Хеджування валютних ризиків: як це працює

Фінанси
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

2019 р. через укріплення гривні експортери втратили мільярди. Цьогоріч курс продовжить коливатися. НБУ закликає бізнес хеджувати валютні ризики

За підсумками 2019 р. гривня зміцнилася з 28 грн/USD до 23 грн/USD, тобто на 19% — більше, ніж будь-яка інша валюта світу. Ефект від ревальвації для економіки був, радше, негативний.

Скільки втратили

Експортери, а це переважно аграрії та металурги, оцінюють свої втрати від значного непрогнозованого укріплення гривні у кілька десятків мільярдів гривень. За підрахунками екс-очільниці колишнього Мінагрополітики Ольги Трофімцевої, тільки українські агрокомпанії через ревальвацію гривні з початку 2019 р. недоотримали 6-7 млрд грн експортної виручки. Самі аграрії скаржаться, що ці втрати звели рентабельність їхнього бізнесу майже до нуля.

“Падіння курсу долара, навіть на 10-12%, означає чисті втрати виробника та експортера у відповідному обсязі. Курсовий фактор реально довів нашу маржу (рентабельність) до критичної межі”, — каже Ігор Петрашко, заступник голови правління компанії “Укрлендфармінг”.

На багатомільярдні збитки скаржаться й вітчизняні металурги, які за 11 місяців 2019 р. експортували товарів на $8 млрд, що на $900 млн менше, ніж за аналогічний період попереднього року. Водночас якби курс гривні в Україні був таким, як очікували при прийнятті Бюджету на 2019 р. (27 грн/USD), то виручка металургів від експорту була б на 8 млрд грн більшою!

Проте в Нацбанку стверджують, що валютний курс “завинив” у втратах лише частково. “Через зміцнення курсу гривні українські металургійні підприємства, що спеціалізуються на експорті своєї продукції, зазнали збитків на суму близько 4,4 млрд грн ($183 млн), адже зменшилися їхні надходження від продажу товарів”, — ідеться у повідомленні НБУ. Там підкреслюють: крім зменшення надходжень міцний курс гривні дозволив скоротити витрати металургів на імпорт сировини та енергоносіїв. “Питома вага імпортних складових у кінцевій продукції вітчизняної металургії збільшується майже до 45%. А це означає, що завдяки ревальвації гривні виникає істотна економія на імпортних складових. І цей ефект теж потрібно враховувати при чесному розрахунку балансу доходів і втрат промисловців від зміни обмінного курсу”, — підкреслюють у Нацбанку. За розрахунками регулятора, завдяки зміцненню гривні металурги заощадили близько 3,6 млрд грн ($150,4 млн) на імпорті сировини та енергоресурсів. Тобто кінцеві збитки галузі від нижчого курсу валют становлять 4,4 млрд грн ($183 млн). Решту шкоди українській металургії завдало падіння світових цін на металопродукцію.

Зазначимо, що українські металурги 2019 р. повідомили про рекордне зменшення обсягів виробництва. Наприкінці минулого року бізнесмен Ігор Ліскі заявив про рішення законсервувати сучасне підприємство Forest Technology, побудоване 2014 р. серед поля за €4 млн. Як наслідок: роботу втратять 270 працівників.

Бізнесмен назвав декілька причин кризи, і коливання валютного курсу — одна з них. “Дивна політика НБУ щодо укріплення гривні вбиває експортну конкуренцію… Ліс у Німеччині коштує дешевше, ніж в Україні”, — наголошує пан Ліскі, який 2017 р. відкрив також сучасний завод з переробки меду на Черкащині. До речі, експортноорієнтована медова галузь перебуває у глибокій кризі, зокрема, через укріплення гривні.

Прикладів негативного впливу на економіку зміцнення гривні можна наводити безліч. Причому необов’язково йдеться про експортерів. “Ми з партнером побудували завод з виробництва тарного картону і збиралися його запустити 2019 р.”, — розповідає Ігор Мазепа, генеральний директор інвестиційної компанії Concord Capital. Спочатку партнери виходили з того, що курс гривні буде на рівні близько 28 грн/USD. За такої умови імпортний картон в Україну ніхто б не завозив, оскільки він був би дорожчий за український. При курсі 24 грн/USD внутрішня ціна в доларовому вираженні зросла вже на 15%. “Для конкурентів з Польщі та Угорщини наш ринок став більш привабливим, і вони почали завозити сюди свою продукцію. В результаті завод ми так і не запустили, він простоює. А Хмельницька область не отримала 300 робочих місць”, — резюмує пан Мазепа.

