business head ads

Данило Гетманцев: В українській економіці немає галузі, яка б не перебувала в тіні повністю або частково

Фінанси
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Данило Гетманцев, голова Комітету Верховної Ради з питань  фінансів, податкової та митної політики

— Чи в усіх представників вашої парламентської команди є чітке розуміння, яку країну ви плануєте побудувати?

— Є певні принципи, закладені в основу нашого спільного бачення майбутнього країни. Це свобода для всіх, порядок у владі та добробут для кожного. Але у кожного члена нашої команди є деталізоване бачення свого напрямку (галузі), розписане покроково. Якщо говорити про публічні фінанси, то тут ми боремося насамперед за відсутність корупції. Ми хочемо відмовитися від усіх корупційних практик, що існували останні 28 років, і зробити фінанси прозорими, чесними, ефективними.

Щодо конкретики, то ми намагаємося вивести економіку з тіні. Наразі там перебуває 44% економіки, і це оптимістичні підрахунки. Є інші цифри: 50-60%. Тому, якщо нам вдасться за п’ять років вивести з тіні хоча б 20% економіки (а це понад 3% приросту ВВП щороку лише завдяки детінізації економіки), — вважатимемо себе переможцями.

— Як виглядає ваш масштабний план покроково?

— Як комплекс взаємопов’язаних заходів. Насамперед — це припинення корупційних схем. Якщо великий бізнес ухиляється від оподаткування — це така ж корупція, як коли чиновник бере хабар чи отримує “відкати”. Адже як поводиться влада, так поводиться й бізнес. Щодо боротьби з ухиленням від оподаткування, тут є два напрями. Перший — використання низькоподаткових юрисдикцій і, як протидія цьому зловживанню, — план BEPS (правила, імплементовані понад 100 країнами у свої законодавства). А законопроект #1210, який викликає в бізнес-середовищі великий резонанс, спрямований на те, щоб підприємець не переводив свої прибутки до низькоподаткових юрисдикцій і не ухилявся від оподаткування в Україні. Також ідеться про приєднання України до автоматичного обміну податковою інфор­мацією — щоб знати все про статки резидентів (міжнародна угода MCAA CRS). Останні кілька років Україна навмисне не приєднувалася до цієї угоди... Але зараз Кабмін вніс законопроект до Верховної Ради, і ми його приймемо. Окрім цього доопрацьовуватимемо правила трансфертного ціноутворення. Тобто всі можливості ухилення великого бізнесу від оподаткування мають бути усунуті.

Другий напрям — усунення можливостей для великого бізнесу ухилятися від оподаткування всередині держави через різні механізми (схеми). Їх безліч: від ФОПів (коли великі мережі здійснюють свою діяльність через них) до “скруток” з ПДВ. Якщо говорити про агропромисловий комплекс — мова про значні наділи земель, що обробляються “в чорну” (без сплати податків). Також слід зазначити зарплати у конвертах, “сірий” імпорт на митниці та галузі, які на 100% і 50% перебувають у тіні (гральний, бурштиновий, алкогольний бізнеси). Взагалі, в українській економіці немає галузі, яка б не перебувала в тіні повністю або частково. Тому, прозорі публічні фінанси — це детінізація. Деякою мірою, адміністративними заходами, деякою — сукупністю заходів.

— Як збираєтеся боротися з зарплатами у конвертах?

— Проблему не можна викорінити лише адмінзаходами. Наразі є штраф — 120 тис.грн за неоформлення працівника, але, як і раніше, всі працюють у тіні. А коли Інспекція з праці виходить на перевірку і донараховує штраф за кожного непрацюючого в розмірі 1 млн грн. — його ніхто не сплачує. Натомість у підприємця два варіанти: дати хабар інспектору або закрити фірму та створити нову. Тобто штрафи не працюють! До речі, я подав законопроект про зменшення їх до 8 тис.грн.

