2806 b ua 3

Понеділок, 05 лютого 2018 10:58

Бюрократія на експорт

Промисловці вимагають якнайшвидшого створення Експортно-кредитного агентства та погрожують Мінекономрозвитку судом за “злочинну бездіяльність”

Українські това­ровиробники, депутати, представ­ники міністерств та численні експерти 31 січня зібралися на “круглий стіл” у комітетах Верховної Ради. Усіх цікавило одне питання: “Чому Закон, що передбачає ство­рення Експортно-кредитного агентства (ЕКА), діє вже рік, а воно досі не почало роботу?”. Слід зазначити, що це питання дуже важливе для подаль­шого розвитку української економіки. Треба розуміти, що ЕКА — це установа, що бере на себе функції, які не хочуть або не здатні взяти на себе банки та страхові компанії в сфері зовнішньоекономічної діяльності товаровиробників. Досвід інших країн свідчить, що завдяки ЕКА кредити для виробника, що постачає свою продукцію на іноземні ринки, обходяться в рази дешевше. В результаті експортери мо­жуть краще конкурувати на закордонних ринках, а обсяги їхніх продажів збільшуються на мільярди доларів. Це важливо, адже в такому разі до країни надходить більше валюти, за­вдяки цьому поліпшується її торговельний баланс.

Сировинна хвороба

Нагадаємо, що торговельний баланс України вже 10 років є негативним. Тільки мину­лого року його дефіцит склав $5 млрд. “ЕКА — це ліки від дефіциту торговельного балан­су. І це також ліки від залеж­ності від зовнішніх кредитів. Це дає більше робочих місць та податків до бюджету”, — за­значив Віктор Галасюк, голова Комітету Верховної Ради з питань промислової політики та підприємництва. Причому усі розуміють, що у даному випадку мова йде виключно про підтримку високотехноло­гічного виробництва і жодним чином не про підтримку екс­порту сировинних товарів. І це саме та проблема, яку Україні треба негайно вирішувати. На жаль, зараз український експорт на дві третини склада­ється з експорту сировини. Не секрет, що сировина коштує на порядок дешевше готової продукції. “Український екс­порт на 66% є сировинним: ми експортуємо зерно, кукурудзу, руду, донедавна експортува­ли ліс-кругляк. Тонна лісу-кругляка коштує $80, а тонна меблів — понад $4 тис., тонна металобрухту коштує $300, а тонна металу у виготовленому вагоні — вже понад $2 тис. Звідси й виникає шалений розрив у доходах між розви­неними країнами Європи та Україною. Ми перетворилися на сировинну колонію” — по­яснив пан Галасюк. Із цим зауваженням погодився і президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах: “Структура експорту України наразі нага­дує структуру експорту колонії колишньої Британської імперії. Частка сировини наближається до 70%. На високотехнологічну продукцію припадає макси­мум 6%. Це на рівні Танзанії!”. Більше того, за його словами, держава з аграрно-сировинною структурою економіки ніколи не зможе генерувати необхід­ну кількість робочих місць. “За розрахунками фахівців, при перетворенні України у аграрно-сировинну державу їй необхідно буде всього 20 млн населення. Коментарі зайві”, — підкреслив пан Кінах.

Формально перепон для створення ЕКА наразі немає. Навіть є кошти в бюджеті, яких достатньо, щоб ЕКА нарешті розпочало працювати. Але чомусь, як то кажуть, “віз і нині там

Мета ЕКА саме у тому, щоб допомагати виробникам продукції з високою доданою вартістю вигравати закордонні тендери і сприяти перебудо­ві сировинної економіки на економіку виробничу й інно­ваційну. Наприклад, Польща експортує продукції у 5 разів більше, ніж Україна. До речи, поляки створили власну ЕКА ще 1991 р. Інший приклад: у Канаді завдяки ЕКА гене­рується понад $60 млрд ВВП, що співставно з розміром ВВП України. Безумовно, таких результатів країни досягають не одразу, потрібна тривала послі­довна робота. Але її треба почи­нати, і з цим Україна, очевид­но, запізнилася на багато років. “Роботу над створенням ЕКА доцільно було розпочинати ще у перші роки незалежності. Це питання обговорювалося ще 2005 р., а зараз вже 2018 р. В нас вже обмаль часу на створення ЕКА, яке сприятиме створенню нового виробництва, появі нових способів реалізації продукції, нових робочих місць і податків”, — зазначив Олек­сандр Кривоконь, президент ДП “Антонов”.

