Чому пробуксовує експортна стратегія України

Економіка
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

На час розробки Експортної стратегії (наприкінці 2016 р.) торговельний баланс України мав дефіцит у $2,8 млрд. До 2019 р. він сягнув майже $10 млрд. БІЗНЕС розбирався — це наслідок невиконання чи... виконання Експортної стратегії

У грудневому інтерв’ю БІЗНЕСа з Олегом Устенком було наведено промовистий факт: протягом усієї промислової історії (з кінця ХІХ ст.) Україна практично не змінила сировинну структуру свого експорту. Аби виправити ситуацію, 2016 р. українські експерти та урядовці за підтримки міжнародних інституцій (Міжнародного торговельного центру СОТ та ООН, Western NIS Enterprise Fund) створили так звану Експортну стратегію України (Дорожню карту стратегічного розвитку торгівлі) на найближчі п’ять років. Минули вже три роки з п’яти, тож БІЗНЕС вирішив з’ясувати, як ідуть справи з її реалізацією.

Mission failed?

Метою Стратегії було визначено перехід України до експорту наукомісткої інноваційної продукції задля сталого розвитку й успішного виходу на світові ринки. Мета висока і бізнесу зрозуміла. У листопадовому звіті (2019 р.) Світового банку щодо стану економіки України також зазначається: “Для підвищення стійкості до зовнішніх ризиків Україні потрібно прискорити структурну трансформацію своєї економіки шляхом активізації нетрадиційного експорту та експорту з високою доданою вартістю”.

До наукомісткої й інноваційної продукції належать насамперед машини та обладнання, транспортні засоби та прилади. Якщо за цими товарними групами в абсолютних та відносних цифрах експорт наукомісткої продукції протягом 2016-2019 рр. зріс приблизно на 10%, то у відносних цифрах він скоротився з 12,7% до 10,5% загального обсягу експорту товарів. Апріорі передбачалося зростання показників експорту в структурі ВВП. Проте відносна частка експорту у ВВП також зменшилась з близько 39% 2016 р. до 36,2% 2018 р. (див. “Частка наукомісткої…” та “ Частка експорту…”).

На жаль, експорт й надалі значно поступається імпорту, а дефіцит торговельного балансу збільшує девальваційний тиск на гривню. Основу експортного портфеля України незмінно складають сім сировинних продуктів, коливання світових цін на які призводять до негативного фінансового результату участі України в міжнародній торгівлі. Переважає в експорті продукція металургії та сільського господарства, що здебільшого представлена проміжними товарами, які використовуються як сировина для виробництва кінцевих споживчих товарів. Тому в загальному обсязі українського експорту збільшується частка запчастин і комплектуючих. Водночас зменшується роль імпорту запасних частин і комплектуючих виробів для кінцевої продукції, виробленої в Україні.

На загальному тлі дуже позитивно виглядає експорт послуг. Із загальних обсягів експорту приблизно у $56 млрд послуги забезпечили майже $9 млрд. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами за 9 місяців 2019 р. склало $4,2 млрд. Лідерами, за даними Держстату, є транспортні ($4,5 млрд, з яких майже половина за транзит російського газу, що буде скорочуватися) та інформаційно-телекомунікаційні послуги ($1,7 млрд).

Для стимулювання експорту товарів з високою доданою вартістю Стратегія визначила такі три стратегічні цілі:

  • створення сприятливих умов, що стимулюють торгівлю та інновації для диверсифікації експорту;
  • розвиток послуг з підтримки бізнесу та торгівлі, здатних підвищити конкурентоспроможність малих та середніх підприємств;
  • удосконалення навичок і компетенцій малих та середніх підприємств, необхідних для участі у міжнародній торгівлі.

Акселератори експорту

Виходячи з підцілей Стратегії та реалізованих заходів можемо зробити висновок, що розробники фокусувалися на формуванні сприятливих інституційних та регуляторних передумов, цільових інформаційних та освітніх заходах, що мали простимулювати інноваційність та диверсифікацію торгівлі. Новоствореними інституціями стали Рада з міжнародної торгівлі при Міністерстві розвитку економіки, Експортно-кредитне агентство (ЕКА) та Офіс з просування експорту (ЕРО).