Зарплати в конвертах зникнуть, коли наша економіка вийде з тіні. Коли діятимуть BEPS і MCAA CRS, а ФОПи не використовуватимуться як інструмент ухиляння від оподаткування (це наші законопроекти #1053 та #1073, які наразі розглядає ВР). Крім цього потрібне залучення інвестицій (в тому числі “білого” бізнесу з-за кордону) і створення комфортних умов для них. Щоб до нас зайшов “білий” бізнес з-за кордону, слід здійснювати не лише податкові заходи. Бо коли інвестор вирішує, заходити чи ні в певну юрисдикцію, питання податкового тягаря — лише #7 у списку. Першочергово він дивиться на судову та правоохоронну системи, безпеку бізнесу, інфраструктуру, прозорість державних сервісів. У тих же скандинавських країнах найвище оподаткування в світі (понад 60% податку на прибуток). Але бізнес заходить і розташовує там виробництво з високим рівнем інновацій, адже впевнений у кваліфікації працівників, доступі на всі ринки, тамтешній інфраструктурі, швидкому держсервісі. В Україні набагато нижчі податки, дешева робоча сила, проте інвестор не йде…

Отже вищезазначені системні зміни знищать поняття “зарплат у конверті”. Адже коли роботодавець бачитиме приріст свого бізнесу, він припинить цю практику.

“Наш рівень податкових ставок — один з найменших у Європі, але в Україні складне адміністрування”

— Скільки Україні потрібно часу для ліквідації такої практики?

— Два-три роки. Якщо нашій команді вдасться зробити заплановане — зарплати автоматично “вийдуть” з конвертів. Безперечно, мають бути і штрафні санкції, відповідальність посадових осіб. Проте не слід забувати, що Україна жила в такому вакуумі 28 років. Звісно, зараз ми можемо припинити певні корупційні практики. Але питання в їхньому походженні. Той же гральний бізнес не може існувати без “кришування” правоохоронними органами. Як і сірий імпорт не міг би проходити (100 млрд грн недоплати до бюджету щороку) без “кришування” СБУ, МВС, самою митницею і бізнесом. Тобто є певні корупційні практики, які можна припинити політичною волею. З іншими слід боротися певними заходами. Наприклад, фіскаліза­цією так званих ризикованих галузей. Ми пропонуємо ввести обов’язковий електронний чек для розрахункових операцій в аптеках, готелях, об’єктах харчування, ювелірторзі, турагентствах тощо. Споживачі повинні мати підтвердження придбання товару, щоб у них була змога повернути чи замінити неякісний продукт, вимагати повернення коштів, сплати штрафів.

— У нашій розмові ви вже робили акцент на прямих іноземних інвестиціях. Які кроки слід зробити Україні для збільшення їхнього притоку і які вже зроблено?

— Насамперед необхідні рівні умови для всіх підприємців. Якби я був іноземним бізнесменом, то, приймаючи рішення щодо входження у певну галузь економіки, звернув би увагу на високу маржинальність тих, хто працює в тіні. Наприклад, у нашому сільському господарстві це непоодинокі випадки. І тому іноземний інвестор ніколи не зайде в цей сектор економіки. Бо навіть підозра у невідповідності підприємства вимогам законодавства вкрай знизить ціни на його акції. Крім того, як я вже зазначав, коли інвестор заходить на територію держави, питання податків для нього на 7-му місці. Якщо аналізувати наш рівень податкових ставок — він один з найменших у Європі, але в Україні складне адміністрування. І наш вже згаданий законопроект #1210 покликаний спростити його через переведення адміністрування в електронні сервіси. Проте діджіталізація має існувати не лише на рівні закону, виконавчій владі теж слід відпрацювати ці механізми та перевести все в електронну форму.

Звісно, повинні прозоро працювати суди, правоохоронні органи, держсервіси. Також слід подбати про безпеку бізнесу й ліквідувати рейдерство. Дещо зі згаданого вже зроблено, але ці кроки є половинчастими й неефективними. До речі, законопроекти щодо антирейдерства вже проголосовані в першому читанні новою ВР. Адже раніше керівництво Мін’юсту взагалі очолювало рейдерські схеми… Я бачив певні документи. І мова навіть не про заводи й холдинги, а про невеликі бізнеси та фермерські господарства, які переоформлювали в реєстрі з одного власника на іншого.

“Якщо Україна прагне до Європи — повинна вводити європейські правила. Фінансовий моніторинг не дозволить користуватися “темними” грошима”

— Повернімось до питання про іноземні інвестиції. Чого ще не вистачає Україні для їхнього залучення?