Катерина Рожкова, перший заступник голови НБУ, не виключила подальшого укріплення гривні: “І 2020 р. курс може помірно коливатися в обидва боки, в тому числі й зміцнюватися”. Саме тому її колега, заступник голови НБУ Дмитро Сологуб закликає суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності хеджувати валютні ризики.

“Торік було багато розмов, мовляв, гривня укріплюється, а ми цього не очікували. Але скажімо чесно: у нас виробники, експортери та імпортери, крім того що заробляли на торговельних операціях ще завжди намагалися заробити на курсі”, — зазначає пан Сологуб. За його словами, виробники сільськогосподарської продукції купували валюту у березні й очікували після реалізації урожаю за півроку заробити не лише на кукурудзі чи пшениці, а й на курсі, бо гривня завжди девальвує. Дмитро Сологуб каже, що такі підходи суперечать світовій практиці, де компанії заробляють лише на тому, на чому розуміються. “Якщо вони не є валютними спекулянтами, то не намагаються торгувати валютою, а купують або продають валютні форварди, фіксуючи для себе курс, і зосереджуються на тому, щоб якнайкраще зробити те, що вміють”, — пояснює чиновник. Цей заклик підтримав міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофій Милованов, поділившись посиланням на презентацію НБУ відповідних інструментів.

Як це має працювати

Хеджування — це страхування курсу, тобто його фіксація на певному рівні. Реалізується за допомогою такого фінансового інструмента, як форвард. Укладення форвардного контракту з банком дозволяє компанії зафіксувати майбутню ціну (курс) купівлі або продажу валюти. Головний ефект для суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності — можливість її планування виходячи із наперед зафіксованого курсу. Згідно з нормативною базою НБУ форвардний договір — це стандартний документ, що засвідчує зобов’язання особи придбати (продати) іноземну валюту/банківські метали у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого договору.

dfgyujr6t5e4rw d1a22Проведення форвардних операцій дозволено вже кілька років, однак їхній обсяг залишається мізерним порівняно з так званими спот-операціями, коли розрахунок відбувається відразу. За даними НБУ, на форварди припадає лише 2-3% обсягів міжбанківських угод. Наприклад, з початку минулого року станом на 13.11.19 р. загальний обсяг форвардних угод становив $867 млн: купівля валюти — $512 млн, продаж — $355 млн. Переважають операції з купівлі валюти. Імовірно, йдеться переважно про імпортерів. Для порівняння: на світовому валютному ринку (ForEx) частка спот-угод складає не більше третини! Форвардна ціна — це ціна купівлі/продажу валюти за деякий час, яка визначається як курс спот, помножений на різницю відсоткових ставок двох валют.

Для прикладу подивимось, як розраховується форвардна ціна на продаж валюти через шість місяців у “Математиці форварду” (див. вище).

Таку схему, зокрема, пропонує бізнесу Нацбанк. Своєю чергою, самі бізнесмени, що добре розуміються на банківській справі, критикують запропонований механізм: мовляв, він тільки в теорії виглядає непогано. “Схема досить штучна. Вона враховує лише ризик відсоткових ставок та ще й з допущеннями, що банк десь залучить та розмістить на цей термін гривню та валюту саме під такі відсотки, — зазначає Олександр Деркач, колишній банкір, а нині співвласник холдингу “Молочний Альянс”. — Але виникає валютний ризик, який має іншу природу, ніж кредитний”. Критики впевнені, що банківська система просто не потягне великого обсягу операцій за даною схемою. “Який обсяг пасивів доведеться залучити банку на зразок ПУМБа, якщо хоча б половина його клієнтів-експортерів вирішить скористатися такою чудовою послугою? Що стане з його нормативами?”, — ставить риторичні запитання юрист Олександр Ярецький, який працював у Департаменті реєстраційних питань і ліцензування НБУ.

Незважаючи на те що, за інформацією НБУ, вже близько 10 вітчизняних банків пропонують клієнтам валютні форварди, спроби БІЗНЕСа знайти на сайтах найбільших фінустанов відповідні пропозиції не дали результатів. Можливо, ця послуга поки є ексклюзивом. Тоді наполегливі рекомендації Нацбанку хеджувати курсові ризики виглядають несерйозно. Можливо, чиновники розраховують на те, що попит породить пропозицію… “Я вірю, що якщо бізнес генеруватиме попит на такі інструменти, то відповідні програми з боку банків тільки зростатимуть”, — зазначає пан Милованов.

