business head ads

Складний фосфор

Економіка
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Паніка на українському ринку фосфоровмісних добрив скасовується: в поточному посівному сезоні дефіциту не спостерігалося, не очікується його й у наступному. Хоча пам’ять про минулорічну нестачу “фосфору” ще свіжа, тож гравці побоюються дежавю

Кардинальне переформатування українського ринку фосфоровмісних добрив почалося минулого року, коли в розпал так званого “високого” сезону Україна застосувала персональні санкції проти чотирьох російських виробників фосфорних добрив: “ФосАгро”, “Акрону”, “Єврохіму” та “Уралхіму” (введені в дію Указом Президента #126 від 14 травня 2018 р.). Це призвело до логічного скорочення обсягів імпорту цього виду добрив, а на ринку сформувався штучний дефіцит. Так, минулого року імпорт фосфорних добрив класу NP зменшився на 21%, комплексних класу NPK — на 13% (див. “Обсяг...”).

“Через те що згадані компанії не змогли завозити достатню кількість продукції, а швидко перебудувати канали постачання не вдалося, протягом трьох-чотирьох наступних місяців на ринку відчувався операційний дефіцит, — розповідає Сергій Рубан, голова Асоціації виробників, імпортерів та трейдерів агрохімії. — Далі ринок перебудувався, диверсифікував імпорт, почались поставки інших марок добрив. Утім, ціна на “фосфор” зросла”.

1Дифіцит фосфорних добривНаприклад, популярна серед аграріїв марка амофосу 12:52 у травні 2018 р. коштувала 14,2-14,5 тис.грн/т, а у вересні — близько 19,0 тис.грн/т. Для порівняння: станом на середину жовтня цього року 1 т амофосу можна придбати за 14,0-15,5 тис.грн.

За даними Держстату, в минулорічній структурі імпортних поставок NPK значно збільшились частки таких країн, як Білорусь, Бельгія, Литва, Польща, Сербія та Фінляндія (див. “Географічна структура імпорту…”). Експерти товарної онлайн-біржі Kyiv Mercantile Exchange зазначають: 2018 р. Україна недокупила 55-60% “фосфору” від річної потреби.

Справа в тому, що світові компанії — виробники добрив на спотовий ринок постачають невелики партії своєї продукції. Більшість контрактів укладаються, як мінімум, на два-три місяці, а частіше — на рік, тому вільні обсяги добрив знайти непросто.

“До того ж за наявності умовно дешевого джерела фосфоровмісних добрив (мається на увазі з Росії) ніхто не шукав “складних” альтернатив”, — говорить пан Рубан і додає, що під словом “дешеві” мається на увазі сума факторів: і коротке транспортне плече, і умови фінансування, і знижки на обсяги закупівлі. “При цьому ціна на російські й неросійські добрива відрізнялася не суттєво, — підкреслює він. — Російська продукція користується попитом, тому особливих преференцій для українських покупців не було”.

Тож головною проблемою та складністю в питанні диверсифікації імпорту стала розбудова морської логістики.

Потуги наших

Поки імпорт шукав морські ворота на шляху до українського аграрія, вітчизняні виробники байдики не били. Зокрема, у “Сумихімпрому” видалося спекотне виробниче літо. Як повідомила Людмила Давидова, начальник відділу економічного планування та аналізу господарської діяльності ПАТ “Сумихімпром”: “Минулий рік хоч і був досить складним та потребував прийняття непростих управлінських рішень, але відзначився доволі непоганими результатами виробничої діяльності”. Цехи з виробництва добрив були завантажені максимально: протягом липня — вересня минулого року вони виготовляли по 40 тис.т продукції на місяць. Востаннє в таких умовах підприємство працювало в серпні — жовтні 2012 р. Фактично за 2018 р. ПАТ “Сумихімпром” виготовило 229 тис.т мінеральних добрив різних марок (2017 р. — 120 тис.т).

Інший виробник, Дніпровський завод мінеральних добрив (ДЗМД), теж працював із максимальною завантаженістю, проте недовго. Аж поки не зупинився через неможливість закупити сірчану кислоту. Причина — 1 вересня 2018 р. Україна ввела квоти на імпорт сірчаної кислоти з Росії та Білорусі. Як зазначив Сергій Лісковський, віце-президент Асоціації “Союз хіміків України” та голова спостережної ради ПрАТ “Дніпровський завод мінеральних добрив”, “такі нескоординовані дії повністю нівелювали захисні заходи та згубно вплинули на хімічні підприємства”. Торік рівень використання виробничих потужностей на ДЗМД склав лише 20%. “Фактично ми повноцінно працювали лише два місяці, а решту 10 — простоювали”, — констатував пан Лісковський.

Однак навіть зі 100%-вою завантаженістю виробництва українські “фосфорні”  заводи можуть забезпечити лише 30-40% нинішньої потреби ринку. Решту мають задовольнити імпортери, що вони й зробили. “Під весняний посівний сезон-2019 ринок вже не відчував дефіциту фосфорних добрив”, — резюмує Сергій Рубан.

