Вівторок, 20 лютого 2018 14:50

Ген середньовіччя

Для італійської Сієни та її жителів середньовіччя не зникло в минулому, а продовжує жити та надихати сьогодення, невимушено користуючись надбаннями сучасного світу

Подорож по долині К’янті до її серця — Сієни — нескін­ченне задоволення від споглядання живописних пейзажів Тоскани, де серед всесвітньо відомих виноград­ників височіють, наче досі на варті, середньовічні містечка-фортеці. Колись у політиці все було просто і невигадливо: якщо ти сильний володар і маєш гарну армію — маєш можливість гостинно пригоща­ти своїм вином друзів-сусідів. Якщо ні — приходять вороги-сусіди і п’ють твоє вино, коли забажають.

Щось подібне було в історії Сієни. Хоча, звичайно, запустін­ням і зубожінням тепер у її стінах не пахне. Тут середньовіччя набуло нових фарб і продовжує процвітати в своєму найроман­тичнішому вигляді.1Siena3

Вид на П’яцца дель Кампо з баштою Торре-дель-Манджа (башта Ненажери, на честь першого охоронця з непомірним апетитом)

Перемога поразки

Факт появи міста губиться в IX-V століттях до н.е. Достовірно відомо про існування поселення етрусків у цій місцині. Але, як зазвичай, існує легенда, молодша “сестра” історії, про заснування Риму братами Ромулом і Ремом: Сієну заснували Сеній та Аскій, сини Рема і племінники Ромула. Тікаючи від дядька, що вбив їх батька та хотів знищити майбут­ніх претендентів на римський трон, вони знайшли сховок саме тут. Найвищий пагорб, де браття за допомогою місцевих пастухів заснували перше укріплення Кастельвекіо, — найдревніша частина Сієни. Символом Сієни, як і Риму, є вовчиця (скульптуру якої брати поцупили, тікаючи від дядька) з двома дітьми. Але дивиться вона прямо, на відміну від римської, а діти, що сидять під нею — звичайно ж, Сеній та Аскій. Таким чином, поразка їх батька перетворилась на їхню перемогу.

Щось схоже трапилось в реальній історії Сієни, де мстивим “дядьком” виступила Флоренція. Перша по­ловина другого тисячоліття пройшла під знаком постійної торгової та військової конкуренції між Сієною і Флоренцією. Саме до Сієни тікала від переслідувань флорентійська опо­зиція, щоб на відстані продовжувати боротьбу за владу в своєму місті. Терпець Флоренції урвався в серед­ині XIII сторіччя, коли її війська спробували захопити головне місто-фортецю ворога. Сієнці несподівано перемогли. Історична битва, якою місцеві пишаються й досі, відбулася при Монтаперті 1260 р. і обійшлася Сієні дорого. Адже своєї потужної армії вона не мала, тому вимушена була спустошити казну для оплати військ найманців. Надалі Флорентійська республіка повільно, але невпинно тиснула на конку­рента, доки 1556 р. руками іспанців після 18-місячної осади місто не було захоплено. Сієнська республіка при­пинила своє існування, вся тери­торія ввійшла до складу Великого герцогства Тосканського зі столицею у Флоренції. Сієна перетворила­ся на глибоку провінцію. Велика політика про неї забула. Через що сучасні любителі старовини можуть лишень… порадіти. Адже саме в той час Флоренція зазнала найбільших архітектурних пертурбацій для пе­ретворення її на справжню столицю. Скажімо, як виглядали стіни серед­ньовічної флорентійської фортеці, ми можемо тепер бачити лишень на гравюрах.

5Diabo4

Найстарший комерційний банк у світі — Banca Monte dei Paschi di Siena. Заснований у 1472 р. для надання дешевих кредитів найменш забезпеченим верствам населення Сієни

 

Влада контрад

Пройшовши центральну браму Сієни, одразу розумієш: сучасність, з усіма її зручностями та досягнен­нями, тулиться на узбіччі старо­вини без шансів перемогти минуле. Звичайно, можна не зайти, а заїхати, але якщо під тобою не кінь, а сидіння сучасного авто, то краще залишити його в підземній парковці під в’їздом в місто, щоб за­нурення в Сієну таки відбулося. З місцями для паркування на тери­торії міста, звичайно ж, біда.

Чого не скажеш про пошире­ний в минулому чотириногий вид транспорту: практично на кожному будинку залишились ковані кільця для “паркування” коней. Щоправда, ніхто тут верхи не їздить, але якби назустріч ви­гулькнула кавалькада вершників зі списами, здається, всі б поста­вилися до цього з розумінням. Ви­ходячи з антуражу, це виглядало б досить доречно. Магазинчики, сувенірні лавки ховаються за старовинними фасадами, також не особливо напружуючи око. Що впадає у вічі майже одразу, тільки-но звикаєш до навколиш­ніх важких середньовічних стін, так це зображення на них різних звірів. І це перша ознака діючої влади в місті, системи місцевого самоврядування. Кожен контрад, квартал міста (їх нараховується сімнадцять), має свою адміністра­цію, зал для зібрання, церкву, герб і особистого символа-звіра: від черепахи і гусені до Єдинорога і Дракона. А також неймовірно відданих своєму контраду жи­телів, які активно беруть участь у житті кварталу та міста. До цього дітей привчають з пелюшок. Що й казати, якщо після тради­ційного католицького хрещення батьки повторно “хрестять” свого новонародженого в місцевому фонтані, як жителя свого контр­ада. Звичайно, цій традиції не одна тисяча років. Тут всім до всіх є справа. У 70-тисячному місті, здається, кожен знає кожного. Злочинність тут відсутня зовсім. Поліції залишається лише слідку­вати за туристами, без яких сієнці навряд чи змогли б почувати себе комфортно. І в цьому сенсі Сієні є що запропонувати.3Diabo3