Але і тут далеко не все просто. Справа в тому, що на момент укладання форвардної угоди потрібне так зване форвардне покриття — такий собі страховий депозит на випадок невиконання клієнтом своїх зобов’язань. Розмір такого покриття є предметом домовленості між банком та клієнтом. А його необхідність стримує попит на форварди з боку експортерів, які потерпають від дефіциту обігових коштів. “На жаль, навіть у великих агрохолдингів відсутні вільні обігові кошти для хеджування курсових ризиків. Зараз починається підготовка до нової посівної, аграрії зацікавлені у міцній гривні, але тепер бачимо тенденцію до укріплення валюти. Якщо наприкінці літа гривня знову зміцніє, це вже буде виглядати неначе якась змова проти аграріїв”, — вважає Ігор Петрашко.

Варто зазначити, що наприкінці листопада минулого року один з українських банків та великий вітчизняний агрохолдинг “Кернел” уклали перший в історії України безпоставочний валютний форвард (NDF). “Це перша угода з хеджування валютних ризиків такого типу на українському ринку. Раніше укладалися також угоди з поставочними валютними форвардами”, — зазначають у Нацбанку. Відмінність розрахункового форварду NDF полягає в тому, що він не закінчується фізичною поставкою базового активу, тобто валюти.

Експортне фінансування

Експортери скаржаться на високу вартість кредитів для фінансування поточної діяльності. Зокрема, гривневі кредити номінально коштують близько 20% річних.

Але реально з урахуванням укріплення національної валюти витрати на обслуговування гривневих кредитів зросли до 30% річних. Кредити в доларах коштують близько 10% річних. На ринку є пропозиції дешевих валютних кредитів під 6-7% річних від банків із західним капіталом, але вони доступні ліченим компаніям, що мають бездоганну фінансову звітність.

Якщо говорити про більш довгострокове фінансування, то найчастіше з боку банків ідеться про так звані структуровані продукти торговельного фінансування. Зокрема, про pre export financing. Це кредитування купівлі виробником (експортером) сировини/товару для подальшого виробництва готової продукції та/або експорту товару, фінансування операційних витрат виробничого підприємства, продукція якого експортується, а також інших витрат, пов’язаних із експортом. Даний вид фінансування цікавий насамперед компаніям, які мають налагоджені зв’язки із закордонними покупцями.

Експорт здійснюється на користь контрагентів з прийнятним для банку платіжним ризиком або коли даний ризик мінімізований документарними інструментами. Експортна виручка спрямовується на погашення заборгованості за кредитом. Умови фінансування відрізняються залежно від фінустанови. Наприклад, в ОТП Банку мінімальна сума ліміту складає еквівалент 4 млн грн. Фінансування надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії або строкового кредиту до трьох років. При цьому строк траншу в межах ліміту — 30-180 днів (залежно від характеру та особливостей бізнесу позичальника).

Зазвичай фінансування надається у валюті експортних контрактів (долари США, євро). Також воно може надаватися у гривні. Вартість фінансування складається з плати за користування ресурсами (відсоткова ставка) та комісійних. При цьому відсоткова ставка для доларів США та євро — LIBOR/EURIBOR + маржа або поточна ринкова ставка. Для кредитів у гривні — фіксована або поточна ринкова ставка. Комісійні за організацію фінансування найчастіше встановлюються індивідуально. Відсоткова ставка залежить від фінансового стану позичальника, структури кредитного проекту, якості забезпечення, терміну та поточної ситуації на валютному та фінансовому ринках. У якості можливого забезпечення розглядаються застава основних засобів (цілісних майнових комплексів, нерухомого майна, обладнання, транспортних засобів, сільськогосподарської техніки), застава товарно-матеріальних цінностей в обігу та застава майнових прав вимоги за договорами банківського вкладу, розміщеного у банку-кредиторі.

Крім того, забезпеченням можуть слугувати застава майнових прав вимоги за експортним контрактом; банківська гарантія повернення кредиту; фінансова порука (корпоративна гарантія) компанії, прийнятна для банку; фінансова порука власників бізнесу.

Банк готовий підставити плече експортерові, що відвантажив товар на умовах відтермінування платежу та чекає на оплату, але потрібує грошей вже зараз. Ідеться про постекспортне фінансування. Це фінансування, що надається під заставу майнових прав вимоги за експортним контрактом (в обмін на документи, що підтверджують відвантаження товарів) на короткий проміжок часу між поставкою та оплатою товару покупцем. Обсяг фінансування залежить насамперед від рейтингу покупця та може складати 50-90% вартості відвантажених товарів. Отримання фінансування можливе також при застосуванні документарного акредитива, відкритого на користь компанії й отриманого експортером через свій банк. Кошти надаються після здійснення відвантаження за експортним контрактом, підтвердженого документально, та на фактичний строк відстрочення платежу. Експортна виручка спрямовується на погашення заборгованості за кредитом. Основні умови фінансування приблизно такі самі, як і у випадку pre export financing.

 

Дмитро Гриньков