Однак Рада з міжнародної торгівлі фактично не змогла відновити роботу за нового уряду. Майже за півроку після призначення прем’єр-міністром Олексія Гончарука до її складу формально все ще входять члени уряду та коаліції Володимира Гройсмана: Степан Кубів, Олена Зеркаль, Ірина Луценко, Олександр Власов та ін.

Експортно-кредитне агентство формально створене та функціонує вже понад рік, проте не має у своєму активі значимих результатів передусім через брак державного фінансування для підтримки експортних проектів. Натомість колишній заступник Держсекретаря України з економічних питань Борис Соболєв вважає, що ЕКА вже зараз може використовувати немонетарний інструментарій для підтримки експорту: “В умовах суворих бюджетних обмежень використання такого інструмента, як державні гарантії, є надзвичайно ефективним. Державні гарантії створять можливість для піднесення кредитного рейтингу боргових паперів ПрАТ “ЕКА” до рівня державного, це дасть можливість монетизації таких цінних паперів на рівні ОВДП на міжбанківському ринку. А відтак розширить фінансову спроможність ЕКА”.

У свою чергу, Олег Лиховид, СЕО та власник ПрАТ “Національний резерв”, відносить до “мінусів” використання державних гарантій імовірні корупційні ризики. “Стимулювання комерційної діяльності державним коштом чи державними гарантіями — прямий шлях до корупції та до утриманства керівників бізнесу”, — наголошує пан Лиховид.

БІЗНЕС спробував знайти “точку входу” (відкриту форму подачі запиту на підтримку експортної угоди, на консультацію) для отримання страхування чи інших послуг, але нічого такого на публічному сайті знайти не зміг

Своєю чергою, діяльність Офісу з просування експорту України комунікаційно розфарбована у світлі та оптимістичні тони. Структура має зрозумілий сайт, який передбачає зручні можливості для взаємодії, що спрямована на підтримку експорту МСБ і включає освітні, консалтингові заходи, аналітичну допомогу та організацію торгових місій, виставок і бізнес-форумів. МСБ складають 99,8% підприємств в економіці країни, але рівень їхньої експортної діяльності є відносно низьким. Експортом прямо чи опосередковано займається менше 20% МСБ.

ЕРО також відповідає за реалізацію цілей з надання послуг з просування експорту та за розвиток навичок і компетенцій експортерів. Офіс звітує, що для визначення пріоритетних країн для експорту вони вже використовують наявну статистичну інформацію з усього світу: бізнес отримав доступ до актуальної інформації про закордонні ринки із закритих міжнародних баз даних — Passport Euromonitor та Mintel GNPD. На своїх ресурсах EPO публікує заявки від іноземних компаній на постачання сировини та деталей. Загалом, за словами в.о. директора Офісу Тетяни Міськової, майже за два роки існування Офіс з просування експорту України надав свої послуги 3449 індивідуальним підприємцям-експортерам, 1677 компаніям та 16 асоціаціям. За задумом розробників Стратегії, ЕРО мав стати “платформою для діалогу між публічним та приватним сектором”. БІЗНЕС запитав експертів, чи справді ЕРО став такою платформою, але ствердної відповіді не отримав.

ghjyutret5rerf4 e1a39

Загальним “вузьким місцем” державних установ є їхня пов’язаність з короткими політичними циклами в Україні, що робить їхню діяльність нестабільною, персоніфікованою (пов’язаною з командою уряду) та залежною від політичної кон’юнктури. Також, попри формальне створення інституцій та значну кількість, наприклад, клієнтів освітніх заходів ЕРО (3449 за 2019 р.), це жодним чином не відобразилося на показниках експорту.

Що пішло не так

Попри наявність стратегій та інституцій, традиційний ліберальний підхід до створення передумов “відкритого доступу” для експортерів явно пробуксовує без цікавого продукту для зовнішніх ринків та фінансової підтримки на його просування.

При підготовці номера БІЗНЕС знаходив цікаві продукти, які успішно експортуються підприємцями, але стверджувати, що ці кейси є наслідком реалізації Стратегії, буде неправильно. Радше, це одиничні історії успіху, що підтверджують важливість ролі ідеї, підприємця, його команди, але аж ніяк не держави.

