Понеділок, 05 лютого 2018 12:15

“Рушійною силою “цифрової” економіки є передусім людський капітал”

Андрій Булах, керуючий партнер компанії “Делойт” в Україні

Всередині січня Кабінет міністрів схвалив Концепцію розвитку цифрової економіки та суспіль­ства України до 2020 р. Компанія “Делойт” була одним з учасників робочої групи, яка працювала над документом, а саме його части­ною, де йдеться про важливість розвитку “цифрових” навичок та компетенцій у населення.

“Цифрова” економіка оперує такими ж поняттями, як і тради­ційна: “капітал”, “ресурси”, “люди”. І, на наш погляд, рушійною силою “цифрової” економіки є передусім людський капітал — тобто знання, таланти, навички, вміння, досвід, інтелект людей. Стрімке розпо­всюдження “цифрових” техно­логій робить “цифрові” навички (компетенції) українців ключовими серед інших. Так, “цифровізація” та кросплатформовість наразі є головними трендами на загально­му ринку праці. Іншими словами, вміння працювати із “цифровими” технологіями поступово стає необ­хідним для більшості спеціалізацій.

Іважливо розуміти, що технології прийшли не для того, щоб конку­рувати з людиною, а щоб допомогти їй стати ще ефективнішою та продуктивнішою.

Зараз у відкритому доступі є безліч інструментів та ресурсів. Наявність високоякісного, безкоштовного або недорогого контенту створює доступ до безперервного навчан­ня. Завдяки таким інструментам, як YouTube, та новаторам на кшталт “Хан Академія”, Udacity, Udemy, Coursera, NovoEd, edX та інших, нові навички часто мож­на отримати лише за допомогою ноутбуку, планшету або навіть смартфону. Ів цьому випадку завданням держави та бізнесу є навчити суспільство користуватися “цифро­вими” ресурсами та капіталізувати отримані навички.

Приємно констатувати, що в Україні кількість робочих місць, що вимагають, принаймні, базового розуміння інформаційних та комунікаційних технологій, стрімко збільшується. Через відсутність точної статистики важко оцінити це зростання протягом останнього десятиліт­тя. Однак об’єктивна реальність свідчить, що уміння користуватися “цифровими” технологіями стає основною вимогою до персоналу.

До речі, “цифрова” грамотність визнана ЄСоднією з восьми ключових компетенцій для повноцінного життя та діяльності у сучасному світі. 2016 р. ЄСпредставив оновлену програмну платформу Digital Competence (DigComp 2.0), що включає 21 компетенцію. Уцьому до­кументі навіть є визначені навички щодо “цифрових” технологій: “цифровий” інтелект — вміння самостійно ви­значати потребу в отриманні додаткових “цифрових” на­вичок, за аналогією з IQ або EQ, які використовуються для вимірювання рівня загального та емоційного інтелекту.

Слід зауважити, що “цифрова” зрілість виходить далеко за рамки технологій — це питання синхронізації талан­ту, культури та організаційної структури з “цифровим” середовищем. Дослідження компанії Deloitte у Велико­британії свідчать, що майбутня робоча сила потребує балансу технічних навичок і загальних здібностей, як-от: вміння вирішувати проблеми, творчий потенціал, со­ціальні навички та емоційний інтелект.

Відповідно до звіту Human Capital Trends 2017, підготованого компані­єю Deloitte, питання адаптації сус­пільства наразі актуальне в усьому світі, де кожна країна шукає свої шляхи її вирішення. 90% опитаних керівників по всьому світу (з 10 тис. осіб у 140 країнах) вважають, що їхня компанія стикається з руй­нівними змінами, керованими “цифровими” технологіями. 70% кажуть, що їх організація не має навичок адаптації.

“Щоб тандем людини і технологій був успішним, людина має пройти певну особистісну трансформацію, адаптуватися до нових реалій та навчитися в них жити, користуючись усіма їхніми привілеями”

Сфера “цифрових” навичок та ком­петенцій в Україні розвивається хаотично та окремо від формаль­ної освіти. Масова та розгалужена формальна система освіти наразі не повністю задовольняє потреби ринку праці. Укомерційному сег­менті ситуація краща, там частіше використовуються сучасніші ме­тодики, а технічне забезпечення та мотиваційна складова у виклада­чів та тих, хто навчається, зазвичай набагато вища.

Ключовим рішенням є комбіно­вана стратегія, яка передбачає як довгострокові заходи та масштаб, притаманні державній системі освіти, так і короткострокові швид­кі заходи, що більш релевантні для реалізації саме у сегменті комер­ційної освіти.

Підтримка державою комерційних провайдерів освітянських послуг могла б сприяти зростанню при­ватних інвестицій в даний сегмент, появі нових операторів та за короткий термін суттєво збільшити здатність комерційних провайде­рів обслуговувати набагато більшу кількість громадян, створювати нові учбові програми та роби­ти їх доступними як з фізичної (територіальне покриття), так і з фінансової точок зору. За сприят­ливих умов та підтримки держави бізнес здатен допомогти вирішити проблему “цифрової” грамотності громадян України досить швидко та якісно.

Дополнительная информация

  • Имя Фамилия: Андрій Булах
Прочитано 419 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии
ШАРЖІ 
« June 2018 »
Mon Tue Wed Thu Fri Sat Sun
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  
КОЛУМНІСТИ БІЗНЕСУ

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.