Церква одного з контрадів, в якій щороку перед Паліо вшановується кінь

По конях

Блукаючи вуличками міста, рано чи пізно опинишся на центральній площі Сієни, П’яцца дель Кампо. Тут нема особливих архітектурних чудес. Фасад Па­лаццо Публіко (Палац Комуни, де розташовані мерія та музей мистецтв) з баштою Торре-дель-Манджа (башта Ненажери, на честь першого охоронця з непо­мірним апетитом) нічим не зра­джують середньовічним простоті й мінімалізму. Досить незвично ходити по площі з нерівною поверхнею: бруківка укладена прямо по схилу одного з пагор­бів, хіба що не надто похило­му, щоб це заважало ходити, сидіти, лежати всім бажаючим. Таких завжди чимало серед як місцевих, так і туристів. Спокій і розміреність присутніх може порушити хіба що якесь стихій­не явище. І неймовірна подія, що трапляється двічі на рік та виходить за рамки будь-якого глузду, хіба що крім сієнського. 2 липня (на честь чудодійного образу Мадонни, що надихнув сієнців на історичну перемогу над флорентійським військом) та 16 серпня (на честь Успін­ня Діви Марії) відбувається Паліо — змагання на конях між десятьма (по черзі) контрадами задля визначення переможця на весь наступний рік. Самі пере­гони тривають приблизно 90 секунд. Це три кола по 333 м по П’яцца дель Кампо вщерть за­повненого натовпом. Звичайно, цій блискавичній події передує святковий ритуал. Після перего­нів місто гуляє всю ніч, свят­куючи нову перемогу. До речі, справжнім героєм Паліо є саме кінь. Перед перегонами кожно­го коня, наче справжнього ли­царя перед битвою, у повному обладунку вшановують у церк­ві. Напередодні змагань з кінь­ми працюють психологи. Жокей при цьому виконує непомітну роль супроводжувача. І після перемоги більшість овацій діс­тається коню. Жокей отримує свій гонорар. Але лише якщо втримується до переможного фінішу на спині неосідланого коня. Навіть якщо сам зістрибує на останніх метрах, ризикуючи життям, щоб забезпечити коню перемогу. Причому найбільша ганьба дістається не останньому на перегонах, а другому (і всьому контраду разом з ним). Бо сієнці кажуть: “Першим прийшов — герой, останнім прийшов — не зміг, другим прийшов — не схотів”. Саме так все має відбуватися згідно зі старими традиціями.

2Diabo

Кафедральний собор Дуомо ді Сієна — найважливіша пам’ятка італійської готики

Робота пензля

На відстані двох кварталів від П’яцца дель Кампо знаходиться ще одне культове місце Сієни — П’яцца дель Дуомо з головним Кафедральним собором Дуомо ді Сієна. Ця споруда викликає не лише щире захоплення, а й деякий подив своєю несумісністю з оточуючою архітектурою. Наче кремова троянда з весільного торту раптом попала на буханець житнього хліба. Але, дивлячись на собор, вже важко відвести погляд від готичного різьблення різних стилів, мозаїчних зображень, величезного вікна-троянди з постатями апос­толів. Дуомо ді Сієна будувався в XIII-XIV століттях, практично того ж часу, що і флорентійський собор Санта-Марія-дель-Ф’йоре. Здається, й тут змагання з Фло­ренцією йшло не на життя, а на смерть. Розписи всередині храму також неймовірні за майстерніс­тю і розмахом. Сієнська школа живопису була досить автори­тетною в епоху Відродження і завжди зберігала свої характерні відмінності. Здається, Дуччо ді Боунінсенья, Сімоне Мартіні, П’єтро й Амборджо Лоуренцетті, Якопо делла Кверча, Сассетта, Сано ді П’єтро, Джованні ді Паоло, для яких Сієна була рідною домівкою, трохи затісно в стінах Дуомо ді Сієна. Та все одно не обійшлося без запрошення при­їжджих “зірок”. Вівтар храму прикрашають чотири скульпту­ри Мікеланджело. До того ж видатному флорентійцю пла­нували замовити 15 скульптур. Такий дивний творчий проект відбувся в 1502-1504 рр. завдяки Папі Олександру VII, що зайняв трон понтифіка, перебравшись до Рима саме з Сієни.

6Dver

Кільце на стіні будинку для "паркування" коня

І там, і тут

Якщо є бажання зануритись в минуле, не залишаючи свого комфортного та звичного світу, Сієна — саме те місце. Зручно блукати похмурими старовин­ними вуличками, знаючи, що згори на тебе не виллється відро середньовічних помиїв. Назустріч не вигулькне загін вершників галопом. Вечірні сутінки, що наближаються, не­забаром відступлять під світлом непомітних вдень ліхтарів. А мобільний телефон, страховий поліс та кредитна карта в кишені створюють заспокійливе відчуття, що ти тут не один. Але щось таке є в нас усередині, що залишилось далеко там, в середньовіччі. І не обов’язково це — тягар. Можливо, саме те, що додає присмаку нашому майбутньому.

Дополнительная информация

  • Автор: Ігор Найденко
Прочитано 652 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии
NOT ROOT---counter < 0 ---not Root, not-buy, counter fail---9---0

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.