2806 b ua 3

Понеділок, 27 листопада 2017 08:22

У пошуках грошей

За 25 років українська держава, муніципалітети і бізнес запозичили понад $500 млрд. БІЗНЕС підготував ретроспективу фінансових залучень та визначив рекордсменів

Держава

Основними причинами зростання державного боргу України були і залишаються бюджетний дефіцит і потреба фінансування поточних видатків, залежність від зовнішнього попиту на сировину, домінування імпортної споживчої продукції на ринку, значні видатки на обслуговування посередніх боргів, політичні та економічні кризи.

За 1996-2016 рр. державний та гарантований державою борг збільшився у 95 разів у гривневому (з 20,4 млрд грн. до 1929,7 млрд грн.) та у 6 разів у доларовому еквіваленті (з $11,2 млрд до $70,97 млрд).

p 17До 1995 р. фінансова система краї­ни страждала від хронічних бюд­жетних дефіцитів, заборгованості за енергоносії та гіперінфляції, що спричинило стрімке та хаотичне нарощування зовнішніх боргів, насамперед перед країнами СНД.

Україна активно надавала вітчизняним підприємствам державні гарантії під іноземні кредити без належної оцінки кредитоспроможності позичальників.

У 1995 р. почалась співпраця Украї­ни з міжнародними фінансовими інституціями (МФІ), насамперед з МВФ, МБРР та ЄБРР. За рахунок кредитів від цих організацій зов­нішній борг вже в 1996 р. зріс до $8,8 млрд і склав 80% державного боргу. Паралельно започатковано випуск ОВДП для внутрішніх запозичень, які мали надвисоку прибутковість (40-60% річних) і сприяли подальшому нарощуванню боргу.

Після впровадження гривні у 1996-2000 рр. державний борг продов­жував зростати, а його джерела — диверсифікуватися, що призвело до поступового нарощування комерційної складової боргу (ОЗДП, єврооблігації, державні гарантії, позики іноземних установ) і, відповідно, зменшення частки офіційного боргу, тобто боргу перед іноземними державами та міжнародними організаціями.

Через неспроможність погашення величезних боргів у 2000-2004 рр. уряд взяв курс на виважену боргову політику, провів масштабну реструктуризацію запозичень та переглянув принципи відносин із міжнародними кредиторами.

У цей період сформувався ринок внутрішніх державних запозичень, співпраця з МФІ практично припинилася. В результаті у 2004-2005 рр. борговий тиск на економіку зменшився, кредитний рейтинг України підвищився до В+ зі стабільним та позитивним прогнозом.

Україна отримала доступ до міжнародних фондових ринків і почала розміщувати єврооблігації за ставками 7-9% річних. Кон’юнктура світового ринку сировини була сприятливою, що дозволило значно знизити частку боргу у ВВП.

Водночас в країну почав приходити іноземний спекулятивний капітал, збільшувалися обсяги споживчого кредитування та валютного кредитування ринку нерухомості, дефіцит платіжного балансу. Під час світової фінансової кризи 2008-2009 рр.

Україна знову стала залежною від кредитування МФІ, а запозичені кошти спрямовувалися на фінансування поточних видатків. Водночас швидко зростав і внутрішній борг: лише в 2008 р. він збільшився з $5,8 млрд до $17,8 млрд.

p 18Протягом усієї історії України її зовнішні борги переважали над внутрішніми і, відповідно, несли з собою валютні ризики.

Зовнішні запозичення на міжнародних ринках капіталів були легкодоступними для України в умовах сприятливої кон’юнктури, коли в них не було гострої потреби.

Натомість під час кризових явищ (2000-2002 рр., 2008-2010 рр., 2013-2015 рр.), коли зовнішнє фінансування було вкрай необхідним, доступ до міжнародних фінансових ринків обмежувався, істотно зростали ризики рефінансування боргів.

Задля зменшення зовнішніх боргів уряд розробив Середньострокову стратегію управління державним боргом на 2013-2015 рр. Проте в умовах економічних диспропорцій, відсутності сильного реального сектора економіки та кризового стану фінансового ринку нові запозичення практично повністю спрямовувалися на погашення старих боргів.

Ситуація значно погіршилась у 2014-2016 рр. через бойові дії на сході країни та девальвацію гривні, в результаті якої зовнішній борг у гривневому еквіваленті збільшився втричі та досяг 83,9% ВВП у 2016 р.

За прогнозами, в 2017 р. частка боргу у ВВП залишиться на рівні не нижче показника попереднього року, оскільки можливості залучень на зовнішніх ринках зростають. Зокрема, восени Україна розмістила 15-річні єврооблігації на $3 млрд під 7,375% річних.

p 18 1Бюджетний кодекс передбачає обмеження обсягу державного боргу 60% ВВП. Однак експерти одноголосно стверджують, що безпечний рівень боргу для України становить не більше 40% ВВП.

За такого рівня Україна зможе вчасно розраховуватись за своїми зобов’язаннями та брати нові позики за прийнятними ставками.

Місцеві органи влади

За роки незалежності ринок муніципальних запозичень розвивався хвилеподібно, переживши кілька серйозних злетів і падінь, проте так і не спромігся вийти на належний рівень розвитку для ефективного забезпечення потреб регіонів.

Історія муніципальних запозичень почалась з випусків облігаційних позик, але через високу ризиковість та низький попит поступово все більше зміщувалась до кредитування.

Здебільшого запозичені кошти спрямовувалися на фінансування розвитку дорожньо-транспортної інфраструктури та паливно-енергетичного комплексу, будівництво об’єктів водопровідно-каналізаційного господарства, реалізацію проектів капітального будівництва та ремонту, формування статутних фондів суб’єктів підприємницької діяльності та рефінансування випущених раніше боргових зобов’язань.

