Вівторок, 30 січня 2018 15:14

“Дійшло до того, що замість захисту і стимулювання власного виробника держава Україна стимулює імпорт готових товарів”

Олександр Громико, президент Української асоціації виробників електротехніки, засновник і президент компанії “КТД-Груп”

Ідеальним захистом для виробни­ка, звісно, є встановлення високих ставок ввізного мита на імпортну продукцію, якщо її аналоги ви­готовляються в країні. Це стимулює підприємців створювати хоча б “викруткову” зборку. Таким шляхом пішли, скажімо, країни Середньої Азії, встановивши мита на побутову техніку в розмірі 100% вартості.

Але, як ми всі добре розуміємо, такий шлях є неприйнятним для України, яка має зобов’язання пе­ред ВТО та ЄСщодо не встановлен­ня митних та технічних обмежень.

Є хороші приклади Білорусі, Сло­ваччини, країн Балтії та інших щодо відкриття ВЕЗта індустріальних парків, де виробникам надаються податкові пільги. До того ж, напри­клад, та ж Словаччина додатково компенсує 40-50% вартості об­ладнання для виробництва. Все це робиться з однією метою — заохо­чувати бізнес відкривати і розши­рювати виробництво, створювати нові робочі місця.

В Україні, на жаль, поки є лише за­конопроекти про індустріальні пар­ки або спеціальний режим окремих економічних зон. Ми навіть ніяк не можемо вирішити питання щодо скасування ввізного мита і ПДВ на технологічне обладнання. Доходить вже до смішного: щоб виробляти кондиціонери, я повинен заплатити 10% мита і 20% ПДВ на обладнання, а при імпорті готових кондиціонерів діє нульова митна ставка. Де-факто дійшло до того, що замість захисту і стимулювання власного виробника дер­жава Україна стимулює імпорт готових товарів.

Тому, на мою думку, законопроект #7206 “Купуй україн­ське, плати українцям” зараз на часі. Адже він дозволить створити певні преференції для національних товарови­робників бодай у сфері державних закупівель. Це загаль­носвітова практика: кожна країна в той чи інший спосіб захищає власне виробництво при закупівлі товарів для державних потреб.

Звісно, як будь-який законопроект, він має певні недо­ліки і потребує внесення поправок.

“Встановлення для вітчизняного походження продукції обов’язкового рівня локалізації виробництва у 20% мені видається дещо замалим”

Наприклад, сама система ProZorro у сучасному вигляді не вміє “відрізняти” походження товару (і належність по­стачальника, який заявив лот, до імпортерів чи вітчизня­них виробників). Система працює за принципом вибору за найменшою ціною. На мій погляд, завдання відповід­ного доопрацювання програмного забезпечення треба прописати безпосередньо у законопроекті #7206, а також передбачити чіткий термін його виконання.

Крім того, встановлення для вітчизняного походження продукції обов’язкового рівня локалізації виробництва у 20% мені видається дещо замалим. Є низка країн, де для таких випадків рівень локалізації повинен бути не менше 50%. До речі, Торгово-промислова палата України також видає експортерам сертифікат походження товару (СТ-1) при локалізації у 50%.

Але, як на мене, якщо ми вже проголосили, що йдемо до Європи, то в цьому питанні достатньо буде пошу­кати аналогію в європейських нормах. А саме взяти за основу рівень локалізації виробництва, необхідний для отримання сертифікату EUR.1, — 30% (саме за такої локалізації виробник поставляє продукцію до ЄСза нульовими ставками мита). Це буде логічний і розумний компроміс.

Водночас у тексті проекту #7206, який пройшов перше читання, встановлений завеликий роз­мір “цінової переваги”, яку може отримати вітчизняний виробник, — 30%. До другого читання автори обіцяли знизити цей рівень до 25%, що також занадто багато. Звісно, як виробник, я прагну отримати максимальну “перевагу”. Але по­трібний розумний підхід: рівень “цінової переваги” не має ставати причиною перемоги на аукціонах лотів з неякісними товарами.

Зараз, наскільки мені відомо, авторський колектив погодився з тим, щоб встановити цей розмір на рівні 11%. На мій погляд, “перевага” у 10-15% — це цілком достатня пре­ференція для виробника.

І, нарешті, хочу сказати щодо побоювань, що на заваді участі в аукціонах вітчизняних виробників (особливо МСБ) стане кількість необхідних документів, які буде потрібно зібрати. Ідеться про ви­робництво товарів — там уся необ­хідна документація вже на руках у підприємців. Це або надуманий ар­гумент, або його озвучують люди, які не розуміються на проблемати­ці питання.

Дополнительная информация

  • Имя Фамилия: Олександр Громико
Прочитано 827 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии
ШАРЖІ 
« June 2018 »
Mon Tue Wed Thu Fri Sat Sun
        1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30  
КОЛУМНІСТИ БІЗНЕСУ

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.