Злити на цифру

Економіка
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Рушійними силами інновацій в промисловості є криза та конкуренція

У промисловості інновації традиційно поділяють на продуктові та процесові. Перші стосуються освоєння нового чи удосконалення існуючого продукту, другі — запровадження нових чи суттєво удосконалених методів виробництва.

Окрім двох основних видів розрізняють також кілька типів інновацій. Базисні інновації передбачають нові винаходи та відкриття. На основі цих винаходів створюють принципово нове обладнання чи продукт. Покращуючі інновації передбачають модернізацію обладнання, складових матеріалів та удосконалення продукту. Тут треба зазначити, що справжні новаторські кейси слід відрізняти від “псевдоінновацій”, завдання яких — прискорити процес, незначно підвищити якість або зекономити на матеріалах та ресурсах.

Попри те що всі інноваційні рішення в різних галузях вітчизняної промисловості не схожі між собою (і зібрані БІЗНЕСом кейси це ілюструють), вони мають одну спільну особливість: щоб нововведення стало успішним та вигідним, воно має носити стратегічний характер. Інакше кажучи, інновація має бути довготривалою. Найчастіше це масштабні трудомісткі процеси, що дають фінансово-економічний “вихлоп” за певний час. Тоді як, наприклад, нововведення в соціальній сфері чи в сфері інформаційних технологій та сервісів приносять достатньо швидкий результат. Проведення досліджень та випробувань — обов’язковий етап промислових інновацій, а це, в свою чергу, довго і дорого.

Стимули

Рушійних сил інноваційного процесу дві — криза та конкуренція. В українських реаліях інноваційні рішення часто-густо впроваджуються для виходу з кризової ситуації. При різкому подорожчанні ресурсів вони найчастіше спрямовані на покращення енергоефективності виробництва.

Якщо ж говорити про системну інноваційну діяльність, у виробника виникає цілком зрозуміла зацікавленість в ній, якщо є впевненість, що нова розробка удосконалить продукцію, підвищить її конкурентоспроможність, виведе на нові ринки та, відповідно, сприятиме отриманню більшого прибутку. Наприклад, це може бути імпортозаміщення високотехнологічного продукту, як це нещодавно реалізували на “Інтерпайпі”. Там спеціально для ключового клієнта, “Укргазвидобування”, розробили й освоїли випуск трубної продукції з безмуфтовим з’єднанням, яку запропонують бурильникам вже цього року.

Часто вдосконалення старої продукції ініціюють самі клієнти. Як-от на Житомирському картонному комбінаті, який нещодавно закупив у Франції обладнання і технології виробництва литої упаковки. Кожному яблуку — окреме “посадкове місце”. Саме такі вимоги до транспортування і зберігання фруктів та овочів ставить європейський споживач українському експортеру.

Або ж приклад з освоєнням виробництва біорозкладної плівки для аграріїв, що виготовлена на основі кукурудзяного крохмалю і придатна для компостування. А також біорозкладних пакетів для сміття, які продаються під торговою маркою “Фрекен БОК”, від корпорації “Біосфера”. Такі товари, звісно, можуть бути дорожчими за звичайні пластикові, однак свідомий клієнт голосує за них власним гаманцем. І, таким чином, опосередковано стимулює запровадження й розвиток інноваційних проектів, спрямованих на вирішення глобальної проблеми забруднення навколишнього середовища.

Тож в умовах висококонкурентних ринків та катастрофічних криз розвиток вітчизняної промисловості супроводжується покращенням її технологічного рівня, підвищенням економічної ефективності та зростанням зайнятості.

Ба більше, вітчизняні компанії власними силами відроджують науковий потенціал держави. Рік тому компанія UKRAVIT на своїх виробничих потужностях у Черкасах відкрила Науково-дослідний інститут “Інститут здоров’я рослин”, забезпечивши робочими місцями близько 50 вчених. А враховуючи потенціал, науковий персонал планується збільшити до 150. І не лише за рахунок українських фахівців.“Ми сприяємо репатріації українських вчених, які залишили Україну за роки незалежності, надаючи їм привабливі умови роботи в науково-дослідному інституті світового рівня”, — говорить Віталій Ільченко, власник компанії UKRAVIT.

Він також зазначив, що інноваційність завжди була одним з основних принципів діяльності його компанії. Адже там будують роботу на основі сучасних технологій та наукового підходу, пропонуючи комплексний технологічний сервіс аграріям. “Працюючи на агрохімічному ринку впродовж 20 років, ми точно знаємо, що для успіху точкових, одиничних рішень недостатньо, — каже пан Ільченко. — Глобальні кліматичні зміни потребують постійної адаптації систем захисту і підживлення культур до актуальних умов. Для цього необхідна потужна наукова платформа, великий лабораторний комплекс і досвідчені фахівці”. Загалом на реалізацію проекту пішло понад $8 млн.