— Гадаю, важливим етапом стане прийняття нового Трудового кодексу, через що буде чимало негативу в бік нашої команди. Але в режимі ринкових відносин ми маємо дотримуватись принципу свободи договору між роботодавцем і працівником. До того ж це дозволить Україні піднятись в рейтингу Doing Business. Також хочу звернути увагу на промоцію українських проектів у світі. Ми повинні розробити серію конкретних цікавих проектів з інвестування та представляти їх за кордоном. Цим мають опікуватись наші посольства. Окрім того, їхній обов’язок — прямий лобізм українських виробників. Не менш важливим для притоку інвестицій з-за кордону є припинення війни в Донбасі. Адже це величезний потік “чорного” налу, корупція та дестабілізація всередині країни.

Отже, наш комплексний підхід створить передумови для залучення інвестицій в Україну. І коли закордонний бізнес перестане лякатися України, буде впевнений у гарантіях — він обов’язково прийде до нас. Адже тут найдешевша робоча сила та найменші витрати на виробництво.

— Ми приділили увагу іноземним інвестиціям, а що ваша команда робитиме для запуску внутрішніх інвестицій?

— Це взаємопов’язані речі. Оскільки все, що ми пропонуємо для іноземних інвестицій, насамперед стосується внутрішніх. Крім цього на весну ми запланували представити нову податкову реформу. Першим її кроком стане податкова амністія капіталів, щоб усі капітали, які наразі в тіні, вийшли звідти, легалізувалися й наповнили собою нашу економіку. Реформа стартує 2021 р., а результат побачимо за два-три роки.

— На досвід яких країн спиралися, коли обирали модель амністії капіталів?

— Мені подобаються новітні амністії, які проходили в Аргентині та Індонезії. Аргентина вивела з тіні $117 млрд (це розмір нашого річного ВВП!), а Індонезія — понад $300 млрд. Це дуже успішні амністії, які були проведені в тому ж контексті, про який ми зараз говоримо, — шляхом введення BEPS, розкриття активів для всіх тощо.

Ми вивчали всі амністії, зокрема амністію в Ірландії у 1980-х роках (вона досі є найвдалішою за всю історію), в Казахстані у 2007 р. — одну з найуспішніших за останній час. Хоча слід сказати, що в світі більше невдалих амністій, ніж навпаки. Але для нас податкова амністія — питання не стільки заробітку бюджету, скільки надання людям можливості виходу з тіні. Якщо ми говоримо про введення BEPS і певних адмінзаходів, то слід надати людям можливість підвести риску під минулим життям. Тобто на все, що було не задеклароване досі, ми закриваємо очі, але з цього моменту буде жорстка відповідальність за ухилення від оподаткування.

Ще важливий нюанс: амністія капіталів є добровільною. Але є висока ймовірність, що за два-три роки певні органи можуть поцікавитися походженням незадекларованих статків. Адже весь світ рухається у напрямку “білих” грошей. І наразі спроба покласти у серйозний європейський банк гроші, походження яких не має фінансової історії, вже неможлива. А якщо Україна прагне до Європи — повинна вводити європейські правила. І фінансовий моніторинг, який незабаром у нас працюватиме, не дозволить користуватися “темними” грошима.

— Ви згадували про законопроекти #1053-1 та #1073. Державна регуляторна служба зробила розрахунки, які свідчать, що витрати на адміністрування податків у ФОПів відповідно до законопроектів #1053-1 та #1073 збільшаться на 22 млрд грн щороку. Чи не призведе це до тінізації бізнесу і як цьому протидіяти?

— Є певні кроки, які ми повинні зробити незалежно від бажань лобістів, які захищають ті чи інші корупційні схеми. Я не знаю про розрахунки з цифрою 22 млрд грн і маю сумніви щодо реальних підстав для них. Можливо, цей показник сформований на технологіях, що існували раніше… Зараз Державна фіскальна служба та Мінфін запропонували суспільству нову формулу обліку розрахункових операцій. Вже не треба купувати реєстратор розрахункових операцій, стрічки, зберігати звіти. Достатньо безкоштовно скачати програму з сайту ДФС і через смартфон здійснювати облік операцій. І ще один важливий нюанс. За півроку ми вводимо цю практику для ризикових галузей — тих, які на 100% перебувають в тіні.

Взагалі, створення рівних умов для всіх — головна вимога до держави представників “білого” бізнесу. Бо проблема конкуренції з чорним ринком в Україні є нагальною: вона “душить” підприємців, які працюють прозоро, адже через цього їхня продукція стає дорожчою. Якщо ж не зважати на проблему, то слід внести інший законопроект і дозволити й “білому” бізнесу не сплачувати податки, а також всім працювати через ФОПи…

— Наразі одне з актуальних питань — облікова ставка НБУ, яка складає 16,5%. Деякі експерти вважають, що Нацбанк має її суттєво знизити для пожвавлення економіки. Ваша думка?

