Економічні аналізи: яскраве проти потужного

Економіка
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Фіналісти президентського змагання дають обіцянки, які неспроможні втілити в життя, — більшість з них поза межами компетенції Президента

 Під час виборів у США я кепкував з їхніх телеведучих, налаштованих проти Дональда Трампа. Адже вони змагались у жартах щодо довжини його краватки, безладу в його зачісці чи розміру рук. Трамп переміг і продовжує дивувати світ своєю політикою. Тепер журналісти на Заході кепкують з нас, бо в Україні лідером перегонів є комік. Але смішного тут мало, тому що ми з Америкою стали однаковими — з радарів громадськості та ЗМІ практично зникли передвиборчі програми кандидатів. Замість прагматичних планів до обговорення пропонуються медичні аналізи та емоційно забарвлені теми, які збурюють суспільство та поглиблюють розкол між людьми.

Як треба?

Раніше Захід міг подавати нам приклад, якою має бути передвиборча програма. Основою для кампанії Рональда Рейгана, з якою він переміг 1980 р., стала праця “Мандат на лідерство” від прореспубліканського аналітичного центру Heritage Foundation. Цей документ складався з 20 брошур загальним обсягом у 3 тис. сторінок та містив близько 2 тис. рішень для різних сфер, які відповідали “консервативному світогляду”, як зазначали автори. Наріжним каменем цієї програми було скорочення втручання держави в економіку та в особисте життя громадян. Адміністрація Рейгана вже в перший рік роботи запустила процес змін з 60% запропонованих рішень.

Варто також зазначити, що Рейган — геть не випадковий актор, як нам це намагаються показати політтехнологи одного з кандидатів. На момент обрання президентом США він 18 років був активним політиком-республіканцем. Окрім досвіду політичної боротьби він мав досвід адміністративного управління, оскільки двічі обирався губернатором штату Каліфорнія.

Неспівставні програми

Програми Володимира Зеленського та Петра Порошенка неспівставні. Адже це як порівнювати яскраве з потужним. В одного — п’ять років на посту Президента. Тому, звичайно, є потреба відповідати за якість зробленого. Інший офіційно оголосив про президентські амбіції три місяці тому, в політичній діяльності участі не брав, тому може креативити, як заманеться.

У пана Зеленського програма — це красивий з художньої точки зору твір на тему “Країна мрій”. Автори використовують яскраві лозунги та протиставлення, наприклад: “Реформи мають позитивно від­ображатися на кожній Людині, а не на десятьох сім’ях”. Звучить! Але жодного конкретного механізму, як це втілити, програма не містить. Те саме стосується решти пунктів.

Програма Петра Порошенка наполовину складається з переліку його досягнень, більшість з яких не стосуються економіки. Економічний блок окреслений поверхнево: зазначені галузі економіки, які варто зробити пріоритетними для розвитку країни. Механізм реалізації програми автори теж не показали.

Жодну з програм складно класифікувати за політичним світоглядом: це правоцентризм, це лібералізм, це соціал-демократія. Програма Володимира Зеленського про те, як українцям буде добре жити в країні з новими обличчями у владі, без “політичних пенсіонерів”. Програма Петра Порошенка про те, як українцям буде добре жити, коли Україна увійде до ЄС та НАТО.

Тому не дивно, що результат першого туру не додав солідності дебатам прихильників кандидатів. Ми знову чубимося стосовно їхнього патріотизму. Як порівнювати такі програми?

“Країна мрій”

Намагання прирівняти Володимира Зеленського до Рональда Рейгана відобразилось у програмі. Наприклад, вже на початку тексту йдеться про потребу “максимально скоротити кількість функцій держави” та проголошується ліберальне гасло: “Менше Держави в житті Людини, більше Людини в житті Держави!”. Порівняйте із закликом Рейгана “прибрати уряд з плечей людей”.

Важливим пунктом, який відрізняє програму пана Зеленського, є скасування повноважень правоохоронних органів, зокрема СБУ, щодо розслідування економічних злочинів. Як це буде зроблено, програма не вказує, але така пропозиція сподобається багатьом підприємцям.

Ще однією з пропозицій є легалізація доходів, хоча, за своєю сутністю, це, радше, легалізація статків. Володимир Зеленський пропонує запровадити одноразову нульову декларацію. “Кожен бізнесмен за 5% зможе задекларувати та легалізувати свої доходи”, каже програма. Далі всі вестимуть бізнес чесно, передбачають автори.

