"Моя книжкова полиця": маленька книгарня у великому бізнесі

Бізнес
Налаштування
  • Дуже маленький Маленький Стандартний Збільшений Великий
  • Стандартний Helvetica Segoe Georgia Times

Віра в магію витрачання грошей на книги дозволяє власниці маленьких книгарень будувати успішний бізнес

mospan1Проект книгарні, а згодом і видавництва “Моя книжкова полиця” — дуже особистий. І бізнес-ідея, і формат, і асортимент, і, власне, назва — все це відображення певної філософії його власниці, звичайної жінки, яка просто любить читати українською. З моменту відкриття першої книгарні пройшло майже п’ять років. Зараз їх вже три. Асортимент налічує близько 10 тис. назв видань. А однойменне видавництво має в своєму портфелі 13 власних книг. Про свій поступовий успіх, про ідею, завдяки якій бізнесу вдається не просто існувати, а й розвиватись, про важливу місію, яку цей бізнес виконує, ми розпитали Наталю Моспан, засновницю “Моєї книжкової полиці”.

Ідея: ДНК нації

Для мене держава — це наявність певних атрибутів, це те, навколо чого об’єднуються громадяни. Мова — один з них. Мені ніколи не подобався існуючий порядок в суспільстві, коли ми соромимось своєї самобутності. В своєму рідному місті я ніколи не чула української. Хіба що від дідуся і бабусі. Я питала у батьків: чому ми називаємось Україною, проте я не відчуваю її? Отже, неминуче настає момент, коли ми ставимо певні запитання і тоді починаємо шукати на них відповіді. Саме книжка змушує нас ставити питання. Коли я побачила, який ефект чинить книга на дітей, на дорослих, на мене особисто, зрозуміла, що можу знайти відповіді.

Я вірю в магію витрачання грошей на книжки. Готовність людини свідомо заплатити за культурний продукт, тим паче за книжку, говорить про її готовність взяти відповідальності за власне життя. Коли культурний продукт починає конкурувати із засобами гігієни чи ковбаскою, йдеться про іншу якість суспільства.

Коли я започаткувала власну справу 2015 р., колом мого спілкування були такі ж матусі, як і я. Я дивилась за тим, як мами проводять час із дітьми, і помічала: вони не читають своїм малюкам. Але ексклюзивний час, проведений разом із малечею, працює на розвиток дітей і збагачує дорослих. Тож я почала приносити дітям своїх друзів книжки та читати, і побачила, що їм це цікаво.

Початок: асортимент і видатки

Продукт, з яким працює “Моя книжкова полиця”, — це ті книжки, які я особисто хочу мати. Це українські видання, перекладені українською. Першими були книги “Видавництва Старого Лева”. Я багато їх купувала, читала, вони всі мені подобались. Я поїхала до Львова по справах з чоловіком, знайшла їхній маленький офіс і скупила все, що змогла. Тоді це було всього 5 тис.грн.

Але, звичайно, просто завалити квартиру книжками не мало сенсу. Їх треба було продавати. Як? Шукати канали комунікації, зацікавлену аудиторію, формувати запит серед оточуючих. Першого разу мені вдалось назбирати замовлень, які навіть повністю не перекрили мої витрати на закупку. Необхідно було налагоджувати збут. Так з’явилась сторінка у Facebook. Але Facebook як торговельний майданчик виявився незручним. Тому я відкрила інтернет-магазин.

Попервах все робила самотужки, бо виходила з наявних ресурсів. На той момент це були невеличкі кошти — маржа від проданих книжок. Ніяких кредитів.

Розвиток: статки і розширення

Мені нецікаво витрачати гроші, мені цікаво їх заробляти. Будь-яка класна ідея, якщо вона не буде монетизована, загине. Але ця ідея повинна живитись самостійно. Тобто бізнес має бути самоокупним.

