business head ads

Ідіть ви у банк!

Економіка
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Як не дивно, масове закриття банків та відділень не супроводжувалось пропорційним скороченням персоналу. Ба більше, заробітні плати у секторі зросли майже вдвічі!

Нещодавно після майже 14 років роботи посаду голови правління Райффайзен Банку Аваль залишив відомий банкір Володимир Лавренчук. Його наступником став Олександр Писарук, який був першим заступником голови НБУ під час буремних 2014-2015 рр. Сам же пан Лавренчук, який кілька років тому претендував на посаду голови НБУ, наразі перебуває у творчому пошуку.

Ще одна гучна кадрова ротація відбулась в Альфа-Банку (Україна), що нещодавно остаточно приєднав до себе Укрсоцбанк (його ліцензію було відкликано 25 жовтня).

Об’єднану фінустанову очолив поляк Рафал Ющак, обійнявши посаду генерального менеджера Альфа-Банку (Україна). Пан Ющак вже мав певний досвід роботи в Україні. Впродовж 2008-2010 рр. він очолював ПУМБ. Останнім місцем роботи топ-менеджера був білоруський Альфа-Банк, яким він керував з 2015 р.

Користуючись такими інформаційними приводами, БІЗНЕС вирішив дослідити стан справ на ринку праці у банківському секторі, розглянувши ситуацію як з топ-менеджментом, так і з рядовим персоналом.

Тенденції

За даними Державної служби статистики (ДСС), на початок жовтня у фінансовому секторі країни загалом працювали понад 165 тис. осіб. Для порівняння: на початку 2017 р. — більше 171 тис. працівників. Поточного року розмір фонду оплати праці (ФОП) коливався в межа­х 3-3,5 млрд грн на місяць. Тобто середня зарплата перевищувала 18 тис. грн. 2017 р. ФОП складав 2-2,5 млрд грн. Відповідно, середня зарплатня фінансистів становила приблизно 12,5 тис.грн.

1df43ew32ew34r57uy8iЛевова частка фінансистів (понад 90%) працюють у банківському секторі. На ринку праці в цій галузі останніми роками спостерігаються доволі цікаві тенденції.

Як відомо, внаслідок “банкопаду” кількість фінустанов в Україні скоротилась більше ніж удвічі й наразі функціо­нують усього 76 установ. Аналогічні зміни відбулись й з відокремленими структурними підрозділами (офісами або відділеннями). На початку жовтня їх налічувалось близько 8,2 тис. Це майже у 2,5 раза менше, ніж на початку 2014 р. Причин закриття відділень декілька.

По-перше, значна частина офісів “вмерла” після банкрутств відповідних великих банків. По-друге, задля підвищення ефективності роботи останніми роками банки здійснювали реорганізацію регіональних мереж, закриваючи неефективні (збиткові) підрозділи. По-третє, банківські технології розвиваються, з’являється все більше функціональних систем інтернет-банкінгу. Завдяки діджиталізації все більше клієнтів обслуговуються онлайн.

Проте на цьому тлі кількість співробітників банківської системи скорочується дуже повільно. За даними НБУ, за три останніх роки (2016-2019 рр.) банківських працівників поменшало усього на 11% — до 133 тис. осіб. До речі, за окремими даними по ПриватБанку, кількість його співробітників за останні роки майже не змінилася і складає близько 26 тис. осіб.

Хай там як, а значне скорочення персоналу майже не призвело до зменшення відповідних витрат банків. Радше, навпаки. За даними НБУ, вже 2016 р. витрати фінустанов на персонал почали зростати, збільшившись на 7% — до 21,1 млрд грн. До таких витрат зараховуються власне заробітна платня, нарахування на ФОП й інші витрати на персонал. Впродовж наступних років ці витрати лише збільшувались. Наприклад, за січень — серпень поточного року витрати банків на персонал досягли 24 млрд грн, тобто в середньому 3 млрд грн на місяць. Для порівняння: торік такі витрати складали 2,7 млрд грн. Нескладно порахувати середні витрати на утримання одного штатного працівника: вони складають 22,6 тис.грн на місяць. 2015 р. середньомісячні витрати на одного працівника лише трохи перевищували 11 тис.грн. Отже, можна констатувати майже двократне підвищення середнього рівня заробітної плати по банківському сектору.

