1920х310n1

П'ятниця, 23 березня 2018 10:54

Аделанте кон лос фаролес!*

*Де наша не пропадала! (ісп. .Adelante con los faroles!, дослівно — “Вперед з ліхтарями!”) *Де наша не пропадала! (ісп. .Adelante con los faroles!, дослівно — “Вперед з ліхтарями!”)

Сісти в літак і гайнути на інший бік планети до Мексики — це саме те, що потрібно, щоб відкрити свою особисту, трохи навіжену Америку

Щоб хоча б на деякий час повернути собі відчуття щирого захоплення від оточуючого світу, всієї Мексики навіть забагато. Місцина, де незрозуміло куди зникають цивілізації, серед пустелі раптово з’являються озера, замість собак під ногами плутаються нащадки динозаврів, а найбільші свята прикрашаються цукровими черепами дідусів-бабусь для смакування всією родиною, може звести з глузду кого завгодно. Півострів Юкатан — уособлення всього цього, доповнене казковим узбережжям Карибського моря та звичним для європейського тіла комфортом. І в цьому сенсі краще “заземлитись” в місті Канкун, що цінується на рівні кращих курортів світу.

img2211

Канкун і Мексиканська затока

Зупинка “Канкун”

Невеличке місто-курорт на узбережжі Мексиканської затоки, яке швидко виросло на місці рибальського селища за часів кубинської революції (до пляжів Куби через Юкатанську затоку не більше 300 км), являє собою піщану косу завдовжки 30 км і завширшки 400 м. Це одна довга дорога від аеропорту, вздовж якої розташовано безліч готелів з низкою місць для розваг. По один бік тут прісноводна затока, де можна пошукати крокодилів, плаваючи в місцевій шхуні. По другий — розкішні карибські пляжі з неймовірно лазуровою водою і пеліканами у вічному режимі спостереження за рибою. Коли бачиш, як така незграба несподівано зривається в піке і блискавкою пірнає в воду, розумієш, що в аеродинаміці все не так просто, як пишуть шкільні підручники. Для аналогії достатньо уявити балерину з туристичним рюкзаком, яка танцює па-де-де.

Звичайно, Канкун пропонує всі можливі види розваг і товарів, яких лише міг би забажати турист-allinclusive зі своїми уявленнями про Мексику, переповнений текілою та підсмажений на карибському сонці.

Якщо прогулятись пляжем до самої околиці Канкуна, можна потрапити у справжнє царство варанів, завжди охочих поласувати шматком хліба, але без особливого панібратства. Хоча їхній застиглий погляд можна зустріти не лише там, а практично скрізь.

Щоб побачити щось крім варанів, треба їхати вглиб Юкатану. Там теж все цивілізовано, організовано під стандартного туриста з товстим гаманцем, який хоче розширити свій кругозір та не мати проблем з особистим комфортом. Але навіть з вікна туристичного автобуса або з-під плеча чергового охоронця де-не-де та й проглядає та сама дика Мексика, де наш батько Махно виглядав би як типовий компан’єро.

img2212

Кафедральний собор мексиканського Вал’ядоліду

Вгору до майя

Юкатан — колиска і осередок майянської цивілізації. Іспанські конкістадори, які висадились на узбережжі Мексиканської затоки 1517 р., застали вже занепад цієї культури. На відміну, скажімо, від ацтеків, чия імперія зі столицею в Теночтітлані, похованому під сучасним Мехіко, була в самому розквіті на початку XVI ст., коли його побачив Ернан Кортес. Але, як відомо, скрізь прибульці діяли однаково: руйнували, знищували, грабували, будуючи свій “новий світ”. Характерний приклад — місто Вал’ядолід, що знаходиться поряд з самими популярними пірамідами Юкатану. Католицький собор на центральній площі, копія собору з однойменного іспанського міста (звідки був родом загін конкістадорів), було споруджено на місці зруйнованої вщент піраміди-поховання культового воїна-вождя. Звичайно, не збереглося жодних залишків й інших споруд цього майянського міста, що вчинило опір ворогам. За іронією долі, сучасних жителів Юкатану годують переважно ті піраміди, що були занедбані ще до Конкісти. До них у іспанців просто не дійшли руки, бо там не було кого звертати в нову віру. Саме тому сучасним туристам з усього світу ще є на що подивитись.

