Чи є куди рости українському експорту?

Економіка
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Приховані резерви для росту українського експорту

У світі існує 195 країн, в яких налічується, за різними оцінками, від 190 до 295 мільйонів компаній. При таких порядках чисел дуже важко як зорієнтуватись в експортних напрямках, так і знайти партнерів. В експортноорієнтованих країнах функції з пошуку партнерів для своїх компаній виконують дипломатичні представництва.

Проте більшість офіційних представників України за кордоном, за нашими спостереженнями, переважно вважають роботу з просування українських виробників зайвим тягарем до важливіших, на їхню думку, політичних контактів. Фактично цю роботу виконує не МЗС, а державна установа “Офіс з просування експорту України”, яка була створена лише 2018 р.

Серйозні дослідження щодо можливостей збільшити та диверсифікувати український експорт провела та опублікувала команда Центру аналітики зовнішньої торгівлі Trade+ Київської школи економіки. БІЗНЕС ознайомився із трьома дослідженнями стосовно можливостей українських товарів на ринках Китаю, Німеччини та Об’єднаних Арабських Еміратів.

Заборонене місто

Ситуація з Китаєм достатньо непроста, оскільки експорт до цієї країни залежить не стільки від бажання українських компаній, скільки від протекціонізму самої Піднебесної. Виробники скаржаться на затримки офіційних структур при видачі дозволів та інші перешкоди. Тож тут необхідна серйозна підтримка з боку держави, адже навіть тисяча компаній навряд чи зможуть зрушити з місця китайську бюрократичну машину.

Проте нарощувати торгівлю з другим у світі ринком потрібно. За розрахунками Центру аналітики зовнішньої торгівлі Trade+, наразі Україна могла б експортувати до Китаю товарів на $647 млн більше. Це 30% від загального українського експорту до цієї країни 2017 р. Зокрема, це можливо зробити за рахунок товарів, які ще не постачаються до Піднебесної.

Найбільша нестача українського експорту зафіксована експертами для:

  • продукції сільського господарства, переважно рослинного походження — $58 млн;
  • металургійної продукції — $31,8 млн;
  • готових харчових продуктів — $14,2 млн;
  • продукції хiмiчної та пов’язаних з нею галузей — $9,2 млн;
  • продукції деревообробної промисловості — $6 млн.

Задля реалізації цього потенціалу, як і зазначалось вище, передусім потрібно вести переговори на державному рівні щодо відкриття ринку КНР для України. Йдеться про зняття тарифних і нетарифних обмежень для українських товарів. Додатковим стимулом, як не дивно, буде адаптація українського законодавства, стандартів і практик згідно з Угодою про асоціацію з ЄС: імплементація цих стандартів спростить доступ на ринок Китаю.

Україна також має активно долучитися до китайської ініціативи “Один пояс, один шлях” (Belt and Road Initiative, BRI). Незважаючи на конфлікт з Росією, географічне розташування України є надважливим для обміну товарами між Європою та Азією. Двосторонні інфраструктурні проекти сприяли б значному пожвавленню торгівлі.

Інтеграція через Німеччину

Німеччина — один зі світових лідерів з експорту, поступаючись за його обсягами ($1,9 трлн 2018 р.) лише Китаю та США. Водночас вона імпортує товарів та послуг на $1,5 трлн і має позитивне сальдо зовнішньої торгівлі.

Ринок цієї країни є високорозвиненим та високо­конкурентним, тому в українському експорті переважають товари з невисокою доданою вартістю, хоча винятки є. За статистикою, ключовими статтями експорту з України до Німеччини були електричні машини, аграрна продукція, одяг і трикотаж, руди та шлаки, метали, деревина та дерев’яні вироби.

Фахівці Центру аналітики зовнішньої торгівлі Trade+ оцінили різницю між фактичними та потенційними обсягами торгівлі між Україною та Німеччиною 2016 р. у $0,5% млрд. Це 35% загального експорту з України до Німеччини того ж року.

Найбільші обсяги “недоторгованості” зафіксовані експертами для наступних товарів.

