Економіка популізму

Економіка
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

ПІД ЧАС ПЕРЕДВИБОРЧИХ КАМПАНІЙ, ЧИ ТО ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ, ЧИ ТО ПАРЛАМЕНТСЬКИХ, КАНДИДАТИ ОБІЦЯЮТЬ БУДЬ-ЩО: ЗНИЖЕННЯ ТАРИФІВ, ФІКСАЦІЮ КУРСУ, РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН, ПРОДОВЖЕННЯ МОРАТОРІЮ НА ПРОДАЖ ЗЕМЛІ, ПІДВИЩЕННЯ ПЕНСІЙ ТА ЗАРПЛАТ. АЛЕ ЧОГО МОЖУТЬ КОШТУВАТИ ПРОЯВИ БЕЗВІДПОВІДАЛЬНОГО ПОПУЛІЗМУ, КОЛИ ВОНИ СТОСУЮТЬСЯ ЕКОНОМІКИ КРАЇНИ? НА ЦЕ ПИТАННЯ ВІДПОВІДАЄ ДОСВІД ГРЕЦІЇ ТА ВЕНЕСУЕЛИ

Економічний популізм — напрям економічної політики, що в різні періоди реалізовувався в багатьох країнах і добре вивчений економістами. Зазвичай він полягає в проголошенні та спробах досягнення дуже зрозумілих і популярних в народі цілей без урахування реальних можливостей і досягнень економіки країни.

Криза в раю: початок

Греція є членом єврозони з 2001 р. До початку 2000-х років країна мала відносно збалансований бюджет (дефіцит — близько 5%) і середній розмір зовнішнього боргу (близько €50 млрд, або менше 25% ВВП). Зростанню державного боргу перешкоджали високі ставки з його обслуговування, у зв’язку з чим уряд виявляв обережність у залученні зовнішніх позик. Із входженням в єврозону Греція отримала можливість брати дешевші кредити в євро, тоді ж було зафіксовано приплив іноземних інвестицій. На тлі відносної фінансової стабілізації уряд одразу ж збільшив зарплати держслужбовцям і соціальні виплати. Темпи зростання ВВП Греції досягали 5-6%, рівень безробіття становив 8-10%. Але з середини 2000-х років у Греції погіршилося збирання податків, а також були зафіксовані нечувані для цивілізованої держави факти фальсифікації офіційної фінансової статистики країни. До того ж у період зростання уряд не розвивав сектори економіки, залишивши Грецію майже цілком залежною від туризму, а відтак, вразливою до світових економічних криз. Внаслідок провадження популістської економічної політики відбулося розбалансування бюджету. Греція, як член єврозони, втратила можливість покривати дефіцит бюджету шляхом емісії (в єврозоні цим займається Європейський центральний банк; ЄЦБ), тож уряд країни був змушений вдатися до зовнішніх позик. Основними  кредиторами стали Франція та Німеччина. Перші ознаки фінансовоекономічної кризи з’явилися 2009 р., коли дефіцит бюджету досяг майже 13% ВВП, а державний борг перевищив €300 млрд (115% ВВП). У результаті економіка Греції опинилася на межі дефолту, адже не могла платити за раніше взятими кредитами. Побоюючись дефолту, інвестори стали продавати грецькі держоблігації, що істотно ускладнило рефінансування держборгу. За підсумками 2009 р. ВВП Греції скоротився на 3,3%.

Перша допомога

У травні 2010 р. було прийнято першу європейську програму фінансової допомоги Греції. Вона передбачала кредит кількома траншами від ЄС і МВФ сумарно на €110 млрд, що мали надійти до країни впродовж 2010-2012 рр. Грецький уряд на вимогу ЄЦБ, Єврокомісії та МВФ (так званої “трійки”) все ж таки прийняв програму жорсткої економії, пішов на низку непопулярних заходів, покликаних скоротити витрати та підвищити доходи бюджету. 2010 р. падіння ВВП досягло 5,4%. 2011 р. ситуація в економіці Греції погіршилася ще сильніше через втечу інвесторів у зв’язку із загальною кризою в єврозоні. До середини року держборг країни склав €350 млрд (170% ВВП), падіння ВВП за підсумками року становило 8,9%, безробіття досягло 15%.