Звичайно, народи доколумбової Америки не були ягнятами. Чого вартують лишень “квіткові війни”, які відбувались за попередньою згодою між правителями різних народів і ціллю яких було захоплення один в одного полонених-ворогів, щоб приносити в жертву богам. Але в усьому іншому, якби все збереглося до наших часів, ми мали б справу зі справжнім витвором мистецтва, культури та науки, що були далеко попереду тодішньої Європи.

І в цьому сенсі варто зазначити, що народи, які заселяли майбутню Мексику за часів Конкісти, були лиш частково носіями, а іноді просто копіювальниками своїх розвиненіших попередників, про яких, до речі, нам відомо ще менше.

img2221

Птахи-майя у танці Валадорес

Серед пірамід Юкатану найвища (42 м, 120 сходинок) і найстародавніша (III ст.) — центральна піраміда Ель-Кастільо майянського міста Коба. Вона єдина, на яку може вилізти кожен бажаючий, щоб помилуватись безкрайнім морем джунглів навколо з подекуди помітними вершинами інших майянських споруд.

Недалеко від Коби знаходиться прибережна фортеця Тулум, де крім фортифікаційних споруд залишилось чимало будинків майянської знаті. Є в Тулумі щось споріднене, наприклад, з Помпеями чи кримським Херсонесом. До речі, в будинках із каменю і вапнякової цегли, яку майя та інші аборигенні народи виробляли у промислових масштабах, жила чи намагалась оселитись більшість населення, незалежно від статків. Все через місцевих термітів, здатних “з’їсти” дерев’яну оселю протягом місяця.

Між містами майя прокладали мощені дороги, які до нашого часу не збереглися. Причому в вапнякову бруківку додавали уламки обсидіану (вулканічна порода — священний камінь для місцевих народів, з якого вироблялась зброя), завдяки якому дорога сяяла у місячному світлі, — все для зручності нічних мандрівників.

Ну і, звичайно, найзірковіша споруда Юкатану — піраміда Кукулькана, що вважається одним з восьми сучасних чудес світу. А також місто Чичен-Іца (засновано в VIII ст.) навколо неї з усім комплексом культових споруд: від обсерваторії і храму з лежачою фігурою бога Дощу Чак-Мооля, якому офірували жахливі “подарунки” — живі серця жертв, до площі для священної гри в м’яч і гробниці з похованими головами видатних воїнів. Піраміда є справжнім дивом інженерії, архітектури та астрономії. Фундамент її парадних сходів прикрашають величезні кам’яні голови зміїв. Розташована вона таким чином, що двічі на рік, у дні рівнодення, на світанку хвости-тіні сповзають сходинками піраміди до своїх голів. Звичайно, подивитись на це явище збирається величезна кількість послідовників майя і звичайних туристів. Крім того, архітектори при будівництві досягли неймовірного акустичного ефекту: вождь чи жрець, стоячи на вершині біля ритуального храму (що зазвичай прикрашав вершину кожної з пірамід), міг говорити практично не підвищуючи голосу, але його промову було чутно на сотні метрів навколо піраміди, що побудована фактично в полі. Більше того, якщо особливим чином плеснути в долоні, стоячи на певній відстані перед пірамідою, звук відлунює від вхідного отвору храму на вершині і повертається… криком священного для майя птаха кецаль. Деякі з місцевих наглядачів-аборигенів майстерно володіють цим прийомом й із задоволенням дивують туристів. Важко оцінити схожість з криком саме кецаля, бо цей легендарний (але реальний) птах неймовірно рідко трапляється комусь на очі й тим більше не співає на замовлення. Але крик птаха з вершини піраміди чутно багатьом. І це зрозуміло по виряченим очам і відкритим ротам кожної чергової партії слухачів.