Продукція машинобудування:

  • електричні провідники зі з’єднувальними пристроями;
  • автоматичні пральні машини;
  • газові турбіни;
  • рідкі діелектричні трансформатори;
  • коаксіальний кабель;
  • холодильні шафи;
  • електричні обігрівачі.

Продукція харчової промисловості:

  • масло та молочні жири;
  • алкогольні напої та виноградні вина;
  • рослинні жири гідровані;
  • їстівна суміш тваринного та рослинного жирів;
  • консервовані ракоподібні.

Продукція легкої промисловості:

  • штори з синтетичних матеріалів;
  • предмети одягу шкіряні;
  • садові парасолі;
  • рятувальні жилети;
  • колготки з синтетичних волокон.

Звісно, деякі з товарів на перший погляд можуть здатись незначущими. Але для малого та середнього бізнесу, який виробляє саме таку продукцію, це хороший шанс вийти на один з найбільш розвинених ринків світу.

Варто також звернути увагу на те, що німецька продукція, яка йде на експорт, часто створюється з імпортних проміжних товарів. Найбільшу вагу у вартісному вимірі такі товари мають у таких категоріях: автомобілі, причепи та напівпричепи; машини та устаткування; хімікати та хімічні продукти, кокс та нафтопродукти; основні метали. Тобто українським виробникам, які можуть постачати товари для цих категорій, варто активно шукати партнерів у Німеччині для інтегрування в німецькі виробничі ланцюги.

Головною перешкодою тут є складнощі регулювання та високі стандарти якості. Нетарифні обмеження у вигляді технічних регулювань, санітарних та фітосанітарних заходів, географічних найменувань, ліцензування тощо створюють серйозні бар’єри для торгівлі.

Тому, як і у випадку з Китаєм, вкрай необхідно гармонізувати українське законодавство, стандарти та практику із відповідними нормами ЄС. Тим більше що це відповідає зобов’язанням, які Україна взяла на себе в межах Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.

Якщо говорити конкретніше, то важливо прискорити підготовку до підписання з ЄС Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів (ACAA) для перших трьох пріоритетних секторів української промисловості: низьковольтне обладнання, електромагнітна сумісність і безпека машин.

Реекспорт через ОАЕ

Незважаючи на невеликі розміри, Об’єднані Арабські Емірати за “недоторгованістю” не поступаються Німеччині та Китаю. За даними дослідження Центру аналітики зовнішньої торгівлі Trade+, 2017 р. Україна могла б додатково експортувати до ОАЕ товарів та послуг на $413 млн!

Але тут є важливий нюанс: ідеться не лише про прямі поставки до ОАЕ, а й про використання інфраструктурних можливостей Еміратів для реекспорту до інших країн, перед­усім країн Перської затоки. За різними даними, ОАЕ реекспортують 45-57% свого експорту. Завдяки вільним економічним зонам товари можуть навіть не завозитись на митну територію ОАЕ, а одразу перенаправлятись до країни-замовника.

Зокрема, Україна могла би наростити експорт до ОАЕ за наступними товарними групами:

  • машинобудування та електричне обладнання — $15 млн;
  • руди та мінеральні продукти — $10 млн;
  • недорогоцінні метали та вироби з них — $8 млн;
  • текстильні вироби — $8 млн;
  • продукти рослинного походження — $6,5 млн;
  • меблі — $6 млн;
  • продукти харчової промисловості — $4 млн.

Потенціал, що чекає реалізації

Практично в усіх виснов­ках Центру аналітики зовнішньої торгівлі Trade+ зазначається, що для використання експортного потенціалу потрібна активна співпраця бізнесу та державних інституцій. Ідеться про подолання тарифних і нетарифних перешкод на шляху українських товарів та обміну інформацією щодо можливостей для експорту. Важливо також створювати особисті відносини з іноземними партнерами та будувати високу репутацію — кожного підприємства, компанії та країни загалом.

Згідно з дослідженнями, з якими можна ознайомитись на Facebook-сторінці Foreign Trade Research Center Trade+, експорт лише до цих трьох країн може бути збільшено на $1,5 млрд! Це приблизно 3% українського експорту. Головне — об’єднати зусилля влади та бізнесу, щоб реалізувати цей потенціал.

 

Андрій Морозовський