Непередбачуваний 2019-й

У новий посівний сезон гравці ввійшли у повінй готовності. З початку року імпортери завозили в Україну достатньо велики обсяги фосфоровмісних добрив, враховуючи ймовірно високий попит рівня 2018 р. “Внутрішній ринок фосфорних добрив цього року — це баланс між реальним попитом і пропозицією, сформованою виходячи з фактичних показників 2018 р., — справедливо зауважує пан Рубан. — Постачальники розраховували до середини 2019 р. накопичити певні обсяги товару, що дозволило би збалансовано пройти активний сезон споживання, навіть за умови повного ембарго на російські добрива”. Власне, ситуація так і розвивалася: на ринку сформувався надлишковий обсяг “фосфору”.

2Дифіцит фосфорних добривПредставники “Сумихімпрому” зазначають: в I кварталі виникли труднощі зі збутом міндобрив, що призвело до збільшення невідвантажених залишків продукції на складах. При цьому виробництво сумських добрив зросло на 4% (до 43 тис.т).

На травень дозріло рішення уряду щодо тотального ембарго на постачання всіх видів міндобрив з Росії (зокрема, й фосфоровмісних), яке почало діяти 1 липня 2019 р. Антиросійські санкції знову посприяли ситуативному покращенню кон’юнктури внутрішнього ринку. “Частка реалізації продукції вітчизняних виробників — “Сумихімпрому” та ДЗМД — збільшилась. Дотепер на ринку спостерігалося засилля імпортної продукції (90%), майже половина з якої була російською (40-45%), — пояснює Сергій Лісковський. — Українські санкції дозволили збільшити навантаження виробничих потужностей вітчизняних хімічних підприємств. Ба більше, в поточному сезоні українські виробники “фосфору” запропонували ринку вдвічі більший обсяг добрив порівняно з показником минулого сезону. Зокрема, ДЗМД за серпень-вересень поставив на внутрішній ринок понад 22 тис.т добрив марок NPK 16:16:16, NP 10:32 та рідких комплексних добрив NP 8:22”.

Однак далі ринкова ситуація розвивалася не за планом. Експерти кажуть: у другій половині року Україна зазнала впливу двох неприємних факторів, які, на перший погляд, не стосуються ринку міндобрив напряму. Перший — падіння світових цін на сільгосппродукцію. Другий — падіння курсу валют. Як наслідок, українським аграріям стало невигідно експортувати свою продукцію, тож вони просто залишилися без необхідних обігових коштів. При цьому в них лишилися кредитні зобов’язання перед банками, які необхідно погашати за попереднім курсом валют. А повернення кредитів є першочерговими витратами аграрія, на відміну від купівлі міндобрив до наступного сезону.

Тому трейдери оцінюють сезон осені-2019 як найменш вдалий.

“Ринок в якийсь момент просто зупинився і зараз на ньому затишшя, — розповідає Сергій Рубан. — Фактично постачальники побачили не більше 30% попиту, що прогнозувався на серпень-вересень 2019 р. Це означає, що обсяги фосфоровмісних добрив, які були накопичені в першій половині року, не були повністю спожиті”.

Простіше кажучи, аграрії закупили менше добрив, ніж планували, тому платоспроможного дефіциту не спостерігалося. Ринок продавця перетворився на ринок покупця. До того ж нові партії імпорту почали завозити вже за курсом 25 грн/USD. Отже, через відсутність платоспроможного попиту та курсові коливання валют ціни на добрива почали знижуватись.

За даними біржі Kyiv Mercantile Exchange, у квітні тонна амофосу коштувала 17,1 тис.грн, у липні вона подорожчала до 19,7-20,0 тис.грн, а у вересні подешевшала до 15,5-16,0 тис.грн.

Відповідь наших

Від затишшя та перенасичення постраждали й вітчизняні хіміки. “В жовтні становище різко змінилося: українські виробники втратили частку відвойованого внутрішнього ринку. Витіснені обсяги російських фосфоровмісних добрив були замінені продукцією з третіх країн”, — розповідає пан Лісковський. Він також зазначив, що в рази збільшились обсяги відвантаження добрив на український ринок через трейдерів з Марокко, Йорданії, Туреччини, Сербії, Болгарії, Греції. Крім того, приблизно в 1,5 раза збільшився імпорт білоруських добрив.

За вісім місяців 2019 р. імпорт добрив класу NP зріс на 64% (до 393,8 тис.т) порівняно з показниками аналогічного періоду 2018 р., класу NPK — на 24% (до 1,135 млн т; див. “Обсяг ринку...”).

“Наразі ми маємо перенасичення ринку — пропозиція всіх формул мінеральних фосфоровмісних добрив на 20-30% вища за середній обсяг споживання аграріями. Це, в свою чергу, сприяло падінню цін. За перші два тижні жовтня вартість міндобрив усіх “фосфорних” марок знизилася на 8-14%”, — резюмує пан Лісковський і зазначає, що вигода для українських аграріїв від такої ситуації очевидна. Землероби мають можливість придбати добрива ширшого асортименту за прийнятними цінами.