2df43ew32ew34r57uy8iЗа валовими витратами на персонал лідирує націоналізований ПриватБанк, хоч і має на 500 відділень менше, ніж Ощадбанк. За інших рівних умов чим більше відділень має банк, тим більше працівників, а відповідно, і витрат на персонал.

Звичайно, чимало залежить від розміру зарплат та кваліфікації персоналу, але можна спробувати хоча б приблизно оцінити ефективність кадрової політики.

Наприклад, ПриватБанк витрачає найменше коштів на персонал у перерахунку на одне відділення — 1,7 млн грн з початку року. Це може свідчити про оптимальне використання кадрового потенціалу, відсутність зайвих працівників у відділеннях. Більш високий показник може свідчити про наявність надлишкового персоналу у відділеннях, завищені зарплати та/або високу питому вагу витрат на утримання головного офісу, де працюють переважно високооплачувані фахівці.

Репутаційна пляма

Внаслідок масових банкрутств банків у 2014-2015 рр. страждали не лише звичайні працівники, що залишалися без роботи, а й топ-менеджери. Постановою #357 від 04.06.15 р. НБУ суттєво обмежив можливості для власників істотної участі (більше 10%) або керівників неплатоспроможних банків. Зокрема, якщо банк було ліквідовано внаслідок виведення з ринку за ознакою легалізації (відмивання) злочинних доходів, фінансування тероризму або у зв’язку зі здійсненням ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників, керівник і власники істотної участі “дискваліфікувалися” на 10 років, впродовж яких не могли набувати істотної участі в інших банках або обіймати керівні посади. Усе через зіпсовану ділову репутацію. Термін “дискваліфікації” для власника істотної участі банку, який не вжив заходів для запобігання втрати банком платоспроможності, становить п’ять років. Якщо ж банк було визнано неплатоспроможним з інших причин, то термін “дискваліфікації” становить лише три роки.

3df43ew32ew34r57uy8iУ підсумку Нацбанк створив службовий “чорний список”, який станом на середину 2015 р. містив близько тисячі прізвищ осіб, пов’язаних із проблемними та збанкрутілими банками: 837 керівників та 111 власників істотної участі. Тоді ця тема набула дуже великого суспільного резонансу: постраждалі банкіри жалілися, що їх позбавляють професії, хоча вони не вбачають власної провини у банкрутстві банку. Банківські асоціації розроб­ляли механізми для відбілювання репутації за участю спеціальних комісій. Деякі топ-менеджери, незважаючи на санкції, де-факто очолювали нові банки, формально не обіймаючи керівних посад, що потребували узгодження в Нацбанку.

Яскравий приклад — Дмитро Зінков, який кілька років був головою правління Надра Банку, визнаного неплатоспроможним у лютому 2015 р. Вже влітку того ж року пан Зінков де-факто очолив Платинум Банк, ставши радником голови наглядової ради фінустанови, а також виконавчим директором холдингу PT Platinum Public Limited, який володів 100% акцій банку. Трохи згодом банкір навіть увійшов до капіталу фінустанови, придбавши трохи більше 8% акцій. Після тривалого балансування на межі банкрутства на початку 2017 р. Платинум Банк зреш­тою було визнано неплатоспроможним.

Чимало банкірів з “чорного списку”, які очолювали фінустанови, збанкрутілі у 2014-2015 рр., просто дочекалися автоматичного закінчення 3-річного “бану” й уже в 2017-2018 рр. змогли повернутись на керівні посади у секторі. Крім того, Нацбанк отримав від банків майже 30 клопотань про працевлаштування осіб з небездоганною діловою репутацією. Однак лише половина з них змогли повернутися на ринок через цей механізм. Решті було відмовлено або ж вони відкликали заявки.