Є також абзац, який можна узагальнити як спрямований на сприяння розвитку економіки та інвестиційній привабливості країни. У переліку є детінізація, вільна конкуренція, розвиток внутрішнього виробництва, “довгострокове недороге кредитування”. Також пан Зеленський обіцяє стати гарантом для “кожного великого інвестора, який прийде в Україну”. Який юридичний механізм цих гарантій — не повідомляється.

Щодо податкової політики, то підприємцям обіцяють, що “податки стануть простими і зрозумілими”. Кандидат підтримує заміну податку на прибуток податком на виведений капітал. Він вважає, що це “дасть бізнесу більше свободи для розвитку і знизить адміністративний тиск”.

“Формування прозорого ринку землі” — все, більше нічого стосовно ринку землі програма не каже. Зрозуміло, що підтримують, але от як саме, невідомо.

Стосовно енергонезалежності у програмі закладено тезу, що Україна має забезпечити свої потреби власними енергетичними ресурсами, а згодом ще й почати експортувати їх на європейський ринок. Чи розуміє команда, які інвестиції у власний видобуток та програми енергозбереження для цього потрібні, невідомо.

Окрему увагу приділено інфраструктурним проектам. Володимир Зеленський та його команда хочуть будувати дороги за європейськими стандартами та впровадити автоматичний контроль ваги та швидкості автомобілів. Окрім підписання угоди “Відкрите небо” з ЄС у програмі також вказується на необхідність відкрити аеропорти у кожному обласному центрі. Є цей недешевий пункт копіюванням стратегії Китаю останніх років чи результатом детальних розрахунків, автори не вказують.

Якщо речення “Україна має всі можливості стати одним з найбільших у світі хабів для стартапів і високотехнологічного виробництва” вважати за аргумент на користь розвитку IT та high-tech, тоді пан Зеленський, звісно, підтримує пріоритетність цієї галузі.

Серед програмних пунктів, які можуть вплинути на економіку, слід зазначити ідею про економічний паспорт та антикорупційні ініціативи. “Економічний паспорт українця” нагадує відображення політики нафтодобувних країн Перської затоки. Зазначено, що “кожна дитина матиме право накопичувати на своєму рахунку частину від реалізації державою природних благ”. Маються на увазі корисні копалини та земля. Після повноліття громадянин отримає доступ до рахунку та зможе використати накопичення як стартовий капітал. Це хороша ідея, яка працює для Еміратів та Норвегії. Хотілось би побачити, як це може працювати в Україні: скільки зможе накопичити дитина до повноліття? Але програма не містить жодних розрахунків.

Обіцянку нульової толерантності до корупції виборець сприймає добре. Є дві новаторські ідеї щодо заборони застави для підозрюваних у корупції та довічного позбавлення права обіймати державні посади для засуджених у корупційних справах. Але пропозиція надавати “матеріальне заохочення” для викривачів корупції має присмак сталінського “стукачества” і потенційно небезпечна в суспільстві, де багато хто переконаний, що чесно заробити пристойні гроші неможливо.

“Велика держава вільних і щасливих людей”

Програма Петра Порошенка консервативніша. Не в тому сенсі, що її укладено згідно з консервативним світоглядом, а з точки зору формату. Тому її важко порівнювати з красивими картинками майбутнього з “Країни мрій”.

hjfdskkfdsdВажливо, що програма вбачає членство в ЄС та НАТО як основу для досягнення верховенства права, рівних правил для всіх та економічного розвитку. Чи є власне економічне зростання та правова еволюція України підставами до входження до Євросоюзу, а не навпаки?

Власне, це й зазначене в наступних блоках програми, де автори пишуть, що впродовж наступних п’яти років Україна має стати “лідером аграрного сектору в Європі”, “одним з п’яти нових глобальних лідерів ІТ-сектору”, “регіональним лідером індустріального розвитку”, “транспортним хабом Східної Європи” та “однією з десяти найбільш відвідуваних країн Європи”. Вважатимемо ці пункти найсильнішими, тому що тут є хоч якась кількісна оцінка результату.

Перелічені досягнення української влади за часів президентства Петра Порошенка. Це прорив російської торгової блокади, відмова від закупівлі газу в РФ, макрофінансова стабілізація, зменшення інфляції вчетверо порівняно з показником 2015 р. та стабільність курсу гривні в останні роки.

Петро Порошенко підтримує заміну оподаткування прибутку підприємств оподаткуванням виведення капіталу з країни. Отже, виходить, що він виступає за скасування податку на прибуток для підприємств взагалі?

Програма актуалізує питання щодо безпеки власників бізнесів, захисту інвестицій та права власності. Автори вважають це “критерієм успішності у реформі системи регулювання економічних відносин”, проте не вказують, які конкретно кроки мають бути зроблені для досягнення такого успіху.