Системним критиком неоліберальних підходів в економіці є Віктор Галасюк — президент Української асоціації Римського клубу. Він, зокрема, зауважує: “Експортна стратегія повинна містити конкретний план досягнення поставлених цілей, підкріплений ресурсами і політичною волею. В основі успішної стратегії експортної експансії України мають бути більш фундаментальні, ніж Офіс з просування експорту, системні інструменти, що дозволять “прокачати” несировинний експорт не на відсотки, а в рази”.

На думку пана Галасюка, передусім такими інструментами є:

  • безоплатне приєднання виробництв до інженерних мереж (за рахунок інвестиційної складової тарифу);
  • створення індустріальних парків — виробничих майданчиків з готовою інфраструктурою та потужними податковими стимулами;
  • експортно-кредитне агентство, яке страхує й гарантує експортні контракти та здешевлює експортні кредити;
  • скасування відшкодування ПДВ при експорті будь-якої сировини — не лише ріпаку, а й зерна, кукурудзи, руди, що створило б величезні стимули для внутрішньої переробки й експорту готової продукції.

Говорячи про інструменти стимулювання експорту, пан Галасюк фактично перелічує заходи на підтримку та розвиток переробної промисловості. Саме її тонус визначає показники експорту, а не навпаки. До речі, поки готувався цей матеріал, законодавці встигли відновити відшкодування ПДВ при експорті сої та ріпаку, цементуючи сировинний ухил вітчизняного експорту.

Саме через загальний стан економіки Експортна стратегія не запрацювала рівною мірою за усіма напрямами. Ольга Трофімцева, колишня виконуюча обов’язки міністра аграрної політики та продовольства, підкреслює: “За окремими напрямками перші кроки були зроблені швидше, оскільки були і готові напрацювання, і більша готовність бізнесу. Досить швидко були напрацьовані та прийняті ВР законодавчі ініціативи щодо таких питань, як захищені географічні зазначення. Прикладом також може слугувати налагодження роботи EPO”. Водночас пані Трофімцева наголошує, що усі складові Експортної стратегії є взаємопов’язаними механізмами: “Офіс з просування експорту — це добре, але без функціонуючого Експортно-кредитного агентства, мережі торгових представників у ключових експортних регіонах чи аграрних аташе цей інститут не буде достатньо ефективним”.

Також в Експортній стратегії не було закладено чітких ключових показників ефективності. Експерти Торгово-промислової палати України, наприклад, пропонують зафіксувати такі показники для оцінки діяльності урядових структур:

  • позитивний торговельний баланс;
  • частка доданої вартості у загальній структурі нашого експорту;
  • індекс покриття експортом імпорту для ключових галузей економіки. Наразі наш агросектор витрачає на імпорт техніки та послуг більше, ніж заробляє на експорті.

Країна вічно високого потенціалу

Зазначимо, що визначені ще 2016 р. перспективні сектори, що мають стати локомотивами експорту, й 2020 р. виглядають перспективними. Ідеться про:

  • сектор інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), зокрема про розробку програмного забезпечення;
  • сектор креативних послуг, у тому числі послуги з реклами та PR, дизайну, кіноіндустрії, індустрії моди тощо;
  • сектор туризму, зокрема екотуризм, екстремальний, культурний, діловий (MICE) та освітній туризм;
  • сектор технічного обслуговування та ремонту повітряних суден в якості доповнення до існуючої авіаційної промисловості;
  • сектор виробництва запчастин та комплектуючих виробів для аерокосмічної та авіаційної промисловості, у тому числі для повітряних суден;
  • сектор машинобудування;
  • сектор харчової промисловості, зокрема про харчові інгредієнти, готові продукти харчування та органічну продукцію.

Попри поодинокі успішні кейси, Україна ще далеко не розкрила весь свій потенціал. Промовистий приклад: за три роки після старту Стратегії БІЗНЕС знайшов лише один експортний контракт на поставку одного українського літака Ан-178.

Експорт є лакмусовим папірцем конкурентоздатності економіки. Розвинута економіка надає високоякісні послуги та сервіси, що приваблюють людей. Люди примножують національне багатство. Тож справа, вважаємо, не в якості Експортної стратегії, а у загальному стані економіки України.

 

Володимир Полевий