Китайська стіна: українське агро без сировини з Піднебесної

Бізнес
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Найбільший удар по сільскому господарству спричинив дефіцит китайської агрохімії, що склався через пандемію. Аграрії вже несуть збитки

Вийти з кризи, що трапилась внаслідок пандемії, українському сільському господарству навряд чи вдасться так само легко, як китайському. Не в останню чергу це пов’язано з тим, що задовго до закриття України на карантин вплив китайської кризи на місцеве агровиробництво вже був досить відчутним.

Вітчизняне сільське господарство завжди було залежним від вартості китайської сировини на складові аграрного виробництва. Зокрема, близько 90% усіх амінокислот, мінеральних солей, органічних кислот, субстанцій антибіотиків, субстанцій та готових засобів захисту рослин (пестициди, гербіциди), мінеральних добрив (неочищеного карбаміду) завозиться з Китаю.

А вже в Україні ці речовини збагачуються, доочищуються та за більш високою ціною продаються всередині країни або експортуються до країн Європейського Союзу.

Внаслідок ситуації, що склалася на ринку, намітився дефіцит складових ведення сільського господарства, ціни на них полізли вгору, аграрії вже зараз несуть збитки через підвищення цін на корми для сільськогосподарських тварин, міндобрива та антибіотики.

Синдром дефіциту

Сергій Чубовський, власник ТОВ “Козацьке”, що у Чернігівській області, зазначає: китайську кризу відчув на своєму бізнесі одразу. “Якщо ще два-три місяці тому збагачений карбамід можна було купити за 7 тис.грн./т, то зараз на ринку його ледве знайдеш за ціною у 9 тис.грн./т”, — розповідає він. Тобто з початку року ціни зросли майже на 25%.

Карбамід повсюдно застосовують для збагачення грунтів азотом, тому збільшення ціни вдарить по і так худій кишені українського аграрія під час посівної. А вона й без того проходить у надскладних умовах: карантин, рост цін на добрива та ЗЗР, дефіцит насіннєвого матеріалу, відсутніть коштів, у тому числі кредитних, та державної підтримки.

“Цьогорічна посівна буде однією з найгірших та найпроблемніших. Бо грошей у аграріїв для її проведення немає, а взяти їх ніде — банки не видають кредити, на державну допомогу надіятись не приходиться, а сіяти треба”, — зазначає пан Чубовський.

chubovsky

Сергій Чубовський, власник ТОВ “Козацьке”

Від початку пандемії в Україні сформувався дефіцит на компоненти кормів для сільськогосподарських тварин. Зростання цін, як стверджують оператори галузі, було пов’язано з двома факторами — спекуляціями на внутрішньому ринку та ростом курсу валют.

На амінокислоти ціни зросли на 20%. Широко використовувана амінокислота — сульфат лізіну — піднялася у ціні більше як на 30%. Препарат коштував 30 грн./кг, а зараз ціна доходить до 45 грн./кг.

“Ми регулярно закуповуємо кращі інгредієнти для виробництва комбікормів для свиней, корів та птиці у різних китайських виробників. Купуємо здебільшого амінокислоти, підкислювачі. Українські імпортери, які завозять дані інгредієнти з Китаю, через деіфцит підвищили ціни на 10-35%. Це значно б’є по таким бізнесам, як наш, та змушує піднімати ціни на наш кінцевий продукт”, — ділиться Ігор Святний, директор ТОВ “ПРОФІМІКС”.

svyatny

Ігор Святний, директор ТОВ “ПРОФІМІКС”

Подорожчали також продукти переробки сої — жмих та шрот. Це пов’язано з підвищенням курсу євро, а також з тим, що наразі Китай сам закуповує ці продукти у великій кількості. А зерновиробникам та трейдерам, які працюють на українському ринку, зрозуміло, що вигідніше продати цю продукцію за валюту за кордон, у той же Китай.

Колективне господарство

Цьогорічна посівна кампанія може бути більш затратною для тих, хто не придбав усе необхідне для її проведення ще до кризи, кажуть експерти. Не придбані завчасно насіння, добрива, ЗЗР виллються в копієчку. Але є й добра новина для тих аграрів, які не запаслися паливно-мастильними матеріалами: вони тільки виграють, бо ціни на бензин впали більше як на 10%, а то й на цілих 15%.

Втім негативні фактори все ж переважують. Вперше за останні 20 років в країні була надзасушлива зима. Тож, за твердженням спеціалістів, вологи Україні вистачить не більше як на місяць. Особливо якщо найближчим часом не підуть дощі. Висновок — рік буде надзвичайно маловрожайним.