— Я згоден з експертами та вважаю, що її треба було б знизити до 9% (проте слід зважати й на рівень інфляції). Але, як посадова особа, я не можу впливати на рішення Нацбанку. Адже НБУ є незалежним від Кабміну, ВР — він сам визначає монетарну політику.

Однак я знаю, чим продиктована така політика — вимогами МВФ, який зацікавлений у поверненні своїх грошей. І, як будь-який кредитор, МВФ хоче бачити від держави первинний бюджетний профіцит: щоб до виплати боргу прибутки у нас перевищували видатки. Це можна досягти за умови стабільності національної валюти, що тягне за собою високу облікову ставку. Такі макроекономічні нюанси МВФ таргетує у підписаних з Україною меморандумах, і НБУ знаходиться у фарватері цих вимог. Але я хочу підкреслити, що наша команда не зумовлювала ситуацію в контактах з міжнародними кредиторами, яка наразі є в державі. Ми її такою отримали й тому є залежними.

— Але ж Україна має обстоювати національні інтере­си, а не погоджуватися на те, що дають…

— Слушно. Це питання переговорів. Але наразі звучать абсолютно популістські заклики про оголошення дефолту. Проте пересічним українцям не пояснюють, що у такому разі курс гривні сягне 70-100 грн/USD, а то й 4-значної цифри. Слід пам’ятати, що жоден дефолт держави не означає списання боргу (окрім деяких історичних подій, наприклад, коли Радянська Росія відмовилась сплачувати царські борги, і це було прийнято). Всі дефолти з 1980-х років закінчувалися реструктуризацією боргів. Так було в Мексиці, Аргентині й інших державах, і вони змушені були повертатися до контактів з МВФ.

Щодо України, то нам потрібні якісні переговори з МВФ, і наша позиція має бути проактивною. Проте проблема в тому, що в України непроста історія стосунків з МВФ. Меморандум з МВФ підписують чотири посадові особи від України: голова НБУ, Президент, прем’єр-міністр і міністр фінансів. У жодній іншій країні такого немає! Бо ніхто так не обманював МВФ, як Україна за останні 15 років. І все тому, що ми підписували меморандум, а потім робили, як хотіли. В результаті МВФ не довіряє нам і тримає у наджорстких рамках. Безперечно, слід змінювати ситуацію й намагатись маневрувати.

— Останнім часом багато розмов про загальне декларування доходів. Чи є підтримка серед депутатів?

— Давайте почекаємо податкової реформи. Щодо нашої фракції, то це питання ще широко не обговорювалось, та воно стане предметом дискусій разом з іншими змінами, які ми пропонуватимемо як нову податкову реформу. Проте я вважаю, що загальне декларування доходів — необхідний крок. Але слід пояснити людям, що це таке, бо є безліч міфів.

Наприклад, ми збираємося вводити посімейне декларування. Це дозволяє врахувати у загальному оподатковуваному доході всіх утриманців, які є і мають пільги (їх зарахують у загальний сукупний прибуток сім’ї). Якщо ми застосуємо загальне декларування, то можемо розширити перелік вирахувань (податкових знижок). Наприклад, в сім’ї є студент або ви відпочиваєте в Україні: на суму вартості цього навчання чи путівки ми зменшимо суму оподатковуваного доходу. Тобто через таке декларування ми прагнемо привести об’єкт оподаткування до чистого прибутку, а не до прибутку. Адже зараз з тих 100%, що люди отримують, — з усього сплачують податок (у разі отримання “білих” грошей), а ми хочемо, щоб з цих 100% вони вирахували свої витрати — приблизно так, як це роблять підприємства. Тобто ми прагнемо зробити оподаткування справедливішим і дати можливість платнику зекономити на оподаткуванні.

— І коли стартує запуск загального декларування?

— Спочатку проведемо податкову амністію, реформуємо оподаткування доходів (ми хочемо IV розділ Податкового кодексу викласти у новій редакції, з новою філософією), а потім вже введемо загальне декларування як наслідок податкової реформи. Тобто не раніше, ніж за два-три роки.

 

Тетяна Омельченко