В агросекторі пріоритетами програми є “створення переробних підприємств, розвиток інфраструктури для виробників сільськогосподарської продукції і захист прав власників”.

Щодо IT-сектору, програма обіцяє сприяти перетворенню IT “на креативну індустрію із постійним збільшенням його внеску у вітчизняну економіку”. Знову ж таки, бракує деталей плану досягнення цієї мети.

У промисловості команда Петра Порошенка хоче зробити акцент на високотехнологічних галузях з високою доданою вартістю, серед яких перелічені авіабудування, космічна галузь, суднобудування та оборонно-промисловий комплекс. Як окремий пріоритет виділено підтримку української науки та сприяння її тіснішій взаємодії з реальним сектором економіки. Це вагомий пункт, якого бракує у програмі пана Зеленського.

Куди ж ми без інфраструктури? Програма бачить Україну транспортно-логістичним хабом Європи. На модернізацію транспортної інфраструктури планується спрямувати кошти українських та міжнародних фондів, а також залучити приватні інвестиції.

Ще одним унікальним елементом програми Петра Порошенка є розвиток туристичної галузі. Автори вважають, що “кожна громада має можливість для створення унікального, привабливого туристичного маршруту — навколо природних принад або унікальних історичних пам’яток”. Навіть вказана мета — стати однією з 10 найвідвідуваніших туристами країн в Європі.

У цілому, програма Петра Порошенка проголошує, що від “глибокої кризи і боротьби за виживання” Україна перейде до сталого розвитку завдяки пріоритетним секторам економіки, які можуть привернути “мільярди доларів інвестицій”. Це принесе кошти для відчутного підвищення рівня життя людей, переконують автори.

Reason to believe?

Чи буде переможець виконувати свою програму? БІЗНЕС вже зазначав, що, відповідно до Конституції, Україна є парламентсько-президентською республікою. Такі зміни було внесено до Основного закону в 2004 р. та 2014 р. Зраз економічні питання, як і соціальна сфера, не входять до сфери відповідальності Президента. Проте кандидати вперто продовжують обіцяти, тому що це хочуть чути виборці, стурбовані захмарними тарифами на комунальні послуги та рівнем доходів.

Вплив результату на економіку

Отримані кандидатами відсотки голосів не надто сильно відрізнялись від соціологічних опитувань та екзит-полів. Де-факто всі кандидати визнали результати виборів. Тому політична боротьба не спричинила помітні коливання курсу валют чи вартості акцій.

Як повідомляють ЗМІ, торги акціями українських компаній на WSE та LSE проходять спокійно. Наступного дня після першого туру, 1 квітня, курс акцій, наприклад, агропромислового холдингу “Астарта-Київ” на WSE збільшився на 1,84%, а компанії “Кернел” — на 0,2%. На LSE курс акцій агрохолдингу “Миронівський хлібопродукт” підвищився на 0,98%.

Другий тур може вплинути на економіку негативно, якщо одна зі сторін не визнає результат виборів або виникне конфлікт гілок влади. Наприклад, якщо президентом стає Володимир Зеленський, йому доведеться співпрацювати з чинним урядом Володимира Гройсмана та Верховною Радою, яку очолює Андрій Парубій. Якими будуть реальні, а не “мрійливі” кроки президента Зеленського і якими насправді будуть стосунки нової людини із “старою гвардією”, не візьметься передбачити ніхто.

Пастка-22

Команда пана Зеленського забагато наобіцяла. Вона зробила правильний тактичний хід, залучивши виборця до створення програми шляхом подання пропозицій. Так люди змогли висловитись та отримати враження, що їх почули. У коментарях на соцсторінках команди Зеленського його прибічники випромінюють оптимізм та очікують дивовижного перетворення країни одразу після виборів. Добре, якщо це “боти”. Адже якщо це реальні люди, то їхнє розчарування буде стократно сильнішим, коли вони зустрінуться з реальністю, в якій пан Зеленський не може дати зарплати в $4000 вчителям та зробити газ дешевшим “вже сьогодні”. І це загрожує соціальним вибухом.

Якщо ж все-таки переможе Петро Порошенко, то ризик дещо інший: у команди складеться враження, що вони все правильно робили й у першу каденцію Петра Олексійовича. І знову буксуватимуть життєво необхідні реформи, в тому числі антикорупційні.

Єдина надія на те, що свою помилку 21 квітня виборці та громадянське суспільство зможуть виправити на парламентських виборах восени, а розчарування обіцянками кандидатів призведе до підвищення вимог до якості та змісту партійних програм. Бачення майбутнього партіями має стати важливішим за аналізи.