Друга допомога

На позачерговому саміті ЄС у жовтні 2011 р. було ухвалено рішення про надання Греції другої програми допомоги в розмірі €130 млрд у 2012-2014 рр. Заходи економії для прийняття другого антикризового пакета передбачали ще більш шокові заходи: скорочення державних витрат на €3,3 млрд, зокрема зменшення на 22% мінімальної зарплати — з €750 до €580 на місяць, а для молоді до 25 років — на 32% (до €490),  запровадження єдиної сітки зарплати в усіх державних організаціях, зниження пенсій на 7-15%, лібералізацію ринку праці, скорочення військових витрат на €300 млн, а також додаткову економію в розмірі €325 млн, які ще треба було знайти в бюджеті. Після вжиття цих заходів темпи падіння ВВП сповільнилися до 6,6% 2012 р. і 3,3% 2014 р. У 2014 р., за даними Єврокомісії, було навіть зафіксовано зростання на 1%. При цьому пік рівня безробіття (28%) був зареєстрований у середині 2013 р. і до початку 2015 р. він становив 26%.

За роки кризи Греції надали кредитних траншів €323,3 млрд

Влада натовпу

Але непопулярні заходи економії викликали масові протести в країні й у підсумку призвели до поразки правлячої партії “Нова демократія” на парламентських виборах 2015 р. Новим прем’єр-міністром країни став лідер популістської лівої партії “СІРІЗА” Алексіс Ципрас, який, як і подобає популісту, пообіцяв, що Греція перестане брати нові кредити та відмовиться від заходів жорсткої економії. Станом на кінець III кварталу 2014 р. загальний обсяг державного боргу Греції становив, за даними Євростату, €320 млрд (175% ВВП). Всього впродовж 2012-2014 рр. Греція отримала від МВФ, ЄС та з інших джерел €162,7 млрд. Впродовж 2015-2016 рр. потреби країни в кредитах оцінювалися Єврокомісією в €20 млрд. Серед умов для виділення нового кредиту було підвищення пенсійного віку до 67 років і згортання додаткових виплат малозабезпеченим пенсіонерам, скасування пільг з ПДВ для грецьких островів і підвищення податків для бізнесу. Правляча коаліція Греції (“СІРІЗА” і “Незалежні греки”) з цими пропозиціями не погодилася.

За підсумками референдуму греків висловилися проти умов угоди з кредиторами

 

Референдум та дефолт

27 червня 2015 р. на екстреному засіданні Єврогрупи (рада міністрів країн єврозони) міжнародні кредитори оголосили, що термін дії програми фінансової допомоги Греції не буде продовжений без узгодження плану реформ у цій країні, й Афіни не отримають відтермінування по виплатах Міжнародному валютному фонду в розмірі €1,6 млрд. Того ж дня Алексіс Ципрас зробив класичний для всіх популістів світу крок і переклав відповідальність з себе на народ. Було оголошено проведення екстреного всенародного референдуму з питання про надання кредиту. 30 червня Греція не виплатила у встановлений термін свій борг перед МВФ, ставши першою розвиненою державою, яка допустила дефолт за своїми зобов’язаннями перед цією структурою. 5 липня в Греції відбувся референдум, на якому громадяни країни мали вирішити, прийняти чи відхилити уряду проект угоди, представлений Єврокомісією, ЄЦБ і МВФ на засіданні Єврогрупи 25 червня. За підсумками плебісциту 61,31% греків висловилися проти умов угоди з кредиторами. 7 липня відбувся саміт єврозони, який зобов’язав Грецію протягом 24 годин надати свої пропозиції щодо виходу з кризи, реформ і офіційний запит на нову програму допомоги. 8 липня Єврогрупа отримала офіційний запит від Греції на третю програму допомоги в рамках Європейського стабілізаційного механізму (ЄСМ). 9 липня уряд Греції представив міжнародним кредиторам план радикальних реформ, спрямованих на оздоровлення державних фінансів. В обмін на це Афіни сподівалися на поступки кредиторів і фінансування в розмірі €53,5 млрд на покриття зобов’язань за держборгом до кінця червня 2018 р.

Референдум — це добре, але гроші десь треба брати

Грецькі пропозиції включають підвищення податку на судноплавні компанії та скасування пільг з ПДВ для грецьких островів, на збереженні яких раніше наполягали Афіни. Також уряд Ципраса запропонував підвищити ставку ПДВ для ресторанів, провести пенсійну реформу, скласти графік приватизації державного майна. У ніч на 11 липня 2015 р. парламент Греції проголосував за пропозиції, подані урядом кредиторам. Він також уповноважив Кабінет міністрів провести переговори щодо укладення угоди про третю кредитну програму, розраховану на три роки. 11 липня Єврогрупа дійшла згоди, що фінальне рішення щодо Греції має приймати саміт ЄС. Міністри фінансів єврозони представили свої рекомендації саміту: або запустити третю програму допомоги Греції, або визнати, що Афіни не в змозі навіть у віддаленій перспективі виплатити свій борг, тому на країну чекає дефолт і тимчасове або остаточне виключення з зони євро. Головним опонентом початку третьої програми пільгового кредитування Греції з Європейського стабілізаційного механізму виступав головний кредитор Афін — Німеччина. Там були переконані, що ситуація в Греції зайшла занадто далеко і нова програма не дасть кращого результату, ніж дві попередні.

