business head ads

Сергій Євтушенко: Як зміни клімату змінять ваш бізнес

Економіка
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Сергій Євтушенко, співзасновник, керівний партнер компанії UDP Renewables

У рамках КМЕФ-2019 відбуватиметься панельна дискусія “Як зміни клімату змінять ваш бізнес”, де модератором виступить Сергій Євтушенко, співзасновник та керівний партнер компанії UDP Renewables. Які саме спікери чекають на учасників дискусії та про що вони говоритимуть — ці та інші питання ми обговорили з паном Євтушенком.

— Організатори КМЕФ кажуть, що учасникам буде складно обрати, яку саме дискусійну панель відвідати, — такі вони будуть цікаві. Завдяки чому буде потужною панель про зміни клімату?

— Тема наслідків змін клімату — зараз одна з найактуальніших. Але наша дискусія відрізняється також спікерами. Мені доручили модерування панелі, коли ще не було жодного спікера, і я гадав: “Хто ж приїде?”. Але відгук перевищив мої очікування, і ми чекаємо на дуже крутих спікерів.

Серед них Ернст Ульріх фон Вайцзеккер, співпрезидент Римського клубу, який входить до переліку Global Thinkers XXI ст.

Друга особа — Алзбета Кляйн, директор Міжнародної фінансової корпорації (IFC) з питань Climate Business. Пані Кляйн відповідає за відбір і фінансування проектів, які спрямовані на управління ризиками від змін клімату.

Третій спікер — Андреас Кульманн, виконавчий директор Німецького енергетичного агентства DENA. Він є розробником стратегії з реалізації “зеленої” політики в Німеччині, що є однією з найсуворіших у світі.

Четвертим спікером є Рафаель Матео, генеральний директор ACCIONA Energia. Ця компанія є світовим лідером з виробництва відновлюваної енергетики та партнером UDP Renewables.

Ми будемо говорити про те, хто має стати ініціатором “зеленої” політики, як зміна клімату вплине на бізнес, чи спостерігають бізнесмени ці зміни в своїх країнах, які поради можуть дати Україні тощо. Отже, дискусія має бути дуже пізнавальною. Крім того, ми плануємо оприлюднити дані соціологічного дослідження щодо того, як українське суспільство ставиться до проблеми кліматичних змін. Це дослідження виконане на наше замовлення, тож це будуть ексклюзивні дані.

— До яких висновків щодо змін клімату ви сподіваєтесь привести українських бізнесменів?

— Ми не сподіваємось на те, що учасники зроблять швидкі висновки. Чому ми цю дискусію проводимо? Головна задача — актуалізувати в суспільстві розуміння, що від уряду треба вимагати більшого. Суспільство як клієнт повинно замовляти урядові як виконавцю активніше провадити “зелену” політику.

Наприклад, 28 років в Україні ніхто не може вирішити питання утилізації відходів — і переробки, і сортування. В цьому є провина суспільства? Безперечно. Адже суспільство толерує поведінку, коли сміття викидається в ліс, і не розуміє, що за “безоплатну”, так би мовити, утилізацію ми розплачуємось тривалістю та якістю життя.

А якщо говорити в масштабі планети, то через кліматичні зміни ми можемо отримати катастрофічні наслідки для всього людства. За 130 років температура на планеті Земля підвищилась на 0,9°С. ­Завдання Паризької кліматичної угоди не допустити її підвищення на 2°С за наступне століття. А нам світять до 2050 р. додаткові 1,5°С, і це якщо ми вдвічі збавимо “оберти” вже зараз. Підвищення на 0,9°С вже відбулось, світовий океан став теплішим на 1°С, а його рівень піднявся на 16 см. Півтри­льйона тонн льоду тане щороку, страждає біорізноманіття, змінюється хімічний склад поверхневого шару води в океанах, гинуть корали…

Ми ризикуємо стати свідками катастрофічних наслідків. Тому ми будемо дискутувати про зміни клімату з людьми, які в цьому розбираються. Адже це матиме безпосередні наслідки для бізнесу, а також для безпеки всіх країн.