Однак ця ситуація згубно впливає на вітчизняних хіміків. “Українські підприємства можуть конкурувати з імпортною продукцією, постачаючи на внутрішній ринок свої добрива з мінімальною чи нульовою рентабельністю виробництва, — констатує Сергій Лісковський. — Імпортна продукція, що виготовлена з дешевшої сировини, не дозволяє українським виробникам фосфоровмісних добрив бути конкурентними на рідному ринку”. Причина — відсутність доступу до дешевих енергоносіїв, що наразі мають країни — експортери добрив (Росія, Казахстан, Білорусь і Туреччина).

Втім, незважаючи на це, цьогоріч у пулі українських виробників поповнення.

Влітку новий гравець — Азовський завод мінеральних добрив (компанія UTKBlauChem) — вивів на ринок нове азотно-фосфорне рідке комплексне добриво (РКД) формули 10:34 і планує вносити свою лепту в ліквідацію дефіциту. “РКД 10:34 не дешевше, ніж амофос чи нітроамофоска, проте має меншу норму внесення, вищий рівень підживлення рослин і при цьому менше втрат при перевалці та внесенні. Тобто в перерахунку на гектар РКД 10:34 виходить економічно ефективнішим і засвоюється майже повністю”, — розповідає Віталій Попов, CEO компанії UTKBlauChem, зазначаючи, що це добриво для точного землеробства, але за ціною масового товару.

Потужності першої черги нового виробництва, що розміщено в Запорізькій області, складають 6 тис.т продукції на місяць. Її завантаження коливається разом із сезонним попитом на добрива. Надалі компанія планує запуск другої черги, що дозволить наростити потужності до 15 тис.т добрив на місяць.

“Інвестиції склали близько €1,5 млн, і ця сума зростатиме разом із розвитком проекту, — розповідає пан Попов. — Наразі ми розглядаємо можливість побудови мережевої виробничої структури. До кінця року крім Азовського заводу міндобрив запрацює завод у Житомирській області. А в подальших планах — виробничі майданчики в трикутнику Суми — Харків — Полтава, Черкаси — Кропивницький — південь Хмельниччини”.

Загалом підтверджена річна потреба українського ринку у фосфоровмісних добривах складає близько 2 млн т у фізичній вазі. Потенційна частка ринку РКД оцінюється компанією UTKBlauChem у 200 тис. т, але зараз вона не перевищує 40 тис.т. Тобто новому гравцеві доведеться інтенсивно розвивати культуру споживання цього виду “фосфору”. Як аналогію в компанії наводять приклад з розвитком ринку карбамідно-аміачної суміші. “Ще 15 років тому частка рідких азотних добрив у співвідношенні з селітрою і карбамідом не сягала навіть 1%, а зараз становить близько 30%, — розповідає пан Попов. — Зміна клімату та запровадження нових агротехнологій сформують на ринку фосфоровмісних добрив аналогічну картину. І, гадаю, для цього знадобиться значно менше часу”.3Дифіцит фосфорних добрив

Невпевнений 2020-й

Наразі вітчизняні виробники рідкого фосфору розраховують виключно на “просунутість” аграріїв, а виробники твердого — на підтримку з боку уряду. Щоб ситуативне покращення внутрішньої кон’юнктури перетворилося на системне, українські хіміки ініціювали чергове розслідування, яке Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі розпочала в серпні. Воно стосується імпорту фосфоровмісних добрив незалежно від країни походження. Хіміки звернулися з пропозицією ввести квотування “за добросовісним розподілом між вітчизняним та іноземними виробниками”. За цим розподілом, орієнтовно 40% ринку залишається для внутрішнього виробника, 60% — для імпортерів. “Такий розподіл збалансував би інтереси іноземних та вітчизняних гравців, — зауважує Сергій Лісковський. — Є загроза, що при зникненні вітчизняного виробника, коли Україна опиниться в абсолютній залежності від імпорту, імпортери одразу підвищать ціни на добрива на 20-50%”.

Зі свого боку, трейдери теж висловлюють побоювання: через загрозу введення чергових санкцій існує ризик суттєвого скорочення імпорту, що неминуче призведе до спекулятивного подорожчання добрив, як це було торік.

Наразі гравцям та експертам важко спрогнозувати, якими будуть ринок та ціни на ньому. Кажуть, все залежатиме від результатів розслідування. “Якщо, наприклад, відбудуться зміни в державній політиці щодо цього питання, ситуація може кардинально змінитись”, — зазначають у прес-службі ГО “Всеукраїнська аграрна рада” (ВАР). Тож хвилювання та побоювання аграріїв нікуди не зникли. Ба більше, як зазначають у ВАР, “ціни можуть зростати й від невпевненості аграріїв у завтрашньому дні”.

Хоча, як запевнив заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тарас Висоцький, імпорт добрив в Україну не обмежуватимуть. “Позиція міністерства — “за” максимально прозорі правила гри на ринку добрив. Штучні обмеження будуть переглянуті. І в цілому говорити про обмеження імпорту добрив з інших країн, окрім Росії, — неприпустимо”, — зазначив пан Висоцький. Він також пообіцяв, що на початку наступного сезону аграрії не стикнуться з дефіцитом добрив, а за два роки цей ринок стане повністю цивілізованим.

 

Наталія Шевченко