Історично Чичен-Іца пов’язана з вождем Кукульканом (або Кецалькоатлем — Пернатим Змієм), який для народів доколумбової Америки був кимось на зразок месії-пророка по аналогії з багатьма світовими релігіями. У X ст. з групою послідовників він прийшов у Чичен-Іцу, захопив владу, провів низку реформ (зокрема заборонив жертвоприношення). Саме з ним пов’язаний останній пік розвитку цивілізації майя. Згодом інтриги та заколот жреців змусили його покинути Юкатан, хоча він пообіцяв повернутись. Після нього все знов прийшло до занепаду, а багато хто з аборигенів досі чекає на друге пришестя Кукулькана.

img2223

Сенот Ик-Кіль: 25 м вниз до поверхні, 45 м до дна

Вода майя

Недалеко від головної піраміди Чичен-Іца розташований священний сенот — колодязь озера у товщі вапнякових порід. Сеноти — типова, але надзвичайно мальовнича особливість Юкатану. Під поверхнею півострова знаходиться розгалужена мережа підземних рік, що подекуди утворюють підземні озера з печерами. Час від часу підмиті вапняки обвалюються, відкриваючи ззовні чергове озеро неймовірної краси та свіжості. Наразі офіційно зареєстровано майже 2,5 тис. таких озер (в тому числі підземних). Саме біля сенотів будували свої міста майя. Одні з них використовували як джерело води. Інші — для коштовних та жіночих жертвоприношень. Юна вродлива жертва стрибала, як стверджують літописи, у воду сама, знаходячись під дією галюциногенів. Священними сенотами можна лишень милуватись, але є й інші, облаштовані для купання. Один із таких, Ік-Кіль глибиною 45 м, що розташований на глибині 25 м від поверхні, відвідують більшість гостей Чичен-Іци. Вертикальні стіни над головою; ліани, що звисають вздовж них; невеличкі водопади; неймовірно чиста, але “важка” (мабуть, через насиченість мінералами) вода — таке важко уявити, але варто відчути особисто.

img2228

Піраміда Кукулькана з Чичен-Іци, що співає як птах кецаль

Вогонь майя

На місці ще одного, майже зниклого серед джунглів майянського міста Шкарет, побудовано екоархеологічний парк. Там, серед цікавостей та розваг, можна “загубитись” не на один день. Але найбільше захоплюють шоу, що влаштовують сучасні майя. Під вечір, коли сутеніє, відбувається масштабна вогняна церемонія за участі шаманів, що перевтілюються в тотемних звірів і танцюють ритуальні танці під звуки тамтамів. А поночі у великому театрі під відкритим небом при світлі смолоскипів дві команди майя грають у ритуальну гру вогняним м’ячем. Гравці однієї команди майстерно розігрують комбінації, перекидаючи палаючу каучукову кулю між собою в повітрі, щоб в результаті закинути її в корзину суперника. Звичайно, капітана команди-переможниці ніхто після гри у жертву не принесе, як найкращий подарунок ненаситним богам. Тож небожителям лишається хіба що тішитись, що традиції аборигенів цікаві сучасному “піплу”, а тому, мабуть, і живі. Чи якась частина з них, включаючи найнеймовірніший акробатичний атракціон Воладорес, що завжди завершує театральне дійство в театрі Шкарет. П’ятеро акробатів-майя видираються на маленьку платформу, встановлену на жердині висотою 20-25 м. Один вибиває ритм на маленькому барабані, інші четверо в костюмах птахів з мотузками, прив’язаними до ніг, вистрибують одночасно в різні боки головою додолу, розкинувши “крила”. Завдяки інерції “птахи” синхронно виписують величезні кола навколо жердини над головами глядачів, потроху спускаючись до землі. І коли інерція майже згасає, вони майстерним рухом перевертаються в повітрі й одночасно зістрибують на землю.

Додому

Від усього побаченого досить легко дещо втратити здоровий глузд. І навіть повірити сучасним послідовникам майя на чолі з іспанцем Хосе Аргуельєсом, які стверджують, що первинні майя, які зникли невідомо куди задовго до Конкісти, володіли здатністю мандрувати між галактиками по світлових волокнах, що беруть свій початок у містичному центрі Всесвіту Хунаб Ку, “єдиному, що дарує рух і міру”. Може, так вони і зробили, відчувши, що все найкраще на цій планеті для них вже позаду. А попереду чекає хіба що зустріч з нами, поверхневими істотами, що задля розваг прагнуть юрбами їздити на інший край світу.

 

Дополнительная информация

  • Автор: Ігор Найденко
Прочитано 336 раз
Другие материалы в этой категории: « 10 запитань Ірині Примак 10 запитань Павлу Гудімову »
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

cover

cover

ШАРЖІ 
« August 2018 »
Mon Tue Wed Thu Fri Sat Sun
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31    
КОЛУМНІСТИ БІЗНЕСУ

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.