Сценарна майстерність: “доопрацювання” законопроекту №2571-д триває

Фінанси
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

До так званого “антиколомойського” законопроекту подали рекордні 13 тис. правок. Це може затягнути його розгляд, та чи змінить його суть?

Приват і не тільки

30 березня 2020 р. Верховна Рада прийняла за основу проект Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення деяких механізмів регулювання банківської діяльності” (реєстр. №2571-д від 30.03.20 р.). Мета прийняття цього закону — унеможливити повернення через суди націоналізованого ПриватБанку його колишнім власникам Ігорю Коломойському та Геннадію Боголюбову. На цьому наполягає МВФ, готовий продовжити співпрацю з Україною лише за цієї умови (інша важлива умова — відкриття ринку землі — вже була виконана прийняттям у цілому відповідного Закону).

За канонами права, нормативний акт, а тим більше Закон, не може бути спрямований проти конкретного об’єкта — юридичної чи фізичної особи. Тому де-факто “антиколомойський” законопроект де-юре поширюється на всі банки. До того ж варто зазначити, що судових суперечок навколо інших ліквідованих банків також вистачає. Інша річ, що масштаби проблем не йдуть у жодне порівняння з проблемою ПриватБанку.

Незалежна асоціація банків України (НАБУ) підтримує прийняття цього законопроекту, оскільки в законодавстві України існує правовий вакуум. “Суди своїми рішеннями “відновлюють” діяльність ліквідованих банків, але ні де-юре, ні де-факто відновити їхню діяльність вже неможливо. Законодавство України не передбачає механізму відновлення діяльності банку, стосовно якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та його ліквідацію”, — зазначається у повідомлення банкірів. Національні суди також не роз’яснюють свої рішення, створюючи таким чином правовий колапс, адже розуміння, як виконати таке рішення, наразі ні в кого немає: ані на законодавчому рівні, ані в регулятора, ані у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО). І тому механізм подальших дій має бути чітко визначений у законодавстві. НАБУ неодноразово наголошувала, що скасування рішення про віднесення банків до категорії неплатоспроможних не поновлює їхньої платоспроможності. Неможна повернути на ринок банк, який, наприклад, два-три роки не здійснював жодної діяльності і перебував у процедурі ліквідації! Така фінустанова існує лише формально, а фактично — не відповідає жодним вимогам та нормативам НБУ, тож не може бути допущена до здійснення банківської діяльності.

Крім того, наслідок і тягар реалізації таких судових рішень лягає на ФГВФО. Як бути із сумами, які Фонд вже виплатив вкладникам неплатоспроможних банків після початку процедури їхньої ліквідації? Наразі це близько 90 млрд грн.

Станом на початок поточного року Нацбанк у Верховному Суді оскаржував рішення судів нижчих інстанцій стосовно повернення на ринок дев’яти банків, що ліквідуються. Зокрема, йдеться про Укрінбанк, “Хрещатик”, КСГ Банк, банк “Фінансова ініціатива”, “Преміум”, “Велес”, “Київська Русь”, “Новий” та Астра Банк.

Грошова компенсація замість банків!

Скандальний законопроект передбачає, що суд, розглядаючи адміністративні справи про виведення з ринку та націоналізацію неплатоспроможних банків, покладається на оцінки та висновки, які були зроблені Нацбанком, ФГВФО, Нацкомісією з цінних паперів, Мінфіном та Кабміном. На основі цих даних суд може ухвалити рішення про визнання протиправними рішень цих відомств щодо виведення з ринку банку, введення тимчасової адміністрації, його націоналізації чи ліквідації. Але це не відновлює статусу фінустанови, який був до прийняття рішення. Тобто банк, який було визнано неплатоспроможним, виведено з ринку, ліквідовано, не зможе відновити свою роботу. Крім того, акціонери банку не зможуть повернути у свою власність виведений з ринку чи націоналізований банк.

Деякі народні депутати висловлюють побоювання, що такий підхід створить умови для свавілля та навіть рейдерства з боку Нацбанку, який стане аж занадто незалежним — фактично “державою у державі”.

Разом із тим законопроект №2571 містить запобіжник — передбачену грошову компенсацію власникам виведених чи націоналізованих банків, якщо ті доведуть правомірність такої компенсації у суді. Аби уникнути вільних трактувань, у законопроекті прописана процедура компенсації. Розмір упущеної вигоди колишнім власникам оцінюється на основі прибутку, який вони могли б одержати, якби не рішення НБУ. Упущена вигода відшкодовується лише у випадку, якщо вона не була врахована під час оцінки реальних збитків, які визначаються у розмірі вартості акцій банку на день винесення рішення Нацбанком про віднесення його до категорії неплатоспроможних або відкликання ліцензії та ліквідацію. Якщо на день прийняття рішення НБУ щодо банку розмір його зобов’язань перевищував розмір активів (тобто капітал банку був від’ємний), вважатиметься, що банк не міг продовжувати роботу й акції банку нічого не коштували для будь-якого покупця. Це якраз випадок ПриватБанку! Водночас якщо розмір активів банку перевищував розмір його зобов’язань, таке перевищення не є автоматичним доказом того, що акції банку мали вартість для будь-якого покупця.

Отже, обсяг компенсації власникам банків визначатиметься на підставі реальних збитків, завданих їм рішенням НБУ. Розмір таких збитків визначатиме міжнародно визнана аудиторська фірма, яку призначить суд, на основі фінансового стану банку, з урахуванням того, чи погасив банк свої зобов’язання перед кредиторами на момент прийняття рішення про визнання його неплатоспроможним.

Що потрібно Коломойському

У цьому контексті слід зазначити, що Ігорю Коломойському навряд чи потрібний власне ПриватБанк як бізнес-проект. Про це він сам казав ще влітку 2019 р., зазначаючи, що він хоче отримати компенсацію в розмірі близько $2 млрд — еквівалент власного статутного капіталу ПриватБанку. Але пізніше ситуація радикально змінилася.

Знаковим стало рішення Апеляційного суду Лондона від 15 жовтня 2019 р. щодо питання, чи може справа, яка стосується колишніх власників банку, розглядатися саме у Великобританії. На практиці рішення суду означає, що арешт усіх активів пана Коломойського, який було схвалено 2017 р., залишається чинним до моменту, поки не буде винесене судове рішення по суті справи, а також що справа в подальшому розглядатиметься саме у Лондоні.

Самі Коломойський і Боголюбов наполягали на тому, що процес не можна розглядати у Великобританії, адже місцевий суд не має відповідної юрисдикції. Тобто “справа ПриватБанку” для Ігоря Коломойського — це не лише справа “про ПриватБанк”, на кону — всі його статки! Нещодавно ПриватБанк скерував новий позов на Кіпрі проти колишніх власників, а також одного з колишніх топ-менеджерів банку Тимура Новікова та двох офшорних компаній — PrimeCap Cyprus Limited та Duxton Holdings Limited. Їх звинувачують у шахрайстві та відмиванні коштів. Сума позову — $5,5 млрд. Щоб усе це припинити, відкликавши позови, пану Коломойському необхідно хоча б тимчасово повернути контроль над ПриватБанком.

Поки стало відомо, що 6 квітня Верховний суд Великобританії відмовив колишнім власникам ПриватБанку в задоволенні клопотань про дозвіл на оскарження рішення від 15 жовтня 2019 р. На черзі — лише розгляд справи по суті у Високому суді Лондона.

Тож спостерігаємо далі…