Цифра керує процесами

Автоматизація виробництва налічує вже більше двох століть. Але якісний стрибок відбувся порівняно нещодавно, коли належного рівня досягли обчислювальні потужності комп’ютерів та інтелектуальних систем, що працюють на великих базах даних. Зараз цифровізація уже зачепила кожен сегмент індустрії. “Автоматизація виробничих процесів — дійсно важлива та трендова тема для сучасної промисловості. Світ і людина наразі пов’язані “цифрою” і на виробництві, й у побуті, — зауважує Андрій Зайцев, директор департаменту автоматизації технологічних процесів “АрселорМіттал Кривий Ріг”. — Всі наші ключові інвестиційні проекти, такі як будівництво нових машин безперервного лиття заготовок і реконструкція дрібносортного стану 250-4, реалізуються з високим рівнем автоматизації”.

Передумови для формування цього тренду створила жорстка конкуренція в сталеплавильній індустрії. За останнє десятиліття вітчизняні металурги відчувають тиск китайських колег, що активно нарощують обсяги виробництва. Найпершою логічною реакцією на цей виклик стали програми з оптимізації бізнес-процесів. Найефективніший інструмент — створення “цифрових двійників”. Ідеться про цифрову копію промислового підприємства, яка дозволяє стежити за усіма виробничими процесами. Показовим прикладом є система візуалізації та онлайн-моніторингу технологічних процесів на комбінаті “Запоріжсталь” під назвою “Підприємство на долоні”, яка в тому числі дозволяє стежити за виробництвом зі смартфону.

Економічний ефект від запровадження інновацій на “Метінвесті” перевищив $20 млн на рік. До компанії вишикувалася черга з конкурентів, що хочуть дізнатися, як працює ця система

У гірничо-металургійній компанії “Метінвест” пішли далі. Там розробили систему планування технологічного ланцюга “вугілля — кокс — чавун”, який охоплює роботу чотирьох металургійних заводів та п’ятьох коксохімічних підприємств групи, а також понад 70 постачальників вугілля. Раніше це робилося вручну і займало кілька тижнів. В результаті запуску проекту “Метінвесту” вдалося знизити витрати на вугільну шихту, знизити собівартість коксу і збільшити виплавку чавуну. Економічний ефект від запровадження перевищив $20 млн на рік. Як розповів БІЗНЕСу Кирило Макаров, директор департаменту трансформації бізнес-процесів групи “Метінвест”, до компанії буквально вишикувалася черга з конкурентів, що хочуть дізнатися, як працює ця система. Адже в Україні жодна промислова компанія не володіє такими програмами. “Інновації покращують ефективність бізнесу і дають хороший економічний ефект. Наразі експерти “Метінвесту” працюють над новим проектом зі стратегічного планування, який дозволить зекономити вже не десятки, а сотні мільйонів доларів. Ідеться про інструмент для планування на 10 років, який дозволить керувати вартістю компанії”, — наголошує пан Макаров.

Перехід заводів з реального світу у віртуальний сприяв не лише сплеску ефективності виробництва, а й формуванню кількох напрямків цифрової трансформації. Окрім оптимізації виробництва цифровізація охопила також процеси управління ремонтами та управління персоналом, охорону праці та промислову безпеку. Тут у кожного окремого проекту своя оцінка ефективності. Це може бути зменшення строків на підготовку звітності, мінімізація витрат завдяки недопущенню виходу з ладу обладнання або ж підвищення маржинальності чи рівня клієнтського сервісу.

Є й приклади цифрової боротьби з контрафактом та підробками. Наприклад, кілька років тому “Інтерпайп” запустив онлайн-сервіс перевірки походження трубної продукції. Це було пов’язано з високим рівнем підробок продукції компанії на ринках Близького Сходу. Перевірку справжності сталевих труб можна зробити за допомогою смартфону і стандартної програми, яка зчитує QR-код. Інший приклад. Наприкінці минулого року Асоціація “Укрцемент” запустила систему ідентифікації продукції CementID, яка дозволяє кінцевому споживачу миттєво зорієнтуватися при виборі цементу, лише подивившись на відповідне маркування на упаковці. А нещодавно Асоціація запустила рейд “Сотка за фотку”. Споживач фотографує мішок цементу, якого немає в системі візуальної ідентифікації продукції CementID, й отримує фінансове заохочення. Мета — створення єдиного достовірного ресурсу щодо маркування цементу та витіснення фальсифікату з ринку.

Наостанок

У межах Четвертої технологічної революції, в умовах якої усі ми живемо, експерти вирізняють чотири світових тренди, що визначатимуть подальший розвиток промисловості:

  • збір та аналіз великих даних;
  • всеосяжне проникнення високошвидкісного інтернету;
  • додаткова реальність;
  • хмарні технології.

При цьому вузьким місцем залишається людський фактор. Саме досвідчений фахівець має поставити системну технічну задачу, пояснити, які саме датчики і навіщо потрібні на конкретній виробничій ділянці, реалізувати проект та адаптувати все інше нове обладнання під цю систему. Тут виникає логічне питання: з яких галузей знань має прийти такий фахівець? Він повинен знати апаратну і програмну частини, бути хорошим програмістом, розбиратися в технологіях і в цілому мати високий інтелектуальний рівень. Без таких профі на виробництві цифрова революція може набути вигляду простого встановлення непотрібних датчиків.

 

Наталія Шевченко