Тому можуть не справдитися надії на те, що Україна трохи заробить валюти від продажу зернових й протримається за рахунок дефіциту продовольства та сільскогосподарської продукції у світі. Бо навіть при наявності попиту на українське збіжжя на зовнішніх ринках тут просто може не бути його достатньої кількості для продажу.

“Я би радив мати у сівозміні не менше 10 культур, бо на якійсь з них аграрій точно вже виграє, чи принаймні заробить на те, щоб існувати далі”, — розмірковує пан Чубовський.

Ще одним із ризиків коронавірусної ситуації є втрата працівників. Тож зараз не зайвим буде дотримуватися правил карантину на аграрних підприємствах: закривати столові, виробничі гуртожитки, вводити нові правила перевезення працівників на роботу тощо.

Робити все, аби до всього того, що вже є, не втратити ще й працівників. Якщо у господарстві з’явиться хоча б один хворий на коронавірус, то все підприємство має перевестись на посилений карантин. У такому разі сісти за кермо трактора чи стати на сівалку буде нікому. Тому головне — пройти посівну кампанію з мінімальними людськими втратами, попереджають спеціалісти.

“Півтора місяця будуть складними саме в питанні організації роботи так, щоб дотримуючись карантину, звести до мінімуму контакти між працівниками. Інше питання, що робити, якщо карантин буде продовжено до кінця травня, чи можливо до кінця червня-липня? Тоді виникне багато питань по збору врожаю. І тут мова не лише про зернові, а саме про овочі, фрукти та ягоди, адже у більшості випадків це ручна праця. Яким чином буде забезпечена робоча сила, яким чином будуть продавати свіжі овочі, фрукти та ягоди?”, — задає питання Алекс Ліссітса, директор “ІМК”, президент ассоціації “Клуб аграрного бізнесу”. На його думку, треба дочекатися хоча б кінця запланованого карантину, кінця посівної — 15-20 травня, і тоді вже рухатися далі.

Своєю чергою Андрій Лакоза, власник компанії “Дербі”, передусім не радить панікувати. Навіть за маловрожайного року все може вирівнятися за рахунок підвищення цін на внутрішньому і зовнішньому ринках на українські зернові.

Але українському аграрію це збіжжя, можливо, краще притримати або конвертувати його у тварин, вважають експерти.

korovnik

“Більшість українських агрокомпаній, особливо середніх та невеликих, а їм буде надто тяжко зараз, — мають тваринництво. А тваринництво — це молоко і м’ясо, на які попит є і буде. Тож я б зараз радив вкладати кошти саме у тваринництво”, — зазначає пан Лакоза.

Щоправда, внаслідок пандемії коронавірусу в Україні суттєво впаде рівень споживання харчових продуктів, адже закриття їдалень, кафе, ресторанів та зменшення кількості туристів вже зараз завдає негативних збитків аграрній галузі. Перш за все це стосується виробництва свіжих продуктів, молока, м’яса, товарів із доданою вартістю, які споживалися у ресторанах, бістро, кафе тощо.

Проте це може частково компенсувати сегмент онлайн-доставки їжі, м’яса, молока, зелені тощо, який отримав нове життя через епідемію.

Ганна Морозова, засновниця стартапу “Вітамінна коробка від фермера” з вирощування овочів компанії “Fresh Salat”, вважає: деякі зміни, що нині торкнулися бізнесу, — короткочасна реакція на кризу. Все повернеться у звичне русло після перемоги над захворюванням. Між тим не виключено, що деякі фактори залишаться, створивши основу для довгострокових інновацій, і будуть диктувати умови ведення бізнесу на багато років вперед.

“Невеликі виробники в усьому світі через пандемію COVID-19 і карантину втратили ринки збуту своєї продукції. Український фермер-виробник — не виняток. Кожен змушений шукати новий шлях до споживача”, — зауважує пані Морозова.

Вона наводить приклад Італії, країни, найбільш постраждалої у Європі від епідемії. Тамтешні малі винороби і сировари, які раніше збували все вироблене через HoReCa, зараз об’єднуються і формують спільні кошики з різними продуктами від різних виробників з доставкою додому. Хоча це коштує недешево, попит — божевільний.

“Черговий варіант виходу України із коронавірусної рецесії — оптимізувати витрати, швидко переорієнтуватися на нові канали збуту плюс пошук нових можливостей, ринків, партнерів на експортних ринках. Намагатись не звільняти працівників, максимально їх зберігаючи, адже після періоду кризи і рецесії у виграші буде той, в кого будуть досвідчені кадри. Це стане однією з нагальних потреб бізнесів для можливості швидкого зростання”, — резюмує Ольга Трофімцева, колишня в.о. міністра АПК України.