Левова частка місцевих запозичень в Україні за всю її історію припадає на Київ, а також Львів, Одесу та Харків.

Перша “хвиля” випуску муніципальних облігацій припала на 1995-1998 рр.: десять міст України розмістили боргові цінні папери сумарно на 200 млн грн.

Проте відсутність нормативно-правового поля і низький рівень менеджменту призвели до оголошення дефолту за облігаціями Одеси в 1998 р. і до стагнації ринку протягом 1998-2002 рр.

Друга “хвиля”, що припала на 2003-2008 рр., стала набагато успішнішою. Обсяг зареєстрованих випусків облігацій місцевих позик збільшився зі 150 млн грн. у 2003 р. до 1804 млн грн. у 2008 р.

У цей період місцеві громади також почали залучати зовнішні кредити, особ­ливо різке зростання яких сталося у 2007 р. (935 млн грн.).

Різкий спад на ринку муніципальних запозичень у 2009 р. пояснювався наслідками фінансової кризи, високою вартістю ресурсів (близько 25% річних) та вимогами МВФ щодо зменшення боргового навантаження на економіку України.

В підсумку більшість запланованих випусків облігацій у 2009-2010 рр. залишились нереалізованими, а основна частина позикових коштів надавалась у вигляді гарантій під кредити комунальним підприємствам.

Третя “хвиля” розвитку ринку місцевих позик у 2011-2012 рр. тривала недовго і була пов’язана насамперед з гострим дефіцитом ресурсів у посткризовий період та потребами фінансування інфраструктурних об’єктів до Євро-2012.

У 2011 р. НКЦПФР зареєструвала вісім випусків облігацій місцевих позик, найбільшими серед яких були позики Києва, АРК, Харкова та Дніпропетровська. Протягом 2012 р. було розміщено 12 випусків облігацій внутрішніх місцевих позик сумарно на 3775 млн грн.

З 2013 р. ринок муніципальних облігацій в Україні не функціонує, натомість обсяг залучених регіонами кредитів збільшується, досягнувши в 2016 р. 2025 млн грн. Головними кредиторами місцевих органів влади є українські державні банки, Північна екологічна фінансова корпорація NEFKO та ЄБРР.

Компанії

Залучати борговий та акціонерний капітал в Україні спроможні лише великі компанії з прозорою звітністю, значним запасом стійкості, розвиненим внутрішнім аудитом та корпоративним управлінням.

В цілому, ринок корпоративних облігацій в Україні можна назвати слаборозвиненим, оскільки обсяги їх випуску лише двічі за історію України (2007 р. і 2010 р.) перевищили рівень 10% ВВП.

Найбільші випуски були здійснені емітентами з базових галузей економіки — металургія, енергетика, інфраструктура, а також сільськогосподарськими підприємствами та банками з іноземним капіталом. У кризові періоди особливо стрімко скорочувались обсяги випуску облігацій фінансових корпорацій.

На зовнішніх ринках через відсутність правового забезпечення прямого розміщення єврооблігацій та високий рівень накладних витрат українські емітенти використовують опосередковані схеми емісії євробондів.

Протягом 2014-2016 рр. доступ на глобальні боргові ринки був практично закритий для україн­ських компаній через зниження глобальних цін на сировинні товари і зниження прибутковості багатьох компаній.

В результаті замість залучення нових позик українські корпорації займалися реструктуризацією боргових портфелів. Станом на листопад 2017 р. лише 9  українських компаній обслуговують свої єврооблігації.

Проте експерти прогнозують, що саме зовнішні ринки стануть основ­ним джерелом довгострокових запозичень великих компаній у 2018-2019 рр. Зокрема, цього року відбулися два розміщення євро­облігацій — “Кернел” та “Миронівський хлібопродукт” залучили по $500 млн.

Приваблює українських емітентів і розміщення акцій на світових біржових майданчиках шляхом здійснення ІРО. Проте історія цього виду залучення капіталу тривала в Україні лише вісім років (2005-2012 рр.).

Першою серед українських компаній публічне первинне розміщення здійснила у 2005 р. агрокорпорація “Укрпродукт”, залучивши $11 млн на альтернативному майданчику Лондонської фондової біржі.

Найуспішніше українське IPO, на $322 млн, було проведене ПАТ “Миронівський хлібопродукт” в 2008 р. на основному майданчику Лондонської біржі, внаслідок чого компанія була оцінена в $1,7 млрд. Високі результати виходу на ІРО продемонстрували також агрохолдинги “Астарта”, “Кернел” та “Овостар”.

Загалом було проведено 26 IPO українських компаній, основними майданчиками яких стали LSE, WSE, LSE AIM, Toronto SE.

Найбільша кількість ІРО українських компаній відбулась у 2007 р., 2010 р. та 2011 р. Вдалі розміщення акцій компаніями “Астарта” та “Кернел” на Варшавській фондовій біржі сформували очікування ІРО-буму українських компаній в 2010-2013 рр.

Проте у 2013-2016 рр. жодна вітчизняна компанія не здійснила первинного розміщення акцій на зарубіжних біржах, незважаючи на велику кількість заявлених намірів щодо ІРО.

Причинами цього є збитки іноземних інвесторів за акціями вітчизняних компаній, низькі кредитні рейтинги, непрозора звітність українських емітентів і несприятливий інвестиційний клімат.

p 16

p 17 1

Тетяна Буй

 

Прочитано 942 раз
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

HQBROKER

ШАРЖІ 
« July 2018 »
Mon Tue Wed Thu Fri Sat Sun
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          
КОЛУМНІСТИ БІЗНЕСУ

Раз на тиждень ми відправляємо дайджест з найцікавішими та актуальними матеріалами.