vb 1920 02

Понеділок, 26 березня 2018 16:35

10 запитань Павлу Гудімову

Засновник культурного холдингу “Гудімов арт-проект” (видавництво “Артбук”, арт-центр “Я Галерея”, архітектурна майстерня “Я Дизайн”), куратор мистецьких проектів, про сучасне мистецтво, вітчизняний дизайн та смаки українського глядача

1. Як почалась ваша мистецька діяльність? Чому для арт-центру обрано місце на містичному Подолі?

— Не просто так. Скільки живеш — розумієш, що у житті взагалі все відбувається не просто так. А почалося все з того, що я вирішив купити квартиру на Подолі. Як львів’янин, обирав затишний район, який був би мені близьким: ментально, історично тощо. І найкомфортнішим для мене виявився Поділ. Познайомився з сусідом Андрієм, з яким ми зробили перший проект “Я Дизайн”. Від самого початку ми вирішили, що це буде здебільшого концептуальний дизайн. А з 2007 р. я вже самостійно цим займався. Пізніше виникла ідея відкрити окремий напрямок — “Я Галерея”, яка вже оселилась на Подолі, бо до того часу “Я Дизайн” змінював локацію декілька разів. З точки зору бізнесу Поділ є унікальним. Тут є майстерні, художники, галереї, ресторанчики, кафе, офіси, музичні магазини, кінотеатр, чудовий Житній ринок — вся інфраструктура. Це як місто в місті.

2. Вам цікаве лише сучасне мистецтво?

— Наразі розширюємо спектр. Але акцент в стінах арт-центру “Я Галерея” на сучасне мистецтво. 90% художників, з якими працюємо, — сучасні, гострі, живі, в певних речах достатньо жорсткі, але наш формат такий, який я визначив достатньо давно. У колабораціях з музеями робимо виставки ширшого тематичного діапазону, такі як проект “Енеїда” з Національним художнім музеєм України або “Тіні забутих предків” з FILM.UA Group.

3. Пам’ятаєте свою найпершу виставку?

— Першу виставку я організував з підказки художниці Наталії Лялюк. Вона пройшла в стінах “Я Дизайн” 16 років тому. І після тої виставки я отримав вагомий стимул продовжувати займатись цією справою.

4. Що таке, у вашому розумінні, “інтелектуальне мистецтво”?

— Сучасне мистецтво, яке ми виставляємо, — менш розважальне, більше запрошує до інтелектуальних роздумів. Там є підґрунтя: не просто красиві й естетичні рішення, а концептуальний погляд на життя, соціум, тематичні рішення, утопії. І це все пов’язане з індивідуальним сприйняттям і осмисленням художником навколишнього світу.

5. Чи існує зараз взаємозв’язок з широкою масою глядачів, чи все ж сучасне мистецтво лише для визначеної групи людей?

— Не завжди й куратори, й інституції можуть чітко сформувати політику своєї виставкової діяльності та привчити глядача до свого формату. Або не дуже правильно подають цей продукт. Сучасне мистецтво слід оформлювати правильно: розтлумачувати, іноді “розжовувати”, щоб воно працювало для широкої аудиторії, щоб людина виходила з якоїсь складної виставки і говорила: “Так, я тепер все розумію! Мені пояснили!”.

6. Доводилось побажання клієнтів “Я Дизайн” корегувати і направляти?

— “Я Дизайн” — достатньо експертна архітектурна майстерня, яка в принципі не тисне на клієнта- замовника. Вона дає можливість вести діалог. Є основні аспекти, пов’язані із формуванням особистості замовника, з особистими переживаннями, страхами, пам’яттю дитинства, з середовищем, в якому він розвивався, з відсутністю чи наявністю певного досвіду. Тому в прямому розумінні ми виховуємо, радимо і до нас дослуховуються.

7. Які смаки в українського замовника-клієнта?

— Інтер’єри рококо, суцільна класика, ліпнина, золото тощо — на щастя, усе це залишилось в минулому. Зараз українці стрімко ростуть культурно, здається, начебто 100 років пройшло враз. У них більш аскетичний підхід, багато скандинавських акцентів у замовленнях, впливів міжнародних тенденцій. Клієнт готовий приймати сучасне.

8. Наскільки конкурентоспроможний вітчизняний дизайнерський ринок?

— В інтер’єрному дизайні дуже і дуже професійний відносно середньоєвропейського. У предметному дизайні поки відбувається становлення, тому що його не було в нас багато-багато років і не було промислового замовника. Власне, я вам скажу так — українські дизайнери однаково можуть котуватися як в Америці, так і в Європі.

9. Яка ваша мрія?

— Хочу, щоб я і мої діти жили в культурній країні. Звісно, хтось скаже, що це утопізм. Але, повірте мені, це формула майбутнього.

10. Якщо б виникла можливість почати життя знову, ви обрали б той самий шлях?

— Шлях, який я обрав, — саме той, від якого я отримую максимальне задоволення. Мені подобається, що я іноді не впізнаний в середовищі: хтось мене сприймає як музиканта, хтось як дизайнера, куратора мистецьких проектів, видавця, хтось як просто публічну персону. І я таким життям задоволений.

 

Дополнительная информация

  • Автор: Юлія Мельницька
Прочитано 763 раз
Другие материалы в этой категории: « Аделанте кон лос фаролес!* Всевидюче око »
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.