Третя допомога

16 липня 2015 р. грецький парламент прийняв закон про реформи, що були узгоджені в якості попередньої умови для початку переговорів між Грецією та іншими країнами зони євро про третю кредитну програму загальним обсягом €80-90 млрд. У документі під назвою "Термінові заходи для проведення переговорів і укладення угоди з Європейським стабілізаційним механізмом" ратифікується рішення саміту єврозони, що відбувся 12-13 липня 2015 р., фіксуються зміни в податковому законодавстві, у сфері соціального забезпечення та страхування та — особливо — обмеження практики передчасного виходу на пенсію. Цього ж дня європейське джерело повідомило, що Єврогрупа досягла принципової домовленості про бридж-кредит Греції на €7 млрд. Досягнення угоди щодо кредиту стало можливим після затвердження парламентом Греції нового пакета заходів жорсткої економії. 20 липня відділення всіх банків Греції відкрилися після тритижневої перерви, що отримала назву "банківські канікули". Проте контроль за рухом капіталів зберігався, тому з банкоматів або в банківських касах одна людина, як і раніше, могла зняти не більше €60 на добу. 20 липня Греція отримала бридж-кредит зони євро в розмірі €7,16 млрд. Ці кошти були призначені для невідкладних фінансових потреб Греції, насамперед, на обслуговування зовнішньої заборгованості. 22 липня парламент прийняв другий закон, необхідний для початку переговорів з міжнародними кредиторами про укладення в найближчі тижні угоди про третю кредитну програму.

Закон передбачав зміни в Цивільному процесуальному кодексі, націлені на прискорення судових процесів, заходів з продажу з аукціонів квартир і будинків боржників за іпотечними кредитами, а також інтеграцію в грецьке законодавство Директиви ЄС про оздоровлення фінансових інститутів. 29 липня в Афінах почався експертний етап переговорів з місією "квартету" міжнародних кредиторів (ЄС, ЄЦБ, Європейський стабілізаційний механізм та МВФ) про третю кредитну програму на €86 млрд, розраховану на три роки. За словами представників грецького Мінфіну, в ході переговорів мали діяти робочі групи для розгляду фінансових та пенсійних питань, трудових відносин та лібералізації ринків товарів і послуг. Міністр фінансів Эвклідіс Цакалотос заявив, що на переговорах Греція буде виконувати, слово в слово, рішення Єврогрупи й угоду, досягнуту на саміті держав — членів єврозони. 11 серпня представник Мінфіну Греції повідомив, що Афіни й міжнародні кредитори досягли угоди за третьою кредитною програмою, розрахованою на три роки. Офіційний представник Єврокомісії Анніка Брайдтхардт, у свою чергу, зазначила, що кредитори й уряд Греції на технічному рівні досягли угоди щодо третьої програми фінансової допомоги. "Наступний крок — оцінка та прийняття угоди на політичному рівні", — сказала вона.

19 серпня парламент ФРН під час надзвичайного засідання дав “зелене світло” на надання нової фінансової допомоги Греції в розмірі €86 млрд. За роки кризи Греції надали €323,3 млрд кредитних траншів. Для порівняння: станом на 01.11.18 р. Україна була винна МВФ, МБРР та ЄС усього $11,76 млрд. Зрозуміло, що в разі значної економічної кризи та дефолту ніхто не буде рятувати нашу країну сотнями мільярдів доларів. На жаль, ми не знаходимося ні в єврозоні, ні в ЄС, щоб західні партнери за нас хвилювалися. Тому в разі фатальних помилок уряду на нас очікує, радше, венесуельський сценарій.

Греція — це ще квіточки

Економіка Венесуели з початку XXI ст. переживає гостру кризу. Торік інфляція, за оцінками парламентського комітету з фінансів, склала 1700000% (за даними МВФ — 1370000%), ВВП скоротився на 15%, країну залишили понад 3 млн людей, Венесуела займає 169-те місце (зі 180) в Індексі сприйняття корупції, приблизно 30% населення не має роботи. Будучи одним з найбільших світових нафтовидобувників, країна, тим не менш, відчуває гострий дефіцит продуктів першої необхідності, продовольства, ліків і бензину.

