, глобальні сти­мули, забезпечення доларової ліквідності через свопові лінії. Тут перераховані лише кілька головних ініціатив, і багато в чому вони стали можливими за­вдяки США. Без американського лідерства, а також без ініціатив ключових гравців, наприклад Великобританії і Франції, ми­нула криза могла б виявитися набагато гіршою.

Так, інші великі гравці (Європа, Китай, Індія та Японія) з часом можуть взяти на себе роль глобальних лідерів. Але наразі в них немає ні волі, ні потенціа­лу, ні згуртованості, які потрібні для цього. Саме тому світові не слід вдаватися до ілюзій. Утримати корабель на колиш­ньому курсі, коли керманич по­кинув свій пост, — це одне, а от керувати ним в шторм — зовсім інше. Будемо сподіватися, що наступний шторм почнеться не дуже скоро.

Дополнительная информация

  • Имя Фамилия: Жан Пізані-Феррі
Прочитано 763 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии
NOT ROOT---counter < 0 ---not Root, not-buy, counter fail---9---0
« November 2018 »
Mon Tue Wed Thu Fri Sat Sun
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30    

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.