— В липневому номері БІЗНЕС, власне, писав про велику битву двох концепцій — “зеленого” зростання й антизростання.

— Я переконаний прихильник “зеленого” зростання. Переконаний, що в “зеленій” економіці захований великий потенціал. Ці технології дозволять людству бути ефективнішим, продуктивнішим, економнішим і прогодувати більшу кількість людей.

Я народився 1975 р., коли на планеті Земля жили 4 млрд людей, зараз їх практично 8 млрд. 2050 р. очікується, напевно, 11 млрд. Тобто це експоненціальне зростання. Вчені прогнозують, що доступ до ресурсів ускладниться, збільшиться розрив між багатими і бідними країнами. Погіршаться кліматичні умови в екваторіальному поясі — підвищення температури повітря ще на 1,5°С до 2050 р. означатиме температуру на сонці 60°С у країнах, які населяють 1 млрд людей. Доступ до води погіршиться, сільським господарством займатись буде неможливо, відповідно, ускладниться й доступ до харчування. Це означає конфлікти та масову міграцію. А уявіть собі, що відбуватиметься, коли турбулентність стане постійною? Хвилі міграції, боротьба за ресурси між супердержавами — вже бачимо підготовку до мілітаризації Арктики. Як будемо ділити природні багатства, доступ до яких відкрився завдяки кліматичним змінам? Відповідно, всередині століття матимемо один з найбільших викликів для світової безпеки.

— Для дискусії: майже 30% викидів СО2 дає Китай, а його основна проблема в тому, що до 60% генерації забезпечує спалення вугілля. Чи може світова спільнота тиснути на якусь країну для боротьби з кліматичним впливом? Адже це питання суверенітету.

— Абсолютно так, тиснути непросто, але для цього й створена ООН — майданчик, на якому мають вирішуватись найгостріші проблеми, які стоять перед людством. Важливо знаходити консенсус.

Людство перемогло багато хвороб і переважно подолало голод. Але поки абсолютно провалює порядок денний щодо змін клімату. Вперше про це почали здогадуватись ще в XIX ст. На початку XX ст. вчені стали припускати, що використання вуглеводнів якимось чином в майбутньому призведе до змін клімату. Але лише 1981 р. були визначені поняття “кліматичні зміни” та їхні ймовірні причини — парникові викиди, підвищення температури, забруднення. Людство про це серйозно замислилось нещодавно. І, за даними минулорічного звіту ООН, у нас є 12 років для того, щоб вжити якихось заходів, інакше ці зміни стануть незворотними. Фактично вся ця історія розгортається під час життя одного покоління, яке зафіксувало та зрозуміло проблему і яке повинно домовитись між собою та врятуватись.

— Погано, що в нас кліматичні зміни не обговорюються. Як ви гадаєте, чи могла б Україна стати регіональним чи світовим взірцем впровадження “зелених” технологій?

— Рівень розвитку “зелених” технологій в Україні вищий за середній, адже за останнє десятиліття відбувся прорив у розвитку “зеленої” енергетики. Україна матиме 3,5-4 ГВт з відновлюваних джерел — це 3,5-4% усіх встановлених потужностей. Це середній показник по планеті. Тоді як у Німеччини частка ВДЕ доходить до 70% у літній період.

Крім того, ми дуже серйозно відстаємо в енергоефективності економіки: для виробництва одиниці продукції ми споживаємо, щонайменше, вп’ятеро більше енергії, ніж Німеччина. Відповідно, нам важко конкурувати.

Екологічна свідомість — це ще одна тема, про яку ми будемо говорити.

У скандинавських країнах екологічна освіта починається з ясел, й у сім років маленький швед чи данець уже є громадянином, готовим до життя в “зеленому” суспільстві. В дорослому віці це може перетворитись на громадський активізм, новаторські розробки, голосування за партії із “зеленим” порядком денним. Вважаю, що екологічна освіта — це те, що ми можемо і повинні зробити в Україні.

 

Андрій Морозовський