Затримка на старті

Здавалося, що після прийняття 20 грудня 2016 р. Закону “Про забезпечення масштабної екс­пансії експорту товарів (робіт, послуг) українського похо­дження шляхом страхування, гарантування та здешевлення кредитування експорту” питан­ня створення ЕКА вирішено. Тим більше що Закон чітко відводив на створення установи шість місяців з моменту набран­ня ним чинності, тобто 1 січня 2017 р. Почувши добру новину, виробники навіть передбачили у своїх бізнес-планах підтримку з боку ЕКА, але, на жаль, і досі її не отримали. Незважаючи на чітку вимогу Закону, ЕКА в Україні досі не створено. “Я був змушений неодноразово звертатися до прем’єр-міністра України щодо припинення порушення Закону. Прем’єр почув ці звернення і організував засідання високого рівня, на якому доручив вести питання створення ЕКА першому віце-прем’єр-міністру — міністру економічного розвитку і торгівлі Степану Кубіву”, — наголосив Віктор Галасюк.

Формально перепон для створення ЕКА наразі немає. За словами підприємців, є якіс­ний, фахово відпрацьований з експертами та профільними асоціаціями Закон. Вже під­готовлені проекти підзаконних актів. Навіть є кошти в бюдже­ті, яких достатньо, щоб ЕКА нарешті розпочало працювати. Але чомусь, як то кажуть, “віз і нині там”.

Присутня на “круглому столі” заступник міністра еко­номічного розвитку і торгівлі — Торговий представник України Наталія Микольська спробу­вала заспокоїти експортерів: “Нам закидають, що Мінеко­номрозвитку протягом року взагалі не вело роботу над ство­ренням ЕКА. Це не так. Ми йдемо за планом”. За її слова­ми, запуск роботи ЕКА є пріоритетом уряду. Пані Миколь­ська наголосила на тому, що перший рік був підготовчим і пройшов у діалозі з іноземними експертами, що протягом року міністерство розробляло прин­ципи роботи нової установи. “Ми добре розуміємо, що укра­їнським експортерам потрібна ефективна система державної підтримки. Розроблені про­екти установчих документів і на початку лютого планується їх затвердження урядом”, — звітувала пані Микольська перед представниками бізнесу. З огляду на процедури ство­рення акціонерних товариств, а Закон передбачає створення ЕКА у вигляді акціонерного товариства, міністерство очікує завершення юридичної час­тини процесу протягом трьох місяців. При цьому пані Ми­кольська зазначила, що мініс­терство і далі працюватиме над підготовкою підзаконних актів, необхідних для запуску ЕКА, а також над розробкою про­дуктів цієї установи на підставі Закону, а також рекомендацій, отриманих від міжнародних експертів, зокрема від пред­ставників німецької страхової компанії Euler Hermes. Робота безпосередньо над запуском продуктів ЕКА почнеться після реєстрації Агентства. “Цей річний етап був вкрай необхід­ний для створення ефективної інституції. Уряд і парламент несуть спільну відповідальність за створення ЕКА”, — заявила Наталія Микольська.

Слід зазначити, що про­мова Торгового представника України великого впливу на присутніх не справила. Взявши слово, голова ради Федерації роботодавців України Дмитро Олійник одразу пішов у наступ на пані Микольську: “Коли ви говорите, що все йде за планом, то це — не наш план. Наш план був іншим. Ми, як бізнес, вірячи державі, були впевнені, що ЕКА запрацює за шість місяців після набрання чинності Законом. І мене дуже дивує, чому ми досі не можемо скористатися тою підтримкою, яка ним передбачена?! Як назвати ситуацію, коли Закон вже рік діє, а фактично ЕКА немає? Як сприймати те, що ви говорите, що все йде за планом і що ще буде дуже багато на­рад? Моя відповідь: це назива­ється саботаж, це називається зрада національних економіч­них інтересів”. При цьому він повідомив, що найближчим часом підприємці збираються у суді довести, що така діяльність Мінекономрозвитку та його посадових осіб є злочинною без­діяльністю.