Наприкінці 2018 р. НБУ ускладнив повернення на ринок банкірам з “чорного списку” (постанова від 28.12.18 р.). Тепер їм недостатньо просто перечекати відповідний термін дії санкцій. Наразі вони мають пройти процедуру “відновлення репутації”, приблизно таку ж, яку Нацбанк застосовував для дострокового повернення банкірів впродовж останніх років.

Чимало “дискваліфікованих” банкірів врешті-решт змінили професію. Проте вони не хочуть публічно розповідати свої історії, аби зай­вий раз не світитися. Кілька спроб ­БІЗНЕСа розговорити колишніх “топів” фінустанов виявились безрезультатними. Їх можна зрозуміти: ліквідація банків, до яких вони мали стосунок, продовжується, кримінальні справи — відкриті. Отже, публічність у цьому випадку зовсім недоречна. Хоча з цього правила є винятки. Яскравий приклад — Андрій Оністрат, колишній власник збанкрутілого банку “Національний Кредит”. Після завершення банківської кар’єри він почав розкручувати власний YouTube-канал, де має близько 150 тис. фоловерів.

Нацбанк проти

Варто зазначити, що в самому Нацбанку теж є проблеми з дотриманням репутаційних правил. Ідеться про заступника голови регулятора Сергія Холода, який обійняв цю посаду в липні 2018 р. У листопаді НБУ визнав ВТБ Банк, членом правління якого був пан Холод, неплатоспроможним. І хоча на той момент менеджер вже кілька місяців працював у Нацбанку, формально є всі підстави говорити про втрату бездоганної ділової репутації, оскільки протягом року до дня оголошення неплатоспроможності ВТБ Банку він “більше шести місяців” входив до його правління.

4df43ew32ew34r57uy8iЗгідно зі ст.20 Закону про Нацбанк втрата бездоганної ділової репутації є прямою підставою для звільнення заступника голови НБУ Сергія Холода. Відповідне кадрове рішення мала ухвалити Рада Нацбанку. Проте він досі обій­має свою посаду.

У червні поточного року відбулося перше засідання нового складу наглядової ради державного Ощадбанку, яку було обрано шляхом проведення відкритого конкурсу та затверджено Кабміном. Проте на початку серпня стало відомо, що наглядова рада Ощадбанку продовжила повноваження голови правління Андрія Пишного ще на п’ять років. Тоді ж у банку зазначили, що, за чинним законодавством, проведення відкритого конкурсу за наявності діючих контрактів з менеджментом банку не передбачено.

У середині серпня Нацбанк повідомив про відмову у погодженні п’яти членів наглядової ради (усього їх дев’ять). Серед “дискваліфікованих” членів, зокрема, Шевкі Аджунер, якого було обрано головою наглядової ради. Слід зауважити, що кілька років тому пан Аджунер очолював представництво ЄБРР в Україні, ­а в середині минулого очолив наглядову раду “Укрзалізниці”. У вересні Шевкі Аджунер звернувся до суду. Він вважає рішення Нацбанку упередженим, незаконним, а також, що регулятор прий­няв його з перевищенням власних повноважень. “Ці рішення прийняті за результатами співбесіди, проведеної Кваліфікаційною комісією за участі правління Нацбанку. Керуючись своїм правом, Нацбанк вимагатиме заміни вказаних членів наглядової ради”, — наполягають в НБУ.

Регулятор висловив глибоке занепокоєння процедурою, за якою новообрана наглядова рада Ощадбанку продовжила контракт з головою правління банку. “Статтею 7 Закону “Про банки і банківську діяльність”, якою запроваджено реформу корпоративного управління у держбанках, передбачено конкурсний порядок призначення голови правління, — наголошують в НБУ. — Натомість наглядова рада Ощадбанку без проведення конкурсу прийняла рішення продовжити контракт із нинішнім головою правління на п’ять років”.

На початку жовтня НБУ затвердив склад наглядової ради ПриватБанку. Таким чином, націоналізований банк став першим серед трьох державних банків, наглядову раду якого затвердив регулятор.

 

Дмитро Гриньков