Моя діяльність співпала з інтенсивним розвитком галузі. Якщо в лютому 2015 р., коли з’явився мій інтернет-магазин, в ньому було представлено близько 100 позицій, то 2016 р. їх було вже кілька тисяч. Але мені хотілось більшого. Після того як я провела першу читанку на Святого Миколая 2015 р., зрозуміла — треба відкривати власну офлайн-книгарню. Так, я знаю, що книжкові магазини закриваються. Напевно, через те що не знаходять свій цікавий формат, намагаючись задовольняти попит.

“Моя книжкова полиця” — іншого формату. Ми фокусуємо нашу бізнес-модель на тому, щоб цей попит створювати. Наше завдання — залучити тих людей, які в принципі не думають про покупку книги. Ми працюємо над тим, щоб відвідувачі кава-бару пішли від нас з книгою.

Як не дивно, наша щира риторика, наша місія, яку ми постійно ретранслюємо, знаходить у людях відгук. Появі першої total української книгарні на вул.Пушкінській у Києві люди були дуже раді. До речі, саме там й досі на продаж книжок припадає близько 75% виручки закладу. В інших пропорція приблизно 60% на 40% на користь книжок.

Згодом я вирішила, що книгарні мають бути і у великих спальних районах. Так з’явилась “Моя книжкова полиця” на столичних Позняках. Зараз вона успішніша за перший заклад. Зараз тестуємо книгарню на Русанівці. Поки що не можу сказати про її потенціал, бо зима тут — “несезон” (заклад розташовано на Русанівській набережній. — Ред.).

Нині наш асортимент складає близько 10 тис. позицій. І тільки десь 40% з них — дитяча література, з якої все починалось. Дуже розвинувся сегмент нон-фікшн, бізнес-літератури. Тобто контенту не для одноразового читання. Книг видається багато, між тим якісних все одно бракує. Тому я вирішила зробити власний продукт, такий, яким я його бачу.

Розвиток 2: видавнича справа

Як і книгарня, наше видавництво маленьке. Зараз в його портфелі трохи 13 назв. Першу книжку ми видали, акумулювавши гроші від її передпродажу. Тоді ми назбирали 450 передзамовлень. Це дуже класний результат, що свідчить про високий рівень довіри людей. Нині нам довіряють і 600, і 700 людей — саме стільки ми отримуємо передзамовлень на новинки, що фактично покриває їхній друк. Принаймні значну частину.

Якщо говорити про наклади, то виправдовують цей бізнес мінімум 2000 од. Більші цифри вже дозволяють на цьому заробити. Взагалі-то книжки добре продаються. Просто потрібно вміти їх продавати.

Розвиток 3: майбутнє

Я намагаюсь мислити стратегічно. Бо якщо буду займатись операційною діяльністю, не зможу рухатись вперед. Якраз дистанціювання дозволило мені створити ще один проект — “Книгарня на колесах”. Наприкінці вересня наша машина з книжками почала їздити по Київській області і за майже два місяця зробила 80 поїздок. Надто багато на цьому проекті я не заробила, але постійні витрати закрила. На зиму ми трохи пригальмували з цим проектом, зараз шукаємо окремого менеджера на нього, щоб навесні продовжити.

“Моя книжкова полиця” зараз, я б сказала, стоїть на роздоріжжі: або розвивати бізнес далі, або залишити все як є. Ми дуже обмежуємо себе у витратах. Я відкриваю по одній книгарні в рік. А для успішного бізнесу слід би було по три. Ми не інвестуємо в маркетинг, а треба було б. Через нашу фінансову незалежність від чиїхось грошей, окрім власних, ми дуже повільно рухаємось. Але навколо все настільки швидко змінюється, що ми ризикуємо не вижити.

Я хочу побудувати навколо себе комфортне середовище, аби мені було затишно. Розумію, що не можу замахнутись на великий масштаб, принаймні поки що. Але можу щось змінити в межах кола свого спілкування. І я буду це робити.

Повну версію матеріалу читайте у друкованій та електронній версії видання «Бізнес»