Український експорт на 66% є сировинним

Не додавав оптимізму і той факт, що замість запуску ЕКА міністерство почало роботу над змінами у Закон, якому так і не дали запрацювати. Наталія Микольська запевняла присут­ніх, що запропоновані поправ­ки — це не “зміни заради змін”. “Для запуску та ефективної роботи ЕКА необхідно внести зміни у чинний Закон. Зміни, які ми пропонуємо, стосуються вдосконалення корпоратив­ного управління, розширення переліку видів господарської діяльності, що підтримуються ЕКА”, — виправдовувала вона позицію міністерства. За її словами, зараз поза межами дії Закону опинилися деякі товари легкої промисловості, низка продуктів сфери по­бутового машинобудування тощо. Незважаючи на це, одразу постало питання, чому Мінекономрозвитку знадо­бився цілий рік для того, щоб зрозуміти, що прийнятий За­кон потребує вдосконалення.

Ціна питання

Важливим питанням для створення ЕКА залишаються і джерела фінансування його діяльності. На думку пана Галасюка, вони є, і суттєві. Нагадаємо, що Мінеконом­розвитку звернулося до уряду щодо передбачення бюджет­ного фінансування ЕКА у 2018 р. на рівні 345 млн грн. У Бюджеті було виділено лише 200 млн грн. Цього, безумовно, недостатньо. “Мені незрозуміло, чому у таких умовах Мінекономрозвитку офіційно відмовилось від 2 млрд грн. державних гаран­тій для діяльності ЕКА, які були запропоновані Верховною Радою?” — зазначив Віктор Галасюк.

До того ж у парламенті зараз знаходиться проект ратифікації Договору про пільгові кредити Міжнарод­ного банку реконструкції та розвитку на $150 млн. За словами пана Галасюка, влада чомусь намагається на­правити ці кошти на креди­тування через Укрексімбанк “будь чого”. При тому, що є механізм ЕКА, який дозволяє підтримати виключно вироб­ників високотехнологічної продукції. “Ми ретельно про­аналізували використання попереднього кредиту. Він пішов переважно на підтрим­ку аграрного низькотехноло­гічного виробництва. Я за­пропонував не підтримувати ратифікацію у тому вигляді, у якому вона запропонована, і наполягаю на тому, щоб ці кошти були використані для підтримки машинобуду­вання”, — повідомив Віктор Галасюк.

Взагалі слід зазначити, що з кредитуванням часто вини­кають незрозумілі ситуації. Наприклад, Укрексімбанк, який, за логікою, мав би підт­римувати експортерів, має досвід кредитування українських аграріїв на покупку техніки у Білорусі.

Шанс не програвати

Для виробників створення ЕКА — не забаганка, а на­гальна потреба. Дуже пока­зовий приклад, типовий для галузі машинобудування, на­вела компанія з будівництва трамвайних вагонів. Хоча, на перший погляд, міста потребують нових вагонів, комунальні підприємства віддають перевагу ремон­ту старого парку, для чого завозяться комплектуючі з Чехії, Польщі чи Білорусі. Тому виробник намагається вийти на зовнішні ринки. “В нас, як у експортерів, виникають труднощі при спробі вийти на міжнародні ринки. Перше, що запитують іноземні замовники, чи є у нас експортне кредиту­вання. Коли ти виходиш на зовнішні ринки зі своєю продукцією, добре мати власне фінансування. Коли така структура є, то жодних питань не виникає”, — розпо­віла Інеса Кердівара, заступ­ник генерального директора компанії “Татра-Юг”. Друге питання — це гарантії, які необхідні у багатьох ви­падках. Необхідна гарантія для участі у тендері, а також гарантія виконання контракту. Виробники визнають, що у такій ситуації є тільки два виходи. Перший — ви­вести виробництво до іншої країни, щоб, наприклад, ЕКА Чехії, Польщі чи Угорщини підтримувало компанію при виході на інші ринки. Дру­гий — створити консорціум з іноземними партнерами. Обидва шляхи призводять до виводу з країни фінансових ресурсів та виробництва. А це неприпустимий сцена­рій для економіки України.

Дополнительная информация

  • Автор: Юрій Гусєв
Прочитано 5128 раз
Другие материалы в этой категории: « Арабський банкінг Дорогі сподівання »
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

HQBROKER

ШАРЖІ 
« July 2018 »
Mon Tue Wed Thu Fri Sat Sun
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          
КОЛУМНІСТИ БІЗНЕСУ

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.