І знову популізм

Ще з часів Уго Чавеса колосальні бюджетні кошти витрачалися на програми соціальної допомоги, на збиткові підприємства та старі ферми. Це створило величезній дефіцит бюджету та підготувало ґрунт для кризи. Також Чавес звільнив керівництво PDVSA, венесуельської державної нафтової компанії, і замінив його своїми прихильниками. Як результат: гроші з компанії були розкрадені, інвестиційні програми зупинені, а видобуток нафти зменшився втричі. Венесуела стрімко втрачає свій видобуток. Дійшло до того, що країна розплачується нафтою за боргами соціалістичного режиму перед Китаєм й Індією. Ситуація сильно погіршилася, коли 2014 р. нафта почала дешевшати. У Венесуелі найбільші запаси цієї сировини в світі. На нафту припадає понад 95% експортних доходів країни. Коли нафта не продається, коштів у Венесуели немає. 2014 р. ціни на нафту становили понад $100 за 1 барель. Зараз вони коливаються на рівні $50 за 1 барель, а був час, вони досягали $26 за барель. Проблема в тому, що Венесуела проґавила можливість інвестувати в нафтові родовища за сприятливих умов. Натомість займалася соціальним добробутом населення. Внаслідок нехтування технічним обслуговуванням об’єктів нафтопромислу видобуток досяг нечувано низького рівня. Державний нафтовий гігант Венесуели PDVSA не заплатила компаніям, які беруть участь у видобутку, наприклад Schlumberger (NYSE: SLB). Згодом Schlumberger та інші різко скоротили співпрацю з PDVSA, пославшись на неоплачені рахунки.

Ні харчів, ні грошей

У період кризи дефіцит продуктів харчування у Венесуелі став критичним. Жителям країни довелося тижнями, а іноді й місяцями обходитися без молока, яєць, борошна, мила й туалетного паперу. У Венесуелі почалася війна за їжу, але, незважаючи на обвал валюти і падіння доходів від продажу нафти, уряд, задовольняючи примхи народу, продовжував стримувати ціни на товари, що продаються в супермаркетах. Як наслідок, імпортери продуктів харчування практично припинили ввозити продукти, оскільки їм довелося б понести великі збитки. Згідно з низкою оцінок у першій половині 2016 р. імпорт продуктів харчування скоротився майже на 50% у порівнянні з показником аналогічного періоду 2015 р. Згодом уряд призупинив стримування, і на полицях магазинів знову з’явилися продукти. Проте ціни були такі високі, що лише деякі венесуельці могли дозволити собі купувати їжу. В галузі медицини і досі зберігається дефіцит. Венесуельці шукають пеніцилін та інші лікарські засоби по всіх аптеках, часто безуспішно. Державні лікарні країни прийшли в такий занепад, що люди, і навіть маленькі діти, вмирають через брак найпростішого медичного обслуговування.

І знову дефолт

У листопаді 2017 р. Венесуела не змогла виконувати кредитні зобов’язання, оголосивши дефолт. Про це 14 листопада повідомило рейтингове агентство Standard & Poor’s. Загальна сума зовнішнього боргу країни становить, за різними оцінками, $63-150 млрд. Багатомільярдні борги має також державна нафтова компанія PDVSA. За даними The Financial Times, до оголошення дефолту Венесуела повинна була виплачувати вже наявні борги і відсотки за ними до середини 2030-х років, причому пік виплат мав припасти на 2018 р. — майже $10 млрд. Використання золотовалютних резервів для погашення заборгованості неможливе, оскільки вони менше $10 млрд.

Авторська насторога

Зростання зарплат, компенсація знецінених вкладів, скорочення податків, грошова підтримка збиткових підприємств, "Ні зубожінню!", "Ні тарифному геноциду!" — хто скаже, що все це погано, неблагородно? Але якщо в держави недостатньо ресурсів для всього цього, неминуче збільшується дефіцит державного бюджету, отже, утворюється інфляція. Від неї всім і насамперед найбіднішим верствам населення стає лише гірше. Це абсолютний закон економіки й неминучий наслідок популізму. Головною помилкою Греції та Венесуели є те, що вони не думали про своє майбутнє. Популісти, як сказав один публіцист, нагадують батьків, які, догоджаючи своїм дітям, годують їх виключно солодощами, після чого ті помирають від діабету. Тому задача кожного українця — не бути такою дитиною.

Андрій Зінченко